Володимир Гунчик про бурштин, госпітальні округи, економіку і луцьку «Солідарність»

Впродовж кількох місяців на Волині не вщухали дискусії щодо питань видобутку бурштину і медичних госпітальних округів. Також на порядку денному - проблеми шахт, використання вугілля та можливого будівництва нового «військового» мікрорайону у Луцьку.

А на «політичному» фронті голова фракції «Солідарності» у Луцькій міській раді влаштував демарш та вийшов із партії напередодні можливого переобрання секретаря ради.

Саме про це наша розмова із головю Волинської ОДА та депутатом від «Солідарності» у облраді Володимиром Гунчиком.


- В контексті тих подій, які відбуваються на Волині, зокрема обшуків у облраді і вашої пресс-конференції в Києві, знову одним із найактуальніших стає питання бурштину. І окремі ЗМІ називають вас «замовником» обшуків у «Волиньприродресурсі». Як можете це прокоментувати?

- Із великою повагою ставлюся до засобів масової інформації. Але деякі ЗМІ, про які ви говорили, не читаю. Якщо висловлюється однобока позиція власника, то це - не ЗМІ. Це просто маленький прес-центр.

Свою позицію щодо бурштину вже озвучив давно. І коли напрацьовувалася відповідна постанова Кабінету Міністрів, брав участь у її підготовці. Бо постанову Кабміну не можуть прийняти, якщо вона не узгоджена із місцевими структурами влади. Цей проект ми опрацьовували із юристами, із екологами. І дійшли висновку, що це перший маленький крок, який дозволяє впорядкувати питання видобутку бурштину. Я не говорю про рекультивацію. Я говорю саме про незаконний видобуток. Бо ця постанова дозволяє робити «довидобуток», забрати залишки того, що залишається під час цих розкопок.

(«Деякі питання реалізації пілотного проекту рекультивації земель лісогосподарського призначення, порушених внаслідок незаконного видобування бурштину», - ред.)

Ніхто з моїх опонентів не помітив, що в цій постанові в останніх абзацах є фраза про те, що державні підприємства залучають до роботи місцеві структури, створені сільськими, селищними радами, і в тому числі комунальні підприємства. Таким чином держава не монополізує питання видобутку бурштину. Держава цією постановою бере на себе зобов’язання з рекультивації і організації.

Ми дуже добре розуміємо обсяг відповідальності. Сьогодні комунальне підприємство є - завтра його знівелювали. Сьогодні артіль створили – завтра вона саморозпалася. Навіть якщо юридично не ліквідують, фізично структури може не бути. Державні підприємства ніколи не «пропадають». За специфікою роботи держструктур вони трансформуються в обов’язки відповідних міністерств, відомств, національних агентств.

Коли ми говоримо про значимість цієї постанови, це ще один фактор для контролю держави за видобутком бурштину. 90% бурштину знаходиться в лісових масивах, які належать державі. І відповідальність за ліс, за лісові багатства залишалася прерогативою держави і до сьогоднішнього дня. Тому я підтримував цю постанову на етапі розробки, підтримую зараз і про це сказав на брифінгу.

Вже чув: дехто вважає, що події, які відбулися в обласній раді (обшук, - ред.), ініціював Гунчик. Для мене велика честь спіпрацювати із Генпрокуратурою, але ж не на такому рівні! Не може голова адміністрації керувати слідчими, посадовими особами, давати відповідні розпорядження. Напевне, є обставини, які змусили керувництво ГПУ ухвалити таке рішення.

Ми із коллегами журналістами знаходилися в той час в одній із кав’ярень міста Києва, спокійно попивали каву, я їв картоплю-фрі. І тут мені зателефонували, сказали, що в обласній раді обшуки. Для мене це було несподіванкою. Хтось намагається позв’язати ці події. Це робиться, щоби створити передумови для антагонізму в області. У нас обшуки проходили в агентстві лісових ресурсів. Дуже часто представники правоохоронних структур приходять в ОДА, щоб вилучити відповідні документи. Приблизно кожен тиждень. Але чомусь ніхто не робить із цього надзвичайної події.

Можливо, вплинула присутність озброєних людей. Але для цього теж є відповідна мотивація. Ми з вами бачимо, яким чином відбуваються відповідні заходи під час сесії: скільки присутніх сторонніх людей, які носять в сумках не бутерброди (ймовірно, зброю, - ред). Тому прокуратура прийняла рішення вжити відповідних заходів безпеки, щоб не створити прецедент якогось силового протистояння.


- В тій моделі, яку пропонуєте ви, чи є місце для «Волиньприродресурсу», якщо їм вдасться довести, що вони законно хочуть займатися бурштином?

