Анатолій Вітів: Я старший свободівець, ніж Тягнибок
Назвати кількість членів волинської «Свободи» голова обласної партійної організації Анатолій Вітів не зміг. Чи то хвалитися немає чим, ти то точна кількість активних прибічників не грає визначної ролі: бо ж і так рейтинг «Свободи» високий…
Вітів каже, що радикалізм та націоналістична ідеологія вже не лякають виборців ні з півдня, ні з заходу, а визначення «бандерівець» з вуст східняків подекуди звучить по-доброму і навіть лагідно.
Під час підготовки до розмови автор щиро хотіла поговорити не тільки про те, з чим асоціюють Анатолія Вітіва, - розмовами про політику, тушки, єдність опозиції і Бандеру.
Втім, вийшло так не зовсім. Зрештою, сам співрозмовник якось, під час одного круглого столу, відповідаючи на закиди журналістів, кинув: а про що ще говорити політику, як не про політику?..
ГОТОВИЙ ПУСТИТИ ПЕРЕД СЕБЕ ГРИЦЮКА
- Нині для політиків головна тема – вибори. Ваш партійний бос Олег Тягнибок ще рік тому казав, що ви будете балотуватися у Верховну Раду. Що буде, коли комітет визначить як кандидата від опозиції бютівця Анатолія Грицюка, а не вас?
- Значить буде Грицюк.
- Чесно: не дуже вірю, що амбіції не візьмуть гору, і ви з цим тихо примиритеся.
- Для нас є основною метою – не особисто я чи Грицюк. Якщо ми будемо ставити особисті амбіції – нічого не буде. Для нас найважливіше, аби ми перемогли Партію регіонів і усунули від влади Януковича.
І тому ми маємо усі свої інтереси впорядковувати до того питання. Зуміємо це зробити – це буде для нас усіх плюс. Бо якщо ковдру потягне кожен на себе, то в результаті ми нічого не досягнемо.
Якщо скажуть, що Вітів йде по Луцьку, то Вітів йде по Луцьку. Якщо скажуть, що він йде по іншому округу, то він піде по іншому округу.
- Ідеї, схожі до сьогоднішньої ідеї єдиного кандидата від опозиції, раніше з тріском провалювалися перед самими виборами. Чому ви вважаєте, що цього разу вийде?
- Я вам можу сказати, коли це вдавалося.
- Коли?
- 2004 рік. Це вдавалося в 90-х роках, коли був один кандидат від Народного руху. Рух був об’єднанням всіх громадян від громадських організацій. Кого висував рух – той перемагав. Бо всі об’єдналися заради однієї мети: незалежність України.
І в 2004 році був один на один округ і він переміг.
Зараз якщо вистачить політичної волі лідера, то буде один кандидат, незалежно від прізвищ. Прізвище зараз не має ролі. Стратегічна мета має мати роль, а ми всі маємо підпорядковуватися їй.
Я не був довгий час депутатом. Колись мені пропонували перед виборами балотуватися від «Нашої України». Мені давали місце в прохідному списку.
- Коли вам це пропононували?
- На попередніх місцевих виборах 2006 року.
- У «Нашої України» тоді вже суттєво падав рейтинг, тому не дивно, що ви відмовилися.
- Вона тоді взяла 17% в обласній раді. Але я сказав, що мені як людині воно є нецікавим. А тому ми йшли самостійно.
Наша позиція партії така: в принципі брати участь у всіх виборах, адже для того ми і створені, аби брати участь у виборах, боротися за владу і реалізовувати своє світобачення.
ІГОР ПАЛИЦЯ БЛЕФУЄ
- Можете назвати імена людей, які боротимуться від «Свободи» на мажоритарних округах?
- Ні, тому що йдуть консультації і переговори. Сьогодні ми в форматі «Батьківщини», «Фронту змін» і «Свободи» обговорювали ситуацію. Йдуть консультації. (Усміхається.)
