Олег Кіндер: «Напругу щодо так званої спекуляції навколо землі для атовців нагнітають задля піару»

Ковельська міська рада з 2014-го року найбільше в області та серед міст України надала дозволів на відведення земельних ділянок учасникам АТО (понад 300). Однак на останній сесії головного самоврядного органу міста, що відбулась 23-го лютого 2017 року, депутат Сергій Кошарук у своєму запиті повідомив, що нещодавно в судовому засіданні йому довелось відстоювати інтереси учасника бойових дій.

Бо на одній з минулорічних сесій міськради обранці громади розглянули два проекти рішень щодо надання дозволу на відведення однієї і тієї ж земельної ділянки. Одне з них стосувалося якраз цього учасника бойових дій.

Під час судового засідання Сергію Дмитровичу стало відомо, що під час голосування міський голова Олег Кіндер не підтримав атовця, натомість надав перевагу іншому проекту рішення, що, на його думку, не є пріоритетним. Олег Кіндер погодився прокоментувати серйозні звинувачення на його адресу.

– Олеже Олексійовичу, і справді чому Ви вчинили таким чином?

– Згідно з 19-ою статтеюОсновного Закону органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Недотримання цього основного для місцевих рад принципу так чи інакше призводить до порушень законодавства.

У запиті депутата Сергія Кошарука питання сформульовано так, що нібито на розгляд ради одночасно потрапило два різних проекти рішення щодо надання однієї й тієї ж земельної ділянки двом громадянам, причому один з них – учасник бойових дій. Під час голосування щодо цих проектів рішень міський голова чомусь надав перевагу простому громадянину, а не учаснику АТО.

Дійсно, якщо до міської ради в міжсесійний період надходить дві чи більше заяв на одну ділянку від різних громадян, то учасники бойових дій мають перевагу перед іншими громадянами, які пільгового статусу не мають. У такому випадку земельний відділ на розгляд сесії відразу б готував проект рішення про надання дозволу на відведення земельної ділянки учаснику АТО, а іншим громадянам – відмову. Тоді ніяких суперечок на пленарних засіданнях не виникало б.

Але насправді ці два проекти рішень, про які йшлося в запиті депутата, з’явились на світ далеко не одночасно, тому й виникли різні спекуляції на цю тему.



Заява першого громадянина про відведення конкретної земельної ділянки надійшла до міської ради ще торік у квітні згідно з порядком, визначеним статтею 118-ою Земельного кодексу України. Її слід було розглянути впродовж місяця.Міська рада мала визначитись «так» чи «ні» у відповідь на порушене заявником клопотання, як цього й вимагає та ж 118 стаття Земельного кодексу та Закон України «Про звернення громадян». Але депутати просто не голосували – на одній сесії, на другій… Чи не порушили вони законодавство? Зважаючи на те, що керівник фракції БПП «Солідарність» у міській раді Сергій Кошарук є посадовою особою – заступником голови облдержадміністрації, то він мав би насамперед дотримуватись норм законодавства, а не закликати інших депутатів ігнорувати їх.

Лише в липні 2016-го депутати спромоглись винести свій вердикт – відмовити. Це рішення міськради громадянин оскаржує в суді. Суд скасовує його як таке, що обмежує його права, ухвалене з порушенням норм законодавства та з перевищенням власних повноважень. При цьому суд зобов’язав міськраду повторно розглянути заяву громадянина. Ось на момент повторного розгляду на жовтневій сесії міськради і з’явився другий проект рішення – вже щодо розгляду заяви учасника АТО на ту ж ділянку. Автори документа – депутати від більшості Сергій Кошарук, І.Пініс, О.Місяць, В.Ткачук. При чому, в судових засіданнях і Кошарук, і Пініс підтвердили, що для другої заяви вони використали матеріали, подані першим заявником.

