Євген Ткачук: Подобається бачити, як розвивається мій мікрорайон і Луцьк

Другу каденцію поспіль жителі району ЛПЗ у Луцьку довіряють Євгенові Ткачуку відстоювати їх інтереси у міській раді. У міськраді він очолює фракцію «Солідарність» та головує в земельній комісії.

Окрім власне депутатської роботи, Євген Ткачук як успішний підприємець допомагає лучанам та чимало робить для військових АТО. Тож про те, як працює рада свій перший рік і яким має бути депутат, ми поспілкувались із Євгеном Євгеновичем. - йдеться в публікації у газеті «Волинь.Солідарність».

Ваш район – чи не найбільш показовий у Луцьку. За шість років ЛПЗ, де раніше мало хто хотів жити, став чудовим мікрорайоном з інфраструктурою, відремонтованими дворами, дитячими майданчиками. Як вдалося цього досягнути?

Хочу зауважити, що це не лише моє досягнення, адже без підтримки інших депутатів та Луцького міського голови Миколи Романюка навряд чи мені б вдалося щось реалізувати.

Окрім того, ми активно працюємо з депутатом Луцької міської ради Миколою Яручиком, якого обрали на сусідньому окрузі. Вже дві каденції ми спільно реалізовуємо різні проекти та відстоюємо інтереси жителів ЛПЗ. Однак я вважаю: якщо тебе обрали люди, то ти маєш відстоювати їх інтереси. Саме тому я ніколи не ховався й не уникав зустрічей із мешканцями. На території округу живу я з родиною, працює моє підприємство, мій номер мобільного доступний абсолютно всім.

Саме тому люди знають, як мене знайти, і йдуть із проханнями та ідеями. На окрузі є й школи та дитячі садочки, тому велику увагу приділяю їм. Уже сім років для найкращих учнів ми даємо стипендії, дарує екскурсійні тури для активних класів. Адже все, що ми робимо, перш за все має бути для дітей.

Звичайно, проводимо ремонт дворових територій. Причому не лише доріг, а й тротуарів, аби мами з візочками могли комфортно гуляти. Взагалі ремонт дворів – це один з пріоритетів і Миколи Ярославовича (міський голова, – ред). Звісно, ми залучаємо й самих жителів, наприклад, до толок, прибираємо сквер «Дубки» та багато іншого.

Тому ЛПЗ розвивається, і я дуже радий з цього приводу.

Якщо говорити про залучення громади, то знаю, що ви встановлюєте дитячі майданчики. Так, нещодавно один з’явився на Шота Руставелі. Дуже часто це робиться на умовах співфінансування. Чому так?

Тому що, коли люди вкладають свої кошти у щось, то більше цінують це. Ми, з Миколою Яручиком пропонуємо, щоб двір зібрав суму, яку може, а решту докладаю. Відповідно майданчик не подарований. Люди знають, що там є їхні гроші, а тому не дозволяють нищити дитячі каруселі, самі підфарбовують і дивляться за ними.

Фактично в центрі вашого мікрорайону розташовувався ринок. Зараз він огороджений, тривають ремонтні роботи. Що постане на цьому місці?

Новий ринок. Якщо пам’ятаєте, там була просто жахлива ситуація. Люди торгували з землі, й усі розуміли, що так далі бути не може. Ми надавали в оренду цю земельну ділянку лише на рік, адже всі розуміли, що ринок треба привести у належний вигляд. Так, підприємець, яка має землю в оренді, дійшла згоди з мережею супермаркетів і домовилась про суборенду.

А власники мережі натомість збудують сучасні торгові павільйони. Спочатку планувалося зробити це у 2014 році, але люди, які працювали на ринку при зустрічі зі мною і моїм колегою Миколою Яручиком, попрохали відтермінування до 2016 року, адже тоді почалась АТО й була дуже складна ситуація в країні.

Зараз на місці базарчика коштами мережі супермаркетів проведена заміна труби високого тиску, аби згодом не виникало аварій та поривів. Наразі вже розпочалось будівництво павільйону. Перш за все місце для торгівлі надаватиметься тим, хто вже працював на ринку. Звісно, орендна пата трішки зросте, але всі розуміли, що в наш час той ринок або закриють, або все ж приведуть у нормальний вигляд.

Фактично благоустрій ринку – це маленька перемога. Адже зрозуміло, що з підприємцями не один день тривали дискусії з цього приводу. Однак маємо у Луцьку масштабнішу проблему – Старий ринок. Чи бачите ви там можливість використання цього досвіду?