- Давайте подивимося на основу цього питання в контексті повноважень «Волиньприродресурсу». Зі слів, які лунали від керівництва цього комунального підприємства та керівництва облради, зрозуміло: вони планували, що «Волиньприродресурс» отримує ліцензію і торгує відповідним можливостями, укладає угоди з компаніями, які будуть займатися видобутком бурштину і питанням рекультивації.

«Волиньприродресурс» - це компанія, яка складається із 3 чоловік. В них немає ні основних засобів, ні відповідного ресурсу, нічого. Я в той же період часу казав, що такою компанією повинна бути державна структура, яка може мати державні гарантії, яка може залучати спеціалізовані держструктури на видобутку бурштину або інших корисних копалин. Тому коли ми ставимо на терези значимість двох підприємств, вони обоє є посередниками, але державні підприємства – із значно більшими можливостями.

Місце для «Волиньприродресурсу», звичайно, є. В постанові записано, що державні підприємства мають відповідне право, а як на мене, зобов’язані залучити структури, створені органами місцевого самоврядування, на відповідних договірних засадах. Але відповідальність за збереження лісових ресурсів, за рекультивацію залишиться за державою. У випадку «Волиньприродресурсу» відповідальність на державних землях – в лісових масивах - брало на себе комунальне підприємство. І в мене це викликало відповідні запитання: чи зможе комунальне підприємство все це забезпечити?

Це можна пояснити на іншому прикладі: на території Волинської області лежить 2 мільйони тонн незареєстрованого сміття. І відповідальність за це несуть комунальні структури. То чому це сміття не впорядковане? Яка відповідальність комунальних структур? Це величезна небезпека. Ми бачили, що відбувалося у Львові, коли виникали стихійні пожежі.

Така ж ситуація може бути з бурштином, коли зріжуть 50-100 тисяч гектарів лісу, а потім скажуть: «Все, наші ресурси закінчилися». І що будемо робити? Комунальне підприємство притягнемо до відповідальності? Двох чоловік? Треба реально оцінювати можливості структури і зону її відповідальності.

Держава зобов’язана залучати місцеві структури, адже це робочі місця, це підтвердження процесів децентралізації. І кошти, які тут, на місцях, отримають комунальні структури, артілі, товариства із обмежено відповідальністю, залишаться тут же.

Поясню ще кілька цифр. Наші керівники обласної ради заявляють, що до кінця року хотіли б отримати від видобутку бурштину 1 мільярд гривень. Давайте навіть візьмемо першу цифру: 500 мільйонів. Якщо хочуть отримати прибуток 500 мільйонів, треба сплатити 25% податку з доходу – приблизно 140 мільйонів. Залишається 360 мільйонів. І це я сказав тільки про прибуток, а не весь обіг.

Для цього нам потрібно десь 300 тонн бурштину. Не маючи ні техніки, ні обладнання, ні відповідних погоджень Держлісагентства, Держгеокадастру, не пройшовши відповідні процедури геологорозвідки, як можна говорити, що до кінця року можемо видобути 300 тонн бурштину? Потрібно надавати правдиву інформацію людям.

А сьогодні вже всі сіли на місця, порозкривали кишені і чекають, коли ж ці 360 мільйонів потраплять в місцеві бюджети, вже під це роблять плани. Оце та наша недобра традиція, коли популізм стає основою економіки. І внаслідок цього вже багато економік обвалилися.



- Ви кажете про те, що не зацікавлені у конфронтації. Але на тій же сесії обласної ради ми бачимо досить різкі, навіть емоційні висловлювання щодо вас і рішення про те, що ваш звіт не визнали задовільним.

- Я би сказав, що не проголосували. Бо якщо дивитися рішення: «взяти до відома» і «задовольнити/не задовольнити» - це різні речі. Але я в цьому питання зовсім не драматизую. Голова обласної державної адміністрації «відзвітував» на сесії перед громадою, депутатами і відповів на всі запитання. Я ні від кого не почув, що моя відповідь їх не влаштовує.

Те, що було запрограмоване в головах депутатів кимось для прийняття попереднього рішення, ще раз свідчить про несамостійність багатьох із них. Я по очах бачив, як вони слухали мій звіт. А потім, коли довелося натискати кнопку, опускали голови і умовно проохали вибачення: «Вибач, Володимир Петрович, команда є команда».


- Ще одне гостре питання цієї сесії: госпітальні округи. Було багато емоцій, заяви про «геноцид». У підсумку ви подали у Кабмін 6 госпітальних округів чи 8?

