«Абетка» Антона Кривицького

На ВолиньPost продовжується рубрика «Абетка», в якій ви зможете прочитати цікаві, відомі та не дуже факти про знаних волинян. Для наповнення нашої абетки ми не проводили спеціального опитування, а відшукали інформацію, про яку герої «Абетки» розповіли у своїх виступах чи інтерв'ю.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ «АБЕТОК»

Сьогодні, 20 січня, пішов із життя екс-очільник Луцька Антон Кривицький, тож у його «Абетці» ми зібрали асоціації до літер алфавіту, які виникли у журналістів при згадці його імені.

А - атошники

Вже будучи не «при справах», екс-мер Антон Кривицький часто роздумував про актуальні для міста питання. Неодноразово він розповідав і про свою позицію щодо виділення житла учасникам АТО. У 2015 році він висловився на підтримку програми співфінансування придбання житла.

«Є сім’я загиблого чи інваліда – дайте квартиру. Прийшов із війни, слава Богу, живий-здоровий – дайте йому з державних грошей 50 % коштів від вартості купівлі квартири. Навіщо шукати нереальні варіанти? Що зробить інвалід, який повернеться додому, з тією ділянкою. Максимум – продасть. І вже через півроку не матиме ні грошей, ні землі, ні житла. А найкращий варіант – побудувати 100-квартирний економ-класу будинок для лучан, які боронять Україну», - розмірковував Кривицький. Тож ділянками, на його думку, держава просто «відкупиться обіцянками» від бійців АТО.

До слова, цьогоріч у місті саме запровадили програму 50 на 50.

Б – борги

На думку екс-очільника міста, борги, зокрема й за комуналку, мають бути найбільшим головним болем керівників. Тож основна проблема в тому, що ніхто не займався боржниками і платежами, адже треба їхати до столиці і домовлятися про реструктуризацію боргу.

«Я на посаді міського голови теж мав борг міста у 50 мільйонів, але мені його списала Юлія Тимошенко, коли була віце-прем’єром по ТЕКу. І зараз треба їхати, просити й домовлятися. Таке життя керівника», - розповідав Кривицький ще у 2010 році.

В – виборче право

Мав цікаву позицію колишній луцький градоначальник й стосовно основних засад виборчого права. Так, на його думку, виборчий вік мав би мати не лише «нижнє» обмеження, а й обмеження максимального віку виборця.

«Чому бабця за 80, дай Боже їй здоров’я, але яка жодного кандидата не знає і читати не вміє, має вирішувати долю моїх онуків?» - міркував Кривицький.

Г – гречка

На думку екс-мера, відповідальність за голосування "за гречку" лежить на кожному хто так голосував. Адже кожен має усвідомлювати наслідки своїх дій.

«Коли доросла людина бачить кропиву, то знає, що треба бути обережною і одягнути рукавиці, бо попечеться. Коли вона бере кілограм гречки і голосує за пайок – то вона теж мусить здогадатися, чим це все закінчиться», - зазначав Кривицький.

Він наголошував, що політика – не арифметика, і тут один плюс два не завжди дорівнює три. Натомість голоси виборців ловлять на артистів чи спортсменів, а у час війни - на комбатів.

«І що? А нічого. Бо насправді в Україні при владі одні і ті ж люди, лише задля привабливої картинки змінюється їхня свита», - завершував тему «гречки» екс-мер.

Д – дискусія

Кривицький мав однозначну позицію щодо встановлення пам’ятника Степану Бандері, щодо якого декілька років тягнеться дискусія. Кривицький пригадував, як ще будучи мером наприкінці 90-х зустрів комуністичний опір при голосуванні за встановлення прапора України, але він все ж замайорів над Луцьком.

«Так само Степан Бандера. Чи Шухевич. Прийде час – і вони будуть Героями України. Не треба на цю ситуацію дивитися з вузьколобих партійних інтересів. Розумні люди повинні дивитися вперед. Пам’ятник Бандері в Луцьку буде обов’язково», - розмірковував він у 2010 році.

Через 5 років в іншому інтерв’ю Кривицький зазначав, що рішення, чи потрібен Луцьку Бандера, мають прийняти самі містяни, можливо навіть шляхом місцевого референдуму.

