Дует «Кролики»: Comedy club - це як джинси, а ми - як класика

Володимир Данилець і Володимир Моїсеєнко – не чужі у Луцьку. Записувалися на місцевій студії, мають друзів-волинян, не перший раз приїздять з концертом. Перед їх концертом у Луцьку 23 березня – вже у гримерній – вдалося поспілкувались з «Кроликами» про гумор, про «луцьке» минуле дуету, про колег та друзів.

Хто є хто в дуеті? – таке запитання виникає завжди – про це говорять самі артисти. І дають такий «рецепт запам’ятовування»: у кого довше прізвище, той і вищий Відповідно – Володимир Моїсеєнко – високий та стрункий, а інший – це Володимир Данилець. Справедливості заради варто сказати, що обидва артисти виглядають досить-таки спортивно, жваво і бадьоро. Без ознак зайвої ваги і «зайвих років».

Мало хто знає, що пісня «Кролики это не только ценный мех» (був колись такий «гімн» цього дуету) – записувалась саме у Луцьку, як і більшість музичних заставок, що супроводжували виступи.

На колишній студії «Олекса», що розміщувалась на третьому поверсі теперішнього Палацу культури міста Луцька, ще порівняно не так давно працював аранжувальник, композитор Дмитро Гершензон, разом зі своїм колегою Анатолієм Говорадло (дует «Світязь»).

У невеличке приміщення студії «Олекса» з «робочими візитами» - для запису пісень та створення аранжувань - в різні роки потрапляли Віктор Павлік, Микола Свидюк, Оксана Білозір, Оксана Пекун, В’ячеслав Хурсенко, Віктор Шпортько, Ян Табачнік і Тетяна Недельська, Павло Зібров і Віталій Білоножко.

Тут же створювались перші в історії місцевої (та й всеукраїнської) звукової реклами «фірмові» аудіоролики, заставки для радіоефіру. «Крізь студію» зі своїми першими творчими спробами проходили нинішні учасники «Тартака» і «Бумбокса», «Мухи в Чаї» (був і такий гурт!), Галина Конах, «Кінг Сайз», Тетяна Ціхоцька.

Окремо в списку причетних до студії «Олекса» стоїть «легенда» - Василь Зінкевич. І цей список далеко не повний.

Але – вертаємось до «Кроликів»…

В.Данилець: так, саме з Луцька починалось і моє «співоче». Зараз я нарешті завершую роботу над своїм сольним альбомом – на ньому будуть власні пісні. А одна – на слова та музику В’ячеслава Хурсенка. Усі аранжування робить Дмитро Гершензон.

- Чи відчуваєте конкуренцію «Камеді Клаба»?

В.Данилець: Розумієте, час показує що у «Камеді клаб» своя аудиторія, у нас – своя. У «95-го кварталу» - своя. Але ось 1 – квітня в ефірі буде черговий випуск «Розбору польотів» - там ми усі разом, представники різних «кланів» гумору. Там з вуст Дяді Жори прозвучала думка, що усі врешті решт «скочуються до «класики».



Розвиваючи тему актуальності того чи іншого напрямку гумору, Володимир Данилець порівняв «Камеді клаб» з модою на джинси. «Камеді Клаб» - це штани «Levi`s», з'явився «95-й квартал» - це, наприклад, «Super Rilfe», а потім – «Wrangler», а потім – знову повернення до «класики»…

- Можливо, «класика» - це «вікове», і резиденти «Камеді» просто подорослішали?

В.Моїсеєнко: «Можливо це і «вікове». Але – усе що по-справжньому смішне – воно смішне і вчора, і сьогодні і завтра. Райкін, чи Луї де Фюнес – такий гумор ніколи не втрачає гостроти.

В.Данилець: «В гуморі має бути «художествєная ценность».

- Чи виконуєте ви свою «класичну» мініатюру – «Кролики»?

В. Моїсеєнко: Востаннє зі сцени ми виконали її у 1992-му році. На ювілеях чи закритих вечірках – так, іноді виконуємо, зі сцени – ні.

День і час концерту «Кроликів» у Луцьку збігся із футбольним поєдинком між «Волинню» та «Шахтарем». В зв’язку з цим виникла «футбольна» тема в розмові.

В.Моїсеєнко: Звичайно, ми вболівальники, бо ми ж – кияни. Але нашу «футбольну» мініатюру показувати на концерті не будемо. Тема вболівальників України та Росії …. ми вирішили поки з цим номером зробити паузу. Побачимо, де ми будемо після чемпіонату Європи».

- При такому достатньо щільному гастрольному графіку – як підтримуєте гарну сценічну (тобто – фізичну) форму?

В.Данилець: А у нас дві години концерту – все одно як у футбол пограти. Рухатись на сцені доводиться чимало. Так що, не знаю навіть, хто більше бігає – ми чи футболісти. А на спорт окремого часу особливо і немає.



