Кирило Ткачов: Хотілося б, щоб в Луцьку активізувалося культурне життя

Подружжя луганських переселенців Кирила та Марини Ткачових за декілька років проживання у Луцьку не лише відкрили простір для творчості, розвитку та креативу «Innerspace», а й постійно долучаються до культурного життя нашого міста. Зокрема вони вже двічі організували фестиваль шрифтів та графіки «Простір літер» і заснували першу у Луцьку школу каліграфії.

ВолиньPost поспілкувався з Кирилом Ткачовим про каліграфію як спосіб заробітку та мистецтво, про складності опанування каліграфією та про мистецьке життя та перспективи Луцька.

- Пересічні громадяни асоціюють каліграфів з часами рукописної книги. Тоді, коли книги переписувалися. Поясніть, чому так склалося і як це можна спростувати?

- Не думаю, що це варто спростовувати, тому що дійсно коріння каліграфії у рукописній книзі чи в каліграфії канцелярській. Наприклад, каліграфія до 15 століття, коли не було ще друкарського процесу, це дійсно було переписування книжок в скрипторіях або це була робота писця в канцелярії. Але не можна сказати, що сьогодні саме у цьому сенс каліграфії.

Зараз каліграфія використовується в дизайні, це може бути основа логотипа чи постера. Вона, звісно, відійшла від того, з чого розпочиналася. І сьогодні каліграфію використовують як раніше: є й рукописна книжка, іноді бувають й переписувачі(є, здається, Королівська скрипторія в Британії).

Тобто таке існує, але все ж таки це більше частина дизайну: створення логотипів, постерів, застосування в інтер’єрі, розпис стін, обкладинки книги з каліграфією. Думаю, пересічні громадяни правильно розуміють основи каліграфії, але не завжди розуміють де вона зараз. Вона все ж таки пішла як в сторону комерційного застосування так і в сторону чистого арту.



- Власне, про ще один міф , в якому каліграфію асоціюють з класичним малюванням, коли каліграф повинен бути художником?

- Ось тут, звісно, немає прямого зв’язку. Каліграфією займаються конкретно художники-каліграфи. Буває таке, що вони при цьому ще й художники-графіки, але не обов’язково. Думаю, така помилка може бути просто через те, що найчастіше в університетах навчають каліграфії художників або дизайнерів, які так само навчаються і живопису, і графіці(є така дисципліна шрифт, де навчають писати).

У такому випадку виходить, що одна людина може і писати, і малювати. Все ж таки, якщо подивитися на те, чому нас навчають, то мало каліграфів виходить саме з вишів. Більше – таки самоучки, або ті, хто навчається окремо на курсах каліграфії.

- В епоху інтернету люди все менше пишуть від руки, звичнішими для нас стають sms. Чим каліграфія може бути корисна у цьому плані?

- Звичайно, що каліграфія не має зараз такої необхідності у побуті. Але якщо цим не займатися, ми втратимо частину своїх можливостей. Ми можемо не співати, але якщо ми вміємо співати, то це краще для нас. Це нас розвиває. Так само із вмінням малювати.

І це стосується будь-яких додаткових можливостей. Каліграфія зараз не має того побутового поширення, яке мала ще 500 років тому. Але все ж розвиває в людині її бачення краси. Не варто забувати, що це частина нашої культури.



- Чи вважати каліграфію взагалі за мистецтво?

- Я вважаю, що багато хто з людей думає про живопис, графіку, скульптуру, що це мистецтво. Насправді це не зовсім так. Як каліграфія, так і живопис можуть бути мистецтвом, а можуть бути ремеслом. Насправді, це залежить від того, як ви цим займаєтесь. Будь-яка справа може бути мистецтвом. Можна бути дуже творчим, займаючись викладанням у школі (мої батьки для мене завжди були зразком того, наскільки творчо можна підходити до викладання). Моя дружина Марина дуже творчо займається малюванням. Вона займається цим, бо таке її внутрішнє бажання, а не тому, що за це хтось платить.

Важливо, що люди за допомогою мистецтва відображають свій внутрішній світ, свої думки, свої переживання. Як на мене, дуже суттєво намагатись робити щось нове. Цього багато хто не помічає, але часто відтворюють одне і теж саме. Не відчутно у створеному, що людина хоче зробити щось по-новому. Варто пам’ятати, що будь-яка справа, якою ви займаєтесь буде мистецтвом, якщо у вас для цього є бажання, і якщо вас до цього кличе серце.