Сказати, що хтось точно визначений, я не можу. Для нас важливо, аби ті люди, які будуть визначені по волинських округах, ніколи нам не зрадили і тих виборців, від яких вони будуть йти. Кандидат має відповідати саме цим критеріям. Тобто всім тим пунктам, які були задекларовані 22 січня в Києві на Майдані.
- А Ігор Палиця є в когорті ваших кандидатів-опозиціонерів? Адже ведуться розмови, що від буде балотуватися від опозиційної парії УДАР?
- Палиця – «тушка». Виходячи з того, він ніколи не може бути представником опозиції. Якщо взяти всі його голосування в парламенті по національних питаннях, по економічних - податковий кодекс, земля, пенсійна реформа – то він голосує як Партія регіонів. То де його опозиційність? Він скоріше в опозиції до лучан, бо те, що він зараз робить, – це блеф і обман.
- Хто буде вашим особисто головним конкурентом на виборах від влади? Тобто кого вважатимете основним конкурентом?
- Ну я думаю, що той, кого визначить влада.
- Ви, певно, володієте якоюсь інформацією, хто саме це буде?
- Того, хто буде йти від влади, не залежно від того, від кого він буде балотуватися, підтримуватиме адміністрація обласна і центральна влада. І весь адмінресурс буде сконцентровано на тому.
Будуть йти багато так званих «незалежних». Але вони всі в тій чи іншій мірі будуть представляти, пройшовши в парламент, Партію регіонів.
Партії регіонів потрібне одне: змінити Конституцію, аби можна було обирати Президента парламентом. Вони розуміють, що шансів перемогти на прямих виборах будь-кого з лідерів опозиції вони не мають. А тому будуть моделювати таких типу «незалежних кандидатів». А вони будуть «де-факто» тушками в парламенті.
У 2002 році були такі вибори зі змішаною системою, і 90% незалежних перейшли до провладної партії.
ПІД «РЕГІОНИ» НЕ ЛЯЖУ
- Ви говорите про «тушок». З представників вашої партії, яка ще не була в парламенті, ніхто такими не стане?
- Я говорю зараз не лише про «Свободу». Всі кандидати тих трьох опозиційних сил, які підуть на вибори, повинні гарантувати, що тушок не буде.
- А ви можете гарантувати?
- От ви вірите, що я можу своїми поглядами, своїми діями теоретично піти під Партію регіонів, під Віктора Януковича?
- Я політикам в принципі не вірю, тому можу припустити будь-що…
- А я ніколи того не зроблю. Я в політиці з 1989 року і завжди мав свої принципи. Я наводив вам приклад, коли мені пропонували балотуватися. Тобто я міг бути депутатом, радіти, що от я - власник мандата. Знаєте, що я їм відповів? Як я потім подивлюся в очі членам нашої організації, йдучи по вулиці? Я їх зрадив би.
Я навіть не кажу про лучан, а лише про тих людей, які прийшли в партію і повірили мені.
- Тобто моральний критерій - єдиний, що гарантує вірність депутата партії?
- А це є основний критерій. Політик без моральних цінностей повинен йти з політики.
- А чи можна юридично запобігти виникненню тушок? Наприклад, писати розписку: «якщо я зраджу своїй партії, то здам мандат».
- Ні. Колись був закон про імперативний мандат, і він це гарантував. Влада його зняла, адже їй це було невигідно і такий крок дав їй можливість сформувати свою тушковану раду. Розписка – це все не має юридичного змісту.
- Від вашої партії у 2010 році на виборах міського голови Горохова був кандидат Віталій Грищук. Після виборів він перейшов до Партії регіонів і очолив територіальний центр соціального обслуговування інвалідів, пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.
- Ну не одразу після виборів, а через певний термін.
- Ваш екс-колега пояснював мотиви свого вчинку?
- Я думаю, що у конкретно цьому випадку можна говорити про тиск, який здійснювала влада. Тим більше «Свобода» набирала в цьому районі обертів, адже в районній раді восьмеро чоловік від нашої політичної сили.