Мені довелося вчергове звернути увагу депутатів більшості, що спочатку необхідно на вимогу суду завершити розгляд першої заяви – нехай навіть повторно відмовити, а вже опісля розглядати другу заяву. Однак депутат Сергій Кошарук знову закликав депутатів не голосувати щодо першого проекту – і не підтримувати, і не відмовляти. Тобто закликав депутатів не виконувати рішення суду, спонукав їх до порушення законодавства щодо обов’язку вчасно розглядати заяви громадян. Стверджував, що ухвалювати рішення про відмову не можна, бо немає законних на те підстав, отже, давайте просто не проголосуємо, а наступним проектом рішення цю ж ділянку надамо атовцю. Але хіба, порушуючи законодавство, можна забезпечували права громадян? Переконаний – ні. Тому й зауважив авторам проекту, щоб не втягували учасників АТО в судову тяганину. Однак у відповідь почув: «Ну і що?».

Отже, на запитання, чому я щодо цих проектів рішень голосував саме так, відповім – як посадова особа місцевого самоврядування маю керуватись не емоціями, а вимогами чинного законодавства. Ще раз повторюю: у цій ситуації необхідно було щодо першої заяв відмовити, а тоді вже задовольняти звернення атовця.



- Але ж «на кону» стояло питання захисту прав учасника АТО…

– Як не прикро про це говорити, але воно перетворилося на звичайний піар, можливість створити прецедент у сесійній залі. Про це заявляв сам Сергій Кошарук. Якби його насправді цікавило забезпечення прав учасників АТО на землю, то він разом із авторами проекту рішення долучалися б до рутинної роботи в цьому напрямку, напрацьовували б комплексні рішення тощо. Показово розв’язати будь-якими доступними методами звернення двох – трьох атовців – це одне, а забезпечити права двох – трьох сотень атовців – зовсім інше. Тут має бути стратегія, план дій, про необхідність якогоокремі обранці громади лишень гарно говорять. Я від самого початку казав, що «зводити лобами» учасників АТО з іншими громадянами – хибний шлях для реалізації прав атовців, який рано чи пізно доведе до судової тяжби.

В даному випадку юридичний відділ виконкому спрацював на відмінно. В суді першої інстанції відстояв рішення ради про надання земельної ділянки учаснику АТО. А якщо дійде до апеляції? Шанси залишити в силі рішення міськради є, бо позивач – пересічний громадянин без будь-яких пільг. Але як аргументувати позицію міської ради, коли суд розглядатиме аналогічну справу, але позивачем виступатиме чорнобилець або афганець?

- Відомо, що депутати так званої більшості анонсували кілька проектів рішень, щоб захистити права учасників АТО на землю.Зокрема проект рішення «Про резервування земельних ділянок в місті Ковелі для наступного відведення учасникам бойових дій, інвалідам війни, а також членам сімей загиблих учасників бойових дій, в тому числі учасників антитерористичної операції». Що скажете на це?

– Отож бо й воно, що учасники АТО згадані там тільки «в тому числі». Речі потрібно називати своїми іменами. Цей проект із вересня минулого року розміщено на сайті міської ради. Вже з назви видно, про що йде мова. Резервування – це добре. Однак воно стосуватиметься не тільки для учасників бойових дій (атовців) та членів їхніх родин, а й, наприклад, афганців... У проекті згадали про інвалідів війни, які не мають стосунку до АТО. Тоді чому забули про ветеранів війни, чорнобильців і ще добрий десяток осіб інших пільгових категорій? Згідно із чинним законодавством вони всі теж мають однакове першочергове право на отримання земельної ділянки. А назагал цей проект подається, ніби в ньому мова винятково про учасників бойових дій – атовців.

З іншого боку, цей проект нікого ні до чого не зобов’язує. Адже формально резерв створюється, а наповнювати його конкретними земельними ділянками доведеться за додатковими окремими рішеннями ради. Механізм переведення ділянок до резерву відсутній, критерій визначення ділянок «придатними до використання» не описаний. Це, своєю чергою, призведе до неоднакового застосування рішення на практиці, і знову будуть непорозуміння, взаємні звинувачення і, не дай Бог, суди.