Робіть зі старого, яке всі бачили, щось нове. Перетворюєте, виражаєте самого себе. Уявімо, що у вас є каменюки і ви можете покласти їх на грядки. Це мистецтво? Ніби то ні. Але є японський Сад каменів. Це мистецтво. І якщо дивишся на цей Сад каменів, і те, як навколо них роблять якісь лінії, це викликає якісь емоції. Можна бути будь-ким і бути при цьому художником, і навпаки. Якщо у вас є внутрішнє покликання, то робіть це і будете художником чим би ви не займалися.

- Як і чому Ви вирішили стати каліграфом?

- Не можу сказати як це відбулося. Тобто, з самого початку я був дизайнером-графіком. Займаюсь цією справою років 15. Навчався на дизайнера-графіка і паралельно працював. І мені чомусь почало не вистачати тих знань, які я отримав в університеті для розуміння елементів літер.

Наприклад, мені потрібно зробити логотип. Чому ці форми елементів такі? Чому вони так виглядають? Як вони створювались? Чому одні можна змінювати, а інші ‒ ні. Багато на що відповідає каліграфія. Я почав займатися якимись елементами, написами, стилями просто для того, щоб зрозуміти з чого побудовані літери. Спочатку мені це було потрібно для загального розуміння. Але чим далі, тим більше мене захоплювала сама каліграфія – вміння писати в різних стилях, з різним характером. Зараз це для мене не лише частина дизайну, але й окрема робота.



- Чи важко було опанувати мистецтво?

- З однієї сторони це довготривалий процес, який продовжує розвиватися. Я не можу сказати, що десь там воно зупинилось і все. З іншої сторони – мені не важко опановувати каліграфію, бо мені це дуже подобається. Я займаюсь цим незалежно від того чи є зараз у мене комерційне замовлення. Просто подобається писати літери, подобається вигадувати оригінальні форми, чи досліджувати історичні зразки. Мені це до вподоби саме по собі. І те, що я можу це ще й використовувати у своїй професії – це надзвичайно круто.

- Що було найскладнішим в опануванні?

- Можливо, перестати хвилюватися, відчути, що ти можеш робити те, що тобі заманеться. Не йдеться про якийсь конкретний стиль, а про розуміння наскільки це є частиною мене, наскільки для мене це важливо. Чим більше звільняєшся від внутрішніх комплексів, тим легше воно йде.

- В якому стилі письма працюєте найчастіше?

- Я думаю, що найчастіше йдеться не про певний чистий історичний стиль, а про якийсь мікс. Коли беруться один-два стилі і поєднуються між собою, або коли я роблю власну версію історичного стилю. Подобається експериментувати. З однієї сторони можна сказати, що досить часто використовую форми італійського курсиву чи кириличного історичного скоропису, але це не чистий стиль, а мої варіації.

- Якими інструментами користуєтесь?

- Найбільше я люблю писати пензликами, але подобаються різні інструменти. Можна взяти маркери, металеві пера, фломастери. Писати можна будь-чим. Якщо знаходишся біля моря чому б не взяти якусь ракушку чи камінчик і писати на піску. Це абсолютно нормально.

Інструментом може бути будь-що, на будь-якій поверхні.

- Минулого року Ви організували перший фестиваль шрифтів та графіки «Простір літер». Розкажіть про це, будь ласка, детальніше?

- У нашій країні, на відміну від сусідніх, Росії та Польщі, є традиція каліграфічних фестивалів. Щоправда, вони не чисто каліграфічні. Це також цікава особливість нашого регіону, тобто України. Люди, які створюють літери різними засобами: тобто малюють їх (це називається літерація), пишуть їх(тобто займаються каліграфією), створюють векторні логотипи, чи набірні шрифти, вони всі поєднуються у нас в одну шрифтову тусовку.

Це вийшло завдяки нашим фестивалям. Перший з них відбувся років 12 тому в Харкові. Це було «Свято кирилиці». Воно проходило три чи чотири рази. Потім цей фестиваль припинив свою діяльність і з’явився в Києві фестиваль «Рутенія» і теж був дуже цікавим. Наші фестивалі – це завжди виставки, майстер-класи, лекції, іноді – конкурси. Вони дружні, приємні за своєю атмосферою. Там відбувається живе спілкування між учасниками.