- Звичайно, 8. Я депутат обласної ради. І обласна рада ухвалила рішення. Хоча я маю свою думку, дослухався до особистого прохання голови облради, який просив представити їх думку в Міністерстві охорони здоров’я. Я її представив. Яке рішення прийме Міністерство, це вже їх питання. Мені Уляна Супрун (міністр, - ред.), будучи на Волині, сказала, що кількість округів не визначається в Києві. Вона визначається позицією місцевої влади.

Як депутат, залишаюся на позиції, що реально це має бути 3 округи. Чому Вінницька область - 3 округи, чому Рівненська – 3 округи? Так, є в Одеській, в Дніпропетровській по 5 округів. Але ж це не означає, що і в нас повинно бути 5 чи більше.

Є відповідні розрахунки і вимоги. Наприклад, народні депутати апелюють до того, що госпітальний округ створюють, коли обслуговується більше певної кількості хворих. Але в тій же постанові вказано, що центром госпітального округу повинен бути населений пункт, де більше 40 тисяч населення. І сьогодні МОЗ може дуже легко вносити правки в наші пропозиції.

Але не це головне. Головне те, що ми сьогодні хочемо звичайні районні лікарні віднести до статусу обласної лікарні. І якщо відверто казали, то справді луцька міська лікарня має майже однаковий статус із обласною за кваліфікацією, обладнанням, кількістю відвідувань.

Такий же статус має володимир-волинська і нововолинська. Але тут потрібно обирати між двома закладами. Ми провели аналіз і побачили, що мешканці Володимира-Волинського більше обслуговуються в Нововолинську. Цю статистику нікуди не дінеш. Нам казали про військових у Володимирі. Але кількість відвідувань військових мінімальна. А при поверненні 14-ої бригади та розширенні зенітно-ракетного полку буде створений військовий госпіталь спеціально для них.

Є інші аргумент - знаходяться біля кордону і поруч курорти. Ми проаналізували ситуацію в Шацьку і в Любомлі. Якщо в Шацькому національному парку за сезон буває 100-150 тисяч відпочивальників, то в медичних закладах обох районів стаціонарно пролікували у 2016-му лише 130 людей – жителів інших областей та 110 - з інших районів Волині. Це не той показник, який свідчить про необхідність утворення там центру госпітального округу.

Є питання іншого типу. В тій же Любомльській лікарні хірург повинен надавати допомогу на рівні обласної лікарні чи хоча б на рівні луцької лікарні, а цього на сьогодні, на жаль, в районних лікарнях немає. Я народився в Камені-Каширському та жив там до 17 років. І я дуже добре знаю можливості цієї лікарні. Як для лікарні інтенсивного лікування другого ступеня вона підходить. Але якщо порівнювати, наприклад, із луцькою міською, це різні рівні.

Госпітальний округ – це ще і об’єднання відповідних медичних закладів. Нам кажуть, що не зможуть із Ковеля, як центру госпітального округу, доїхати до Любешова. Але не треба їхати. В Любешові є своя лікарня інтенсивного лікування першого рівня. Так само в Камені-Каширському. Є пункти екстреної медицини, амбулаторії. А центри госпітального округу - вже трохи ближче до науки, це створення відповідних умов для практикування передового досвіду в медицині.

В області є 3 таких потужних центри: Луцьк, Ковель, Нововолинськ-Володимир. Обрали Нововолинськ ще і тому, що там є спеціалізований напрямок - лікування шахтарів. Не кожна лікарня області може надавати допомогу пацієнтам із специфічними, професійними хворобами, зокрема, шахтарів. В Ковелі була спеціалізована лікарня залізничників. Це залізничний центр. І ми залишили ці напрямки в поліклініці, навіть створивши хоспіс.


- Одна із причин створення максимальної кількості округів, про яку казали депутати: ризик, що інші лікарні із часом повністю передадуть на фінансування із місцевих бюджетів. Ви можете це підтвердити чи заперечити?

- Ще озвучували, що кількість госпітальних округів - це буде кількість повітів. Дивно чути від народних депутатів таке тлумачення. Але якщо ми подивимося на реформу медицини, то, зрозуміло, що рано чи пізно держава передасть на місцеві структури влади більшу частину повноважень.

Я хочу запитати депутатів обласної ради та народних депутатів, кому належить майновий комплекс «Камінь-Каширська районна лікарня»? Він належить районній раді. У вашій хаті, хто має замінювати вікна? Господар. Але йому можуть допомагати обладнанням, інструментами або надсилати кваліфікованих спеціалістів. Держава готова платити заробітну плату, допомагати в закупівлі медичного обладнання. Але дахи, вікна, енергетику, земельні території утримуйте самі.

