Як працює Одеська митниця. ВІДЕО

Реформи на митниці почалися саме із Одеси. В жовтні 2015 року Одеську митницю ДФС очолила 26-річна випускниця Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Юлія Марушевська. Вона взялася реформувати чи не найкорумпованіший державний орган та внесла зміни в його роботу.

Володимир Пащенко: На Волинській митниці є клановість. Є в тому числі митні клани — люди, які вважають, що можуть приватизувати шматочок кордону і робити там все, що завгодно. Ці люди були у всі часи і при всіх керівниках, вони і зараз намагались знову отримати владу. Але зусиллями народних депутатів, громадськості ми їх відбивали до певного часу. Це Роман Микитюк, який був керівником чотирьох митниць — в Рівному, Тернополі, Луцьку і Львові. За ним тягнеться шлейф корупційних скандалів. Якщо пам'ятаєте, на Львівській митниці були гучні затримання на великих сумах, а його першу заступницю затримали, судили, потім виправдали. Це в 2013-му році. І зараз вони намагаються повернутися нібито іншими людьми. Система, яка є зараз, корумпована, в них скрізь є свої люди. Ми почали вивчати цю ситуацію. І зрозуміли: якщо ми вважали, що до волинського бюджету не надходять мільйони, то тепер розуміємо, що питання в мільярдах.

В нас на митниці досі не працює сканер. Коли його поставили, забули ввімкнути камеру, він місяць попрацював і раптово зламався.

Юлія Марушевська: В понеділок (23-го травня — ред.) була підписана угода між нашим Урядом і американцями щодо докупівлі технічного оснащення, тож будуть докуплені сканери. В цю програму входить і ремонт. Тож ви можете брати це під свій контроль. Підписував Гройсман.

Пащенко: В чому загроза цього клану? Маючи колосальний фінансовий ресурс, вони почали купляти громадських активістів. І були зміни певних керівників. Ми собі так думаємо, що була призначена людина, узгоджена з керівництвом ДФС, яка представляла і “верхи”, і “низи”. Але в якийсь момент виникла незадекларована партія бурштину в 1,5 тонни. І “верхи” зрозуміли, що “низи” не хочуть ділитися. І почалася війна. З Чернігова призначили нового, пана Шавлака. Зараз проти Шавлака, проти людини, яку поставив Насіров, почали виступати громадські активісти. І постає питання, коли виходять митники, які отримують зарплату у 2 або 3 тисячі гривень, єдина їхня проблема в тому, щоб їм дали волинського керівника. Їх не хвилює зарплатня, їх не хвилює, що не працює сканер. Їх хвилює тільки те, аби був місцевий керівник митниці.

Ігор Гузь: Зрозумійте правильно. Не йдеться про те, що ми не підтримуємо Шавлака, є проблема - система.

Пащенко: За офіційними даними, за перший квартал цього року Чернігівська митниця віддала в державу 1 мільярд 90 мільйонів, а Волинська — західні ворота — 1 мільярд 100 мільйонів. Уявіть, скільки пройшло повз касу. Ми маємо бути в чотири рази більше, ніж Чернігівська митниця.

Марушевська: Моє ставлення до клановості негативне. А взагалі функція митниці - не збирати гроші. Вона повинна допомагати швидкій торгівлі та забезпечувати контроль за переміщенням заборонених товарів. В нас із митниці зробили збирача коштів. Я, поки була тут, намагалася виїжджати за кордон і дивитися, як там працює митниця. За кордоном нас не розуміють. Як так: бізнес, який ще не заробив, змушений платити вже тут, на митниці. А якщо цей бізнес прогорить? Ми можемо закрутити гайки, але це не працездатна система. Працездатна система - це коли в світі не більше 15% складають митні платежі. А решта коштів збираються з податку на прибуток, і це завдання податкової. Це працююча система.

У нас була ситуація з бурштином. Не багато його намагалися провезти, але ми спробували заглибитись в цю тему, аби її вивчити. І ми думали внести бурштин в списки товарів, заборонених до вивезення. Я розумію, що є дуже потужне лобі, але це можна вирішити.

Гузь: Щоб вирішити це питання, потрібна політична воля. В нас є кілька законопроектів, які стосуються цієї теми. Наразі бурштин вивозиться нелегально. Від цього обласні ради нічого не отримують, сільські ради теж. Це є нелегальний бізнес, який "кришується" певними особами, і він набув великого розвитку.