Під час свого візиту у Луцьк артисти відвідали могилу свого друга – поета, музиканта В'ячеслава Хурсенка. Згадуючи концерт його пам’яті, що відбувся – в тому числі і за участі Данильця та Моїсеєнка в жовтні 2010-го року – говорили про неординарність Хурсенка, про силу його таланту поета і музиканта.

В.Данилець: Прикро… Один одного ми дуже добре знали, і Слава ставився до нас із великою повагою. І ми, і він - записувались у Дмитра Гершензона – тут, у Луцьку, на студії «Олекса». Тоді, слухаючи його пісні, ми говорили собі – так, класно, гарні пісні. І от коли ми повертались після концерту його пам’яті, слухаючи в машині диски В’ячеслава, раптом зрозуміли наскільки глибокою є його поезія, і наскільки проникливою є музика, створена В’ячеславом. Тепер у мене в машині постійно його диски…

В.Моїсеєнко: Так, ми наступаємо все на одні й ті ж граблі - поки живий не цінуємо, як тільки людина йде з життя – тут же починаємо цінувати та дуже багато про це говорити, але через якихось півроку уже й не пам’ятаємо.

Програма, яку показали «Кролики» у Луцьку, повністю нова, створена до ювілейного туру дуету. «Міліціонери в засаді», пародія на провінційний театр («Ромело і Жулета»), «Двоє біля пологового будинку», «Сцена в суді», «Бігом у Європу», ціла серія музичних пародій, і окремо – «лірична сторінка», коли Володимир Данилець заспівав пісню Хурсенка.

Гумору та сатири було вдосталь, і на різні смаки. Цю програму – повністю чи фрагментами – за останній рік побачили глядачі майже усього СНД, плескала артистам «наша» публіка на Сході та Заході Європи, в Ізраїлі.

Крім гастрольних виступів – участь у фестивалях, зйомка телевізійних шоу. Аби переконатись у широкій творчій географії дуету та їхній незмінно плідній співпраці з багатьма відомими артистами естради, можна зазирнути на офіційний сайт Володимира Данильця та Володимира Моїсеєнка – дуету «Кролики».



Так, вони пройшли багато чого на естраді, і переграли чимало створених ними образів. І фраза «кролікі - ето нє только ценний мєх» з кінця 80-х і донині залишається крилатою.

Авторитет естрадних артистів незаперечний. На сцені у Луцьку глядачі побачили взірці гумору, який самі ж його виконавці відносять до «класики жанру».

При цьому не забудемо про натхненників та «вихователів – наставників», серед яких не тільки легендарний Аркадій Райкін, а ще й «Криве дзеркало» Євгенія Петросяна та «завжди плавуча гумористична машина часу» Регіни Дубовицької - програма «Аншлаг, Аншлаг!».

І все ж під час виступу у Луцьку якось не залишало відчуття – як казав той же Аркадій Райкін – «чего-то нє хватаєт…». Вітаючись з публікою, спілкуючись та розказуючи анекдоти між номерами - …чесне слово, у виступі дуету української мови дуже бракувало. Бо її, на жаль не було.

«Ковтки» суржику ситуації не рятували. І фінальна музична «феєрія» - набір пісенних варіацій на тему «блатного шлягера» «Мурка» залишила по собі зніяковілість. Музично – усе злагоджено і талановито, пародії відпрацьовані. Але – невже нам й досі цікава тема «Мурки в кожаной тужурке», в якої «із под-полы торчит наган»… .

Зізнається Володимир Данилець: «Де б ми не їздили – нас просять українські номери. Безумовно – на суржику. Ось попереду гастролі в Канаді, Росії. Позаду – Італія, Німеччина. Як правило, на наших концертах - російськомовна публіка. І програма у нас – російською мовою. Якби був смішно написаний гумор українською мовою, ми можливо і не на суржику – зробили б номери українською мовою. Колись у нас були прекрасні номери – і «Весілля», і «Ярмарок», і «Село» і «Корчма» – вони дуже музичні, там і пластика, і спів, там є все. Український гумор – він як наваристий борщ. Зараз у нас в програмі один тільки номер українською мовою, ми його показуємо і в Росії, і в Білорусії, його скрізь розуміють і сприймають».

- Скільки часу йде на підготовку номера? Спочатку, як відомо, йде текст, а далі…

В.Моїсеєнко: «Безумовно, спочатку текст. Коли вже текст «пішов» - тоді починається робота. І це може бути від тижня – і до декількох років. У нас був номер, до якого ми не могли «дійти» десь років п'ять. Зараз на підготовку нового номеру витрачаємо в середньому місяць. Хоча за квітень ми зробимо одразу чотири нових номери. Готуємось на фестиваль гумору в «Юрмалі».

- А до виборів не готуєтесь?

- Побачимо…поки що пропозицій не було…

Дмитро Ураєв (для ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.