Тарас Яковлев про бюджет Луцька, розбудову міста і посаду міського голови

Наша розмова з Тарасом Яковлевим відбулася у перерві засідання останньої в 2016-у році сесії Луцької міської ради, яка стала однією із найнапруженіших: через питання знесення гаражів, скасування проектів детального планування територій, які включають скандальні забудови, роботи ринків, розподілу коштів тощо.

Про ці проблеми, а також про бюджет міста, результати роботи за рік та можливість стати міським головою наша розмова.


- Сьогодні розглядали два рішення щодо скасування рішення виконкому про знесення гаражів. Як ви вважаєте, чи справді тут є політика? Чому такі рішення сьогодні на порядку денному?

- Прецедент, який був на попередній сесії, привідкрив «скриню Пандори». (йдеться про скасування рішення виконкому щодо знесення гаражів в районів вулиці Гірної, - ред.). Мабуть тут справді є елемент політики. Депутати хочуть сподобатися своїм виборцям, хочуть заробити додаткові дивіденди. А зараз дуже «модно» боротися із чиновниками - «злими, поганими, недобрими» і в боротьбі їх «перемогти».

Я вважаю, що це політика, тому добре, що сьогодні ці рішення не пройшли. Якби вони сьогодні пройшли, я думаю, що на наступну сесію було б значно більше таких проектів і депутати самі б себе завели в кут.


- А як взагалі йде процес знесення?

- Процес іде дуже важко, але він іде. Вже близько 800 тимчасових споруд демонтували. І треба сказати, що більшість із них люди демонтують добровільно. Щодо більшості з них немає скандалів та конфліктів. Але без них не обходиться. Є в нас адреси, за якими «включаються» ті чи інші депутати, щоб не прибирали гаражі. Хоча підстав, як, наприклад, на минулій сесії, чітко ніхто не вказав. Всі говорять, що треба боротися із стихійним розміщенням гаражів. Але потім, наводячи якісь формальні причини, намагаються ці рішення скасовувати.

Але загалом це нормальний процес. Є діалог. Іноді не завжди можна спільної думки дійти з першого разу. Це нормально в демократичному суспільстві. Звичайно, важко, звичайно, іноді це образливо. Ми ж стараємося для громади міста. Іноді звучать невиправдані звинувачення щодо мене та моїх колег. Та це робота. Ми нікуди від цього не дінемося.


- Сьогодні також обговорювалося питання забудов у нашому місті. Постійно щодо цього багато дискусій, зокрема проектів на Ковельській, 17 та Глушець. На вашу думку, чи правильними були рішення скасувати рішення виконкому щодо детальних планів територій?

- Я вважаю, що рішення неправильне. Навіть якщо ми не говоримо про юридичну складову, на Глушець я взагалі не бачу підстав, чому не дати можливість збудувати там житловий будинок. Він там нікому не заважає. Там може бути нормальний житловий будинок, де отримають квартири учасники бойових дій, бійці підрозділу «Світязь».

Ковельська, 17 – це дуже складне і дискусійне питання. Тут, звичайно, бажано не «ламати дров» і прийняти виважене рішення. Багато хто буде не погоджуватися, але з часом люди зрозуміють, що воно було правильне.

Особисто я ще 2-3 місяці тому не мав своєї чітко сформованої думки, що із цим всім робити. Сьогодні ми маємо приватну земельну ділянку, яка була продана у 2009 році за 30 мільйонів гривень. Ці гроші надійшли в бюджет. Ми маємо приватного інвестора, який хоче скористатися своїм правом і пробує щось там збудувати. Але із іншого боку, ми маємо ситуацію, яка не дозволяє чим-небудь забудувати цю ділянку, бо це може зіпсувати вигляд Старого міста.

Спілкуючись із багатьма архітекторами, я прийняв таку думку: коли продавалася земельна ділянка, вона приймалася із розрахунку, що Старе місто умовно розділене на дві частини. У першій розміщена лютеранська кірха, Собор Святих Петра і Павла, Луцький замок та багато інших пам’яток. А у другій частині ми бачимо болото, яке практично не освоєне. І на той час було прийняте рішення «вдихнути» в Старе місто життя.

Давайте будемо відвертими: Старе місто сьогодні не живе таким життям, яким би мало жити. Тому у 2009 році це робилося під ймовірних інвесторів, які там хотіли збудувати торговий центр. Нині постала дилема, що там будувати. Я особисто не готовий сказати, що там треба будувати. Але саме для цього ми пропонуємо розробити ПДП і показати пропозиції для інвесторів, які влаштують всі сторони.

Розуміючи, який суспільний резонанс щодо цього питання ми спільно з інвесторами прийняли рішення, що оголосимо серйозний конкурс на розробку концепції забудови цієї земельної ділянки. Ми зараз напрацьовуємо положення про конкурс і склад конкурсної комісії. Тут всі архітектори, які захочуть, зможуть взяти участь, запропонувати свою концепцію. І комісія, яка буде складатися із архітекторів, визначатиметься. Вже на цій підставі будуть розробляти ПДП.

