«Підсумки року»: «політична» Волинь у 2016-у

2016-й рік, до кінця якого залишилося 10 днів, не був настільки насиченим подіями, як 2015-й. Волинь не «переживала» загальнообласних виборів, майже не було масштабних мітингів та політичних «інтриг». Тим не менш, повного затишшя на політичній арені теж не було.

Журналісти ВолиньPost визначили 4 основних тренди, що визначали політичне життя області протягом 2016-го року.


ПОЛІТИЧНІ НЮАНСИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

У 2017 році на Волині мають провести вибори у всіх об’єднаних територіальних громадах. У деяких районах створювати ОТГ не спішать, проте у тих, які все ж вдалося утворити впродовж 2016-го, цей процес супроводжувала політична боротьба за мандати голів і депутатів, а ще боротьба за те, де буде центр громади.

Наприклад, у Любомльському районі досі сперечаються, де буде центр громади, села Рівне і Гуща, а також Згорани і Головно. Іноді до таких суперечок долучаються і депутати, які «відстоюють» переваги або титул «столичного» для свого села. Зокрема такі «реверанси» демонстрували на сесії облради.

«Деякі громади з’явилися зранку перед початком сесії. Як з’являлися: якийсь депутат приходив, казав: «Якщо в моєму селі не буде громади, я завалю ваше рішення». Другий приходив великий олігарх земельний, латифундисти, і казав: «Якщо не буде в моєму селі громади, рішення не пройде». В результаті напрацювали 74 громади. Я досліджую це питання більше 10 років. Оптимальна кількість громад з точки зору спроможності, надання послуг та інших чинників на Волині – це приблизно 40», – розповідав у вересні професор кафедри політології та держуправління СНУ імені Лесі Українки Валентин Малиновський.

Учасниками суперечки навколо децентралізації стали навіть нардеп Ігор Гузь та фракція ВО «Свобода» у обласній раді. У вересні Гузь звинуватив «свободівців» у штучному блокуванні створення Павлівської громади на Іваничівщині. Адже головним претендентом на посаду очільника цієї громади мав стати його помічник Андрій Сапожник (який в підсумку ним і став).

Натомість перший заступник голови облради від ВО «Свобода» Олександр Пирожик це заперечив. Мовляв, створення Павлівської громади у запропонованому вигляді «відрізало б від світу» 4 інші сільські ради. Вже на наступній сесії громаду таки погодили, включивши додаткові села. Схожі історії були навколо Заболоттівської (Ратнівський район), Локачинської та інших громад. Не виключено, що ми їх побачимо і у 2017-у.

Також не мало «списів зламали» навколо питання добровільного об’єднання та «егоїзму» невеликих сіл навколо міст.

«Рано чи пізно Луцьк стане великим мегаполісом з населенням приблизно 300-320 тисяч. А сьогодні не може село Рованці, яке фактично знаходиться в місті, бути окремим селом, не може бути Прилуцьке, яке теж фактично в місті, бути окремим селом, не можуть бути окремими селами ті населені пункти, діти яких вчаться в місті, дорослі – працюють, вся транспортна інфраструктура пов’язана з містом», - розповідає голова ОДА Володимир Гунчик для «Волинь 24».

«Сьогодні нас звинувачують, що Луцьк «закривається». Але шановні колеги, ви маєте розуміти, Луцьк сьогодні платить за все. Гаразджа – це територія Піддубцівської сільської ради. Якщо ми хочемо розширювати міське кладовище, ми платимо за землю. До прикладу, жіночка продала нам 3 гектари землі за близько 40 тисяч доларів. Якщо ми говоримо про сміттєвий полігон у Брищі, це територія Рокинівської сільської ради, ми за нього платимо. Їздить маршрутка, 5 рейсів безкоштовних день за рахунок Луцької міської ради. Вони в цьому році окремо просять 200 тисяч на добудову спортивного залу. Луцька міська рада дає. Якщо ми говоримо про землю для учасників АТО, звернулися, напркилад, до Баївської сільської ради. Є можливість 250 учасників АТО дати земельні ділянки. Кажуть: «Дайте 8 мільйонів на дорогу». Тобто Луцьк нічого не отримує безкоштовно. Княгинівська сільська рада. Подивилися по списку. 180 діток ходить в луцькі садочки. То для чого будувати садочок, якщо можна за рахунок Луцька? А садочки повністю на утриманні Луцької міської ради. На одну дитину ми платимо 11200 гривень. Тому ми повинні будувати на взаємоповазі та взаємовигоді», – розповідав восени заступник міського голови Луцька Сергій Григоренко.

