«Нотатки мандрівниць» Сідімянцевих: В Португалії ми зрадили своєму принципу – не їсти рибу

Вони люблять подорожувати, відкривати нові культурні горизонти, шукати пригоди або ж просто помовчати після активного відпочинку.

Юлія та Олена Сідімянцеві розповіли ВолиньPost про свій гастрономічний тур Європою і не тільки, враження від справжньої бельгійської вафлі, захоплюючий автостоп та секрет: як розкошувати у орендованому будинку всього за 9€.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НОТАТОК МАНДРІВНИКІВ

ТАКОЖ СЛІДКУЙТЕ ЗА СТОРІНКОЮ РУБРИКИ В FACEBOOK

Ми зробили собі зимові канікули. Дуже хотіли в Португалію, тому що минулого разу просто не доїхали туди. Цей тур трішки відрізнявся від попередньої мандрівки, адже раніше їхали лише автостопом (через брак грошей), тоді як зараз вирішили «стопити», коли є настрій.

Початок гастрономічного туру. Спершу поїхали в Польщу, звідти – в Париж. Насправді ми вирушили у Францію, щоб поїсти сиру. А вибирали країни, в яких можна здійснити гастро-тур. Та й загалом любимо постійно куштувати щось новеньке.

Наступною точкою нашої подорожі стала Португалія. В аеропорті зустріли нашу подругу з Криму, так би мовити на нейтральній території. Ми витягли її з дому, бо в Україні нам зустрічатися «накладно», простіше – в Португалії. Вийшов хороший тандем: вона не володіла англійською, а ми допомогли їй порозумітися, а вона добре водила машину, яку ми недорого взяли на прокат – 26 €. Об'їздили усі крайні точки і «накатали» півтори тисячі кілометрів.



Краще, ніж костел і каучсерфінг. Аir.bnb – сайт, на якому недорого винаймати житло. Там можна зняти кімнату, квартиру чи навіть увесь будинок. Ціни різні, але знайти дешево - реально. Приміром, в не сезон всього 9€ з людини. За 9 днів витратили - 180€ на двох. Іноді знаходили там помешкання дешевше, ніж хостел. Однозначно такий варіант набагато комфортніший, адже в твоєму розпорядженні власна кухня, душ та простір для свободи.

Раніше українці боялися couchsurfihg, мовляв як пускати в дім чужу людину? Нині ж про альтернативу знають і активно користуються нею.



Із української зими в сонячну Португалію. Приємна, м'яка, сонячна зима – вразила нас в Португалії. Ми прилетіли в теплий клімат й наситились стиглими овочами, фруктами та зеленню. Ми вважаємо, що корисно поїхати в такі країни, підзарядитись вітаміном D.

Цікавий будинок. На кордонні Іспанії є будиночок біля моря, який прорубаний просто в камінні. Здалеку він виглядає, як суцільне каміння, підходиш ближче − вимальовуються надзвичайні пейзажі. В ньому живє літнє подружжя португальців, які здають його туристам. Ми винайняли півбудинку за 50€ - одна ніч, це найдорожче помешкання, але воно було того варте. Скоро він перетвориться в меморіальний музей, якогось португальського хіпі. Нам пощастило ще кайфонути і насолодитись фантастичним морем з цього мальовничого будиночку.



Спокуса веганів – риба. В Португалії ми зрадили своєму принципу - не їсти рибу. Їли рибний суп. А ще в них є цілий промисел з виловлювання тріски. Ми куштували засушену, засолену рибку, яка ну «дууууже» гарно пахла.

Манго їли майже кожного дня. Вони там свіжі, стиглі, соковиті всього за 1€. В Україні купити його навіть напівстиглим – нереально.



Для вегетаріанців там філіал раю (!). В португальських супермаркетах є вегетаріанський відділ, в якому різноманіття рисового, соєвого молока – вражає. В такі моменти замислюєшся наскільки важко вегену в Україні.

Дивна рослина. Там ми знайшли рослину, схожу трохи на українську капусту. Вона росте на городах, в садах і при дорозі. Нижнє листя обрізають і варять з нього супи. Спочатку ми не знали, що з ним робити! Їли з олією, жарили, а лише потім виклали фото у Фейсбук, де наші друзі поінформували: з цього вариться суп.



Далі з Португалії полетіли в Брюсель. Ввечері поселились по Cochsuring в місцевої вчительки географії та геології. Знаєте, вона така класна дівчина! Адже зовсім не розмовляє російською, але поїхала сама в Іран, Казакстан, Туркменістан, а потім в Африку, тому що хотіла максимально вийти із зони кофморту. Це однозначно стало для нас культурним шоком і ми надихнулись її розповідями. Мабуть, дарма боїмося їхати в небезпечні країни.

Що ми перше зробили в Броюсселі? Пішли шукати картоплю-фрі. Символічно, що вдалось знайти місце, де 2 роки тому її смакували.Ну а згодом пішли їсти справжні бельгійські вафлі.

Олена: Мені дуже кортіло спробувати вафлю в Брюсселі для того, щоб «сфоткати» і викласти її у Фейсбук. Це такийс обі «хитрий план». У Луцьку, біля гіпермаркету «ТамТам» посеред вулиці продаються «бельгійські» вафлі, а мене огорнула ностальгія і я замовила її з нутеллою. Питаю в продавця, мовляв «де тут нутелла?», бо вона була настільки тонко намащена, що неозброєним оком − не розгледіти. А коли мені принесли в Бросселі вафлю просто налиту цією нутеллою – відчула різницю.



Автостоп з пригодами. Наступного дня нам закортіло «стопити». З Брюселлю в Будапешт був прекрасний автостоп, приємні люди, які з радістю підвезли до аеропорту, де ми винайняли житло. Втомившись від ранкового переліту о 5 ранку та інтенсивної мандрівки Португалією закортіло релаксу. В подорожі інколи важливо просто помовчати, поспати і зробити паузу.



Але, повернемося до нашого улюбленого автостопу. Ми обрали хороше місце, стояли із табличкою «Шарлеруа», куди нас підвезти, в принципі це пряма дорога, скажімо як з Луцька до Рівного. Повз нас проїхала машина і «здала» назад. Це була французька пара літнього віку, яка запропонували їхати «ніби» в Шарлеруа, і ніби недалеко - 15 км звідти. Ми довго думали, як нам бути, але зважили на той факт, що вони місцеві. Погодились, сіли в машину і вирушили.

Опивнишись на автобані, запитали їх: як називається вашем істо? Вони відповіли щось французькою, а я почала шукати на карті, але по «джіпієсу» їдемо не на південь, а на північ. Нас висадили на півдорозі до заповітного місця з якого можна «стопити». Далі пригоди не закінчились. Ми написали в блокноті назву міста французькою і нам зупинились молоді люди, які підвезли до точки з якої обов'язково можна «зловити» маршрутку. Так і сталось. Майже одразу нас підібрав працівник аеропорту «Шарлеруа».

Ми відпочили, а наступного ранку полетіли в Будапешт.

Його ми називаємо «Буда-треш» - наша кодова назва. Зазвичай в нас немає негативного досвіду та вражень, але ця подорож – виняток.

Олена: за день до вильоту я почитала, як купувати квитки в громадському транспорті. Дізналась, що в Будапешті є квиток, який діє 60 хв…

Продовження читайте в наступному випуску «Нотаток мандрівника»

ЧИТАТИ ДРУГУ ЧАСТИНУ СТАТТІ

ТЕКСТ – Катерина ЛАЩУК



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.