Отож, я вважаю, що цю територію потрібно забудовувати. Для цього є всі законні підстави. Але також потрібно, щоб ця забудова прикрасила і доповнила тут частину Старого міста, яка вже сформована. Якщо в нас не буде такого варіанту, ми будувати там не дозволимо.


- А чим взагалі визначено, як має розбудовуватися Луцьк? Чим передбачено те, де, в якому стилі та як мають будувати?

- Щодо стилістики загального документу немає. В Луцьку є основний містобудівний документ – Генеральний план. Він розроблений, затверджений та працює. Відповідно до генерального плану розроблений план зонування територій. Ну а питання стилістики, архітектури – поточні. І це основна робота управління архітектури.


- Яка перспектива об’єднання Луцька і Прилуцького? Які нові можливості для Луцька відкриваються в цьому контексті?

- Перспектива чітко окреслена. Можливість об’єднання закріплена у договорі про співпрацю. І я маю великі сподівання, що ми дійдемо до цього об’єднання. Потреба у цьому величезна. На сьогодні Луцьк є найменшим за територією обласним центром в Україні. Потрібно бути конкурентними на «ринку» міст. Міста конкурують за інвестиції, за розміщення підприємств. Тому ми повинні мати місце для розвитку. А в Луцьку стратегічно такого місця вже немає.

Якщо б це залежало від мене, я б пропонував розширення Луцька у бік Підгаєць, Липин та Прилуцького. Це території, які окреслені нашою об’їзною дорогою. І було б логічно, щоб вона була межою Луцька. Це було б географічно та логічно правильно. Також «цікавим» щодо території є Боратин. Адже це село, яке вже інтегроване в місто. Та треба визнати, що Боратин є достатньо самодостатньою громадою. І нинішній сільський голова зробив все для того, щоб Боратин був самодостатньою громадою на століття вперед. Тут він справді молодець. Але я думаю, що спільна діяльність була б на користь і Луцьку, і Боратину.

Наразі перспективи об’єднання із Прилуцьким є. Із іншими наразі конкретних домовленостей немає. Але треба розуміти, що розвиток Луцька необхідний не тільки лучанам, а й усьому волинському краю. Якщо в нас не буде перспективного і самодостатнього обласного центру, ми можемо втратити лідерство під час об’єднання областей. Наприклад, Чигирин. Колись був козацькою столицею. Обласний центр «переїхав» і Чигирин на периферії.



- Якщо брати ті обіцянки, із якими ішов Микола Романюк на вибори, які із них виконані за рік, принаймні у частині вашої роботи?

- Вже відремонтували до 25 прибудинкових територій. Ще 22 завершимо наступного року, як тільки дозволять погодні умови. Микола Ярославович відкрив новий дитячий садок, нещодавно відкрив амбулаторію на Наливайка. Це такі основні стратегічні обіцянки. Також багато було робіт із реконструкції доріг, мостів, шляхопроводів.

Скільки б нас не критикували за реконструкцію вулиці Лесі Українки, я впевнений, що це було правильне рішення і це треба було робити. Ми прогнозували, що її справді оцінять через рік, через два. Я активний користувач Facebook і сьогодні вже бачу тільки позитивні відгуки. Побачите, яка буде вулиця у травні, червні, коли зазеленіють дерева, коли ми доставимо лавки, урни, облаштуємо сквери. Це буде прекрасна, сучасна, європейська вулиця. І такі вулиці у Луцьку повинні бути. Ми ж не районний центр.

До червня наступного року завершимо встановлення камер відеоспостереження в місцях загального користування, на в’їздах та виїздах.


- Чи дозволить бюджет 2017-го року так само активно працювати? Чи дала держава для цього можливості?

- Ми вже сформували проект бюджету і презентували його для громадськості. Треба сказати, що в нас був найкращий для громади бюджет міста у 2015-2016 роках. Бюджет Луцька у 2016 році складав більше 1,6 мільярда гривень. У 2017 році більше 1,8 мільярда. Тобто ми маємо приріст.

Це позитив. Це дає можливість збільшити середню зарплату для вчителів, медиків, працівників культури, спорту. Наприклад, середня заробітна плата працівників освіти у 2015 році становила 2800 гривень, у 2016 році - 3100 гривень. А у 2017-у в бюджеті передбачається 5300 гривень. В охороні здоров’я середня заробітна плата в 2015 році 2500 гривень, у 2016-у - 2900 гривень, у 2017-у планується 4500. Це кошти, які отримають наші люди, які потім будуть витрачати в місті. Я думаю, що це запустить економіку.

Але є і багато негативів. На жаль, держава, побачивши, що громади мають серйозні ресурси, вирішила трішки довантажити видатками. Минулого року ми взяли на себе зобов’язання перевозити пільговиків (34 мільйони) і утримувати професійно-технічну освіту (55 мільйонів).