Станом на грудень Рокинівська селищна і Княгинівська сільська ради вже утворили Княгинівську об’єднану громаду, проте популярність настроїв щодо максимальної вигоди від сусідства із Луцьком і водночас часткової ізоляції від нього не зменшилась.

Та все ж Луцькій міській раді вдалося переконати Прилуцьку сільраду підписати договір про співпрацю із перспективою об’єднання. Це дозволить розширити територію міста майже вдвічі і в перспективі збудувати ще один мікрорайон. А ще на співпрацю після місяців суперечок пішла Підгайцівська сільрада. Сподіваємося, що вона не остання у списку тих, рад, які в перспективі стануть новини передмістями обласного центру. Адже наступний етап реформи – перегляд кордонів районів та можливо - областей. І тоді може постати питання, чи виграє Луцьк конкуренцію із Рівним за статус головного міста Волинського краю.

Такі ж проблеми із розширенням можуть виникнути також у Нововолинську, Володимирі-Волинському і Ковелі. Проте там вони наразі не настільки гострі, оскільки, наприклад, Ковель за площею більший від Луцька, хоча має лише 69 тисяч населення (у Луцьку – 217 тисяч).


ВИБОРИ І «ГРЕЧКА»

Впродовж 2016-го на Волині відбувалися лише вибори у об’єднаних громадах і довибори у мажоритарному окрузі №23.

Хоча виборів до ОТГ було аж 10: у Шацькій, Люблинецькій, Поромівській, Литовежській, Павлівській, Дубівській, Поворській, Заболоттівській, Прилісненській, Княгининській громадах. У підсумку перемогли по 2 висуванці «Укропу» і «Свободи» та 6 самовисуванців. Хоча «самовисувалися» вони лише умовно.

Так, на виборах у Дубівській, Поворській (Ковельський район) та Заболоттівській (Ратнівський район) громадах в грудні 2016-го перемогли кандидати, яких фактично підтримала команда нардепа Степана Івахіва і райдержадміністрації. Спільними зусиллями їм вдалося не допустити перемоги «Укропу» в згаданих громадах, адже саме ця партія виставляла основних опонентів. При цьому під час кампаній кожна із сторін не цуралася використання «чорного PR», адмінресурсу та матеріального заохочення.

ЧИТАТИ - «Назвали найпоширеніші порушення на виборах у волинських громадах»

У Прилісненській ОТГ (Маневицький район) Ігор Терещенко, якого відкрито підтримали місцева «Батьківщина» і «Солідарність» переміг «укропівця» Євгена П'ятигорика. Хоча обоє є «діючими» сільськими головами, Терещенко отримав підтримку депутата облради Людмили Кирди, яка родом із села Лишнівка, що увійшло до ОТГ, і обиралася у облраду саме від цього округу. Ще його підтримав голова РДА Андрій Линдюк. У підсумку дві партії навіть посперечалися, хто ж запише собі в актив перемогу Терещенка.

Павлівська і Поромівська ОТГ стала полем для боротьби основних кандидатів від команди Ігоря Гузя та «Укроп». У Павлівці переміг помічник Гузя Андрій Сапожник, а у Поромові – екс-депутат облради та екс-кандидат в мери Нововолинська Євген Недищук від «Укроп». А ще ці вибори показали, що нардеп Ігор Гузь, попри заяви про активну співпрацю із Ігорем Палицею, не готовий повністю відмовитися від амбіцій на Волині, а надто у своєму окрузі №19, де об’їздив чи не кожне село.

***

Хоча довибори у Верховну Раду в «маневицькому» мажоритарному окрузі №23 мали б якісно відрізнятися від волевиявлення у звичайних сільських та селищних громадах, насправді підходи до кампанії основних політичних сил були такі ж.

Впродовж червня-липня 2016-го розгорнулася активна боротьба між основними кандидатами від «Укроп» Іриною Констанкевич, від «Батьківщини» - Людмилою Кирдою і від «Радикальної партії» Сергієм Булою. Хоча результат виборів - перемога Констанкевич із результатом 57% показала, що насправді серйозної конкуренції і не було.