«Ще один нюанс – історія завжди важлива для патріотичного виховання. Якщо пам’ятник Бандері може запобігти в подальшому тій ситуації, яку маємо нині, коли тисячі волинян переховуються від мобілізації, тікають за кордон, то його таки треба поставити. Бо в ідеології нині маємо серйозні проколи. Ті ж найбільші новочасні крикуни-демократи не йдуть у перших лавах на фронт», - висловився він.



Е – економіст

Кривицький був членом-кореспондентом академії підприємництва та менеджменту України, окрім того був кандидатом економічних наук та носив звання Заслуженого економіста України.

Є – європейська допомога

У часи мерства не обійшлося й без курйозних випадків, якими згодом Кривицький ділився із журналістами. Так, одного разу він «проколовся» у питанні етики, отримуючи гуманітарну допомогу з Європи.

«Тоді до Луцька прийшло п’ять машин гуманітарної допомоги з Німеччини. За правилом гостинності, як міський голова, я дав команду, щоб люди пообідали в ресторані за спонсорські кошти. Ще й переказав, щоб «не осоромилися» перед гістьми», - розповідав Кривицький.

Тоді керівник німецького делегації дещо здивувався такому запрошенні. «Гер Кривицький, а кому ми допомогу привезли? Якщо ви так багато живете, може ми заберем її в Африку?» - пригадував екс-мер.



Ж – журналістика

«Зараз, як я думаю, журналістика втрачає рівень четвертої влади, бо часто працює не на ідею та результат, а на роботодавця. Хоч хай хто що каже, а незалежності нема. Всі від чогось і від когось залежать. Навіть нерідко і слова тому, кого критикують, не дають», - розмірковував Кривицький.

Як приклад він наводив ЗМІ Ігоря Палиці, які «клюють із усіх боків Луцького міського голову Романюка», а той не міг виставити свою позицію, бо «не друкували».

З – земля

У 2015 році спілкуючись із журналістами, Кривицький неодноразово повторював: у Луцьку землі немає. Тому він радив домовлятися із сільськими радами.

«Немає землі в Луцьку – говоріть із Прилуцькою сільрадою, з Липинською тощо, домовляйтеся, давайте якісь преференції. Як свого часу я робив з Брищами. Не вдається домовитися – зробіть так, щоб люди сільського голову поміняли під час виборів», - наголошував він.

Мовляв, насправді ж з сіл під Луцьком 80 % жителів працюють в обласному центрі, їхні діти ходять тут у школи та садочки, користуються інфраструктурою. Тому не треба чекати, а треба настирливо найматися вирішенням питання.

Чи то прислухаючись до його думки, чи ні, та минулоріч у Луцькраді активно взялися за це питання та підписали договір про співпрацю з Прилуцьким.

І – іноземці

Іноземних фахівців в уряді, на думку екс-мера, мало б бути в міру. Хоча все залежить від конкретної людини.

«Думка найняти міжнародну компанію для управління найбільшими митницями мені теж імпонує. А от реформи в галузях, які вимагають далекосяжної стратегії і розуміння реального стану справ (охорони здоров’я, для прикладу) мав би українець проводити», -зазначив він.

На думку колишнього луцького градоначальника, іноземці дозволили б виключити прадавній український «кумівсько-родинний» зв'язок, який породжував корупцію у вищих ешелонах влади.

А ще колишній мер дуже любив Історію, багато читав та розповідав, що на основі екскурсів робив висновки й щодо свого життя.

К – кадри вирішують все

Антон Кривицький часто наголошував на тому, що ні у державі, ні в місті немає кадрового голоду. Натомість навколо багато грамотних людей. Просто зруйновані соціальні ліфти, якими молодий розумний спеціаліст може підніматися на вершини майстерності.

«Людина має йти східцями, а не опускатися на посади з парашута політичних розкладів. Не може бути так, що вчора гарно поклеїв листівки від «Народного фронту», а сьогодні вже став начальником на районі», - вважав він.

Мовляв, грамотних управлінців багато, проте керівники часто окрім професіоналізму хочуть ще й особистої лояльності. А така кадрова політика, на думку Кривицького, ні до чого доброго призвести не може.

Л – лідер

Найбільше біда усіх революцій, на думку Кривицького, неможливість виплекати лідера, який би взяв на себе відповідальність та довів до кінця заплановане.

«Немає в нас таких лідерів, які заради майбутнього поклали би на вівтар усе», - констатував він. Мовляв, як мають зрозуміти політику заводів та збагачення у час, коли пенсіонери не можуть собі дозволити ліки на щодень.