Почали на нього тиснути. Не так багато робочих місць у Горохові, а він займав посаду у цьому центрі. Йому поставили умови: альбо - альбо. Але це теж говорить про моральність. Тому одразу було прийняте рішення про його виключення.
ДЕПУТАТАМ ДАЛИ КОМАНДУ «БОЯТИСЯ»
- Цей факт з вашим горохівським кандидатом для мене як для виборця - доказ, що натиснути на людину не важко. Тим більше, якщо мова йде про таких явних опозиціонерів, як «свободівці». І чому ви вважаєте, що після цього вам мають вірити? Посада міського голови – шанована і відповідальна, а людина так просто здалася.
- Ми не знаємо, наскільки це було легко для нього. Але ми знову повертаємося до моральних принципів людини.
Є обласна рада. Коли депутати почали масово перебігати тушками до Клімчука, я питався: чого ви боїтеся? І ні один з депутатів не дав відповідь на це питання. Бо їм сказали всім боятися - і вони бояться.
- Депутатам вашої партії від Бориса Петровича була дана команда «боятися»? На них тиснули?
- Скажемо так, були спроби. Але вони були безрезультатні. Бо я колись казав: «Борисе Петровичу, навіть якщо я лишуся один в обласній раді, я буду таким яким, я є, і нічого не зміниться».
- Можете навести приклади конкретного тиску?
- У нас є не так багато депутатів-бізнесменів, і вони мають свою позицію.
- Складається враження, що у вашій партії гарна фінансова підтримка. Невже влада інертна по відношенню до ваших заможних прихильників?
- У нас є економічна рада. Розумієте, якщо я зараз буду називати підприємців, то завтра буду мати проблеми.
Олег Тягнибок один раз перед виборами назвав декілька прізвищ - і до них приїхала податкова. Не всі хочуть говорити, зважаючи на діючий режим.
Але з кожним разом дрібний бізнес стає все більше і більше незадоволеним. Після того, як міська рада проголосувала за відставку Януковича, були у наших депутатів проблеми.
Але тут справа в моралі. Якщо людина є по духу боягуз, або їй запропонували якусь посаду… Наші депутати в міській раді не йдуть на посади.
НИНІ ДЕПУТАТИ – ТО ЦАРЬКИ
- Скільком політикам у Верховній Раді зараз ви вірите?
- Перераховувати?
- Так, якщо можна, хоча б з десяток.
- Я би не хотів, бо то буде не коректно, кому вірю більше, кому менше. Але дивлячись на ту Верховну Раду, можу сказати, що вона виявилася недієздатною. Вся парламентська опозиція виявилася якоюсь мірою недієздатною.
Тобто, коли були Харківські угоди, то з величезного депутатського корпусу лише незначна частина депутатів реально відстоювала. Інші або збоку були, або виходили з залу.
До речі, представник від Волинської області Володимир Карпук – він був активістом. А всі решта…
- Скільки відсотків «Свобода» набере на виборах за вашими прогнозами?
- Найвищу кількість. Звісно, що ми не сформуємо більшість самостійно. Думаю, що та коаліція, якщо вона відбудеться, то буде здатна формувати цю більшість.
- Які будуть кроки цієї більшості?
- Для нас не важливо її просто сформувати і з того радіти. Ми розуміємо, що ідеологічно можемо бути різні. Для нас важливе прийняття законів: про мови, про імпічмент президента, про відкликання депутата.
Бо зараз депутат - це такий собі «царьок» від місцевого рівня до найвищого. Немає механізму відкликання депутатів, а він має бути базовим.
Адже тоді депутат дійсно буде відчувати, що він має служити тим людям, які зможуть його відкликати.
- А скільки набере Партія регіонів?
- Рейтинг партії падає швидше, ніж падали рейтинги помаранчевих. Скільки вона набере на Волині? По всіх соціологіях, вона не мала би набрати більше трьох відсотків.
- Цікаве походження цих «соціологій»…
- Це дані від різних штабів політичних партій, які я бачив. Ми, чесно, не робили дослідження. Я згадував, що недавно був у Донецьку, Горлівці, Макіївці. Там Партія регіонів набирає близько 20%. Це враховуючи, що це базові для цієї партії виборчі округи.
