ТОП-100 впливових людей Волині: 1-25

У Луцьку презентували результати експертного опитування «ТОП-100 впливових людей Волині».

У рейтинг, складений шляхом експертного опитування, потрапило 43 депутати усіх рівнів, 25 чиновників, 5 представників правоохоронних та судових органів, 3 юристи, 27 бізнесменів, 8 журналістів, 6 представників творчої інтелігенції, 2 представники галузі спорту, 4 громадські діячі, 4 представники духовенства, 1 медик і двоє представників галузі освіти і науки.

Дивитися весь рейтинг

Читати про місця 26-50

Читати про місця 76-100

Далі - про фігурантів рейтингу, які посіли місця від 1 до 25.

№ 1 Борис Клімчук, голова Волинської облдержадміністрації, депутат Волинської обласної ради, 61 рік

Зміна у березні 2010-го господаря головного кабінету на Київському майдані, 11 у Луцьку ознаменувала не тільки зміну владної обойми в країні. На Волині влада змінилася по-своєму. Дипломат Борис Клімчук, повернувшись у губернаторське крісло, усім відразу дав зрозуміти: буде багато нового. У моменти романтичного настрою Клімчук говорив про свою лебедину пісню (мовляв, зроблю усе, аби мене пам’ятали), в інших випадках – про потребу навести лад.

Свої люди у силових структурах, підрозділах адміністрації, урядових представництвах (де міг – поставив сам, де не міг – відповідним чином «впливав» на Київ), низка господарських ініціатив – якщо й не революційних, то вже напевно гарно розпіарених…

…Піком особистих успіхів «царя Бориса» стали місцеві вибори, коли традиційно непопулярна провладна Партія регіонів зуміла взяти більшість в обласній та низці районних рад. «Медаль» – індульгенція: Клімчуку, попри пенсійний вік, дозволили й далі служити державі.

І якби не події в листопаді-грудні минулого року, то й годі було засумніватись у гранітності позицій губернатора. Саме тоді проблеми із законом виникли в одного з фінансових донорів Клімчука – Ігоря Єремєєва, Генпрокуратура арештувала посадових осіб Волинської митниці, яку очолює «свій» Роман Микитюк, а головних обласних міліціонера, прокурора і податківця замінили на «варягів»…

Відтоді Клімчукові стало менш комфортно сидіти у своєму кріслі. Та все ж в одному він може бути впевнений: до виборів боятися йому нічого. Навіть незважаючи на хоч і невеличке похитування ніжок губернаторського крісла, Клімчук ще має час для маневру. Наприклад, ризикнути прихильністю київських босів і піти ва-банк – на нардепівські перегони.

№ 2 Микола Романюк,луцький міський голова, 53 роки

Міський голова Луцька, схоже, вже звик до крісла на Богдана Хмельницького, 19. А отже, комунальна власність 210-тисячного міста в надійних руках.

Найбільший актив Романюка – режим максимального сприяння з боку губернатора Бориса Клімчука. Хоча свій соціальний капітал нинішній мер обласного центру почав наживати ще комсомольцем, за час керування Волинською дирекцією Приватбанку та Волинською ОДА Микола Ярославович також обріс потрібними зв’язками. Особливо варто відзначити дружні стосунки з нинішнім віце-прем’єр-міністром Сергієм Тігіпком та місцевими бізнесменами. Першим у цій вервечці є, звісно, уродженець Луцька Ігор Палиця, якому він тепер усіляко допомагатиме здобути депутатський мандат на жовтневих виборах.

Наразі Микола Романюк вміло використовує ситуацію в Луцькій міській раді, що дозволяє йому вибудовувати ситуативну більшість та проштовхувати потрібні рішення.

№ 3 Ігор Єремєєв, співвласник групи компаній «Континіум», 43 роки

Віднедавна Ігор Єремєєв став охоче спілкуватися з пресою. Очевидно, з причини банальної: навіть в одного з 50 найбагатших людей України бувають проблеми.