Так ось. Останні роки таких фестивалів, чисто шрифтових чи чисто каліграфічних у нас не було. Охочі збираються в Києві під час «Книжкового Арсеналу». Там, як правило, є виставки каліграфії або літерації. Там можна зустрітись, про щось поговорити, але там багато інших люди. Це не ті ж маргінали, які займаються тільки літерками, а просто загальна «тусня». Я вирішив, щовартозробитичерговийтакийшрифтовий фест і зробити його саме тут, у Луцьку, адже нічого подібного не було не тільки у Луцьку, але й в Західній Україні. І ми почали робити фестивалі з Мариною(вона мене завжди підтримувала). Якщо все буде добре, то влітку зробимо вже третій «Простірлітер».

- В той же час організувалася перша школа каліграфії в Луцьку. Розкажіть про неї детальніше. Чи діє вона сьогодні?

- Знову ж таки, школа каліграфії перша не тільки для Луцька, а й для всієї Західної України. Таких шкіл є декілька в Києві, заняття каліграфією є в Одесі і ще, можливо, в Харкові. Інших шкіл я й не пригадую. При цьому сама тема каліграфії останні кілька років стає все більш популярною, того що є не вистачає, про це часто питають. Якщо тема цікава – чому б не зробити саме в Луцьку, якщо я вже тут знаходжусь. Після першого «Простору літер» вирішили, що багато кому це цікаво, багато хто хоче цим займатися. І зараз школа продовжує діяльність, але діє не кожен тиждень. Закінчується один курс, тоді йде набір на новий курс. Трохи відпочили – відкриваємо новий курс. Думаю, розпочнемо наступний курс за тиждень, може, два.

- Чи співпрацюєте з випускниками школи? Хтось працює самостійно?

- Дехто з людей, з якими я займався активно продовжує свою діяльність. Не знаю, чи це я на них впливаю, чи вони самі по собі займаються цим. Наприклад, Катя Яцушик займалась каліграфією і без мене. Ходила до мене, але й сама по собі займалась цією справою. Останнім часом можна було побачити її виставку, можна було побачити її майстер-клас чи просто демонстрацію в Києві. Якісь рухи є, і думаю, що чим більше буде випускників – тим більше буде активних митців. Має пройти ще час, бо замало людей, щоб говорити про широкий рух.

- Ви організовуєте онлайн курси та тренінги. Чи популярні вони серед волинян?

- Останні три-чотири роки я займаюсь вебінарами. Вони не є суто каліграфічними. Там каліграфія розглядається як частинка. Наприклад, для того, щоб спроектувати логотип, маємо розпочати з каліграфії, щоб зрозуміти основу, конструкцію. Це частина декількох моїх курсів, а саме «Каліграфія, летеринг, логотип», чи курсу «Проектування модульного шрифта», чи курсу «Шрифт для ілюстраторів». Не можу сказати, що курси користуюся великим попитом серед волинян. Зараз на курсі, який відбувається, серед 28 учасників – один лучанин. Це непогано, якщо подивитися наскільки маленьким є Луцьк. Більшість киян – і це знову ж таки зрозуміло.

- Кого більше на Ваших курсах: початківців чи тих, хто хоче вдосконалитись?

- Це залежить від того, де саме відбувається курс. Лекції, курси, майстер-класи іноді проходять на базі якогось навчального закладу – тоді там будуть студенти. Якщо відбувається на базі якоїсь фірми – то там будуть її співробітники, дизайнери, які не займаються каліграфією професійно, але яким це цікаво як частина роботи. Залежно від того, де відбувається курс можуть бути абсолютно різні люди. Можуть бути ті, кому каліграфія не потрібна в роботі, але їм подобається вона як медитативна практика. Займаючись каліграфією, починаєш відключати всі інші думки, починаєш зосереджуватися на формах літер, і трохи відпочиваєш.

- Своєрідна арт-терапія?

- Саме так. Це можна використовувати як арт-терапію, але при бажанні від цього можна перейти до побутового застосування: написати комусь листівочку. Багато хто використовує каліграфію саме для цього, щоб потім можна було привітати друзів гарним написом.

- Що порадите початківцям?

- Якщо є бажання – можна займатися навіть якщо немає ніяких курсів. Добре, коли вони є. Але якщо їх немає, то можна знайти інформацію в Інтернеті. Можна подивитись як різні майстри пишуть літери, можна скачати прописи, можна знайти абсолютно будь-які інструменти. Якщо їх немає в крамничках Луцька, то їх можна замовити десь іще. При бажанні можна займатися різними стилями і самостійно. Якщо є можливість – запишіться на курси і засвойте цікаві для вас напрямки каліграфії.

- А які навички потрібні для того, щоб стати каліграфом?

