«Нотатки мандрівниць» Сідімянцевих: Український «BlaBlaCar» – це «обдирайлівка»

Це друга частина «Нотаток мандрівника» неймовірних пригод героїнь – Юлії та Олени Сідімянцевих.

ЧИТАТИ ПЕРШУ ЧАСТИНУ ПУБЛІКАЦІЇ

Вони поділилися з ВолиньPost думками про недосконалу систему транспортних перевезень України та Будапешту, затишну Францію, зокрема її провінцію та розповіли чому французи вранці категорично не їдять макарони.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НОТАТОК МАНДРІВНИКІВ

ТАКОЖ СЛІДКУЙТЕ ЗА СТОРІНКОЮ РУБРИКИ В FACEBOOK

Угорська транспортна «шизофренія». Олена: за день до вильоту я почитала, як купувати квитки в громадському транспорті. Дізналась, що в Будапешті є квиток, який діє 60 хв. Його можна використовувати як автобусі, так і в метро - 60 хв. В одному із тамтешніх метро ми не знайшли турнікету, втім все одно поїхали ним, тому що потрібно було сісти на іншу гілку.

А коли опинились на іншій гілці – стоять контролери. Вони нам «задвигають»: ви їдете «зайцем». Ми спочатку не зрозуміли в чому проблема, адже квитки ми дійсно купили. Чоловік пояснив, що на метро, і на автобус квитки – різні. Але ми знову не второпали чого (!).

Контролер пояснив: так, квитки діють 60 хв, але в різних видах транспорту. Нам пригрозили штрафом – 8 000 тис. форинтів, але з собою в нас було, бо тільки щойно з аеропорту, не встигли обміняти гроші. «Платіть 8 000 тис. форинтів» – сказав контролер, - а якщо не зробите цього зараз, завтра, на пошті - платитимете вдвічі більше – 15 тис. форинтів». Ми просили, щоб нам допомогли купити потрібний квиток, а вони «вперлися»: платіть штраф.

Потім почали заповнювали бланк із штрафом. Я запитала: якою мовою це написано? Угорською? Напишіть англійською, тоді можливо я це підпишу. На що вони відповіли: Ой, все забирайте ваші документи! Ми пришлемо вам 32 тис. форинтів!

Лише потім ми дочитали всю «шизофренію» угорського транспорту: один квиток діє на один автобус, а якщо тобі треба перейти на іншу гілку – купляй його знову!

Ця система в Угорщині – особлива, на відмінну від інших країн Європи, де можна придбати разовий та погодинний квиток.



До прикладу інший випадок. Два роки тому ми поїхали у французьке місто – Версаль і купили не ті квитки, які потрібно. Нам допомогли придбати правильні квитки і запевнили, що наші квитки можна використати, але в іншому автобусі. Люди увійшли в становище, що ми туристи з великими рюкзаками і ніяких штрафів не виписували.

Водний кайф! Наступного дня ми відвідали відомі термальні басейни. По-секрету друзі підказали, що там є «для туристів» та місцевих. В будні дешевше і можна придбати загальний квиток на день різних видів: термальних, холодних та гарячих басейнів. За 200-300 грн – це надзвичайно доступний кайф!



Недешевий Будапешт. Їжа в супермаркетах Будапешту – дорожча, ніж в інших країнах Європи, де ми були. А ціни на сувеніри, як з космосу брали. Приміром, кружка коштує 20€, а ідентична сувенірна кружка в Парижі - 5€.

В Будапешті надибали «Анталію Кебаб», де дуже смачні фалафелі. До речі, у всіх нових містах ми шукаємо їх, щоб порівняти в яких місцях найсмачніші. Юля: поки що він найкрутіший в Тернополі, на центральній площі, а ще на Бесарабці в Києві.

«Блабла» car. Ми шукали «BlaBlaCar» з Будапешту, щоб доїхати до Ужгорода. Олена: На мою думку, український BlaBlaCar – це «обдирайлівка». Зазвичай, водії ставлять нереальні ціни. До прикладу, з того ж Будапешту до Чопа доїхати коштує 550 грн – 300 км. Ідея цієї альтернативної «їзди» не в тому ж, щоб заробляти на людях гроші.