Наразі у пресі активно обговорюється ймовірна економічна війна між Ігорем Єремєєвим та близьким до влади бізнесменом Дмитром Фірташем. А оскільки опонент дружить із керівною верхівкою, то й методи відповідні – кримінальні справи, «маски-шоу»… От і вирішив Ігор Єремєєв складні часи пересидіти під депутатською недоторканністю, припускають журналісти.

Так це чи ні – Єремєєв воліє не розповідати. А й справді, кому нині легко?... Проте все пізнається у порівнянні. За оцінками тижневика «Фокус», на кінець 2011 року Єремєєв мав 379 мільйонів доларів, мережу автозаправок WOG, дружбу з волинським губернатором, посаду в партії Литвина та наміри розширювати бізнес. А отже, і вплив. Рік покаже, чи додасться до цього списку ще й депутатська недоторканність.

№ 4 Олександр Башкаленко, перший заступник голови Волинської облдержадміністрації, голова Волинської обласної організації Партії регіонів, депутат Волинської обласної ради, 50 років

Першого заступника голови Волинської ОДА після перемоги Януковича на президентських виборах розглядали як претендента на головне крісло області. Проте його обійшов Клімчук, який і зайняв губернаторське крісло. Відтоді Олександр Башкаленко та Борис Клімчук ведуть підкилимну боротьбу за першість, хоча обидва публічно відкидають це твердження.

Олександр Башкаленко, який очолює на Волині Партію регіонів, прийшов на державну посаду з бізнесу, тому має певну самостійність у фінансових питаннях.

Дуже близькими до Олександра Костянтиновича можна назвати ще одного заступника голови ОДА Олександра Курилюка та голову фракції ПР у Луцькій міськраді Івана Смоленга, яких він називає своїми друзями.

№ 5 Ігор Палиця, народний депутат України, 39 років

Що ближче парламентські вибори, то дедалі частіше уродженець Луцька звертає увагу на рідне місто. І це не дивно: він хоче продовжити свій депутатський мандат ще як мінімум на п’ять років.

Права рука Ігоря Коломойського всіляко намагається завоювати прихильність виборців, і в цьому їй допомагає луцький міський голова Микола Романюк та благодійний фонд «Новий Луцьк». Проте Ігор Петрович має й суто прагматичний інтерес: до його відносно нещодавніх придбань у місті можна віднести частку у ФК «Волинь», ЦУМ, готель «Лучеськ», частину котельні на Карбишева, яка забезпечує теплом 40 відсотків лучан, інтернет-ресурс «Волинські новини».

Очолює наглядову раду ВНУ імені Лесі Українки та з 2003 року є головою правління ВАТ «Укрнафта».

А лучанам Ігор Палиця запам’ятався голосуванням «за» Харківські угоди та скандалом довкола нібито його полювання на гвинтокрилі.

№ 6 Адам Мартинюк, віце-спікер Верховної ради України, 61 рік

Як і личить комуністові, віце-спікер Верховної Ради Адам Мартинюк допомагає бідним. Передусім – рідному Любешівському району, в одному з сіл якого народився.

Незважаючи на те, що не має бізнесу, депутат, член Президії ЦК Комуністичної партії України невдовзі чи не пів-Любешівщини змусить говорити: «Ось цю церкву (школу/клуб/дитсадок/ФАП/дамбу) нам збудував Мартинюк». Скромніший і коректніший варіант: «Допоміг збудувати». Взагалі коректний: «Дав частину грошей і не забув приїхати перерізати червону стрічку».

З огляду на майбутні вибори, Мартинюк, схоже, запропонує землякам проголосувати за нього на мажоритарці. А ті не тільки галочку в бюлетені намалюють… «Йому пам’ятник поставити треба!» – з поліщуцькою безпосередністю казали під час одного з прес-турів жителі любешівських сіл.
Опосередковано про авторитет Мартинюка свідчить і популярність його політичної сили на Любешівщині. Цей район – єдиний, що провів до обласної ради мажоритарника-комуніста Петра Бущика.

№ 7 Степан Івахів, співвласник групи компаній «Континіум», депутат Волинської обласної ради, 44 роки

Один зі співзасновників групи компаній «Континіум» не такий публічний, як його друг і партнер Ігор Єремєєв. У 2011 році журнал «Кореспондент» оцінив статки Степана Петровича у 312 мільйонів доларів, що дозволило йому посісти 38-му сходинку в рейтингу найбагатших українців.