Коли ми чуємо мову про ліквідацію районних лікарень - це просто гра із електоратом, політичний шантаж виборців: «Якщо ви не будете за мене голосувати, я вам не буду відстоювати лікарню». І виборці слухають це та попадаються на такий гачок. Але це як 200 гривень під час виборів. Спочатку взяв, проголосував, а потім критикує всю каденцію.

Утримання лікарні сьогодні – це 30-50 мільйонів гривень на рік. Районний бюджет – 350-400 мільйонів гривень. Одна лікарня – 10% районного бюджету. Хто може собі дозволити кинути таке навантаження на районний бюджет, не давши можливості його поповнити? Потрібно передавати адміністрування податків. Бо таким кроком можна загубити всі бюджети.


- Попри різні політичні «маневри», які відбуваються в області, часто страждає питання економічного розвитку. Чи задоволені ви економічним розвитком Волині і рівнем залучення інвестицій?

- Не може голова адміністрації бути задоволеним ситуацією в області, коли ще є на 300 мільйонів незавершеного будівництва, коли КХП №2 - на стадії банкрутства, коли на Ковельському ветсанзаводі замість утилізації трупів тварин закопують, коли зарплату шахтарям добиваються із боєм і вони не отримують гідної платні.

Але є моменти, де можна говорити про позитивні зрушення. 3 роки поспіль Волинь дає більше 1 мільйона тонн зернових. І це не просто цифра. Це титанічна праця фермерських, сільськогосподарських підприємств. Ми говоримо про те, що Волинь посідає одну із лідерських позицій за темпами житлового будівництва. І можемо проїхатися областю та наочно побачити, що це так. Навіть в Луцьку - вже зовсім інші мікрорайони, зовсім інша архітектура, забудови, які радують око.

За минулий рік ми витратили 860 мільйонів на ремонт та відновлення доріг. Такого раніше не було ніколи. Із цієї суми 360 мільйонів – місцеві бюджети. Звичайно, щоб впорядкувати всі дороги, треба в рік хоча б 10 мільярдів. Тоді будуть такі дороги, як в Польщі чи інших країнах. Але перші кроки зроблені. На місцях розуміють, що, збудувавши школу, до неї треба збудувати й дорогу.

За 2,5 року моєї каденції відкрили декілька десятків дитячих садочків, біля десятка нових шкіл. На 200 мільйонів зменшений обсяг незавершеного будівництва. В місцеві бюджети в наслідок впорядкування питання сільськогосподарських земель, врегулювання питання договірних відносин додатково надійшли 400 мільйонів. Ми спонукали місцеві структури до легалізації доходів бізнесу через сплату податків у місцеві бюджети. І всі ці гроші пішли в сільські та селищні ради, а не обласний чи державний бюджет.

Дуже важливо, що ми вперше за ці роки зрозуміли значення поняття співфінансування. Це реальні кроки. Коли обласному бюджету потрібна була підтримка із місцевих бюджетів, такі кошти надходили. Коли потрібна була зворотна допомога, обласний бюджет максимально допомагав місцевим. Активно працював державний бюджет. Якими б не були відносини із народними депутатами, з кимось сваримося, із кимось дружимо, вони принесли в область більше 100 мільйонів гривень. І я їм за це дуже вдячний.

Багато лунало критики через недобудований обласний перинатальний центр. Але все ж за ці роки профінансували його на 30 мільйонів. І надіємося, що продовжимо цю роботу. Нас критикують за екологію. І я казав про 2 мільйони тонн сміття. Але ми проголосили 2017-й роком екологічних програм. Була критика в питаннях енергоощадності, але область на 30% скоротила споживання газу.

Загальний об’єм доходів місцевих бюджетів склав майже 3 мільярди гривень. Натомість 2015-й рік – це 1,6 мільярда. Всі вони пішли на розвиток громади та інфраструктурні проекти. Тому є незадоволення певними кроками, але загалом ми маємо не регрес в розвитку, а перші реальні прогресивні кроки. Але я не можу сказати, що вже «все добре» і можна спочивати на лаврах.


- У вас було спільне звернення із Ігорем Лапіним щодо використання волинського вугілля замість вугілля із окупованих територій. Чи почули вас? І чи достатньо в Україні обладнання для опалення газовою групою вугілля?

- Вчора під час засідання Ради національної безпеки і оборони прийняте рішення, крім диверсифікації ринків закупівлі антрациту, про проведення комплексу заходів для переведення цілого ряду ТЕЦ на газову групу. І тут якраз ідеться про Львівсько-Волинський вугільний басейн. Тому я можу сказати, що нас почули.