– Можливо, автори проекту його доопрацюють?

– Так, звичайно. Як ви думаєте, скільки часу необхідно, щоб опрацювати текст на дві сторінки? Тиждень? Місяць? Рік? По суті, доопрацювання триває вже чотири місяці. Бо одна справа – озвучити проблему, а зовсім інша – запропонувати дієвий план її розв’язку. Ось тут і виникають проблеми. Приблизно так було з озвученою депутатами на початку каденції пропозицією розробити нове положення про надання земельних ділянок.Далі розмов справа не дійшла.

– Ви кажете про Положення про надання земельних ділянок із земель Ковельської міської ради у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд?

– Так. Про цей документ говорять, починаючи з першої сесії нинішньої каденції. Нібито все, що робилось раніше, – неправильно, непрозоро, а зараз усе буде чесно та справедливо. Лишень варто розробити відповідне Положення. Слушна пропозиція. Погоджуюсь. Тож давайте спільно його розробимо, винесемо на розгляд громадськості і затвердимо рішенням ради. У відділі земельних ресурсів вже були напрацювання в цьому напрямку, але перед тим, як подавати проект на обговорення, хотів би почути думку депутатів про те, яким вони бачать цей документ.

Зрозуміло, що основний акцент у ньому слід зробити на захисті прав учасників АТО. А в якому саме порядку відбирати претендентів на земельні ділянки? За датою подання заяви чи датою призову,в алфавітному порядку чи сліпим жеребкуванням? Всі це варіанти не я придумав. Їх пропонували самі учасники АТО, їхні родичі і навіть депутати. Всі ці пропозиції мають право на існування, і кожна з них має певні недоліки. Тому тут вкрай необхідні консультації з громадськістю, а насамперед треба знати позицію депутатів, які потім ухвалюватимуть рішення з цього питання.

Пройшов рік, а обранці громади так і не узгодили позиції. За пустою балаканиною втратили цілий рік. Далі зволікати, як на мене, немає сенсу, тому найближчим часом відділ земельних ресурсів оприлюднить громадськості власні напрацювання щодо цього Положення. А вже тоді ми точно почуємо пропозиції депутатів, а точніше – чергові нарікання, чому так, а не інакше.

– Лунало ще й таке запитання: коли звертаються атовці, їм кажуть, що землі нема, а потім земельні ділянки десь знаходяться…

– Коли про це запитують пересічні громадяни, то можна їх зрозуміти. Люди бачать пустир і кажуть: «А ви кажете, що землі нема!». Потім з’ясовується, що ділянки там і справді є, але оформлені ще 10–15 років тому, проте чомусь не забудовані, або їх відвести під будівництво неможливо, бо знаходяться в санітарно-захисній чи охоронній зоні тощо.

Коли такі заяви виголошують депутати чи посадовці, то складається враження, що вони лінуються розібратись у суті питання або свідомо спекулюють на почуттях тих, хто хоче отримати землю. Ділянка формується за містобудівною та землевпорядною документацією, а такі види документації розробляються тільки за відповідним рішенням ради. Немає рішення ради – немає земельної ділянки. Проте є привід покритикувати владу, що атовцям не дають землю.



- Тобто, щоб забезпечити атовців земельними ділянками достатньо ухвалити рішення ради?

– Не достатньо, бо це лише перший крок, але без нього не обійтись. Так ми зробили у 2014-му році, коли тема земельних ділянок для атовців тільки набирала обертів. Спільними зусиллями земельного відділу, архітектури, депутатського корпусу, зокрема земельної комісії, визначили декілька районів (від великих територій до маленьких клаптиків), де можна розмістити масиви земельних ділянок. Ухвалили рішення ради № 58/2 від 24.07.2014 «Про дозвіл на виготовлення детальних планів території», яким визначили, що в цих районах будемо розробляти детальні плани територій для подальшого надання утворених земельних ділянок учасникам АТО. В планах було – не менше 200 ділянок.Саме стільки призовників, за даними військкомату, відбули в зону АТО на той момент. За результатами виконання цього та подібних рішень ради, протягом 2014 – 2015 років понад 300 учасників АТО отримали дозволи на відведення земельних ділянок.

