5 політично найперспективніших волинян

Хоча вони сьогодні вже мають доступ до влади, ресурси та амбіції, весь їхній потенціал поки не розкритий. Журналісти ВолиньPost визначили 5 політично найперспективніших волинян, які мають високі шанси у майбутньому стати найвпливовішими політиками області або навіть країни.

Як ми визначали

Цей рейтинг став логічним продовженням матеріалу про 10 найвпливовіших волинян. Фактично семеро із них мали прямий стосунок до політики і були у ній досить давно. Проте у суспільстві завжди є запит на «нові обличчя», навіть якщо вони безпосередньо пов’язані із «старими обличчями». Тому журналісти нашого видання оцінили лідерів області за іншим критерієм – перспективності. Йдеться про можливість шансу в майбутньому здобути більше політичного впливу через офіційні посади, рейтинг, кулуарний вплив, гроші, ніж є зараз.

Послідовність учасників нашого рейтингу в тексті не означає, що хтось із них перший, а хтось – п’ятий. Адже «перспектива» - поняття, яке стосується майбутнього. А воно завжди не зовсім передбачуване.

Павло Данильчук

Хоча Данильчук у волинській політиці досить давно, першою серйозною для нього посадою стало керівництво осередком «Правого сектору» області після Майдану у 2014-му. Після усунення від посад регіоналів та поступове закріплення постмайданівської влади Данильчук був одним із тих, хто на початках намагався сформувати систему громадського контролю над призначенням посадовців, із ким радився голова ОДА чи інші посадовці.

Проте разом зі зменшенням впливу самого «Правого сектору» зменшувався і його вплив. З часом на Волині сформувався осередок Добровольчого українського корпусу на чолі із Віталієм Ковальчуком, який Данильчуку не підпорядковувався. Ну а після офіційного відходу від «Правого сектору» після «бурштинової» справи він на кілька місяців майже «випав» із публічного простору, залишаючись лише депутатом міської ради.

«Друге дихання» його політичній кар'єрі надав «Громадський рух «Народний контроль». У 2015 році Данильчук та його побратим Михайло Шелеп стали «грозою» для незаконних чи напівзаконних забудовників міста і чиновників, у діях яких «контролери» бачили порушення.

Активна діяльність у Луцьку та програми на телебаченні таки дозволили «Народному контролю» пройти у Луцьку міську раду із трьома депутатами, а сам Павло Данильчук очолив одну із найпопулярніших комісій – бюджетну. Через це саме на бюджеті та ефективності використання коштів тепер зосереджена робота «НК» у Луцьку.

Паралельно Данильчук просуває тему створення Центру національно-патріотичного виховання та залишається координатором осередку руху «Вільні люди» на Волині. І хоча Центр поки не знаходить підтримки більшості в міськраді, така політика дозволяє Павлу Данильчуку підтримувати не тільки імідж «кабінетного» політика, але й «вуличного» націоналіста.

Поки невідомо, які перспективи у самого «Народного контролю», проте навіть якщо рух Добродомова поступово буде згортатися, Данильчук може розраховувати на серйозні позиції в команді якоїсь правої політичної сили.



Ігор Поліщук

Зі звичайного юристконсультанта в команді бізнесмена та голови обласної ради Ігоря Палиці Ігор Поліщук поступово «виріс» до голови фракції «Укропу» у Луцькій міській раді та головного юриста у команді Палиці. Саме він часто представляє позицію «укропівців» на телебаченні та бере участь у прийнятті ключових рішень щодо розширення політичного впливу не тільки у Луцьку, але й в області загалом.

На відміну від багатьох інших представників команди Палиці, Поліщук сформував для себе імідж публічного та відкритого до спілкування політика. До того ж він активно користується правом на власну позицію, що в «Директорії» дозволено далеко не всім.

Наступною сходинкою в кар’єрі Поліщука може стати крісло заступника міського голови або навіть мера. Або ж депутата Верховної Ради із групи Ігоря Коломойського.



Ігор Гузь

За 17 років політичної діяльності Гузь встиг побувати у кріслах депутата Луцької міської ради, чиновника мерії, депутата обласної ради, заступника голови облради та депутата Верховної Ради. При цьому він став засновником громадської організації «Національний Альянс», через яку пройшло чимало активних волинян, зокрема і ще один учасник нашого рейтингу Павло Данильчук. До 2014 року вони працювали в одній команді, проте під час Майдану вибрали різні шляхи.

Гузь вирішив зайняти офіційну посаду заступника голови облради, а згодом, за суттєвої ресурсної переваги і відсутності серйозних конкурентів, восени 2014-го пройшов у Верховну Раду по прикордонному округу №19 від «Народного фронту».

Коли рейтинг партії Яценюка став наближатися до нуля, Гузь поступово дистанціювався від неї та почав зближуватися з чинним головою облради Ігорем Палицею – нині найпотужнішим «гравцем» на Волині. Завдяки цьому нардеп може менше переживати про гарантії переобрання у рідному мажоритарному окрузі та зосередитися на виході на новий рівень – всеукраїнський. В нинішньому скликанні зробити це через іншу партію навряд чи вдасться, адже за таке можуть позбавити мандата та доступу до телеефірів. Проте є інший шлях – громадсько-політичний рух, над створенням якого почала працювати команда Гузя.



Тарас Яковлев

За майже 10 роботи у Луцькій міській раді Яковлев просувався кар’єрною «драбиною» від начальника відділу з енергозбереження до першого заступника міського голови та «правої руки» Миколи Романюка. Завдяки цьому він зміг стати не просто впливовим посадовцем, але й людиною із власною позицією та баченням розвитку міста. Тому Яковлеву довіряють представляти виконавчий апарат міськради та команду Романюка на публічних заходах, телеефірах, переговорах.

Перша спроба стати «політичною» фігурою була у 2014-2015 роках, коли Яковлев разом із Петром Верзуном взявся розвивати один із осередків «Об’єднання «Самопоміч» в області. Проте в результаті конфлікту із командою Юлії Вусенко Яковлев та представники їхньої команди так і не отримали місця у списках на місцевих виборах.

Проте він від такої ситуації не програв, бо зберіг місце в команді Романюка і залишився його «головним» заступником.

Якщо ж Микола Романюк втретє не балотуватиметься на посаду міського голови після ймовірного об’єднання із Прилуцьким, саме Яковлев може стати висуванцем його команди та луцької «Солідарності» загалом.



Денис П’ятигорець

Очільник фонду «Патріоти Волині» Степана Івахіва та помічник нардепа Денис П’ятигорець останнім часом став головним представником Івахіва в окрузі. Саме він інспектує об’єкти, які ремонтують за кошти Івахіва чи гроші з держбюджету, які той «вибив» для Волині.

Хоча П'ятигорець родом із Запоріжжя та загалом позиціонує себе як волонтер, громадський активіст та блогер всеукраїнського рівня, саме він може стати кандидатом у нардепи від округу №21, якщо Степан Івахів вирішить не балотуватися знову. І має всі шанси перемогти завдяки власному авторитету і копіткій роботі штабу чинного нардепа.

Цікаво й те, що сторінка П’ятигорця у Facebook – популярніша, ніж у будь-кого із волинських політиків, а його дописи із аналізом політичної ситуації набирають тисячі «лайків».



Антон БУГАЙЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.