Люди страшно незадоволені. І коли раніше на наших хлопців, які роздавали там газети, люди насторожено там дивилися, то зараз вони підходять, спілкуються.
Наші питають: а чому ваше ставлення так змінилося? Люди відповідають: «Будь-хто, аби не Партія регіонів». Тобто вони вважають, що їх кинули.
- Вас не лякає така позиція людей? Вони готові приймати «будь-кого», а не певну політичну, скажімо, партію з правими чи лівими поглядами.
- Ми не змусимо людей читати політичні програми, адже їх читає невелика кількість виборців, так звані електоральні лідери, які індукують ту інформацію на загал. Або ж люди читають якісь певні позиції, які їм подобаються.
В МЕНЕ НЕМАЄ ФОБІЙ ЩОДО ДЕПУТАТСЬКИХ ЗАРПЛАТ
- Від яких депутатських благ особисто ви, якщо станете нардепом, готові відмовитися, аби не стати «царьком»?
- Бачте, є передбачено все законом. І коли кажуть, що «я відмовляюся від недоторканності», то це скоріше декларація. Олег Тягнибок, коли був у Верховній Раді, два рази відмовлявся. Але є закон, і своєю письмовою заявою про відмову від пільг чи депутатської недоторканості юридично нічого не вдієш. Тому треба міняти закон.
Ми бачили, що на всіх біл-бордах партій депутатів теперішньої парламентської більшості були декларації про відмову від недоторканності. Але хто це зробив?
Є інша ситуація. Виходячи з теперішнього режиму, який садить направо і наліво, є питання: чи варто? Аби так не виявилося, що усіх опозиційних депутатів посадять.
В нормальному демократичному суспільстві, коли домінантом є закон, недоторканість не потрібна. Депутатський імунітет має бути на висловлювання в парламенті, на зустрічі з виборцями, на право мати політичну точку зору.
- Можливо, депутатська недоторканність і дійсно є суперечливим питанням. Але мене хвилюють ті суми грошей, які витрачають з бюджету на себе нардепи: перельоти, відпочинок, квартири...
- Я, чесно, цифр не знаю. Я знаю, що вже квартири не надають. І це нормально.
А решта – це заробітна плата депутата і утримання помічників. Хоча звісно, все, що є зайве, в тому числі ці космічні перельоти – це все треба відміняти.
- Тобто ви готові натиснути кнопку «за» таку відміну?
- Так. В чому проблема? Сідаєш на потяг, їдеш до Луцька. Сідаєш в машину – їдеш до Луцька. Невже обов’язково 300 кілометрів до Рівного летіти?
От я недавно їздив в Донецьк. Нічого страшного.
Не потрібно творити навколо депутата ореол. Він же ж людина, з такими ж самими проблемами, у нього має бути адекватна зарплата, аби вона не зашкалювала.
- А яку зарплату ви вважаєте адекватною?
- Я не знаю цін Києва. Але я думаю, що те, що є, – це забагато. Має бути адекватно. Потрібно вводити пропорцію відносно середньої зарплати людей в Україні.
- Вам відомий рівень середньої заробітної плати звичайного волинянина?
- Так, як подає Борис Петрович, то зарплата різко росте і становить приблизно дві тисячі. Плюс-мінус 16 гривень. Час від часу статистика подає різні дані.
Але зарплата депутата має бути адекватна: дві, три тисячі… Мені важко казати, бо я не орієнтуюся в столичних цінах.
Ви знаєте, я не живу тою думкою, що через дев’ять місяців займу крісло в парламенті. Якби в мене була така фобія, то я би рахував: «А скільки ж то буде?...».
АРЕШТ ВІКТОРОВА – ЧИСТА ПІДСТАВА
- Чи є з-поміж існуючих «свободівських» депутатів обласної і Луцької міської ради такі, робота яких вас не влаштовує?
