Часи, коли над людьми безкарно знущалися, минули, - поліцейський омбудсмен

Ось уже декілька місяців при Національній поліції діє структурний підрозділ, який має на меті боротися із «поліцейським свавіллям». Йдеться про Управління забезпечення прав людини. Завданнями органу є превенція порушень прав людини та аналіз причин їх виникнення, проведення лекцій та тренінгів для працівників поліції, а також пропозиція та впровадження ініціатив з покращення законодавчої бази в Національному законодавстві з метою дотримання прав людини.

Під час створення управління головою Національної поліції було анонсовано «поліцейських омбудсменів» для кожного регіону. Згідно із завданнями, уповноважені представники служби мали б моніторити дотримання прав людини працівниками поліції.

На Волині теж є територіальний представник - Уповноважений Голови Національної поліції з питань дотримання прав людини у поліцейській діяльності. Тож журналіст ВолиньPost поспілкувався із Андрієм Яцуком аби дізнатися, яка ж ситуація із дотриманням прав людини волинськими правоохоронцями на даний час.

Ваша структура – нова для Волині та й поліції загалом. Розкажіть про мету вашої роботи та повноваження, якими наділене ваше управління.

Наше Управління – структура, яка покликана слідкувати за законністю діяльності поліції. Тому під час виконання покладених на нас функцій, по-перше ми концентруємо свою увагу на контролі дотримання прав людини під час здійснення поліцейської діяльності.

Окрім того, другим важливим аспектом нашої роботи є контроль місць несвободи, тобто ізоляторів тимчасового тримання, міськвідділів тощо та контроль за виконанням певними службовими особами діяльності, яка направлена на захист прав людини в таких місцях. Так наприклад, згідно 212 статті КПК в кожному відділку поліції є людина, яка відповідальна за усіх затриманих. Проте часто поліцейські, які вже призначені на дану посаду, навіть не знають про перелік повноважень та обов’язків, якими їх наділила держава.

Справа в тому, що посада нова, через що керівники структурних підрозділів доручають виконання завдань, які не відносяться переліку їх функціональних обов’язків. Таким чином, виконуючи не свою роботу, вони не можуть захистити права затриманих якщо такі були порушені. У таких випадках важливо пояснити, як правильно працювати, аби не допустити випадків порушень прав людини, хай навіть через незнання.

Під час здійснення своєї діяльності, кожен Уповноважений Голови Національної поліції з питань дотримання прав людини в поліцейській діяльності, або так званий «поліцейський омбудсмен», є територіальним представником Управління. На Волині дані повноваження покладені на мене. Усі Уповноважені підпорядковуються лише центральному апарату Національної поліції і не підпорядковуються місцевим Головним Управлінням. Відповідно, на місцях немає тиску на нашу роботу, оскільки відсутні будь-які механізми впливу.

Звітуємо ми безпосередньо на Київ, тому зникає можливість приховати наявні проблеми з боку місцевого керівництва. Разом з тим, ця обставина виключає аргументи у тих, хто вважає, що поліція на місцях прикриває «своїх».

Можливо, мали місце і такі факти, але наше завдання у випадку виявлення чогось подібного, повідомити про це керівництво Національної поліції. Це порушення прав людини і вони можуть стати систематичними, особливо якщо ті, хто їх здійснює, лишаються непокараними. Зараз вкрай важливо не мовчати про це, а розібратись чому ці порушення виникають та запропонувати такі методи вирішення, які б дозволили в майбутньому їм запобігти. Саме тому основною метою нашої роботи є превенція, тобто запобігання порушенню прав людини.

Яким чином маєте здійснювати таку превенцію?

Для цього Управління проводить тренінги для різних підрозділів поліції – для патрульних, працівників міськвідділів, дільничних офіцерів тощо. Під час тренінгів ми роз’яснюємо, що ті проблеми, які виникають у результаті дій одного поліцейського, впливають на всю структуру та репутацію правоохоронних органів, а значить – і на довіру до них громадян.

Але найважливіше, що ми пробуємо донести те, що поліцейський може виконувати лише дозволене йому Законом. Розуміння цього працівниками поліції дає змогу запобігти порушенням прав людини. На жаль, бувають випадки, коли дехто про це забуває.

Окрім вас, як територіального представника служби на Волині, чи є тут команда, чи працюєте сам?

Поки що я працюю сам. У майбутньому планують розширювати територіальні відділи, які мають доповнити як мінімум однією особою. Я знаю, що у великих містах вже працює по декілька людей, через більший обсяг роботи. На даний момент територіальні представництва працюють лише кілька місяців, тож, думаю, скоро це питання буде вирішене.

Тобто до вас треба приходити, аби, кажучи простою мовою, жалітися на поліцейських?

Звичайно. Кожний громадянин, який вважає, що поліцейський тим чи іншим чином порушив його права, може звернутися за телефоном, написати на пошту чи прийти на прийом особисто.

Тоді ми ініціюємо розслідування та з’ясовуємо обставини, бо буває й таке, що люди скаржаться, не до кінця володіючи ситуацією. Але якщо скарга є, то ми ініціюємо перевірку.