В мене є великі питання, чи взагалі повинен бюджет міста забезпечувати безплатний проїзд пенсіонерів на більше, ніж 30 мільйонів. І ще більше питання, чи можуть мати таке право 55 тисяч людей у 200-тисячному місті. Так, є люди, яким треба допомагати і забезпечувати цей проїзд. Чи це має бути пільга, чи доплата, питання дискусійне. Частині це справді потрібно, але ж не 55 тисяч. Проте ми це «ковтнули» і нормально виконали бюджет.

У 2017 році нас ще «довантажили» частковими витратами на освіту та охорону здоров’я, які завжди були державні. Як на мене, основний показник бюджету – це гроші, які ми можемо витратити на розвиток. Це капітальні ремонти доріг, дворів, капітальні видатки в школи, в заклади охорони здоров’я тощо. На 2017 рік бюджет розвитку передбачається трохи більше 80 мільйонів. В 2016 році цей бюджет був 260 мільйонів, у 2015 – 205 мільйонів. А в 2014-у – 50 мільйонів. Тобто нас повернули в 2014 рік. На мою думку, це несправедливо і не правильно. Люди звикли, що місто розвивається. А держава – це все ж сукупність громад. І в наступному році наша громада таких об’ємів робіт не зможе показати. Так, за кошти із 2016-го року ми завершимо свої зобов’язання щодо доріг та дворів, так ми на 80 мільйонів ще частину робіт виконаємо. Але ми не можемо зробити стільки, скільки планували.


- Вчора був значний резонанс щодо 3 мільйонів, які нібито збиралися без Prozorro витратити на закупівлю комп’ютерної техніки у фірми «Апельсин», яка пов’язана із депутатом Миколою Яручиком. Сьогодні ми почули, що закуповували в інших фірм. Тому постають питання: чи можна було отримати гроші раніше, щоб організувати торги, і яким чином обирали фірми?

- Рішення про те, що кошти нададуть містам, прийняли тиждень тому в Кабінеті Міністрів. Постанова Кабміну проголосована 23 грудня. Фактично кошти прийшли тільки сьогодні (28 грудня, - ред.). Щоб їх через тендер освоїти, треба було публікувати оголошення, чекати 2 тижні, чекати 10 днів акцепту. Тобто загалом приблизно місяць. Тому ці кошти ми б однозначно не освоїли до кінця року і мусили би повернути державі.

Звичайно, це недобре, що нам кошти прийшли в 20-х числах грудня. Але відмовлятися від них – теж неправильно. Тому кошти були освоєні відповідно до чинного за законодавства.

Щодо підбору: тут не зовсім коректно і правильно розповів по цю ситуацію начальник управління освіти. Він сказав абсолютну дурницю, таким чином саме себе і частково нас підставив. Але сьогодні він дав чіткі роз’яснення: вони аналізували ринок, розглядали 7 пропозицій та вибрали найнижчу. Чесно кажучи, я навіть не знаю, в кого вони будуть купувати. Але я точно можу сказати, що ціна найнижча.


- Зараз вже починаються розмови про те, що коли Микола Романюк не буде балотуватися на посаду міського голови, будете балотуватися ви. Чи розглядаєте для себе таку можливість?

- Я думаю, що питання дуже передчасне, але звичайно, я про це думаю. Час іде і я, амбітна молода людина, будую свої плани на перспективу. Чи буду я балотуватися на посаду міського голови, я ще не можу сказати. Бо це дуже «класно» виглядає збоку, ніби міський голова – «крутий чувак, який все вирішує, має купу повноважень». Насправді це далеко не так.

Багато є повноважень, але і дуже багато обов’язків. Враховуючи ситуацію в країні та в Луцьку, це дуже великий тягар і велика відповідальність. Так, це надзвичайно велика честь – представляти 220-тисячну громаду. Але я знаю інший «бік медалі». Тому вона змушує мене думати, треба воно мені, чи не треба.


- А поки міський голова був у відпустці, чи вдавалося вам справлятися із його обов’язками і знаходити спільну мову із депутатами?

- Мабуть не мені судити, чи вдається, чи ні. Про це хай скажуть люди «збоку». Слава Богу, все працює. Але треба враховувати, що навіть коли міський голова у відпустці, він не усувається від роботи. Микола Ярославович – дуже активна людина. Він завжди тримає руку на пульсі. І я завжди знаю, що є Микола Романюк, до якого можна зателефонувати і багато рішень прийняти, порадившись із ним. Це трішки спрощує роботу.

Депутатський корпус непростий. Тут не буду лукавити. Всі депутати – розумні, амбітні, переважно молоді люди, які мають свою думку та її відстоюють. Якщо вона не збігається із моєю, потрібно дуже багато сил та дуже вагомі аргументи, щоб їх переконати. Це позитив. Це нормально. Це стимулює нас до активної роботи і тримає в тонусі. В цілому для міста це дуже корисно. Є співпраця із усіма фракціями, із більшістю депутатів нормальна особиста співпраця.

Розмовляв Антон Бугайчук
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.