ЦИТАТНИК Вікторії Жуковської: Я ідеальна жінка, бо приходжу додому і мовчу

16 лютого відбулась зустріч з відомою культурною діячкою Луцька – Вікторією Жуковською.

Організатором заходу став Молодіжний центр Волині. Радіоведуча «СІД FM», ведуча українських фестивалів та жінка в якої татуювання вишиванки не лише на тілі, а й в душі розповіла про те, як її любила вчителька з хімії, канадських друзів, котрі слухають українські гурти та депутатів, які асоціюються з лайкою.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ЦИТАТНИКІВ

В межах зустрічі журналістка ВолиньPost відібрала влучні вислови.

***
У мене дуже багато друзів з Канади. Вони запрошують мене та наші музичні гурти для того, щоб ми щось організовували. Зауважте: переліт коштує в чотири рази більше, ніж мій гонорар. Тим не менше, вони тішаться можливістю, що приїде гурт «ТІК», який в Україні «нафіг» нікому не треба.

***
Класика жанру: коли щось втрачаєш - починаєш цінувати.



***
Розкажу вам про мого доброго друга із Нью-Йорка. Його звуть Ендрю, але насправді він – Андрій Полинець. З ним познайомилась через гурт Kozak sustem. Він частіше буває в Києві, аніж я з Луцька. Якось на моє День народження купую в Сільпо вино та цукерки. Дивлюсь дзвонить невідомий закордонний номер, я піднімаю слухавку і чую, що мені наспівують «Многії літа».

Ендрю запевняє, що перевезе один зі своїх мотоциклів, мовляв, тут буде «кусок» мене. Втім, американську душу - не витягнеш. Які б не були тут смачні налисники, борщі, голубці – він ховається за кущами, щоб вкусити гамбургер.

***
Не «вивести» вже з крові вишиванки: і на тілі, і в хаті. Я народилась тут і просто так не здамся. Хоч якби важко не було.



***
Жуковська ти подала документи на green-карту? Та «мала» я її десь далеко.

***
Кожен повинен набивати собі мільйон гуль і наступати на граблі 400 разів, але попри це вірити в те, що я один такий унікальний (-а). Нехай ти знайдеш себе в 60 років. Повірте, що це обов'язково станеться.

***
Я мала бути лікарем. Носити білий халатик і десь там різати людей.

***
Ніколи не пізно змінювати щось.



***
Моя вчителька з хімії дуже любила мене. Вона постійно казала «йди гуляй, до Нового року ялинку прикраси і таке інше». Мені ставили найвищу оцінку з хімії, а толку?

***
До помаранчевої революції ті, хто приїздив в Київ – переходили на російську мову. Але це все одно це НЕ російська, а якийсь «кончений» аналог, де «гекають» та «шокають». Тоді ж було так: говориш українською? Все, селюк «понаїхавший». Нині в Києві говорять російською, це ж «сталічний язик».

***
Нещодавно була в Києві, де навідріз відмовилися перейти на українську – двоє. Причому одна з них, точно з Житомирської області. Коли я загубила гаманець в супермаркеті й почала їм плакатися, вони різко заговорили українською. Навіщо соромитися її? Це ж так красиво!



***
Є якась «кнопка», виходячи на сцену чи в ефір, коли ти говориш літературною мовою, тоді хоч з тебе приклад беруть. А матюкатися можна французькою чи німецькою. І емоції виплеснеш, і ніхто про це не дізнається.

***
Я ідеальна жінка: приходжу додому і мовчу.

***
Якщо ми всі "звалимо", корупціонери самі в себе крастимуть?

***
За 2016 рік з України емігрувало 5 800 тис., а іммігрувало 11 200 тис. людей. Всі думають: вони не повертаються назад, кому вони треба. Ні, це не так.

***
Я завжди говорила з Олександром Положинським про виїзд з України, а він каже «Та валіть всі, я залишуся і порядок наведу!». До речі, коли минулого разу ми їхали автобусом у Львів, всі заговорили про вибори мера Луцька. «Положик» сказав: давай я спробую.

Запевнив, що треба спочатку розмістити опитування в соціальних мережах. А я собі жартома «намітила» місце: прес-секретарки.



***
Депутати – це як матюк.

***
Краще бути кимось в Україні, ніж ніким – закордоном.

***
В мене були прекрасні колеги в газеті «Сім'ї і Дім». Вони допомагали друкувати диплом та робили за мене купу роботи. Тоді колектив був, наче міцний горішок.

***
Поки старе, «совдепівське» покоління депутатів не піде – нічого не зміниться. Можливо молодь й хоче спалити той «штаб», але їм цього не дозволять.

***
Батьківську любов шоколадками з Італії – не купиш. Тому що коли лягаєш в ліжко та обіймаєш свого пупсика, це набагато крутіше, ніж їсти шоколадку.

***
Дуже важко налагодити стосунки батькам з дітьми, які не бачили їх 5 років.



***
Скільки за останні роки з'явилось українських виробників одягу. Радію, що на деяких моїх речах є бірка «Вироблено в Україні».

***
На 3-му курсі мама давала кишенькові гроші, але їх було мало. Вірите чи ні, напроти 4-ї гімназії є «ларьок», куди я віддавала документи, щоб працювати вночі, а вдень – вчилася на стаціонарі. Була я наївний «пільмєнь».

***
P.s З неба все не падає. А ті, кому все подарували - тут не сидять.

ТЕКСТ – Катерина ЛАЩУК

фото люб'язно надані Молодіжним центром Волині
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.