М – місцеве самоврядування

Антон Кривицький розпочав роботу в органах місцевого самоврядування ще з 1984 року. Спершу він був очільнком Нововолинського міськвиконкому, а у 1987-1991 роках – головою Луцького міськвиконкому.

Далі у 1991-1992-му був першим заступником голови Волинського облвиконкому, у 1992-1994 роках – головою комітету інвестицій, будівництва, архітектури і містобудування Волинської облдержадміністрації. З 1994 року тричі обирався Луцьким міським головою.

У грудні 2010 року став радником луцького міського голови Миколи Романюка.

Н – наївність

Прагнення представників місцевої влади у рамках реформи децентралізації Антон Кривицький неодноразово називав наївними.

«Які ще треба повноваження? Кажуть, що бракує коштів. Але, повірте, що після об’єднання громад їх в цілому не побільшає. Грошей ніколи не буває забагато, особливо для нашої зношеної інфраструктури. І тільки наївний може повірити, що Київ віддасть контроль за фінансовими потоками на місця», - вважав він.

«Влада – це контроль за грошима та кадрами, а кілька місцевих податків не вирішать ситуації і «депресивні» райони та гарантовані державою функції все одно залишаться. Бюджет завжди буде нести функцію перерозподілу суспільних благ. Тому державна система свого не віддасть. Ніколи», - наголошував Кривицький.

О – орден

Екс-градоначальник Луцька нагороджений Орденом Президента Грушевського за розбудову держави, двома медалями, ювілейними нагородами української православної церкви Київського та Московського патріархатів.

А ще Кривицький уродженець Одеської області.

П – популізм

Помічав луцький екс-мер і зростання кількості популізму у міській раді. Мовляв, останніми часами депутати «взяли за моду» голосні фрази та вислови, не вирішуючи питань, на яких не дуже попіаришся.

«Політик – то за великим рахунком завжди популіст, бо хоче подобатися народу (виборцям)», - зазначав Кривицький.



Р – розкрутка

А ще він акцентував увагу, що останнім часом відбувається розкрутка електорату на патріотичну тематику. Розповідав, що у соцмережі помічає, що є дійсно багато розумних людей та хороших пропозицій.

«Але уже і вилазять «вушка» заказух під нові вибори. То фейк якийсь, то інформація, що Коломойський формує «Укроп». Зараз піде розкрутка електоральних груп на патріотичній тематиці. А люди ризикують проголосувати за тих самих, за чергову консервацію старої олігархічної влади. У нас же майже немає партій у європейському смислі, є групи політичного впливу», - розмірковував Кривицький.

С – слюсар

Саме з роботи слюсаря майбутній Луцький градоначальник розпочинав свою трудову кар’єру –у 17 років він пішов працювати на Луцький електроапаратний завод.

Т – турботи

Однією з головних турбот у градоначальника має бути перспектива міста, переконував Кивицький, ставши заступником чинного мера Миколи Романюка. Мовляв, ще у 2005 році Луцьк із Рівним був на одному Рівні, та вже за 5 років там почали випускати на одного мешканця на 20 тисяч гривень продукції, а Луцьк – на 7 тисяч. Причиною тому, на думку екс-мера, було те, що підприємства фактично міста платять податки в район.

«Луцький район накачує м’язи за рахунок цього. Місто ж втрачає промисловий потенціал. А якщо таке відбувається, то ніякий туристичний елемент не перекриє наповнення бюджету. Що тут туристично привабливого, крім замку Любарта, ми можемо показати? Благополуччя міста треба будувати тільки на робочих місцях. Треба зробити все, щоб сюди прийшов інвестор», - наполягав Кривицький.



У – український газ

Згідно із Конституцією надра належать народу, тож на думку Кривицького, кожен українець мав би одержати сертифікат-ваучер на щомісячну знижку на газ.

«Нехай сьогодні нас 40 млн. На кожного, включаючи дітей, припадає 500 кубометрів газу на рік. Але його треба добути і викупити. Як? Нехай собівартість плюс прибуток складає 1500-2000 грн. Держава (соціальні служби) роздають сертифікати на пред’явника на 500 кубометрів кожному. Наприклад, сім’я із 4-х чоловік споживає на рік 2600 м3 газу. Вона за 2000 м3 платить 1500-2000 грн, а за 600 м3 – за ціною імпортного газу», - пропонував екс-очільник Луцька, кандидат економічних наук.