– Часом це йдеться не про ті 300 «віртуальних» ділянок? Нібито місцева влада замість гарантованої державою землі надала атовцям повітря?

– Цілком правильно – так званих «віртуальних». Бо ті, хто розносить подібну інформацію, не скажуть, що сьогодні майже сотня ковельських атовців вже має на руках оформлені документи на ці «віртуальні» ділянки. А всі зволікання із затвердженням змін до генерального плану міста пов’язані з незрозумілою позицією державної містобудівної експертизи, буцімто Львівській залізниці необхідно буде розширювати залізничний вузол у межах Ковеля. Довелось гаяти час, виходити на керівництво Львівської залізниці, заручившись розумінням та підтримкою Львова, шукати підтримки в Міністерстві транспорту, а відтак знову відправляти документи на експертизу... От така гарантія від держави. Генплан – це тема для окремої розмови.

– Ви згадали про рішення міськради минулої каденції. А чому зараз не ухвалити подібні рішення - визначити території під житлову забудову для учасників АТО, розробити детальні плани?

– Я почав з того, що це були спільні зусилля. Як працівників виконкому, так і депутатського корпусу. Зараз ситуація дещо інша. Поясню на останньому прикладі.

На 15-ій сесії міської ради, що відбулась у жовтні 2016-го, депутат Геннадій Кіндер оголосив запит про надання дозволу на виготовлення детального плану території по вул.Сагайдачного – Соборна для подальшого надання земельних ділянок учасникам бойових дій. Обранці громади підтримали його одноголосно. А коли наступної сесії на виконання проголосованого депутатами запиту відділ містобудування та архітектури подав проект рішення про виготовлення містобудівної документації, за нього наша так звана депутатська більшість вже не голосувала. З’явилося безліч підстав не ухвалювати це рішення: треба подивитись, розібратись, доопрацювати...

Територія від вулиці Сагайдачного до молитовного будинку по вулиці Соборній згідно з генпланом віднесена до земель садибної житлової забудови. Необхідна відстань до прибережної смуги дотримується. Насправді там декілька городів та якісь клуні. Рано чи пізно там буде житлова забудова 5 – 6 ділянок. Чому це місце не запропонувати учасникам АТО? Однак кажуть – ні. Маємо подивитись, як максимально її використати для суспільних потреб... Далі була мова про об'єкти соціальної інфраструктури, фізкультурно-оздоровчий парк, спортивні майданчики тощо.

– Відверто кажучи, ідея розвитку фізкультури та спорту мені імпонує.

– Мені також. Тому відразу й зауважив: навпроти, через річку,– стадіон «Локомотив». Майже 7 гектарів земель для фізкультури, спорту, розваг. Хіба це не місце для реалізації подібних ідей? Будь ласка, беріть і втілюйте.З листопада цей проект виносився на кожну сесію, і щоразу бракувало голосів для ухвалення рішення. На останній, лютневій, сесії його ставили на голосування з чіткою редакційною правкою: «з метою подальшого надання учасникам АТО». Але марно.

Це лише один приклад «реального» в лапках відстоювання більшості депутатів прав учасників АТО на землю.



– Ви сказали, що насправді там городи. Можливо, саме тому депутати не підтримують проект, щоб не перетиналися інтереси учасників АТО з людьми, які тривалий час обробляють городи?