В ідеалі було б, якби поліцейські нічого не порушували. Але поки що цього важко уникнути. У законі є безліч прогалин, зокрема не достатньо чітко в певних аспектах прописані механізми, скажімо, затримання. Як результат - поліцейський намагаючись виконати свої обов’язки може порушити права людини. Тому ще одним завданням управління є виявляти ці проблеми та аналізувати ситуацію, чому порушують права та подавати пропозиції щодо уточнення законодавства.

А яким чином відбувається перевірка та хто її проводить?

Скажімо, до мене прийшла людина і повідомляє про можливе порушення її прав. Я приймаю заяву та роблю доповідь у Київ щодо цього звернення. Далі керівник нашого Управління, ініціює проведення службового розслідування. І в свою чергу надсилає в Головне обласне Управління Національної поліції лист щодо проведення перевірки, у якому може зазначено про включення територіального представника Управління до складу комісії.

Якщо ж представник по тим чи іншим причинам не включався до комісії, йому повідомлять про результати перевірки. Таким чином ми зможемо проконтролювати проведення службового розслідування, або базуючись уже на результатах перевірити його повноту та об’єктивність. Зауважу, що ми розглядаємо лише скарги на органи поліції.

Тобто саму перевірку проводять у головному управлінні чи відділку, де, можливо, й мало місце порушення?

Так, але ми контролюємо розслідування, а також аналізуємо результати і висновки. Окрім того, ми можемо додатково збирати інформацію – опитувати людину, копіювати документи, користуватися відеоматеріалами тощо.

Насправді бувають дуже різні ситуації. От недавно я дізнався про випадок, який стався ще до анексії Криму - там правоохоронці затримали людину та передали її російській стороні, абсолютно не зафіксувавши це у документах. Уявіть собі, що ви вийшли з дому, і тут через кілька годин попри свою волю ви вже в Росії, а ніхто про це й не здогадується. Це нонсенс, таких випадків не можна допускати.

Структура абсолютно нова, то хто ж вас навчає та пояснює, як діяти в тій чи іншій ситуації?

Насправді ця робота вимагає трохи креативу. Ми шукаємо інформацію, спілкуючись із людьми та користуючись службовими повноваженнями збираємо інформацію в органах поліції. Я можу зайти у будь-який відділок поліції та отримати копії певних документів, які не стосуються таємниці слідства. Тобто я можу контролювати документи, які аргументують законність чи незаконність затримання чи практично будь-яку процедуру, яку проводить поліцейський де може бути порушено права громадянина.

Можна сказати, що я поліцейський для поліцейських. Тобто, якщо поліцейські стежать за дотриманням закону громадянами, то наша служба розглядає законність вже з позиції поліцейського.

Ви розповідали про тренінги для поліцейських. Чи були такі проведені на Волині?

Так, ми організовуємо їх щотижня, вже були у 8 відділах. Обираємо певний відділ поліції і приїжджаємо туди разом з громадськими активістами чи представниками спілок. Ось, до прикладу, представники Української Гельсінської спілки з прав людини пообіцяли посприяти щодо матеріалів про катувань, які, на жаль, і досі є поширеним прецедентом порушень прав людини.

За вашими спостереженнями, як реагують на інформацію на тренінгах?

Реакція специфічна, я б сказав. Ось наприклад, якщо говорити про дискримінацію, що її зазнають переселенці зі Сходу. Часто на них звичайні люди реагують упереджено – хтось не бере на роботу та не надає житла, хтось навпаки. Хтось каже, що якби ці люди вийшли в певний момент на вулицю, то не було б АТО. А найбурхливішу реакцію викликали розмови про дискримінацію на сексуальному ґрунті. Наше завдання пояснити поліцейським, що вони не повинні проектувати на роботу свої симпатії чи не симпатії, а мають керуватися виключно законом.

Крім того інколи бурхливу реакцію викликає й в наша поява, так як не всі готові до того щоб їх перевіряли. Тому ще одне наше завдання - розтопити цю кригу і пояснити, що я тут не для того, аби знайти крайніх, а щоб виявити проблеми і допомогти з ними впоратися.

Поліцейська реформа рухається не надто швидко, особливо за межами обласних центрів, тож часто у районах на місцях працюють люди попередньої системи, які звикли працювати іншими методами. Чи помічаєте ви у них зміну ставлення до роботи і як вважаєте, чи готові вони сприймати зміни?

Насправді навіть у районах дуже багато нових людей. Тобто вони працюють по кілька років у правоохоронних структурах. Деякі з них повністю підтримують реформу поліції і готові працювати, їм подобається нова схема роботи. Але часто вони акцентують увагу на відсутності важелів впливу на порушників.

Я помічаю, що вони сприймають інформацію, яку я пробую донести до них, навіть діляться проблемами. Це важливо, адже ми приходимо щоб говорити про такі речі, речі які важливі їм. Десь не подобається матеріальне забезпечення, через відсутність якого вони не можуть якісно виконувати свою роботу. Десь не вистачає особового складу, бо іноді відділи не доукомплектовані на десятки людей. Багато хто хоче працювати і працювати правильно.