Ще один подібний випадок. На сайті ми забронювали квитки за 100 з гаком гривень, а коли зібралися їхати нас сповістили: ця ціна не актуальна, платіть 600 грн. Тому з Будапешту вирішили їхати додому – автостопом.

З Ужгорода добралися у Львів потягом, а звідти – автобусом. В ньому було страшенно холодно. Ми одягнулися тепло, накрилися пледами, а зверху спальниками. Усі пасажири дивилися на нас з-під лоба, але нам було дійсно холодно.



Отож, після багато численних мандрівок ми дійшли висновку: будемо «стопити» лише там, де душа забажає. Наприклад, в якихось екзотичних країнах, тому що в Європі немає сенсу: чимало автобанів та скрізь ловить поліція. А найпростіше пересуватися нею – Лоукостами, дешевими літаками або ж автобусом. Якось їхали автобусом з Риму до Мілану за 18€ на двох!

Це фактично через пів країни їхали. А коли ми розповіли місцевим італійцям за скільки їх купили, вони здивувалися. Тому що для них, це розкіш і вони катаються лише один раз на рік.


ФРАНЦІЯ

Французи люблять їсти не кількісно, а якісно. Ось італійці надають перевагу великим порціям, а французи маленьким, але дуже вишуканим.

Юля: як на мене щодо їжі в них певний снобізм: що можна їсти, а що – ні. Якось ми жили в містечку Каркасон, на півдні Франції. Винайняли помешкання в місцевих. Ну і першого ж дня, увечері приготували пасту з соусом та пригостили нею усіх. Ці макарони залишися.

Наступного ранку приходимо на кухню і споглядаємо картину: французи п'ють каву, заїдаючи круасанами. Для нас круасанів не залишилось, а найближча пекарня була за декілька кілометрів від помешкання, тому це виявилось трохи не зручно.

І от ми вирішили нагріти вчорашні макарони. Хлопець, який там жив не зрозумів нашої задумки! Знаєте, що він робив? Бився головою об стіл та «ржав».

Дівчата його заспокоювали. Як вияснилось, що їсти залишки вчорашньої вечері, а особливо макарони (!) – не прийнято для французів. Ранок починається винятково зі свіжих круасанів.
Ще вони смакують млинцями, які прийнято їсти між сніданком та обідом (бранч). Вже після обіду – не комільфо.



Атмосферна Франція. Париж – це інший світ, а ось провінційна Франція з її дивовижною архітектурою, будиночками в ряд – дуже затишна. Приїздиш туди і замислюєшся: це ж точнісінько, як в кіно бачила!

Добрі люди. Зізнаємося, що ми не хотіли їхати у Францію через те, що наші друзі розповідали, мовляв там поганий автостоп і мешканці не розмовляють англійською. Але мандруючи там, можемо вас запевнити: автостоп один із найкращих у Франції. Якось ми дуже довго добиралися в містечко і нас підібрала жіночка, яка ні слова не тямила англійською!

Але вона настільки була доброю та щирою, що запрошувала до себе додому переночувати. Але в той же вечір нас чекали в іншому місці. Жестами вона давала нам зрозуміти: або їдемо до мене ночувати, або я відвезу вас до вокзалу, на потяг. До того ж вона купила нам білети, прокомпостувала їх і вказала: «Вам на цей потяг».



Вишукане вино – недороге. Як нам пояснювали, оскільки ми не професійні сомельє і відчути усі грані смаку, то хороше вино стартує від 6€. Коли пішли його купувати – просто загубились, адже там є різноманіття вина на будь-який смак та гаманець. Кожна провінція виготовляє своє вино, а перепробувати все – на грані фантастики!

Сир, сир, сир. В супермакеті ̵ дешевше, а на базарі, в місцевого фермера – значно дорожче. Ми купили кілограм сиру-брі за 4 €, який смакували увесь тиждень. Коли ти пробуєш справжній камамбер чи брю – ніколи не купуватимеш сир в Україні.

P.S.
Олена: Франція – це смачна, добра, привітна країна. Я б там ще пожила декілька днів!
Юлія: Франція – це сир.

ТЕКСТ – Катерина ЛАЩУК


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.