Марушевська: Але це буде вже законний важіль. А його наразі немає.

Пащенко: Був прецедент, коли вилучений бурштин повернули власнику.

Марушевська: Так у нас це трапилося. Ми підняли жахливий скандал, подали документи на суддю в Антикорупційне бюро, але нам відповіли, що бурштин - це не коштовне каміння, а мінерал, а ще його немає в списку заборонених товарів для експорту.

Гузь: На цю заборону потрібна політична воля. Як мінімум, Президента, Прем'єра.

Пащенко: В нас є теми, про які ми хочемо в вас запитати. Як мені відомо, Одеська митниця чи не єдина, через яку українці можуть експортувати горіхи. Чому не вводиться на інших митницях спрощений режим?

Марушевська: Горіхи експортуються не тільки через Одеську митницю, ще й через Вінницю, через Чернівці. Питання в тому, як вони експортуються. Українські горіхи дуже популярні на ринках Близького і Далекого Сходу. Плюс перед різдвяними святами вся Європа готує кондитерку на українських горіхах. Вся проблема з горіхами включає в себе трьох гравців: митниця, податкова, СБУ. В часи розквіту, коли горіхи почали вивозити, хабар на фуру горіхів сягав 15-ти тисяч доларів. Зараз, коли через конфлікт в Сирії трошки зменшилося споживання, хабар впав до 10-12 тисяч доларів. За що платять хабар? Тут є декілька моментів. Вся процедура легального експорту горіхів дуже забюрократизована, переповнена документами, які ніде неможливо дістати, і спричиняє корупцію саме своєю структурою. Наприклад, для того, аби пройти митне оформлення, компанії потрібно дати сертифікат про походження. Оскільки в нас горіхи найкраще ростуть на трасах, то надати документи про походження тих горіхів складно. Очевидно, що документації немає. Ця документація має говорити про те, що в тебе є сад, в ньому є стільки дерев, і ти в такому регіоні з такої кількості дерев зібрав таку масу горіхів.

Цих сертифікатів не може бути. Бо в нас по селах їздять збирають заготівельники. В принципі, законодавчо там є механізми, що ти повинен оплатити на кожну людину, в якої ти купив, в податкову ще додатковий збір. Але це все незручно і майже нереально зробити, якщо у тебе немає садів... Сади є у, може, 3% компаній, які займаються горіхами. Всі інші перекуповують. І замість того, аби вирішити це питання в державному полі — дати, до прикладу, якийсь єдиний тариф або акциз на цей товар, вимагають сертифікат, в якої бабусі ти купив цей горіх. І далі за “документ” від бабусі виписуються сертифікати “Євро-1” - ті, які необхідні для контролю за кордоном. За що платять хабар? За підробку цих документів, за те, щоб не помічали підробку цих документів. І щоб уникнути історій з компаніями, які не мають садів, утворюються фіктивні компанії, з яких податкова отримує свою частку. Яка в цьому роль СБУ? СБУ як контролююча структура може заплющити очі на це, або ні.

Що відбувається в Одесі? Ми приймаємо документи, які є, надаємо необхідну документацію і зі свого боку можемо їх пропустити. Але чому так увага на митницю? Вважається, що митниця — це остання контролююча інстанція. І те, що не проконтролювала податкова попередньо, вони хочуть проконтролювати в останній момент. Були певні домовленості з податковою, які суперечать законодавству. До прикладу, податковій надавався час 4 години, аби вони встигли приїхати і потероризувати певну фірму.

Яка зараз склалася ситуація? Так, ми можемо пропустити, в тому немає нічого надзвичайного. Але ми не контролюємо подальшу долю. І ті компанії, які хочуть легально працювати і не платити хабарі, вони знаходяться під більшим ударом, ніж ті, що нелегально.

Пащенко: Тобто їх стимулюють до хабара.

Марушевська: Тобто ти заплатив 10 тисяч доларів — в тебе закриті всі питання — з митницею, податковою, СБУ. А тут ти пішов легально, заплатив 15 тисяч доларів зборів, але в тебе нічого не закрито. СБУ прийде і в наступній області тебе зупинить. В нас були такі прецеденти, що приїжджала Запорізька податкова поліція. Приїжджали з інших областей і тероризували бізнес. Цю проблему взагалі можна вирішити на рівні керівника ДФС.

