Олександр Ніколайчук про скандальне пограбування, ГШР і участь в політиці

Активіст громадського формування «Самооборона Волині» та власник мережі магазинів «Свій час» в Луцьку Олександр Ніколайчук опублікував у Facebook інформацію про затримання членів бандитського угрупування, яке грабувало квартири та різноманітні заклади міста. Як розповідає Ніколайчук, 23 грудня представники цього ж угрупування пограбували годинникову майстерню та кімнату-музей у його магазині.

У автомобілі, який знайшли на місці затримання на вулиці Львівській вночі 14 січня, виявили 2 годинники, які належать самооборонівцю. А затримання відбувалося працівниками карного розшуку разом із патрульними та активістами «Самооборони Волині» після пограбування будинку.

«В автомобілі Фольксваген Гольф виявлено речі, які належать мені, даних осіб я бачив на камерах відеоспостереження на місці вчинення злочину щодо мене. Цікава й історія авто. Воно нещодавно затримувалося із цими ж фігурантами, вилучався амфетамін. Кілька місяців тому учасники банди стріляли по патрульних поліцейських у під'їзді на вулиці Винниченка. Одного вберіг бронежилет, інший був поранений. Тоді злочинці залишили дане авто, у ньому було виявлено та вилучено засоби та знаряддя для відкривання замків та здійснення проникнень у приміщення. Також вилучалася зброя. Цього разу злочинці знову були озброєні. Авто їм вже двічі поверталося. Як так?» - дивується Ніколайчук.

«Мізками» цієї групи він називає Даура Марганію. Другий затриманий вночі - Вадим Пігалюк «Фатя». Активіст вказує, ніби в угрупуванні задіяно багато людей та кілька автомобілів: «Банда налічує кілька десятків чоловік, користується кількома автомобілями, діє злагоджено та професійно. Її члени проникають у квартири, будинки, офісні приміщення, магазини. Вони не гребують нічим. У них потужні покровителі, про це й правоохоронці не соромляться говорити. Їм поки усе сходить з рук. Їх по всіх справах відмазують. Марганія дивиться у вічі слідчим і, сміючись, не під протокол каже: «Да, я брав. А ви доведіть».

Він звернувся до голови облради Ігоря Палиці щодо цього епізоду та намагається надати справі максимального розголосу. Лише завдяки максимальній публічності можна забезпечити реальне розслідування справи, - переконаний Ніколайчук.

Вже 16 січня обом призначили запобіжний захід – утримання під вартою та заставу.

Наша розмова з Ніколайчуком про деталі цієї справи, його роботу в групі швидкого реагування «Самооборони Волині» та політичні перспективи вже досить відомого громадського активіста.



- Вчора двом підозрюваним у пограбуванні різних об’єктів, зокрема і вашої майстерні, призначили утримання під вартою. Чи задоволені таким рішенням?

- Я для себе цікавився, яким могло би бути рішення судді. Суддя призначив максимально можливе, тобто, 60 днів утримання під вартою або заставу одному 128 тисяч, іншому - 480 тисяч, і за умови внесення застави вдягання електронного браслета. Як постраждалий та громадянин, який знає, що ці особи почувають себе дуже фривольно і безкарно, хотів максимуму. Хотілося, щоб вони були постійно зачинені і вже відбували термін покарання.

Є розуміння, що апеляцію ми однозначно вигравали. Хоча знову таки апеляція може бути, де вони проситимуть зменшення обсягу застави.

- Ви казали в одному із попередніх коментарів, що особисто ночували в офісі (майстерні на Волі,15, - ред.) після пограбування 23 грудня, щоб затримати злочинців. Розраховували, що вони прийдуть ще раз?

- Не запитуйте звідки, але я знав, що я їх зловлю. Не знав, як це буде відбуватися, але я розумів, що ми ще зустрінемося. І справді мені випала нагода брати участь у затриманні.

На офісі я ночував таємно. Про це знали буквально дві людини – я і мій товариш. Ми створювали всі умови, щоб хтось іще спробував туди потрапити.

- У коментарях щодо цієї справи звучало, що це наслідок переатестації поліції, що нібито позвільняли досвідчені кадри і тепер злочинці не бояться. Погоджуєтеся із такою думкою?