- Ви називаєте одним із позитивів зростання об’ємів житлового будівництва. У Луцьку найбільша перспективна ділянка – території колишніх військових містечок у Привокзальному районі. Чи вдасться нарешті їх забудувати?

- Для мене це справа честі. Ми в цьому році настільки глибокого зайшли у цей проект, що буде дуже жаль, якщо хтось спробує його зупинити. В першу чергу я зацікавлений не стільки в містечках, а в тому, щоб на нашому військовому аеродромі була дислокація повноцінної військової частини. Це пріоритет для постійного підтримання аеродрому в належному стані. І будь-яка військова частина – це люди, які отримують високу зарплату, сплачують податки в місцевий бюджет, надходять відповідні кошти для соціального розвитку, то стимул до розвитку інфраструктури. Сім’ям військових потрібне буде житло.

Тому ми поєднали питання обороноздатності, значимості самого міста, де є повноцінний військовий аеродром, із соціальним питаннями. На території колишніх військових містечок, які заросли бур’янами, можна побудувати мікрорайон на 3500-4000 квартир. А це 350-400 квартир, які передадуть військовим. В нас в місті на черзі стоять військові льотчики вже по 20 років.

Ми порахували кількість квартир, яка потрібна для передислокованої бригади, по лінії обласного військкомату, афганцям та сім’ям загиблих, військовим існуючої частини на базі аеродрому. І ми вкладаємося в ці 400 квартир повністю. Тому таким кроком можна вирішити питання, які десятиліттями не вирішувалися. Ну і, звичайно, отримати новий мікрорайон із відповідною соціальною інфраструктурою. Тому я закликаю всіх над цим активно працювати. Ми днями провели велику нараду у цьому напрямку, отримали підтримку із Міністерства оброни, була нарада в ГоловКЕУ. Проект рухається.


- А цивільний аеропорт в Луцьку? Чи реально його втілити? І чи буде кому літати?

- Тут якраз виявляється необхідність роботи повноцінного військового аеродрому. Це забезпечує відповідний рівень насичення технікою, системами радіолокації, спостереження, диспетчерська служба. Якщо його немає, все це обмежене. Функціонування цивільного терміналу – це маленька частина. Багато придумувати непотрібно.

Але нещодавно на нараді поставив завдання, щоб ця маленька частинка мала відповідний статус та можливості приймати міжнародні рейси. В нас Європа «збоку» і до Любліна зовсім близько. Коли говорять, що ніхто не буде літати, поїдьте в Польщу подивіться. Там літаки літають на відстань до 300 кілометрів. Наразі структури, є інвестори, які працюють у цьому напрямку паралельно із нами.


- Ви так чи інакше представляєте «Солідарність» на Волині обиралися депутатом від цієї партії в облраду. Останнім часом щодо «Солідарності» в нашій області багато шуму: спочатку голова фракції у Луцькій міській раді Євген Ткачук вийшов із партії. І в тому числі він називав і ваше прізвище. Потім голова обласного осередку Роман Романюк разом із луцькими депутатами поїхав в Адміністрацію Президента. Що відбувається? Із «Солідарністю» все добре?


- Все добре. Той, хто був «тимчасовим пасажиром» в поїзді БПП-«Солідарність», на одній із станцій «спригнув» і пішов додому. Нічого страшного я в тому не вбачаю. Зайшли інші пасажири і наш поїзд рухається далі. Вибачте, «святе місце пусто не буває». Партія працює, має осередки у всіх районах та містах. Результати виборів у об’єднаних територіальних громадах показали, що за підтримки незалежних кандидатів ми маємо перемогу у 8 із 15 громад. Я вважаю, що це непоганий результат.

Звичайно, ті події, які відбулися із Євгеном Ткачуком, певним чином стурбували мене як депутата обласної ради. Я мав на цю тему розмову із керівництвом партії, мав розмову в Києві із республіканським керівництвом партії. Тому було прийняте рішення отримати більш глибоку інформацію: що відбувається в міській партійній організації. Саме тому депутати від «Солідарності» і позафракційні депутати (Петро Нестерук і Микола Яручик, - ред.) відвідали Київ. Я також був присутній. В нас відбулася ділова розмова. І такі зустрічі будуть продовжуватися.

Сьогодні ситуація в місті досить непроста. Блок Петра Порошенка-«Солідарність» і в обласній, і в міській раді зацікавлені, щоб всі процедури відбувалися в правовому полі. «Солідарність» як грала, так і буде грати лідируючу роль. І ви побачите достойного, потужного кандидата на посаду міського голови.


РОЗМОВЛЯВ Антон БУГАЙЧУК, ФОТО - Павло БЕРЕЗЮК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.