Пащенко: Ще одне питання стосується визначення митної вартості товарів. Чи мають можливість не вираховувати митну вартість у вас тут, і що ви робите з базами ДФС по визначенню митної вартості?

Марушевська: Митна вартість використовується шостим методом оформлення товарів. Крім шостого методу, існує ще п'ять. За півроку в нас на 10% зросло оформлення товарів за ціною договору. Тобто ми намагаємося митну вартість не використовувати або використовувати у виняткових випадках. Проблема в тому, що питання митної вартості використовується тільки як одвічна тема для розмов з митними партнерами, бізнесом і так далі.

Перший крок, який треба зробити: максимальну кількіть товарів пропускати за ціною договору. Так працює весь цивілізований світ. Питання митної вартості ніхто не піднімає в Штатах. В Сінгапурі 99% товарів проходить за ціною договору. В нас починали з 70%, тепер 88% - використання першого методу. Тобто у 88% питання митної вартості не виникало.

Як зараз формується митна вартість? Формується дикунським способом. Є бази оформлень по всій території України. Є бази оформлень на товар і його найнижча ціна. До прикладу, десь на Волині хтось везе ручки. Їхня ціна — 20 центів за кілограм. Її вносять в базу як найнижчу і рекомендують всім. Але якщо департамент тарифів, в якому сидить якийсь начальник і вирішує, що ця ціна занадто низька для ручок. І вводиться така практика, як "відсічка ціни" — щоденна чистка баз щодо занадто низьких цін. Мало того, те, як функціонують ці бази - це окрема тема. Вони відрізняються на рівні центральному і регіональному, фактично, крім того, що кожна митниця має свою регіональну базу, в нас ще є центральна база. І бізнес може обирати ціну в базі. Мало того, він її може купувати. Якщо, до прикладу, об'єднається 5 перевізників капців китайських і вирішать, що їм вигідно купувати цю ціну, вони приходять на Одеську митницю, і ми не можемо цю ціну підняти вище індикативу, бо вже заброньовано.

Формування ціни за найнижче пропущеним товаром - це абсурд. Є ж біржеві котирування, якщо ми говоримо про сировину, вугілля, сталь. Для чого нам треба найнижча ціна в базі? Є міжнародні ціни.

Ми ініціювали законопроект щодо індикативних цін, але його спотворили, і з нього вийшла 724 постанова. Незалежно від того, що ти везеш і куди, - 724 постанова. Дякувати Богу, її скасували.

Ми сказали, що ми заплющимо очі на 724 постанову, оскільки Мінфін дав документи, що це рекомендована постанова, і ми можемо користуватися реальними цінами, цінами контракту в разі використання першого методу. І ми почали впроваджувати систему ризик-менеджменту щодо компаній, які проходять митне оформлення.

Наприклад, якщо компанія має сертифікат походження з тих країн, які є надійними українськими партнерами — США, Євросоюз, ми їм довіряємо і в разі чого перевіряємо. Це таке ручне керування, в ідеалі так не має працювати.

Наступне, це компанії, які не мали проблем з митним оформленням, вони не захочуть псувати собі репутацію, вони проходять без проблем.

Потім ті компанії, які мають великі виробничі потужності і великий штат людей — 40-50, плюс оборот.

В чому суть митної вартості і її ризиків. Є компанії-одноденки. Вони прийшли, заплатили і потім їхні сліди годі шукати. Але великі компанії, в яких штат людей, вони ризикують. Якщо сьогодні вони не доплатили, то завтра доплатять. Або ми просто їх поставимо в групу ризику.

Пащенко: А як із оформленням транспортних засобів — авто, кузовів. Як працює митна вартість і як переорієнтовується контракт, наприклад, з Панамою? До прикладу, кузов купили в Німеччині і завозять нібито з Панами.

Марушевська: Так ми не працюємо. Оскільки йде через посередника, то ми за контрактом не обчислюємо. Є 37 країн, які не є ризикованими, а Панама не серед цих країн. Це не досить правильно, але це інструмент на період перебудови, яким ми користуємося зараз.

Пащенко: Як здійснюється митний огляд товарів, хто визначає необхідність митного огляду?