- Я не знаю чи є люди, які взагалі б не змогли це засвоїти. У будь-якому разі, навіть якщо людина не дуже схильна до занять каліграфією, якщо вона пройде курс, то буде писати краще ніж до цього. Я б сказав, що треба вміти зосереджуватися. Людям, які все люблять робити з поспіхом трохи важкувато. Але якщо подивитися на студентів, то є й такі, кому постійно нагадуєш, щоб вони писали повільно, і це на них впливає.

До речі, я сам завжди був саме таким. Мені притаманно все робити дуже-дуже швидко. І каліграфія навчає мене зосереджуватися, працювати планомірно, спокійно, дивитися на на окремі елементи. Не тільки я впливаю на каліграфію, яку пишу,а й вона впливає на мене.

- Однією з Ваших робіт була співпраця з харківським «Клубом сімейного дозвілля» - «Москва 2042». Це була Ваша єдина робота з видавництвом чи були й інші?

- Я не можу сказати, що часто співпрацюю з видавництвами, але такі проекти бувають. Найбільше було не надписів, а ілюстрацій. Мені простіше і приємніше, а головне – менше забирає часу, а більше приносить грошей робота з текстом. Що стосується ілюстрацій, то я їх багато намалював для дитячих видань. Найбільше – для дитячого журналу «Пізнайко»(більше сотні ілюстрацій).

Трохи для журналу «Професор Крейд» або для інших журналів. Що стосується конкретно палітурок книжкових то для харківського «КСД» першим був фантастичний роман «Москва 2042», потім була розробка серії знаків та підбір шрифтів для серії обкладинок(для серії з 8 історичних книжок з історії України). Їх треба було якось об’єднати. Моя робота саме в цьому полягала. Потім були дві книги з психології. Це переклад книги «Bestrong», як її переклали «Бути сильнішим». А ще одна книга ще не вийшла, вона має бути десь за місяць і я про неї поки не буду говорити. Це буде четвертим прикладом співпраці з КСД.



- Окрім організаторської та викладацької діяльності, Ви ще створюєте логотипи. Розкажіть про це детальніше?

- Для людей, які люблять літери, люблятьїхмалювати, проектувати,писати, бажано, щоб було якесь комерційне застосування цих знань і навичок. І логотип – саме та можливість працювати за гроші. Ви займаєтесятим, що любите, тим, щовас надихає. Якщо у вас є можливість своє хобі перетворити на професію ‒ це надзвичайно круто. Ви цілий день займаєтесьулюбленою справою і отримуєте за це гроші. Це круто, це позбавляє від стресів і напруження. Багато людей ходить на роботу без бажання і внутрішньої потреби – лише за гроші. У мене ж дороботи іншевідношення, і логотип це одна з улюблених справ. Я можу експериментувати, щось вигадувати для себе. Це один з напрямківдослідженнялітер, їх форм, і головне втіленняідей в широкезастосування, бо потімможнапобачитисвоїлітери на екранахчи на банерах.

- Ви розробляли логотип «ZaxidFest 2015». Які ще відомі українські компанії зверталися до Вас і запрошували зробити логотип?

- Звісно, все не пригадаю. Скажімо, на ігристих винах «Inkerman» зараз використовується мій логотип. Це був редизайн. Також пригадується Фонд Шептицького при греко-католицькій церкві. Чомусьйогозгадав. У Рівному – «Морквяна Мар’яна» - це тортики і різні солодкі штучки.



- Чи створювали щось для Луцька?

- Відбувався у нас фестиваль анімації «Задзеркалля». Там був мій логотип. Молодіжний центр Волині— у них є свій логотип, (це не моя робота)і є величезнийнапис з фанерибезпосередньо у них в центрі – це моя робота. Логотип «Волинь SOS», і ще «Innerspace». Найбільше замовлень іде з Києва, але якщо можна щось творити для Луцька чи найближчих міст, то чому б ні.

- Нещодавно у Луцьку активно обговорювали старий і новий логотипи Луцька. Як ви ставитесь до цього обговорення?

- Так, я слідкую за цим процесом, тому що мені дійсно не дуже подобається старий логотип. Я не можу сказати, що мені подобається й новий, який був запропонований і обговорюється в Інтернеті. Як на мене, то він занадто жорсткий. З цієї теми я зробив окрему доповідь, вона була представлена, здається, тиждень тому в «Innerspace».

Ми зробили запис лекційної частини, але обговорення туди не потрапило. Ви можете написати «Брендування міст» і знайти на YouTube цей запис. Це надзвичайно цікава тема для мене (не лише щодо Луцька, а й скажімо те, що зараз відбувається конкурс на розробку туристичного логотипу Волині). Мені цікава тема територіальної айдентики, територіальних логотипів. Я займаюсь цим останнім часом. Кілька років тому відбуваласьрозробкабрендуванняУкраїни. Для розвитку туризму створювали логотип, загальний стиль, який міг би використовуватися в рекламі України.