– По-перше, будь-яке використання землі треба оформляти документально. Договором оренди, на приклад. Тобто ці городи обробляли просто так, без будь-яких документів. По-друге, в районі вулиць Зерова та Лісової, де у 2015-му передбачили біля півтори сотні земельних ділянок для учасників АТО, також переважно були людські неоформлені городи. Коли ковельчани дізнались, що на цих городах наділятимуть землю учасникам АТО, а не якимось «крутеликам», вони поставились до цього з розумінням. З цього приводу не було жодного конфлікту. По-третє, рада має послідовно ухвалювати однакові рішення в однакових ситуаціях. На лютневій сесії розглядалось питання 11.2 порядку денного «Про поновлення договорів оренди», яке в результаті так і не ухвалили сесійним рішенням. Каменем спотикання стало поновлення договору оренди по вул. Макаренка,9.

Колись, ще за радянських часів, там був житловий будинок, власники якого отримали квартири, а саме приміщення знесли. Земельну ділянку почали використовувати під городи мешканці сусідніх будинків – № 7 та № 11. Ділянки під городи оформили років 15 тому. З того часу пішли суперечки між сусідами, кому з них має дістатись уся ділянка під забудову? Дійшло аж до судів. Тепер, коли одна із сторін спору звертається до міської ради за поновленням договору оренди земельної ділянки для городництва, депутати більшості на догоду іншій стороні спору не голосують за це рішення. Мотивують, що за генпланом там має бути житлова забудова, а не город. Якщо так неухильно дотримуватися положень генплану у випадку площі на вулиці Макаренка,9, то чому неоформлений город має бути перепоною для житлової забудови по вул. Сагайдачного? Можливо, тут якась інша причина? Мені така позиція незрозуміла. Як і те, що це за подвійні стандарти, коли одному сусіду договір поновлюють на новий строк, а іншому – ні, як у випадку з Макаренка,9.



– Ви наголошували – суперечки, суди. Можливо, депутатам також необхідний час, щоб розібратись?

– Розбирались не один раз і не один місяць. Перед тим, як питання виносимо на сесію, проект рішення розглядає профільна депутатська комісія. У цьому випадку – земельна, до складу якої входять 5 депутатів. 4 з них представники так званої більшості: троє з БПП «Солідарність», один – від УКРОПу. Депутати вивчають та аналізують документи, запитують та отримують на них фахові відповіді, вносять корективи та пропозиції. Так було і цього разу: комісія вивчила це питання і рекомендувала сесії ухвалити рішення. Я запитую на пленарному засіданні голову земельної комісії Анатолія Кислюка: «Комісія вивчала це питання? Чи рекомендує раді ухвалити цей проект рішення?» – «Так, – каже, – вивчали, розбирались, комісія рекомендує сесії ухвалити проект рішення». А коли дійшло до голосування, депутати від більшості не голосують. Понад те, навіть члени земельної комісії від більшості не голосують! Сказати, як це називається?

– Давайте від городу по вулиці Макаренка, все-таки повернемось до детального плану по вулиці Сагайдачного. В інтернеті була інформація, що у Ковелі учасникам бойових дій збираються надавати землю у заплаві Турії, ледь не в болоті.

– По-перше, в болоті чи там, де щороку розливаються річкові води, город ніхто садити не буде, чи не так? По-друге, є чітко встановлена прибережна смуга річки Турія, де в принципі не може бути ні забудови, ні городів. Проект прибережної смуги вздовж річки Турія розробляв спеціалізований проектний інститут «Волиньводпроект». Міська рада затвердила його ще у 2004-му інеухильно дотримується вимог цієї документації при підготовці та ухваленні рішень. У цьому випадку – теж.

Але якщо шукати привід, щоб відмовити атовцям, то можна говорити про городи, заплави, відсутність містобудівної документації і ще багато про що. Чомусь будівництву молитовного будинку поруч так звана заплава не стала на заваді.

Щоб врегульовувати земельні проблеми, потрібно ретельно враховувати всі законодавчі нюанси. Саме про них і продовжимо розмову.

Розмовляла Наталія Юрчук
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.