Марушевська: З митними оглядами в нас теж історія. Це один із перших кроків, які ми зробили. Коли я прийшла, кількість митних оглядів просто зашкалювала. І це не тільки на митниці, це проводиться іншими інстанціями — ветеринари, санітари, правоохоронці. І правоохоронці в нас проводили митні огляди. Кожен свої: прокуратура — свої, СБУ — свої, міліція — свої, податкова — свої. Тобто ці огляди за орієнтуваннями - це те, що ми доволі швидко закрили. Дали статистику митних оглядів за два місяці — вересень-жовтень 2015 - це було 2 тисячі оглядів. 20 разів тільки щось знайшли. Що робили інші рази?

Потім ми підрахували, що кількість грошей, витрачених на проведення митних оглядів, значно більша, ніж кількість штрафів.

Ми підписали меморандум про порозуміння зі всіма правоохоронними структурами області. Тобто, якщо робити митний огляд, то для цього потрібні підстави. Не можна його робити просто так. Прокурори мені розповідали: в нас є запит подільської компанії щодо того, що інша компанія перевозить щось небезпечне. І вони мені почали якісь листи діставати з кишені, від руки написані.

Гузь: А зараз як діє система?

Марушевська: Зараз має бути кримінальне провадження - або попередні слідчі дії, або контрольовані поставки. Ми повністю все прописали. Коли проводиться митний огляд, то це проводиться за погодженням керівника митниці.

У всіх інших випадках — це просто корупційна схема, спосіб вбити бізнес, зробити проблеми, отримати вигоду.

Пащенко: Яка зараз кількість митних оглядів?

Марушевська: Кількість оглядів зменшилась. Кількість протоколів під час більшої кількості оглядів — 273. Зараз їх вдвічі більше, грошей вдвічі більше збирають, а перевіряють в п'ять разів менше. Це відсоток перевірок, ініційованих експертами. І це все впливає на швидкість роботи митниці. Тому що безпідставні огляди — це те, що бізнес відлякує на секунду. І якщо ніхто не тримає ситуацію під контролем, це реальна небезпека.

Гузь: Чув багато розмов серед представників бізнесу, що ви перекриваєте контрабанду, тому потоки йдуть на інші митниці.

Марушевська: Так, я цього не приховую.

Гузь: А обсяги надходження в такому випадку можуть падати... Якщо є дірка за 100 кілометрів, де можна провезти контрабанду, то вони підуть туди...

Марушевська: Не можна на регіональному рівні вирішити проблеми всієї України. Наше завдання — стати вірусом, прецедентом. Але те, що бізнес, який оформляється на Львівській митниці, каже, що якщо ви мене зараз швидко без хабара не оформите, я поїду в Одесу, це перемога, тому що ми створюємо альтернативу для чесного бізнесу. Наша мета - найкращі та найзручніші умови для легального бізнесу. Якщо раніше чесного бізнесмена якийсь інспектор міг тримати два тижні, то зараз в нього є вибір — він піде на Одеську митницю, де його оформлять за годину. До нас із Запоріжжя приходять і кажуть: о, у вас за дві години оформився, а в Запоріжжі тримають два тижні.

Про контрабанду. Справді, потоки перейшли. Це десь 150 мільйонів гривень на місць. Це для Одеської митниці не такий високий відсоток. Це приблизно 15 % надходжень, що ми можемо пережити, вони все одно підуть у державний бюджет, просто через інші митниці. Це дуже відчулось. Відразу. Це один із тих радикальних кроків, які ми зробили. Ми сказали, що люди, які не хочуть і не можуть працювати чесно, не працюють на Одеській митниці. І якщо ви чуєте, що когось на Одеській митниці мучать, то ми це робимо тільки з тими, хто не хоче платити податки. Ми використовуємо найгірші інструменти, які вигадані в митній справі, щоб тероризувати тих людей, які не хочуть платити в бюджет. Ми все знаємо — всіх брокерів, які цим займаються, маємо списки цих компаній. Тобто прикрити цю лавочку дуже просто. Як і на рівні державної фіскальної служби.

Гузь: А десь на інших митниця ви бачите прогрес?

Марушевська: На жаль, у мене немає таких даних. Чую плітки від бізнесу чи брокерів. В мене є відділ статистики, який показує динаміку. До прикладу, до нас прийшли більше 200 компаній, які хочуть працювати з нами.

Гузь: Питання зарплат. Ваша точка зору?