Треба почати з того, що там взагалі частина землі була надана під парковку. Натомість підприємці поставили торгові точки і займаються торгівлею. А це вже величезне порушення, адже багато років триває нецільове використання земельної ділянки.

Особисто я вважаю, що ринок потрібно перенести. Залишити лише двоповерхове приміщення «Облспоживспілки» й облаштувати щось на зразок «Бесарабки» в Києві. Решту ж площі використати в інших цілях, наприклад, провести громадські слухання і разом з лучанами вирішити, що там має бути. Адже розуміємо, що це історична частина міста…

Але все це справа не одного дня. Потрібно шукати вирішення проблеми, але будьмо відверті: зараз його немає, як і немає консенсусу між владою та підприємцями Старого ринку.

На продовження теми підприємництва. Під час минулої сесії міської ради була ідея запровадити мораторій на встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на певних вулицях. Яка ваша позиція з цього приводу?

Насправді щодо центральних вулиць вже розроблена комплексна схема. Думаю, що так має бути й щодо інших. Але я вважаю, що землю під ці споруди першочергово варто надавати місцевим виробникам, які торгують власною продукцією. Не всі вони можуть потрапити у великі мережі супермаркетів, адже зайти на цей ринок збуту недешево. А в маленьких магазинах доволі зручно торгувати. Звісно, якщо це будуть нормальні споруди, а не шматок вагончика, який навіть не пофарбований.

Особисто я проти, щоб підприємці, будували магазини, а потім здавали їх в суборенду. Я розумію, що це теж бізнес, але, як на мене, потрібно підтримувати власного виробника.
Знову ж таки про землю. Вже дві сесії поспіль вирішується питання про надання земельної ділянки в районі ЛПЗ релігійній громаді для будівництва недільної школи.

Так, зараз будується храм, я особисто теж був за виділення землі, оплатив усю документацію. Отець Олександр – дуже хороша людина, він активний учасник Майдану, учасник бойових дій капелан. Він запропонував побудувати недільну школу, і я та місцеві жителі підтримали цю ініціативу. Було зібрано понад 400 підписів і виділена ділянка.

Там відбуватимуться заняття з макраме, вишивки та багато інших. Зараз в районі справді бракує гуртків, а треба, щоби діти мали цікаве дозвілля, а не вештались невідомо-де від нічого робити.

Шкода, що виявилися нечисті на руку люди, які намагались відібрати в громади цю ділянку. Але ми виграли всі суди, тож недільна школа таки постане на ЛПЗ.

Ви голова земельної комісії, тож як ніхто знаєте ситуацію з земельними ділянками у місті. Як ви бачите вирішення проблеми з наданням землі бійцям АТО?

Насправді це питання непросте. Я – проти популізму, тому не можу сказати, що так, ми все вирішимо протягом року й надамо ділянки всім учасникам АТО. Це приблизно 1,5 тисячі людей. Усі ми розуміємо, що в Луцьку вільної землі просто немає. Тому необхідно думати, що можна зробити.

Зараз розглядаються варіанти стосовно домовленості з сільськими радами, які розташовані біля міста. Але ви знаєте, що, окрім Прилуцького, більш ніхто не поспішає підписувати угоду про співпрацю з подальшим приєднанням до міста. Також обговорюється варіант надання квартир для бійців АТО. Назустріч ідуть й будівельні компанії. Тому зараз пропрацьовуються різні варіанти, аби вирішити це питання.

Я ще минулої каденції вніс запит на сесію міської ради й запропонував першочергово надавати земельні ділянки родинам загиблих в АТО, інвалідам першої та другої групи учасникам бойових дій, які проходили служб в Афганістані. Дякуючи меру та депутатам, мій запит підтримали і зараз майже тридцять сімей отримали землю.

Я особисто виїздив практично з усіма родинами загиблих, ми дивились варіанти, обговорювали питання по кожній земельній ділянці і зараз майже 30 сімей отримали землю.
Кажуть, ніби ми роздаємо земельні ділянки. Але такого немає, наша земельна комісія відкрита. Я завжди запрошую всіх охочих: можете прийти й подивитись, як і над чим ми працюємо.

Знаю, що вже довгий час ви та ваша родина допомагає бійцям АТО. Здебільшого чим саме?