У «Континіумі» Івахів опікується питаннями переважно молочного бізнесу, тоді як Єремєєв – нафтового.

На останніх місцевих виборах Степан Івахів став депутатом Волинської облради за списком Партії регіонів.

Зважаючи на нещодавні публічні конфлікти владних структур зі структурами «Континіуму», один із найбагатших українців не проти підвищити свій статус до депутата Верховної Ради. Найвірогідніше, що балотуватиметься він в округу з центром у Горохові.

№ 8 Митрополит Луцький і Волинський Ніфонт (Василь Солодуха), (Українська православна церква Московського патріархату), 63 роки

Він, один із найстаріших церковних ієрархів на Волині, очолює найчисленнішу за кількістю парафій релігійну структуру краю. Слово священика – авторитетне, а слово церковного керівника – авторитетне у квадраті. Принаймні для дисциплінованих прихожан, яких не бракує.

А ще з ним воліють підтримувати хороші стосунки бізнесмени: кажуть, ті не проти замолити гріхи не просто щирою молитвою, а й щедрими пожертвами.

Має митрополит Ніфонт хоч і неформальний, але не менш значущий козир: явно більшу, ніж до інших конфесій, симпатію представників влади. Від президента Януковича починаючи.

Усе це робить митрополита Луцького і Волинського Ніфонта аж ніяк не останньою фігурою серед людей, які на Волині «щось вирішують». І навіть в умовах внутрішніх конфліктів, через які останнім часом лихоманить УПЦ МП, Ніфонт зберігає святий спокій і байдужість до мирської суєти. Хай тільки зовні. Але чи такими хочуть бачити люди своїх моральних авторитетів?

№ 9 Митрополит Луцький та Волинський Михаїл (Тимофій Зінкевич), (Українська православна церква Київського патріархату), 45 років

Нещодавно владика Луцький та Волинський Михаїл, який ще 2004 року очолив Волинську єпархію, дістав чергове церковне «звання» – сан митрополита. Нині йому підпорядковується центральна споруда міста Луцька – Свято-Троїцький кафедральний собор та ще з десяток сакральних пам’яток усієї Волині. До слів Михаїла дослухаються тисячі прихожан, його ради питають не лише у справах церковних.

Та і сам митрополит зазначає, що священнослужитель має бути ще й політиком. На підтвердження цих слів варто згадати нещодавній емоційний лист до владики Ніфонта, в якому Михаїл висловлює категоричну позицію щодо Російської Федерації. І здається, не як церковнослужитель, а значною мірою як політик.

На думку керівника єпархії мусять зважати представники влади, його підтримують у бізнесових колах та хочуть бачити серед своїх гостей. І незважаючи на те, що церква відокремлена від справ світських, вплив Михаїла і в цій сфері значний.

№ 10 Володимир Войтович, голова Волинської обласної ради, 57 років

Учителю за освітою, теперішньому спікеру Волинської обласної ради не раз доводиться згадувати педагогічне минуле: втихомирювати надто активних, розбороняти опозицію і провладні партії, а то й опозицію поміж собою.

Опоненти кажуть, що Войтович і «директора» слухається, хоча формально цей директор просто один із «учнів» (читай – депутатів). Мова про губернатора Бориса Клімчука. Саме він восени 2010-го лобіював кандидатуру Войтовича як альтернативу опозиційному претенденту – тимошенківцю Анатолієві Грицюку. Подейкують, навіть погоджував на рівні Києва.