Була під час цієї кампанії відзначився неординарним методом матеріального заохочення – роздаванням вил. А штаб Ірини Констанкевич не був оригінальним – у навчальних закладах роздавали путівки в «Буковель», а загалом по районах округу «невідомі особи» розгорнули систему підкупу виборців від імені кандидатки. Будь-які заяви про підкуп виборців «Укроп», звичайно спростовував, заявляючи, що це «провокації» та «жалюгідні спроби» повипливати на результат виборів. Таку ж тактику використали і під час виборів у ОТГ у грудні 2016-го.


«ЗАПЛИВНІ ДРУЗІ»

Впродовж 2016-го року нардеп Ігор Гузь активно зближувався із головою облради, олігархом Ігорем Палицею. Для першого було важливо отримати гарантії переобрання у окрузі №19 на прийдешніх парламентських виборах. І Гузь їх наразі отримав: «Укроп» не повинен виставляти проти нього свого кандидата. Хоча це станом на грудень 2016 року. А в українській політиці багато несподіванок.

Ну а Палиця отримав для своєї команди активного та амбітного союзника, що принаймні не заважатиме йому «приватизувати» Волинь (хоча пісня націоналізації «Приватбанку» це порівняння вже недоречне).

Своє зближення політики закріпили спільним візитом до Нововолинська та Володимира-Волинського і «ритуальним» запливом через Згоранське озеро на Любомльщині. А ще Ігор Гузь задекларував свою готовність до співпраці, виступивши із трибуни сесії облради, де нардепів до цього бачили не часто.

Проте вибори до рад ОТГ у Іваничівському районі показали, що Гузь продовжує вести «власну гру» і не готовий стати ще одним «гвинтиком» у команді Палиці. До того ж нардеп почав створення власного правоцентристського громадсько-політичного руху, з яким хоче виходити на всеукраїнський рівень.

Водночас Гузь досі не «помирився» із головою ОДА Володимиром Гунчиком, відставки якого активно вимагав на початку року. Опоненти періодично обмінюються саркастичними висловлюваннями через ЗМІ, а також «листуються».


«АВТОРИТАРНА» ОБЛРАДА

Впродовж 2016-го року Ігор Палиця показав, що готовий вести у обласній раді досить жорстку політику та не терпить присутності сильної опозиції. Так, Палиця постійно заявляє, що у обласній раді «немає політики», тобто не повинно бути довгих дискусій щодо принципових проектів рішень.

Побічним ефектом цього є те, що багато ініціатив депутатів із опозиційних «Самопомочі», «Солідарності» та частини «Батьківщини» фактично ігноруються. Депутатів не обмежують в можливість висловитися, але спільне голосування «Укропу», «Свободи», «Радикальної партії» та лояльної до Палиці частини «Батьківщини» не гарантує «проходження» таких ініціатив.

Також впродовж року у облраді не раз піднімали питання щодо порушень у санаторії «Пролісок», яким керує депутатка Валентина Касарда. Справа у тому, що вона разом із Сергієм Слабенком і Людмилою Кирдою не підтримала «переворот» у «Батьківщині», який дозволив іншим 9 депутатам колишньої фракції обрати головою фракції Василя Столяра замість Касарди та усунути Кирду із посади голови «бюджетної» комісії. Такі «інтриги» відбувалися за підтримки більшості депутатів облради та Ігоря Палиці особисто, адже +9 депутатів дозволяють йому мати впевнену більшість раді.



Також у обласній раді «раптом» пригадали про порушення щодо продажу алкоголю в «Проліску» і збори «Батьківщини» на базі санаторію. При цьому порушення у санаторії «Лісова пісня», який очолює «укропівець» Віктор Карпук, на засіданнях облради не обговорюють.

А ще, задля прийняття рішень, фактично ігноруються норми регламенту щодо публікації проектів рішень за 20 днів. Мовляв, для «стараються для волинян», а їм потрібні рішучу кроки, а не довгі обговорення рішень.

Виправити цю ситуацію може тільки відкликання 9 депутатів облради, яким їм погрожує голова обласного осередку «Батьківщини» та міський голова Ковеля Олег Кіндер. Проте зробити це буде досить складно, якщо взагалі можливо за нинішніх обставин.

Текст - Антон БУГАЙЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.