При цьому потрібно було оформити загальну ідею, розуміння бренду. Бренд – це ширше поняття ніж фірмовий стиль чи логотип. Це розуміння загальної концепції розвитку, розуміння коріння, розуміння того, що варто розвивати, формувати, змінювати. Так ось, в рамках цього проекту моєю частиною було зробити шрифт. Щоб його можна було використовувати на друкованих носіях: буклетах, постерах, інших варіантах реклами.

Колись мені було цікаво брати участь у конкурсі з розробки стилю для міста Краснокамськ. Там я потрапив у short-list. Ще пам'ятаю, що один мій шрифт використовували для міста Солікамськ. Коли створювалися варіанти логотипа Мукачево, то там також були мої шрифти. Отже ця тема мені дуже подобається, я б із задоволення мзробив логотип Волині і Луцька. Але, чесно кажучи, я зараз не дуже люблю конкурси. Те як вони відбуваються, інтернет-голосування, не люблю коли складається журі з людей, які не розуміються на логотипах. Нема сенсу робити журі серед якого представників дизайнерської професії немає взагалі або майже немає. Конкурси не подобаються, а от розробка логотипа – це дуже цікаво.

- А які б мотиви використали?

- Це складне питання. Не можу сказати коротко. Якщо говорити про Волинь, то в логотипі має бути помітно те, що ця територія має довгу цікаву історію. Натяк на історію може бути в формах літер, які можуть стати трохи архаїчними. З іншої сторони ми можемо зробити їх достатньо сучасними. Був колись загальноукраїнський конкурс на розробку сучасного українського ділового шрифта (мій проект там отримав другу премію).

Після цього я часто став замислюватися над темою сучасного українського стилю. Найчастіше, коли говорять про щось українське в стилі шрифта – то згадується якась архаїка. А от мені цікаво, як зробити так, щоб це не виглядало застарілим, але при цьому використовувалися древні форми, щоб це був натяк на староукраїнський стиль. Отже, якщо говорити про логотип Волині – він має бути сучасним, з елементами старовини, в той же час він має бути оригінальним. У ньому мають бути родзинки, які б відрізняли його від інших логотипів. Він має бути впізнаваним, оригінальним,читабельним, з натяком на щось історичне в елементах.

- Ви не корінний лучанин. Яким є Луцьк для Вас, зокрема мистецький?

- Луцьк для мене дуже приємне місце. Я проживаю в Луцьку два з половиною роки, і помітив десь півтора роки тому, що, говорячи «Повернутися додому», маю на увазі саме Луцьк, а не Луганськ, який для мене є рідним. Луцьк для мене досить приємний, симпатичний, затишний, людяний, позитивний, дружній і так далі. Він викликає дуже позитивні, приємні емоції.

Що стосується саме мистецького життя, то воно, звісно, є, але хотілося б більшого. Мені тут подобається працювати, тут є цікаві люди, але варто розвиватися в цьому напрямку і далі. Хотілося б більше виставок і зустрічей, щоб люди збиралися, щоб були обговорення, щоб з’являлися нові обличчя. Ми, тобто «Innerspace», зацікавлені, в організації творчих подій, на які можна було б запрошувати людей з Луцька або інших міст. Маємо бажання знайомити киян з Луцьком, і лучан знайомити з цікавими особистостями з Києва, Харкова чи інших міст.



- А що б хотіли побажати Луцьку?

- Я б хотів, щоб місто стало більш активним в творчому житті. Мені здається, що є трохи «лінива атмосфера». Не тільки у волинян, але й в галичан така ж проблема. Вони мало що проводять, якщо порівняти з Києвом, де життя вирує, де багато цікавого постійно відбувається. Ще декілька років тому в Києві такого не було. Київ розвиває своє мистецьке, дизайнерське, творче життя в останні роки. Думаю, це можна зробити і в Луцьку. Є дуже цікаві люди і події. Це не обов’язково має бути пов’язане з дизайном.

Надзвичайно цікаво слідкувати за «Гармидером». Фестиваль театральний «Мандрівний вішак» – це дуже класно. І анімаційний фестиваль «Задзеркалля» — це також дуже круто. Анімація, театр, живопис, дизайн… Які б не були варіанти творчого розвитку для міста — це класно!

ТЕКСТ - Олена ЛАУЩЕНКО


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.