Юрій Моклиця про луцькі парки, спорт, театр та «Ласку»

Ще до призначення на посаду заступника міського голови Луцька Юрій Моклиця активно займався бігом, грав у театрі-студії «Гармидер» та працював помічником нардепа Ігоря Лапіна. Останню посаду він залишив, проте грає у театрі та бігає й досі.

Наша розмова із Моклицею - про його «профільні» напрямки роботи: озеленення міста, розвиток парків, спорту, роботу КП «Ласка» (опікується безпритульними тваринами тваринами), а також поєднання посади зі спортом та театром.


- На цю сесію міської ради зареєстрований проект рішення про реогранізацію «Парків та скверів» із комунального підприємства у комунальну установу. Чому виникла така необхідність?

- Щоб зрозуміти, треба подивитися в історію. В нас ще із радянських часів була категорія комунальних підприємств «зелене господарство». Вони були у всіх великих містах. Це одне велике комунальне підприємство, яке займалося питаннями озеленення. Тоді не було бізнесу та не було ринку таких послуг.

Але оскільки ми рухаємося в ринкову економіку, комунальне підприємство не може конкурувати із бізнесом. Лише одиниці комунальних підприємств є прибутковими.

На підтвердження цього є те, що в 2014 році провели аналіз роботи всіх комунальних підприємств і на підприємстві «Зелене господарство міста Луцька» виявили податковий борг близько 1,5 мільйона гривень. Його вирішили ліквідувати.

Паралельно в 2011 році створили комунальне підприємство «Парки та сквери», яке власне і займалося парками та скверами. В 2014 році всі комерційні функції, колектив та майно «Зеленого господарства» передали йому. Тобто, збиткове підприємство ліквідували, але причину збитковості передали іншому. І фактично зараз ця комерційна функція домінує, а парки та сквери відійшли на другий план. І ситуація із обслуговуванням парків зараз критична. Кілька людей працює, але це точно не ті європейські парки, про які ми говоримо.

Тому в цій ситуації єдиний оптимальний вихід – ліквідувати комерційну частину. За парками ми мусимо наглядати, від цієї соціальної роботи ми нікуди не дінемося. А комерцією має займатися бізнес. За рік від цієї складової «Парки та сквери» мали приблизно 270 тисяч гривень збитку.

Я думаю, що ми нічим не ризикуємо. У нас малий бізнес досить гнучкий. Знайдуться підприємці, які зможуть виконувати і роботи. Я сподіваюся, що це рішення «пройде», і ми зможемо більше уваги приділити нашим паркам і сформуємо нормальний ринок таких послуг.

- Як сприймає все це колектив підприємства?

- Мабуть вони єдині, хто сприймає негативно. Люди звикли, що все так, як є. Хоча і жаліються, будь-що міняти вони не схильні. Ми очікуємо, що від половини до двох третин людей ми зможемо забезпечити роботою в новій комунальній установі. Але коли ми говоримо про 2/3 працівників, це природна оптимізація. Якщо ми звільнимо людей, які, м’яко кажучи, неналежно виконують свої обов’язки, звільнимо кілька інженерів, водіїв, якраз буде такий результат.

Чому в них бажання до змін немає, можна теж зрозуміти. Ясно, що всі заперечують заробіток поза межами підприємства в робочий час. Але хто може мені дати гарантію, що цього немає? Я називаю це корупційною складовою. Тому навіть такі можливості треба прибирати. Проте я впевнений, що для хороших спеціалістів у сфері озеленення робота в нашому місті знайдеться завжди.

- А хто буде висаджувати 2000 одиниць зелених насаджень, про які ви сьогодні заявили?

- Я сподіваюся, що нам у цьому допоможуть підприємства та організації міста на толоках, «суботниках». У 2016 році ми близько 1000 людей задіяли. Люди люблять садити дерева.

Але свою функцію знову ж мають виконати «Парки та сквери» або працівники ЖКП. Бо найбільша складність, коли ми говоримо про посадку дерев в межах міста, прибирати пеньки, залишки старих дерев, які будемо замінювати.

- Міська рада підтримала профільну програму, що передбачає багато нововведень у Центральному парку. Скільки із них вдасться реалізувати із можливостями бюджету?

