«Бандерівська» політика: як маніпулюють темою пам’ятника Бандері у Луцьку

Вперше про встановлення пам’ятника одному із найвідоміших лідерів українських націоналістів у Луцьку заговорили ще 8 років тому. І з того часу у місті почалися гострі суперечки про те, де, як та навіщо його встановлювати. А сама постать Бандери та ідеологічний «присмак» цієї теми змушувала політиків, які раніше ладнали, починати гострі перепалки.

Так сталося і у січні 2017-го, коли Луцька міська рада в чергове повернулася до питання виділення коштів на встановлення пам’ятника. Хоча всі депутати, які публічно заявляли свою позицію, були не проти самого факту встановлення пам’ятника почесному громадянинові Луцька, деталі цієї справи, помножені на специфіку соцмереж призвели до чергового «срачу».

Тож ВолиньPost спробували розібратися, чи справді рішення поки не виділяти 350 тисяч гривень на пам’ятник біля РАЦСу можна назвати першою великою зрадою в 2017-у.

***

Хоча рішення про те, що пам’ятник Бандері варто встановити перед приміщенням міського РАЦСу прийняли ще влітку 2008 року, кошти на нього не вдавалося освоювати до 2016-го. Спроба виділити 150 тисяч гривень були в 2011 році, проте вперше серйозну суму на нього виділили у 2014-у. Йдеться про 250 тисяч, які на це передбачила обласна рада. Як розповідав тоді депутат Сергій Слабенко, до Революції гідності, такі питання піднімати в області було складно, адже правляча Партія регіонів не підтримувала такі ініціативи.

Тим не менш, за кошти приватних спонсорів вдалося встановити бетонну конструкцію, що мала б бути постаментом для пам’ятника. Її перед РАЦСом можна побачити і сьогодні. Натомість освоїти 250 тисяч тоді так і не вдалося.

Вже у 2016 році Луцька міська рада таки підтримала виділення 200 тисяч на пам’ятник. А в раді не знайшла підтримку ініціатива Павла Данильчука щодо перенесення памятника від РАЦСу в сквер на вулиці Лесі Українки – замість погруддя Степана Бойка у сквері на вулиці Лесі Українки. Тоді основним аргументом Данильчука була то, що нинішній проект пам’ятника схожий на проекти пам’ятників комуністичним ідолам: «Коли не було пам’ятника, хіба молодь не вишколювалася? Варто його здешевити, це дасть можливість знайти кошти, якщо його запроектувати в більш скромній конфігурації. Бо сам Степан Бандера навряд чи погодився б, щоб йому ставили 12-метрові пам’ятники, як комуністичним ідолам».

Натомість представники ВО «Свобода» запросили на сесію ветеранів УПА, які допомогли переконати більшість депутатів, що старий проект варто залишити. «За Радянського Союзу наліпили ідолів, і дотепер ми не можемо викорінити їх. А це - спальний район, де немає ідеологічних моментів, які б схиляли до патріотизму», - переконував лідер фракції Микола Федік.

За словами Федіка, нині вже вдалося уладнати юридичні формальності, які були раніше, і нарешті перерахувати гроші на гіпсову скульптуру Бандери. Тому вже 12 січня 2017-го він агітував депутатів не блокувати цей процес і дати 350 тисяч гривень на продовження роботи. До слова, загалом на встановлення пам’ятника треба 3,5 мільйона.



Основні аргументи «Свободи» - вже «запущений» процес робіт, вирішені юридичні формальності, велич постаті провідника націоналістів та те, що у Рівному, Львові, Івано-Франківську та інших містах такі пам’ятники є.

Натомість позиції Павла Данильчука і «УКРОПу» проти пам’ятника біля РАЦСу із минулого року не змінилися. Змінилося тільки його потенційне розташування, на якому наполягають політики: сквер навпроти приміщення прокуратури області на вулиці Винниченка. Також наполягають на зменшенні градусу пафосу навколо цього процесу.