Так чи інакше, а очільник головного органу законодавчої гілки влади в області особа впливова. Хоча б тому, що вміє знаходити спільну мову з очільником іншої гілки. Навіть із журналістами вони спілкуються пліч-о-пліч. Під час нещодавнього інтерв’ю харківським кореспондентам, як писала преса, «і губернатор області, і голова ради навідріз відмовилися давати інтерв'ю поодинці. Голова Володимир Войтович підкреслив: «Ми дуже багато роботи в області виконуємо разом, постійно радимося, проводимо спільні наради. Тому буде правильно, якщо і про результати цієї роботи розповімо вашим читачам удвох». Мати такого соратника – це вам не будь-що…

№ 11 Анатолій Грицюк, голова Волинської обласної організації ВО «Батьківщина», депутат Волинської обласної ради, 57 років

Лишившись без посади голови облради, програвши битву за крісло луцького мера, інколи з останніх сил втихомирюючи різні групи впливу у своїх численних, проте не дуже дисциплінованих фракціях місцевих рад, Грицюк не втратив головного – статусу голови найбільш рейтингової в регіоні опозиційної політичної сили. Та й депутати по районах і містах як-не-як свої. Хто мав «стушкуватися» – той, хочеться сподіватися, уже це зробив.

Партійна структура і парламентські перспективи – ось два козирі Анатолія Грицюка. Щоправда, рано чи пізно, а на партію чекають перевибори. Понад те – в опозиційну спину дихають амбітні «Фронт змін» і «Свобода». Навіть декларації спільних списків і єдиного кандидата не усім додають оптимізму.

Тож невдовзі для Грицюка може настати «момент істини», бо не факт, що партія збереже свої сьогоднішні позиції після найближчих виборів. А бій Анатолія Петровича чекає серйозний: якщо не перекроять виборчі округи, то аксакалу волинської політики доведеться схрестити електоральні мечі з двома іншими важковаговиками – віце-спікером комуністом Адамом Мартинюком і найбагатшою людиною Волині Ігорем Єремєєвим. Кажуть, Грицюк посилено шукає шпаринки, аби таки пройти до парламенту за списком.

№ 12 Андрій Парака, прокурор Волинської області, 38 років

До призначення прокурором Волинської області Андрій Парака працював першим заступником прокурора Івано-Франківщини. У свої 38 років він досягнув неабияких успіхів та зажив авторитету: підлеглі порівнюють його з одним із найкращих волинських прокурорів Олексієм Баганцем, що, безперечно, робить честь Андрію Андрійовичу.

Приїзду Андрія Параки на Волинь передувала скандальна земельна справа. Тоді перший заступник прокурора області Володимир Веселуха подав позов на дії Підгайцівської сільської ради, яка нібито незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки голови ОДА Бориса Клімчука.

Суд залишив справу без розгляду, Веселуха змушений був піти на пенсію, а Андрія Гіля за місяць до закінчення терміну перебування на посаді прокурора Волинської області перевели на значно нижчу посаду – заступником прокурора Рівненщини.

Експерти припускають, що одним із завдань, поставлених перед Паракою, є противага позиціям Бориса Клімчука в області.

№ 13 Святослав Кравчук, перший заступник луцького міського голови, 59 років

Перший заступник міського голови Луцька вже не перший рік працює в органах державної влади та місцевого самоврядування. І за час перебування на різних посадах щоразу здобував нові зв’язки та розставляв своїх людей.

Повернення Кравчука на Богдана Хмельницького, 19 ще більше зміцнило його неабиякий вплив на гуманітарну сферу Луцька.
Також Святослав Євгенович зберіг свій вплив на волинський «Фронт змін», який певний час очолював.

У Волинській облраді він є головою постійної комісії з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

За останній рік сфера, якою опікується Кравчук у Луцьку, потерпала від кількох тендерних скандалів (з теплом і картоплею). А ще запам’яталися звинувачення директора Луцької музичної школи №1 у спробі незаконно приватизувати приміщення навчального закладу.

№ 14 Катерина Ващук, народний депутат України (Народна партія), 65 років

Це єдина жінка, яка представляє Волинь у Верховній Раді ось уже впродовж чотирьох скликань поспіль. Катерина Ващук – серед найближчого оточення віце-спікера парламенту, очільника Народної партії Володимира Литвина. Її прізвище постійно фігурує в рейтингах найвпливовіших жінок України.
Катерина Ващук активно провадить законотворчу діяльність і сумлінно відвідує засідання Верховної Ради. Її основна тема – аграрна. Хоч народилася на Рівненщині, аграрну кар’єру зробила саме на Волині, у Горохівському районі.