- Чесно кажучи, коли ми побачили бюджет розвитку цього року, ентузіазму стало трохи менше. Тому мусимо визначати пріоритети. Всі сподівання - на березневу сесію та перевиконання бюджету. Якщо його не буде, то ми аби впоралися з облаштуванням парковки на Глушець і меліоративною системою. Якщо ж бюджет дозволить, будемо облаштовувати доріжку на дамбі до Замку і додаткове освітлення.

Зараз я ставлю головне завдання, щоб до травня у нас парк був чистий. Щоб не було хащ, кропиви. В межах дамби, крім «Пташиного гаю», все має бути чисте та рівне. Це не буде «англійський» газон, але це буде чиста, відкрита територія, комфортна для відпочинку. А меліоративні роботи ми передбачаємо аж на осінь, бо вони передбачають земляні роботи. Парк не буде в той час привабливий. Але це потрібно однозначно робити, щоб прибрати заболоченість.

Друге - це паркова. Місця для паркування з боку центральної алеї ми збільшимо за рахунок вулиці Глушець. А до зоопарку паркова буде через дорогу біля церкви. Просто зробимо нормальний перехід, щоб люди залишали машини там і йшли в парк.



- Було дуже багато критики КП «Ласка» і щодо бюджету, і щодо роботи. Зараз вона дещо стихла. Проте, чи задоволені ви його роботою?

- Насправді я навіть дуже часто ставлю у приклад активність колективу КП «Ласка». Тому що ентузіазм, бажання шукати нові напрямки, розвиватися колективу цього підприємства треба відзначити. Я радий, що в моїй сфері є таке підприємство і що ним керує Дана Новарчук.

Вони зараз активно взялися за будівництво притулку, про який дуже часто говорять наші опоненти. Ціна питання – 11 мільйонів. Тендер вже оголошений. Хоча у 2016 році ми в цьому напрямку вже 1 мільйон освоїли. З часом це вже буде зовсім інший рівень роботи.

Основні нарікання були на утримання тварин. Але ми виходимо із умов, які були під час створення підприємства: частина промзони, залишки бараків, на яких сказали: «Щось робіть». До цього не було якихось серйозних інвестицій, крім славнозвісної огорожі. Але і її будували для ізоляції від будинків.

Щодо поточної роботи серйозних питань немає. Було непорозуміння із одним із працівників, який там нещодавно працює. Але немає такої пори чи дня тижня, свята, щоб працівники не виїхали на відлов собак.

Є багато ідей, зокрема готується проект щодо реабілітації за допомогою собак для дітей із особливими потребами. Є ідеї щодо утримання домашніх тварин. Бо більшість проблем, пов’язаних із безпритульними тваринами, пов’язані якраз із неправильним утриманням домашніх тварин. Зараз готуються зміни до правил благоустрою, які передбачають правила вигулу. Є ініціативи щодо зон для вигулу собак.

Тому якби кожне підприємство показувало таку роботу і такі ініціативи, ми б жили в іншому місті. Хоча зрозуміло, що не все вдається. Коли, наприклад, привозять машину продуктів для собак, їх немає де зберігати. Хоча вже от-от мають привезти холодильник, куплений за грантові кошти, щоб вирішити цю проблему.

Я особисто був на підприємстві без попередження разів з 5 за минулий рік. І я не побачив там нічого, щоб могло би мене шокувати чи вразити. Насправді можна поставити їм великий плюс.

- Чи вдалося нарешті вирішити конфлікт із фізкультурно-спортивним товариством «Спартак» щодо грошей та приміщення?

- Для нас зараз проблеми немає. Хоча вони продовжують писати лист у Верховну Раду та на нас скаржитися. Ще у 2015 році, коли я прийшов на посаду, ситуація зі «Спартаком» була актуальна. У 2015 році фізкультурно-спортивні товариства припинив фінансувати фонд соцстраху. Міські та обласні бюджети де-не-де підтримали, але питання на 2016 рік залишалося актуальним.

Але я мушу відстоювати інтереси цієї галузі. Я розумів, що йдеться про долі тренерів, дітей, інфраструктуру. Тому різко обрубати фінансування було б неправильно. Стояло питання: дати/не дати. Інших варіантів ніхто не шукав.