Лідер укропівців Ігор Поліщук наполягає, що варто провести громадські слухання і запитати, чи хочуть лучани цей пам’ятник, чи хочуть вони бачити його саме в тому місці (біля РАЦСу) і чи хочуть вони його бачити за бюджетні кошти. Цьогоріч він такий аргумент не озвучив, проте у 2016-у Поліщук наполягав, що не варто витрачати бюджетні кошти на пам’ятники взагалі, натомість організувати збір коштів серед лучан: нехай «скинуться» ті, хто насправді хоче його бачити.

А його колега по фракції Олександр Кравченко однозначно за пам’ятник, проте у сквері біля прокуратури і не на постаменті в «радянському» стилі: «Я не проти пам’ятника Степану Бандері. Але давайте визнаємо свою помилку із місцем розташування та пафосом цього пам’ятника такому великому борцю. Велику людину треба вшановувати «по-тихому», а не ставити постаменти на зразок Леніна на великому п'єдесталі висотою вище РАЦСу, перед РАЦСом. Я розумію, в місті Луцьку повинен бути пам’ятник. Хай попрацюють над цим архітектори. Хай це буде як пам’ятник Скрябіну. Лавочка, постать… я би сів біля Степана Бандери в парку навпроти прокуратури і подивився, як працює прокуратура. А не дивився б на нього із висоти і думав: «О, Леніна переробили». Не треба із Бандери робити Леніна. Бандера - це Бандера. І місце його - в схроні. І щоб всі боялися. Буде навпроти прокуратури їм нагадувати, що «ви тут не назавжди». Тому я рішення щодо встановлення біля ЗАГСу не буду підтримувати».



Ми спеціально публікуємо цитату Кравченка повністю, адже саме навколо його висловлювання про «схрон» розпочалися гарячі дискусії, які багато в чому зумовлені вириванням цієї фрази із контексту.

Його позицію цього разу підтримав і Павло Данильчук: «Абсолютно погоджуюся із колегою Кравченком. В мене буде пропозиція. Я думаю, ми всі згодні, що в місті Луцьку, столиці Волині, де зародилася УПА, повинен бути пам’ятник Степану Бандері. Але справді, давайте так, щоб в цей нелегкий час і цей нелегкий бюджет ми розділяли по-совісті і не будували такий постсовєтський монумент в спальному районі. Давайте без пафосу, без піарів доручимо першому заступнику міського голови Тарасу Яковлеву зібрати робочу групу на наступному тижні, зібрати всіх представників політичних партій, представників Братства ОУН-УПА, інших патріотичних структур, домовитися, змінити рішення, виділити кошти 25 січня і збудувати в короткі терміни, набагато здешевлений проект пам’ятника в скверику біля прокуратури».

Натомість Микола Федік у заключному слові намагався все ж переконати депутатів не повертатися і не починати справу «з нуля», адже це вже далеко не перше громадське обговорення, круглий стіл чи робоча група. Та його пропозицію підтримали лише 17 депутатів.

Як свідчать результати голосування, це голоси депутатів із фракцій «Солідарності», «Свободи», РПЛ та «Батьківщини», а також міського голови Микола Романюка.



***

Оскільки у луцького осередку ВО «Свобода» досить активні представники у соціальних мережах, передусім у Facebook, основні онлайн-спільноти, де обговорюють волинську політику, швидко заповнили дописи про #зраду, «Павліка Морозова», якими назвали Павла Данильчука і «непатріотичних» депутатів від Укропу.

Проте гострі та емоційні дискусії у соцмережах, як правило, не має реального результату. А на нас чекає продовження «бандерівських» дискусій і перепалок вже на круглих столах. Можна прогнозувати, що там знову звучатимуть з одного боку аргументи про «непатріотичність», а з іншого – аргументи про «совковий монумент».

Текст - Антон БУГАЙЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.