Важливо й те, що Катерина Ващук має дуже впливового свата – лідера українських комуністів Петра Симоненка.

На Волині з публічними візитами депутатка буває рідко. Проте волинські селяни її добре пам’ятають.

Серед «своїх людей» Катерини Ващук – найбагатші волинські бізнесмени Ігор Єремєєв та Степан Івахів. І попри те, що у спільних офісах депутатки та цих мільйонерів не так давно бійці СБУ проводили свої «маски-шоу», Катерині Ващук хвилюватися нічого: надто солідні зв’язки вона має.

№ 15 Григорій Смітюх, народний депутат України (Партія регіонів), 51 рік

Впливовий нардеп від Партії регіонів є одним зі спікерів фракції у Верховній Раді, що вже вказує на неабияку вагу серед своїх колег.

У 2003–2004 роках, за часів першого прем’єрства Януковича, був заступником Державного управління справами.

Григорія Євдокимовича називають близьким до Миколи Азарова, адже у Кончі-Заспі вони навіть живуть по сусідству.

Його брат Іван очолює Ковельську райдержадміністрацію. А сам Григорій воліє стати кандидатом-мажоритарником по Ковельському виборчому округу. Про це опосередковано може свідчити те, що він бере участь у відкриттях об’єктів соціальної інфраструктури в межах можливого виборчого округу: то там стрічку разом з губернатором переріже, то там…
Остання резонансна згадка про нього – порушення кримінальної справи за фактом нібито незаконного вирубування лісу в Кончі-Заспі, де будують елітну школу фірми, яку контролює наш нардеп.

№ 16 Василь Столяр, президент і співвласник ФК «Волинь», депутат Волинської обласної ради, 49 років

Василя Столяра годі зарахувати до стану непублічних людей: ні характер його бізнесу, ні статус депутата Волиньради від «Фронту змін» не дають змоги уникнути уваги громадськості.
Його знають найперше як президента і співвласника футбольного клубу «Волинь». Проте Столяр має й інші бізнеси – як мирні, так і не дуже. Наприклад, виробництво соків «Персона» чи охоронну фірму «Феміда-Інтер».

Відомо, що саме Василь Столяр фінансував передвиборчу кампанію екс-губернатора Волині Володимира Бондаря, який 2010-го змагався за крісло мера Луцька. Кошти Столяра пішли і на передвиборчу кампанію волинського осередку «Фронту змін».

І хоча подейкують, що останнім часом Столяр, чи то пак його бізнес, переживає не найкращі часи, формулу успіху «знайомства + гроші» ніхто не скасовував. Очевидно, що стане вона в пригоді й під час прийдешніх парламентських перегонів, адже про бажання позмагатися за мандат нардепа Столяр заявляв ще наприкінці минулого року.

№ 17 Ігор Гузь, керівник виборчого штабу політичної партії «Фронт Змін» у Волинській області, депутат Волинської обласної ради, 30 років

За останній рік Ігор Гузь відчутно зміцнив свої політичні позиції, «побравшись» із перспективним «Фронтом змін». І зробив це з мінімальними втратами прихильності: до «Фронту змін» влилася уся партійна структура «За Україну!». Ба навіть головний «фронтовик» Олександр Пиза змирився, бо Гузя начебто лобіював особисто лідер партії Яценюк.

Загалом над Гузем і далі тяжіє імідж бунтаря. «Принциповий», – кажуть симпатики. «Провокатор», – заявляють опоненти. Вічний збурювач спокою на сесіях облради, який чи не найбільше провокує на різкі словечка зазвичай іронічного й незворушного губернатора-депутата Бориса Клімчука. Проте авторитет серед патріотично налаштованої молоді й вишколена команда соратників – безсумнівний плюс Гузя як політичного бійця.

Інтрига майбутнього – чи світить Гузю мандат нардепа. Ніби й сам політик не проти, але… Неминучим є конфлікт інтересів всередині Комітету опору диктатурі: на пророкований Гузю Ковельський виборчий округ претендує не менш авторитетний опозиціонер – мер Ковеля тимошенківець Олег Кіндер. Щоб простояти йому, Гузю ще треба трохи наростити політичний жирок.