Правом зможуть також скористатися і українці, які не користуються газом.

«Сертифікат також отримує, наприклад, житель Любомля, де немає газу. Як розпоряджається? На власний розсуд! Він його може, наприклад, віддати дітям в Луцьку чи в Ковелі, Мало того: навіть продати має право комусь іншому за 1000 грн (ринок ціну врегулює)», - додавав він.

Ф – Фейсбук

Тривалий час Кривицький був досить непублічною людиною, проте «відійшовши від справ» навіть зареєструвався у соцмережі, де любив ділитися роздумами щодо різних тем.

«Сьогодні я вже у зовсім іншому статусі – вільної людини. Ні від кого не залежу, крім, звичайно, держави та сім’ї. Вільний у своїх поглядах, в оцінці тих чи інших подій… Я спостерігаю, як розвивається ситуація в нашій державі, які проблеми виникають у моїх сусідів-волинян. Мій життєвий горизонт за останні роки зрівнявся з горизонтом звичайних громадян, життя яких не завжди бачать наші «високопосадові» керівники. Тож включився у таку собі просвітницьку роботу», - говорив екс-мер.



Х – «хто буде літати?»

Обгворюючи дражливу тему можливості відновлення аеропорту, Кривицький притримувався думки, що це буде лише головним болем для того, хто займатиметься цим питанням.

«Куди і хто буде літати? Бізнесменів крупних на Волині раз, два і крапка. Вони в Київ машиною їдуть за 4 години. Так само я не думаю, що в нас можна назбирати на цілий літак туристів, які полетять в Єгипет чи в Туреччину на відпочинок. Можна поцікавитися в Рівненського аеропорту щодо його рентабельності», – наголошував екс-мер.

Ч – час
Кривицький часто наголошував на тому, що з оптимізмом дивиться у майбутнє та впевнений- прийде час, коли вдасться вирішити усі переборні проблеми.

«Вірю, що прийде такий час, що міська влада матиме найбільш пріоритетний напрямок – соціальний захист. Ми повинні будувати громадянське суспільство, опиратися на громаду… Треба зважати на думку громади. А люди завжди мудріші, ніж влада», - вважав він.

Ш – «шуфричі»

Саме таким словом екс-мер називав людей у міністрствах та апараті, які часто змінювалися і не надто глибоко розбиралися у проблемах, якими мали б займатися.

«Там постійно міняються якісь «шуфричі», але в основному сидять люди розумні. Вони ніколи не будуть робити так, щоб було центру погано», - зазначав він.

А ще Кривицький захоплювався постаттю Тараса Шевченка, якого називав батьком нації.

Ю – Юля

Екс-мер Луцька одного разу акцентував свою увагу на тонкому порівнянні гардеробів Ангели Меркель та Юлії Тимошенко. Мовляв, перша – світовий лідер, та її гардероб знають усі.

«А Юля Тимошенко? Вона ж щодня виходить і виходила з новими платтями, блузками, спідницями брендовими, де одна річ вартує більше річної зарплати простої людини», - казав Кривицький. На його думку, годинники за сотні тисяч доларів показують час так само, які куплені на ринку. Все решта – від браку совісті.

Я – «януковичі»

На думку Кривицького, люстрація, про яку говорили багато і голосно, пішла не тим шляхом, бо спрацювала як сокира, а не як гостра бритва, почавши рубати голови.

«Працював за Януковича?! Та на нього вся країна працювала: і журналісти, і лікарі, і вчителі, і будівельники, і чиновники зокрема. Якщо останні працювали чесно, а не крали, то вони виконували державні функції. Навіщо їх звільняти? А якщо крали і це доведено – то хай сядуть із конфіскацією майна», - вважав Кривицький.

«Це – як ворон лякати. Підійшов до дерева, бабахнув – і птахи зірвалися в небо. Але покружляли трохи і всілися на те ж дерево, лише на інші гілки», - розмірковував екс-мер.

***
Автор цієї публікації виключила букву «Й»,«Ї», «Ц», «Щ» з переліку, адже до них важко підібрати асоціацію. У публікації використані матеріали видань «Волинський інформаційний портал», «0332», «Волинська газета», «Волинські новини», «Відомості», «4 влада», «Волинська правда», сайт Луцької міської ради .

Текст Василина БОРУЦЬКА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.