- Я втомився пояснювати, що переатестація поліції звелася нанівець. Практично ніхто звільнений не був. Йдеться фактично про 4% поліцейських. Про яку нестачу кадрів можна говорити? Я не знаю, кому вигідно таким чином виправдовувати бездіяльність тих же міліціонерів, які стали поліцейськими і, як раніше, продовжують бездіяти. Є повна профанація. Більше того, декого із них попідвищували і попризначали на нові посади.



- Надання такого розголосу справі не нашкодило слідству?

- Надання розголосу – це єдиний дієвий спосіб домогтися, щоб слідство почало відбуватися. Бо з 23 грудня я не був викликаний ні разу в Луцький відділ поліції, щоб бути допитаним в якості потерпілого, свідка. Нікому не було цікаво, що в мене зникло. І аж 10 січня мене викликали в прокуратуру і допитали як свідка.

Наскільки я розумію, щодо слідчого міськвідділу застосують дисциплінарне стягнення. Мені замінили слідчого у справі. І цей розголос якраз призвів до того, що і поліція, і прокуратура взяли під спільний контроль розслідування.

До речі, вчора аж сльози виступили на очах, було дуже незвично і приємно, коли я закликав людей прийти до суду (на засідання щодо призначення міри запобіжного заходу грабіжникам, - ред.) і побачив таку кількість людей біля суду. Більше того, я побачив там тих, кого не був готовий побачити. Дуже вдячний всім. Я розумію, що тільки громадським розголосом в таких ситуаціях можна добиватися конкретного результату.

- Те, що ви звернулися публічно до Ігоря Палиці, мало якісь наслідки? Була реакція із їхнього боку?

- За ці два дні я спілкувався практично з усіма, кого згадав у своєму дописі. Я спілкувався із Олександром Волянюком, Олександром Тиводаром, Олександром Товстенюком.

- Чи заявили вони про готовність сприяти адекватному розслідуванню справи?

- Зараз склалася така ситуація, що нам всім по дорозі і проблема в тому, що це питання громадської безпеки міста та області. Коли вчиняються такі резонансні злочини, і люди поводять себе досить зухвало, це проблема для всіх. Тому я думаю, що ми будемо діяти спільно.

Те, що мені дуже не подобається, хоча я розумію, що повинна бути адвокатська етика, вчора в суді я говорив із Миколою Сорокопудом (адвокатом Даура Марганії, - ред.) і намагався йому донести – бувають ситуації, коли «гроші пахнуть». Бувають ситуації, що адвокат, як лікар, і має «лікувати всіх», але бувають винятки. Я хотів би, щоб Микола Олександрович зрозумів, що коли страждає багато людей в місті, коли є суспільний резонанс, можна відмовитися від заробітку. Не знаю, які мотиви в нього. Він каже, що це адвокатська етика, він зобов’язаний захищати. Але можна створити умови, щоб клієнт відмовився від послуг адвоката. І я закликаю його переглянути свою позицію щодо підзахисних.

- Які очікування від цієї справи? Чи вдасться припинити діяльність всієї банди, у якій, як ви писали, багато людей і кілька автомобілів? Чи це буде лише черговий строк для двох окремих бандитів?

- У цій справі зачепили мене особисто, і зачепили «за живе». Викрали не стільки мої речі, хоча і багато моїх особистих. Викрали десятки годинників, які перебували в ремонті і які належать лучанам. Вони пограбували відразу 35-40 людей. І я несу за ці речі відповідальність. Мені жити в цьому місті. Я буду відповідати перед кожним із клієнтів, із кожним домовлятися.

Друге – це цинічна зухвалість. Ці хлопці ж не тільки займалися викраденнями. Вони перейшли всі межі. Вони дозволили собі стріляти по патрульних. При затриманні я мав нагоду спілкуватися із Дауром і зрозумів, що саме він особисто заходив у приміщення (годинникової майстерні, - ред.)

У цій організації я називаю «мозгами» Даура Марганію, не факт, що він керівник. Він організовував і «проробляв» дуже багато об’єктів. Тому якщо він буде зачинений надовго, я отримаю моральне задоволення, я буду радий. Бо місто стало трохи чистішим.

- На цьому всьому фоні чи є якісь реальні суперечності між «Самообороною» і «Вартою порядку»?

- Я сьогодні вкотре переконався, що багато хто із нас живе міфами, які буває навіть нереально розвінчувати. Я не скажу, що існує протистояння. Коли ми з бійцями «Варти порядку» зустрічаємося на вулицях, у нас немає якоїсь неприязні. Так само в мене немає неприязні із керівництвом цієї структури.