№ 18 Богдан Колісник, начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, депутат Волинської обласної ради, 59 років

Головний лісівник області – людина відома і вельми впливова. Він знає про ліс усе, і не тільки як його берегти, а і як на ньому заробляти.

Хоч народився Колісник у Прикарпатті, авторитету зажив саме на Волині, коли працював у лісництвах та лісгоспах області. Чотири роки він очолював держоб’єднання «Волиньліс», а 2005-го став керівником обласного управління лісового та мисливського господарства.

І навіть прихід до влади «помаранчевих» у 2005 році не похитнув позицій тодішнього керівника «Волиньлісу» – незважаючи на безліч критичних публікацій про махінації з деревиною й обіцянки тодішнього губернатора Володимира Бондаря «розібратися».

Нова зміна влади – нові можливості. Торік, попри спротив лісівників, Колісник разом із керівництвом області домігся передачі частини комунальних лісів у державну власність.
Солідності цьому посадовцю додає і статус депутата обласної ради від Народної партії, куди, крім нього, пройшов і його менший син Роман. Нещодавно непогано прилаштувався й старший Зиновій – його призначили головою Ківерцівської райдержадміністрації. Тож поки родина Колісників у цій області почувається як риба у воді.

№ 19 Петро Саганюк, міський голова Володимира-Волинського, 62 роки

Про міського голову Володимира-Волинського можна сміливо сказати, що він такий древній, як і саме місто. Адже свою посаду обіймає ще з 1998 року.

Розташування міста поблизу кордону з Польщею надає особливої ваги міській владі. Окрім того, у Володимирі працюють такі підприємства, як ТзОВ «Гербор-Холдинг», ПП «Укрпетроль», ПАТ «Володимирцукор».

Цікаво, що спочатку Петро Данилович орієнтувався на «Батьківщину», за підтримки якої був обраний 2006 року. Проте після поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах у 2010-му він переорієнтовується на «Сильну Україну» і вчетверте стає міським головою вже за підтримки цієї політсили.

№ 20 Анатолій Вітів, голова Волинської обласної організації ВО «Свобода», депутат Волинської обласної ради, 51 рік

Головний козир головного свободівця Волині – високий рейтинг його політичної сили, що дозволяє увірувати в перемогу на майбутніх виборах до Верховної Ради. А балотуватися він буде, найімовірніше, від Луцька.
Вітів нині опікується суто політикою. Він – один із найактивніших депутатів Волинської обласної ради, один із найуспішніших партійних лідерів Волині, адже, кажуть, тримає залізну партійну дисципліну.

До того ж у «Свободу» Вітів взяв двох небідних бізнесменів – Олега Чернецького та Євгена Мельника, з якими почувається доволі комфортно.

І хоча на місцевих виборах 2010 року волинські свободівці здобули чимало мандатів, авторитет цієї націоналістичної сили похитнув тепер уже колишній депутат облради Олександр Вікторов, якого піймали на хабарі. Та ця неприємність, схоже, не заважає волинській «Свободі» на чолі з Вітівим будувати амбітні плани на майбутнє.

№ 21 Віталій Карпюк, заступник голови Волинської облдержадміністрації, депутат Волинської обласної ради, 53 роки

Заступник голови Волинської облдержадміністрації, який курує аграрні питання, умовно належить до групи Клімчука, адже саме за часів першого губернаторства Бориса Петровича очолював Ковельську райдержадміністрацію.

Неодноразово обирався депутатом Волинської облради. Вчетверте обраний за підтримки Партії регіонів, до фракції якої входить нині.

Подейкують, що такого цінного кадра, як Віталій Володимирович, невдовзі переведуть до Києва, у Кабмін. Там він уже встиг попрацювати 2006 року на посаді заступника міністра охорони навколишнього природного середовища.

№ 22 Ігор Коцан, ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки, 51 рік

Найбільші успіхи ректора Волинського національного університету імені Лесі Українки – не в науці (вчене звання професора, надане 2004 року, потрібне йому радше для солідності). Він активно будує – каже, що створює умови для наукового розвитку викладачів і студентів.

