«Нотатки мандрівниці» Ольги Шевченко: море, маяки, свобода

Свого часу була одна із організаторів «квартирників» у Луцьку, нині ж займається професійною фотозйомкою, а поряд з цим страшенно любить мандрувати.

Оля Шевченко розповіла про дивовижні поїздки по Україні за її межами. А ще у неї є рюкзак із картою світу й теплі спогади про Крим, якими поділилася із ВолиньPost.

Зокрема, як ловила свої розкидані речі вздовж берегу Чорного моря, чому не варто їхати в подорож з товстим гаманцем й людей, котрі не посміхаються.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НОТАТОК МАНДРІВНИКІВ

Як треба подорожувати. Я об'їздила майже всю Україну та Європу. Дуже хочу спробувати, як це кудись «махнути» самій.

Найкрутіша подорож ˗ перша. Поїхала з чоловіком спонтанно в Польщу, ночували 2 дні в готелі, 2 дні в машині (взяли на прокат). На мою думку, не треба тринькати на всілякі кафешки та дорогі заклади, краще знайти мальовничі місця, які не купиш ні за які гроші…



Некурортні моря. Люблю моря не курортні, завжди обираю несезонні поїздки. Коли сидиш собі на пустому пляжі, де абсолютно нікого немає. А переступати через ті купальники, матраси та голі тіла ˗ не моє!

Улюблене місце. Для себе склала рейтинг місць, які запам'ятались найдужче. І де б я не бувала, то найбільше спогадів залишилося про Лису Бухту, що біля Коктебелю. Ще в радянські часи це було місце наркоманів, хіпі та всяких молодих і «повернутих» фріків.

Берег був поділений на нудистів і нормальних. Йдеш по піску, бачиш людей геть незвичних, вони за енергетикою «не ті». І що цікаво, там не було відчуття часу, я не знала скільки я там, чи день, чи місяць, чи рік. Якась нереальна свобода… Просинаєшся о 4-й ранку в палатці й тупо повзеш до моря, плаваєш і грієшся під променями сонця…ааа кайф! (тішиться, - авт.)



Наші обмеження. У нас завжди є обмеження. Кожен відпочинок прив'язаний до чогось, бо треба кудись йти, чи кудись їхати, чи немає грошей. А в Лисій Бухті є тільки ти і море.

З грошима чи без? Здебільшого усі найкращі поїздки не потребували «набитого» гаманця. Якщо хочете крутих та незабутніх вражень ˗ їдьте з пустим гаманцем, якщо хочете нудно провести час, беріть якомога більше кешу.

Люди. Скрізь де була, люди добрі, але найдивніше те, що зустріла злих та насуплених в Україні. Якось приїхала в Запоріжжя, а там мешканці йдуть по вулиці «надуті», зовсім не посміхаються, за увесь час побачила тільки одного веселого хлопчика (сміється, - авт.)



Маяки. Я дуже люблю маяки на березі моря, які світять кораблям. В мене навіть є «татуха» з цим символом. Якщо десь є маяк, значить туди треба попасти, доїхати, добратися. Коли я була вагітна, то з чоловіком поїхали в Польщу, таку «лайт» мандрівку, де ми лише гуляли та їли морозиво. На другий день мені стало скучно, я залізла в інтернет і зрозуміла, що зовсім поряд є маяки. На узбережжі балтійського моря вони відкриті для туристів, окрім того там можна отримати паспорт «Любителів маяків», в який кожен моряк ставить тобі штампи. А за 8 відвіданих маяків мені навіть дали бронзовий маячок.

Маяк ˗ це символ свободи, світло яке вказує мені правильний шлях. Коли його огортає хвиля, він все одно світить…



Приємний ранок. Якось просинаюся на березі моря і відчуваю, що я у воді (!). Бачу поряд купальник, спальник й ще купу речей, які просто пливуть за хвилями. Однозначно, це був найприємніший ранок посеред моря. (посміхається, - авт.)

Катерина ЛАЩУК

ТАКОЖ СЛІДКУЙТЕ ЗА СТОРІНКОЮ РУБРИКИ В FACEBOOK






Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.