Чи може ваше управління якимось чином впливати на такі речі, скажімо, ініціювати поліпшення матеріального забезпечення?

Це не наша компетенція, але ми намагаємося підіймати ці питання, бо не варто забувати, що поліцейський - теж людина. Тому якщо ми можемо десь у цьому посприяти, то робимо це усіма доступними методами.

Та й сам поліцейський, якщо він незахищений, у тому числі і законодавчо, не зможе робити свою роботу ефективно. Я теж раніше працював у патрульній поліції, тому це добре знаю. Патрульні, до прикладу, до останнього намагаються не застосовувати спецзасобів. Та і люди ставляться до цього по-різному. Але є порушники, стосовно яких цього не уникнути.

Ви патрулювали вулиці у службі моніторингу. Як вважаєте, цей досвід допомагає вам на новій посаді?

Дуже допомагає. Часто люди скаржаться через те, що не знають, як мають діяти поліцейські. Є й когорта, яка просто скаржиться на всіх. Є люди, які навіщось обманюють. Але є і ті, хто жаліється на дійсно неправильну поведінку поліцейських. У відділі я багато працював зі скаргами. Більшість випадків не підтверджуються, знову ж таки через незнання законів та повноважень. Такі скаржники в більшості стоять на позиції, що мають тільки права, але не мають обов’язків. Доходило до абсурду: чоловіку зробили зауваження, що пив на лавці біля будинку, а він твердить – я там все життя пив і буду пити, і йде жалітися на поліцейського.

Але найбільше мене здивував випадок, коли скаржник розповідав, що його побили поліцейські у міськвідділі. Потім за його словами, його відпустили, а згодом повернулися і побили вдруге, змушували підписувати документи, вклали у руку ніж. В чоловіка були тілесні ушкодження, він звернувся до лікарів, ну просто блокбастер якийсь. Зрештою, я витратив день перевіряючи відеозаписи і розмовляючи з різними людьми, щоб з’ясувати, що чоловік образився, бо його після складання протоколу не підвезли додому.

А що було насправді? Він у громадському місці напідпитку чіплявся до людей, через що поліцейські його забрали у міськвідділ. Там він вів себе не зовсім адекватно і розбив скло. Після складання протоколу поліцейські його відпустили, а вже за кілька годин він знову знайшов собі пригоди бігаючи за неповнолітніми з ножем. Звичайно це все було встановлено пізніше, а спочатку зі слів виходило, що у всьому винна поліція.

Хотілось би щоб громадяни теж розуміли, що безпідставні скарги, створюють купу паперової роботи і забирають корисний час в поліцейського який міг би замість опрацювання непотрібних матеріалів наприклад забезпечувати охорону громадського порядку. Тому на мою думку ще один елемент якого не вистачає системі - покарання для того, хто навмисне каже неправду.

За час вашої робити чи ви вже отримували скарги щодо порушень прав людини поліцейськими?

Ні, поки що серед звернень які надходили були лише повідомлення про неправомірні дії інших державних органів, а стосовно поліції, ми виявляли такі випадки самостійно. Це зазвичай відбувається під час перевірок процесуальних документів у відділках поліції, як-от журнали реєстрації затриманих, доставлених та запрошених, журнали повідомлень у безоплатну правову допомогу, журналів надання медичної тощо. Під час їх аналізу часто стикаємося із питанням законності утримання людей у відділі або взагалі законності затримання. Буває, що затримання законне, але порушеним є процес загалом через недотримання процедури. Поліцейський має ніколи не забувати про правильність дій.

Як взагалі можна виявити ці порушення через журнали?

Наприклад, якщо я бачу, що людину доставили до відділку о четвертій годині ранку, а адвоката повідомлено о 5 годині чи пізніше, то це вже проблема. Адже у випадку затримання відповідальній особі необхідно невідкладно повідомити про це центр вторинної безоплатної правової допомоги. У даному випадку порушено право на захист. Знову ж таки у разі того ж затримання поліцейські повинні повідомляти рідних про те, що особу утримують у органі поліції. А також забезпечити право на медичну допомогу. Згодом недотримання таких, здавалося б, елементарних речей викликає звернення у Європейський суд із захисту прав людини і відсуджування в України значних сум. А це велика проблема.

А де можуть знайти територіального представника охочі скаржитися?

Представництво Управління знаходиться на вулиці Винниченка, 21. Тут особистий прийом громадян я здійснюю щовівторка з 14 до 18 години і щочетверга з 9 до 14. У випадку, коли людина не може прийти у визначений час, можна звертатися на пошту [email protected]. А якщо потрібно повідомити про порушення прав терміново то по телефону +380504927595.

Яке покарання може чекати на порушника прав людини, якщо його вина буде дійсно доведена?

Якщо дійсно буде доведене перевищення службових повноважень, то винуватець обов’язково відповість за це. Якщо зроблене підпаде під кримінальну відповідальність – значить отримає кримінал, якщо під дисциплінарну – догану чи стягнення. Але у будь-якому випадку, ми цього просто так не залишимо. Часи, коли над людьми можна було знущатися і винуватцю нічого за це не було, минули.

Спілкувалася Василина БОРУЦЬКА

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.