Беззаперечний талант Коцана – менеджерський. Не останню роль відіграють і зв’язки з «потрібними людьми». За час його ректорства державному університету надали статус національного, а сам освітній заклад активно розвивається. І очевидно, саме в цьому Ігор Коцан вбачає свою головну місію.

Ігор Коцан – людина компромісна. Він непогано уживався з будь-якою владою і з усіма губернаторами, а ще добре знає політику зсередини: від березня 2006-го до листопада 2010 року був депутатам Волинської обласної ради та головою комісії з питань освіти і науки.

Проте цьогоріч закінчується термін контракту. Чи продовжить Міносвіти контракт із ректором на наступний термін? Кажуть, у ВНУ дуже сподіваються, що Коцана «не поміняють».

№ 23 Оксана Забужко, письменниця, 51 рік

Оксана Забужко... і можна б уже нічого не писати. Волинська земля, Луцьк подарували Україні та світові філософа, письменницю, поетесу, публіциста й літературознавця. А ще – реставратора утрачених смислів, як називає себе сама Забужко. Вона навчилася таким чином розбудовувати свій простір, аби їй у ньому комфортно писалось і творилось.

Вона завоювала читача. Пригадаймо собі, як потужно 1996 року ввірвалась у письменницький простір України своїм романом-лонгселером «Польові дослідження з українського сексу»… та й тримає планку вже зовсім іншими та ПРО інше книжками.

Смілива, стильна і сильна, вважає, що в 50 років нікому нічого доводити не потрібно – армія читачів завойована, але водночас ще досить енергії, аби творити й далі, хай які масштабні роботи будуть на горизонті. Вона не боїться висловлювати власну думку, незважаючи на те, яка влада за вікном: «Мене вже давно Сонячна система не влаштовує. А ви мене хочете Януковичем злякати?»

Нікуди з України не збирається. Бо вважає, що письменник не може емігрувати з мови...

№ 24 Віктор Сапожніков, міський голова Нововолинська, 57 років

Цю людину по праву можна вважати «татком» Нововолинська, оскільки містом керує уже шістнадцятий рік. За такий час Сапожніков нажив чимало опонентів, проте особливо активно вони висвітлюють «мерські подвиги» хіба в інтернеті.

Кажуть, за час головування у Нововолинську він та наближені до нього стали першими особами цього містечка, заробили неабиякі статки та й далі собі багатіють. Тому більшості просто вигідно бути у приязних стосунках з мером.

Беззаперечна складова успіху Сапожнікова – вміння домовлятися з потрібними людьми і триматися на плаву незалежно від того, хто при владі у Києві.

Щоправда, псують імідж обурені шахтарі, яким ніде працювати. Та й відмова показати власне помешкання телеканалу «ZIK» не додала Сапожнікову рейтингу. Однак до наступних виборів мера ще далеко, тому головний нововолинець донецького походження поки впевнено стоїть на ногах. Та й чи знайдеться хтось, хто зможе скласти достойну конкуренцію нинішньому господарю шахтарського містечка, – питання майже риторичне.

№ 25 Володимир Цибульський, генеральний директор ВАТ «СКФ Україна», 59 років

ПАТ «СКФ-Україна», генеральним директором якого є Володимир Цибульський, одне з найбільших машинобудівних підприємств не лише України, а й країн СНД. Потужний поштовх для розвитку воно дістало 1998 року, коли приходить стратегічний інвестор – світовий лідер у галузі виробництва підшипників шведська компанія «SKF».

Нині на «СКФ-Україна» – близько 1 300 працівників. Свою продукцію, головно роликові конічні та карданні підшипники, підприємство постачає в країни Європи, Азії, Америки, СНД. На сьогодні заробітна плата на підприємстві – одна з найвищих на Волині, а отже, внесок до міської скарбниці Луцька є доволі значним.

Підприємство одним із перших внесли до переліку на автоматичне відшкодування ПДВ.

Володимир Іванович має давні дружні стосунки з луцьким міським головою Миколою Романюком.

Також Цибульський очолює правління Волинського обласного об’єднання організацій роботодавців та є членом ради Федерації роботодавців України, яку нещодавно очолив Дмитро Фірташ.

Далі буде
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.