У бюджеті спочатку не були передбачені кошти на фінансування їх школи. Але ми почали проводити багато зустрічей, вирішили тимчасово їх фінансувати із умовою, що таки знайдемо нормальний формат співпраці. Бо коли громадська організація бере із бюджету 1,5 мільйона в рік, я вважаю такі речі неприпустимими. Ми не маємо достатнього контролю використання цих грошей і впливу на них.

На початку я був прихильником того, щоб все ж залишити часткове фінансування цієї громадської організації. Але із умовою, що вони самостійно будуть шукати ще додаткове фінансування, заробляти кошти.

З часом я побачив, що будь-які ініціативи блокуються. Ясно, що ми ставили питання про передачу приміщення, бо ми не маємо фінансувати капітальні видатки приміщення, яке нам не належить. У підсумку дійшло до того, що вони відмовилися передавати приміщення, ніби хотіли нам його продати.

Хоча міська рада пішла на унікальний крок. Ми хотіли створити дитячо-юнацьку спортивну школу, взяти всіх тренерів на зарплату, зберегти всю роботу, при цьому не ставлячи вимогу передати приміщення. Але вони такого варіанту не оцінили.

І буквально через тиждень дізнаємося, що «Спартак» звернувся у обласну раду із пропозицією дати фінансування в обмін на передачу інфрастрктури. Нас така позиція трохи «зачепила». Але якщо так, то міська рада готова брати тренерів на зарплату у нашу спортшколу лише за умови передачі приміщення.

Були звинувачення, що ми хочемо продати те приміщення. Але для того немає ніяких підстав. В нас було 8 спортклубів за місцем проживання, зараз - 9. Навпаки шукаємо приміщення і залучаємо для спорту.

Чи погодиться облрада на їхню пропозицію, покаже час. Але це близько 2,1-2,2 мільйона гривень в рік. І це без «комуналки» і ремонту приміщень. Але я тільки буду радий, якщо нарешті «Спартак» знайде для себе формат роботи.

- Якщо ми загалом дивимося на ситуацію зі спортом у місті, у якому напрямку він розвивається?

- У нас зараз такий перехідний період. Дуже багато є ще тренерів, управлінців з часів СРСР. Там були зовсім інші умови. І зараз це ламається. Тому я вважаю, що в таких умовах ми маємо переходити до масового спорту і пропаганди спорту.

Ми маємо створити умови для людей, які необов’язково професійно займаються спортом, але готові робити це на аматорському рівні, вкладати у це, щоб бути здоровими, частково реалізовувати себе тут.

І тут виникають розбіжності. Є пропозиції давати квартири спортсменам-олімпійцям, але треба враховувати, що один спортсмен-олімпієць «коштує» половину програми «Спорт для всіх» у місті на рік. Так, олімпійці – це імідж міста та країни. Але це досить дорогий імідж. Я - за масовий спорт. Саме він у нас зараз активізувався.

- На початку, коли вас призначали на посаду, були аргументи, що «Моклиця – людина нардепа Ігоря Лапіна», бо ви працювали його помічником. Зараз про це говорять?

- Припинилися розмови, але зараз знову починаються у зв’язку із «інтригами», які почалися в раді. В чому проявляється оця «людяність Лапіна» я не знаю. За час моєї роботи він ні разу не подзвонив, щоб «порішати» якісь речі. Єдине, що він посприяв виділенню коштів для завершення проекту розчищення Сапалаївки. Але це робота для всього міста. Ми б таким чином працювали із будь-яким депутатом.

- Як встигаєте поєднувати гру в театрі «Гармидер», біг і посаду заступника?

- Та не зовсім встигаю. Я хотів у минулому році вже 42 кілометри бігти. Але я не міряю це такими категоріям. Скільки я маю бігати, щоб зробити висновок, що встигаю? Не ставлю собі рамок. Бігаю, коли є час, граю у футбол, на «Доброволець» (патріотичні змагання із спортивного орієнтування, - ред.) збираюся.

У театрі я вирішив брати участь через одну виставу. У кожній я не маю змоги грати. І якщо ти розумієш, що це важливо, мусиш ставити це в пріоритети. Якщо я беру відповідальність перед колективом, що таки буду грати в у виставі, я мушу витратити на це час і зусилля.

Навіть були випадки, коли доводилося іти із наради в міського голови, бо я мусив бути на репетиції. І Микола Романюк ставився до цього із розумінням. Для мене це важливо. Це моя відповідальність.

Розмовляв Антон БУГАЙЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.