Але певна напруга у стосунках є. Якби її не було, ми би працювали в одному формуванні. А оскільки їх два, воно не виключене.

- Вам часто погрожують через роботу в групі швидкого реагування «Самооборони Волині»?

- Насправді люди, які погрожують щось зробити, часто того не роблять. Роблять якраз ті люди, які роблять це мовчки і тихо. Якщо ідуть прямі погрози, їх не завжди слід сприймати як реальні.



- А реальні збитки від того, що нерідко допомагаєте затримувати мажорів чи бандитів були?

- Мені раз в місяць, це стабільно, обіцяють спалити автомобіль. Два рази на місяць однозначно обіцяють як не фізичну розправу, то створити серйозні життєві проблеми. Насправді люди наступного дня відходять від алкоголю і часто телефонують або приходять і просять вибачення, визнають, що були неправі. Я не виправдовую людей, які вживають, розуміючи, що їм алкоголь вживати не можна, бо вони можуть поводити себе неадекватно. Але факт залишається фактом.

- Чергування в ГШР це для вас громадянська місія чи що?

- Я, сміючись, кажу, що це таке хобі. Насправді я вже три роки переслідую дві мети: спочатку це починалося як необхідність забезпечення громадського порядку. Правоохоронців фактично не було в кінці лютого-початку березня 2014-го на вулицях міста. Потім ми робили спільні патрулювання із міліціонерами патрульно-постової служби. За кілька місяців зрозуміли, що їх тяжко змінювати, простіше вчити нових людей, ніж змінювати тих, які звикли перевіряти IMEI–коди (в мобільних телефонах, - ред.) і «домахуватися» до перехожих.

Тому створили групи швидкого реагування, отримали позивний, засоби зв’язку і почали займатися чергуваннями самостійно. Тобто ми, займаючись забезпеченням громадського порядку, ще й виконували функцію нагляду за міліціонерами, аби вони не перевищували повноважень.

Наша присутність і на сьогодні тому сприяє. Ми працюємо на громадських засадах, ми не на зарплаті і не маємо тут фінансового інтересу. І так само спостерігаємо не лише за громадським порядком, але і за діяльністю вже нової патрульної поліції та інших структур, які забезпечують порядок в місті.

Друге – це для мене в чомусь і хобі. І коли із певних об’єктивних причин пропускаю чергування, розумію, що цього не вистачає. Не скажу, що це велике задоволення. Але якщо я хочу реально змінити ситуацію в цьому напрямку, треба буди в курсі. Пропускати її крізь себе. У мене є велике бажання зробити місто безпечним і зробити наших громадян заможними. Але тут обов’язково потрібна їхня воля та їхня участь.

- У скільки для вас обходяться такі чергування. Якщо ви не на зарплаті?

- Ми за ніч накатуємо близько 200-250 кілометрів. Доводиться в досить екстремальних умовах використовувати автомобіль, тобто, заїжджати в різні не облаштовані двори, їхати через ями, «скакати» із «бровки». Тобто, автомобіль часто зазнає пошкоджень.

Одне із них було дуже банальним: патрулювали місто і отримали на рівному місці удар дзеркалом об дзеркало зустрічного автомобіля. В результаті автомобіль ще й почав тікати із місця пригоди. Ми його догнали, водій виявився «в стєльку» п’яним – більше 2 проміле алкоголю в крові.

Ну і за ніч випиваємо не одну чашку кави і харчуємося. Це все відбувається за власні кошти.

- Часто трапляється так, що для втілення того, про що ви кажете, тобто, щоб зробити громадян заможним, а місто безпечним, доводиться іти в політику. Маєте такі плани?

- Ми живемо доти, поки про нас говорять. І коли є бажання реально щось змінити в суспільстві, треба використовувати різні методи. Якщо похід в політику буде корисним і я зможу серйозніше впливати на процес прийняття рішень, я піду в політику. Якщо я цього не буду відчувати, залишуся в громадському секторі. Для мене це не є заробітком, я вважаю це своїм покликанням. В мене є стабільний бізнес, стабільні джерела доходу. Мені ні політика, ні громадська діяльність не потрібні для заробляння.

Розмовляв Антон БУГАЙЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.