Оскільки я керую автосервісом, то ще у 2014 році вирішив, що буду безкоштовно обслуговувати автомобілі, які використовують військові в АТО: і добровольчих батальйонів, і ЗСУ, і волонтерів. Дякую своїм працівникам, які жодного разу не відмовилися допомагати в ремонті.

Також, оскільки моя родина має підприємство з виготовлення ковбасних виробів, ми постійно передаємо продуктові набори в зону АТО. Особисто я теж неодноразово був на Сході, безпосередньо на передовій, привозив допомогу, спілкувався з бійцями. Впевнений, що наша підтримка їм дуже потрібна.

Щодо житла. Саме на ЛПЗ є проблема з гуртожитком…

Так, у нас є гуртожиток, який наразі належить ПАТ «Електротермометрія». Люди, які мешкають в ньому, вже багато років не можуть приватизувати своє житло. Я мав переговори з власником, він готовий за невелику суму, 2,5 мільйона гривень, передати цей будинок на баланс міста.

Під час сесії я вніс пропозицію передбачити кошти на 2017 рік кошти для прийняття гуртожитку, аби приміщення стало комунальною власністю. Таким чином 108 родин у подальшому матимуть змогу приватизувати свої помешкання.

Зараз ми працюємо над тим, аби закласти ці кошти в бюджеті 2017 року.

Наближається зима, а з нею – і початок опалювального сезону… Багато хто боїться цього, адже тарифи зросли.

Наша проблема в тому, що ми не вміємо економити. Так, зараз у місті житловий фонд доволі старий, а тому варто більше уваги приділяти енергозбереженню. Завдяки владі зараз Луцьк співпрацює з НЕФКО ТА ЄБРР, тож чималі європейські кошти виділяються саме на це.

Для прикладу: торік в мікрорайоні ЛПЗ з моєї ініціативи було 7 теплових лічильників та два теплові пункти. За рік люди зрозуміли, що це справді працює й вони можуть економити до 40 %. Зараз потрібно доносити до всіх, що необхідно утеплювати будинки, ставити пластикові вікна. Вклавши один раз, можна зекономити протягом наступних десятиліть.

Звісно, добре, коли є й відповідні програми.

Зараз багато в цьому плані робиться для навчальних закладів.

Окрім того, що ви представник громади свого мікрорайону, ви ще й очолюєте чималу фракцію. Чи комфортно вам працювати? Чи не виникає суперечок?

Насправді, ідучи на вибори з цією командою, фактично всіх я знав і співпрацював з ними давно. Тож ніяких проблем і не могло бути. Якщо говорити про голосування, то ми демократична фракція. Звісно, перед сесією збираємось та обговорюємо всі аспекти, часто дискутуємо.

Але, якщо хтось має свою позицію, то тут не стоїть питання: або голосуєш, як ми сказали, або йдеш із фракції. Ні, ми тоді просто робимо вільне голосування. І я вважаю, що це правильно. Нас обирала громада, й кожен має відстоювати її інтереси, а не когось особисто чи керівника.

Звісно, в політичних питаннях наша позиція монолітна. А от щодо господарських кожен має право на свою думку. До речі, порівняно з усіма фракціями лише «Солідарність» має таку демократичну позицію і це підтверджують наші голосування.

Ви працюєте вже другу каденцію. Скажіть, відчувається різниця? Адже тепер ви вирішуєте питання за день, а не протягом трьох-п’яти засідань.

Я думаю, що кожне скликання ради особливе. Зараз теж є багато популістів. Але вже немає таких «чудо-депутатів», як їх називали журналісти, котрі по п’ять годин могли кричати з приводу піарних питань, а коли доходила справа до питань життєдіяльності міста і розвитку громади, просто йшли собі. Лучани дали гідну оцінку таким популістам.

До того ж, ми маємо погоджувальну раду голів фракцій. Тож всі конфліктні і суперечливі питання обговорюємо там, аби не виносити сварок у залу. Загалом особисто я себе вважаю більше господарником, ніж політиком. Тому працюю саме в напрямку розвитку міста, а не піару, як і вся наша фракція.

Насамкінець. Робота депутата вимагає чимало часу й сил. Чому вам подобається бути в раді?

Знаєте, в Луцьк часто приїздять гості й вони завжди в захваті від чистоти та благоустрою нашого міста. Мені приємно це чути. І я хочу бути причетним до позитивних змін. Насправді мені подобається бачити, як розвивається мій мікрорайон і Луцьк в цілому.

Надія КОЗАК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.