ЦИТАТНИК. Режисер Руслана Порицька

Руслана Порицька - керівниця театру «ГаРмИдЕр», який з аматорської студії перетворився в одне з найпотужніших мистецьких об'єднань регіону. Сьогодні театр розвивається та поповнюється новими акторами, виступає за кордоном та є невід'ємною частиною культурного життя міста.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ЦИТАТНИКІВ

Нещодавно, 27 січня, у Молодіжному центрі Волині, вона розповіла про своє нерозривне життя з гармидерівцями, страх перед сценою та чому Руслана любить мити театральну підлогу.

У межах рубрики «Цитатник» ВолиньPost відібрав 15 влучних висловів зустрічі.


«Головне правило риторики: Якщо є якийсь мінус, з яким ти приходиш до людей – спробуй перевести його на плюс».

«Театр – це моє щастя, моя біда, моє життя і просто все!».

«Мене часто питають про мою професію культуролога: Це ви сільськогосподарські рослини «окультуровуєте»?».

«Всі чомусь наголошують про те, що «ГаРмИдЕр» - аматорський театр, а чому так не говорять про гурт «Океан Ельзи»?.

«В житті дію за принципом: Не можеш – не пиши, не можеш – не роби, а створюй те, без чого не можеш. Якщо ти займаєшся чимось, а завтра можеш не робити, тоді який сенс це робити?».



«Ви покоління, яке не знає «Мертвого півня».

«Немає абсолютно бездарних людей. За чим я оцінюю акторів? Все просто. Має бути отут (вказує на серце, - від авт.) і отут (показує на мозок, - від авт.), все інше ми разом домовимося, як його «викулупати», дістати, а потім показати глядачу».

«Ми ніколи не казали: все, ти нам не підходиш. Людина сама відчуває».

«Якщо в людини не виходить щось, значить вона не отримує задоволення, а тому якого «милого» їй цим займатись?».

«ГаРмИдЕр – це сім'я, все, мрія, глядач і…такий кошмар! (сміється, - від. авт.)».

«Мій син дуже прагматичний. Коли знімали промо-ролик Луцька з «ГаРмИдЕром», він зіграв епізодичну роль лицаря. Згодом мовив: знаєш, я чув, що за такі речі платять гонорари. Я багато не хочу, 100 грн буде достатньо!».

«Руслану Порицьку робить театр «ГаРмИдЕр».

«В одній виставі наша акторка – Алла Доманська в ролі емансипованої жінки, істерично порпалася в пакеті, шукала підпалити цигарку. Хоча в сценарії цього не було. І тут цікавий момент: виникає глядач, який дійсно перейнявся цією ситуацією і відчув себе джентельменом – підпалює акторці цигарку. Таке враження, що це був підставний глядач».



«Деякі театри в Україні ставлять 2 вистави півроку. І що вони там тільки роблять?!».

«Страх перед публікою – це фізіологічний страх первісної людини перед натовпом. Ми боїмося, що нас з'їдять».

«В основі побудови стосунків між гармидерівцями - рівність. Тому в колективі мене називають на «ти» - Руся».

«Я люблю помити підлогу. Це сакральний процес перед самою виставою».

ТЕКСТ - Катерина ЛАЩУК

ВІД РЕДАКЦІЇ

До слова, Руслана Порицька вже була учасницею рубрики в 2013 році. Переглянути ту публікацію можна тут.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.