Марушевська: По зарплатах у нас є механізм, який ми хочемо запустити в Одесі за три місяці і сподіваємося, що його використають по всій Україні, аби знаходити кошти для зарплат. Очевидно, що 2,5 тисячі гривень — це легалізована корупція. Якщо ми цього не змінимо, то я вважаю, що мій проект не буде реалізованим, якщо у людей не буде нормальної зарплати. Механізм такий: митниця зможе надавати платні послуги, так як це робить Міністерство Юстиції. До прикладу, пришвидшення процедур коштує певних грошей. За рахунок цього формується фонд нагород, і люди отримують більшу зарплатню.

Гузь: І це в межах чинного законодавства?

Марушеська: Мін'юст вніс поправку в бюджетний кодекс. Ми хочемо так само. Як ми можемо жити за 2,5 тисячі гривень? Держава заслуговує на те, аби наймати собі найкращих і найдорожчих управлінців. Чому суспільство отримує найдешевших і найгірших спеціалістів. Чому всі недовчені “оболтуси” ідуть керувати державою?

Гузь: Але якщо митниця зможе заробити на платних послугах, то це буде навіть своєрідною мотивацією.

Марушевська: Очевидно, що доведеться скоротити штат. Зараз в нас 1400. Маємо на 200 людей скоротити. Хоча це залежить від того, яке програмне забезпечення ми отримаємо. До прикладу, коли ми вводили візування в порту, ми скоротили 20 людей.

Пащенко: Ще одне питання стосується черг. В нас величезні черги на кордоні. Ми плануємо зробити пілот з онлайн бронювання черги. Щоб люди могли приїхати тоді, коли вільно. Бо, звісно, прохід можна розбудувати, але це не на часі. Як у вас ці питання вирішуються?

Марушевська: В нас така ж ситуація була на Кучурган-Первомайськ, пункті пропуску з Придністров'ям. Перед тим, як розбудовуватися, треба вирішити низку проблем. Так, ми його розбудували. Ми поставили пункти оглядові і збільшили кількість офіцерів. Але перед тим, як це робити, треба зробити елементарні речі. Ми поставили там камеру онлайн-спостереження, аби будь-хто міг бачити, що там робиться. Тож і ви упродовж усього кордону розставте камери онлайн-спостереження. Наступне: сама процедура повинна бути змінена. Я не так давно була на пункті Старокозачому. Там теж є черги. Але там просто відбуваються дивні речі. З'являється якийсь радіологічний контроль. І питання, як швидко митний інспектор і прикордонники будуть робити свою роботу. Зараз чомусь обмеження є — 15 хвилин кожна машина. Тобто те, що можна зробити за три хвилини, робиться 15. Чому? Бо кабель, який прокладений до пункту пропуску, дуже слабкий, і коли прикордонники зв'язуються з базою Інтерполу, кожна комунікація забирає дуже багато часу. Це перше. Друге. Цей радіологічний контроль має поставити рамки, і вони автоматично мають перевіряти. Ці рамки ще Янукович колись закупив і їх скрізь поставили. Але в нас вони чомусь не працюють. Замість того, є радіологічний інспектор, який приходить з якимось пилососом і двадцять хвилин дзижчить навколо машини. Звісно, будуть черги. А щоб він не дзижчав, то платиш 200 гривень.

Гузь: Але потрібно збільшувати кількість пропускних пунктів?

Марушевська: Я думаю, що в нашому випадку це взагалі не має змісту. Взагалі в Україні кількість пунктів пропуску дуже велика.

Гузь: На Волині фактично 15 років йдеться про два нових переходи. Один відкриє дорогу на Світязь, бо полюють на польського туриста. Вони не будуть чекати на Ягодині 8 годин.

Марушевська: Можливо, для туристичного потенціалу є зміст про це думати, але в Україні стоїть питання про те, що треба закривати пункти пропуску. Що таке пункт пропуску? Це дірка в кордоні, яку треба охороняти. Перед тим, як вкладати гроші в будівництво, це як з портом. Чого порт підтримує нашу зону митного оформлення? Тому що вони розуміють, якщо ми будемо пропускати за 15 хвилин вантаж, їм не доведеться будувати додатковий причал, аби там розміщувалися контейнери, бо ми швидше будемо відпускати ті, які є. Те ж у вас. Наведіть лад з процедурами.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.