- В принципі працюють. Коли ми прийшли до ради, то я сказав їм, що тільки через рік ви відчуєте себе депутатами, зрозумієте механізм функціонування того органу – ради.
Нині я бачу, що люди куди активніше вникають у процеси, які є. Перший рік – це було скоріше методом тику, коли вони намацували позиції.
Ми не зав’язані ні в яких корупціях, ні в яких питаннях, де фігурують певні меркантильні інтереси. Наша позиція базується на нашому світобаченні.
- З огляду на це цікаво дізнатися, як ви оцінюєте арешт вашого депутата облради Олександра Вікторова, якому інкримінують саме корупцію?
- Я вважаю, що це була чистої води підстава. Ми зараз виграли два суди. Ніхто не може змиритися з існуванням фракції в обласній раді, яку не нагнули.
Ви ж розумієте, що всіх решту нагнули. По одному, двох, трьох, десятьох.
- Тобто злочину не було, і це все політичне замовлення?
- Я вважаю - так. З того часу, як Вікторов був затриманий, ми виграли один суд - апеляційний. Результат буде такий, що всі звинувачування будуть зняті.
- І разом з тим, Вікторов вже не є членом партії.
- Він призупинив своє членство на момент слідства і написав заяву про складання депутатських повноважень. Там різні кривотолки були з приводу дати написання, але це не відповідає дійсності, тому що людина сама написала число, місяць, рік.
- Чому ці сумніви щодо достовірності першої заяви Вікторова виникли?
- Я не знаю, чому виникли сумніви в журналістських колах. Бо, напевно, це перший випадок в історії волинської політики, коли депутат, розуміючи, що його арешт будуть використовувати для тиску на політичну силу, відмовляється від мандата. Це було не зрозуміло, в тому числі для журналістів. Але це є адекватна позиція людини.
- Я зрозуміла витоки цих сумнівів по-іншому. Депутат-свободівець Микола Яручик у своєму інтерв’ю «Волинській газеті» якось розповів, що усі кандидати в депутати писали заяву про те, що складають повноваження. Заяви були без дати...
- Я говорив про моральність. Ми ж розуміємо, що під цими заявами немає ніякої юридичної основи.
- Тобто таких заяв не було?
- Я не знаю, хто вам що говорив, але ви можете зайти до виборчої комісії і побачити заяву Олександра Вікторова на ім’я голови комісії. Я не знаю, звідки сумніви. Можливо, у когось і були сумніви, але я впевнений, що людина здатна робити мужні вчинки.
- Чи вірите ви в те, що Олександр Вікторов, покидаючи пост голови Європейської партії, вимагав у Олени Голєвої 2,5 тисячі доларів відступних? Голєва про це у нещодавньому інтерв’ю розповіла...
- Я страшно не люблю ні по життю, ні в інтерв’ю коментувати якісь пльотки. Мені це не цікаво. Якщо вона таке казала, то чого до суду не подала? Це не є предмет коментаря. Ми маємо завжди бути вище того.
- До слова, багато хто називає Миколу Яручика депутатом, котрий зможе незабаром поміняти своє політичне обличчя. Ви вважаєте його надійним бійцем партії?
- Час покаже.
- Доволі скупо... А от він у своїх інтерв’ю про вас дуже позитивно відгукується.
- Я йому вдячний!
Я НЕ КУМ ТЯГНИБОКА
- А як ви взагалі оцінюєте ваших депутатів-«новобранців»? Наприклад, Віталія Собка чи Олега Чернецького?
- Олег Чернецький має певний досвід у політиці. Він був заступником голови обласної організації «Наша Україна». Чи достатньо? Всі ми вчимося, адже ніде не вчать правилам політичної боротьби.
Віталієм Собком я надзвичайно задоволений, бо людина має свою позицію. Так, ми маємо тісні стосунки з Київським патріархатом. Бо ми відстоюємо інтереси української церкви, ми вважаємо, що має бути одна українська помісна церква. І аби українські церкви об’єдналися в одну. Вже як воно буде технічно вирішуватися і хто буде на чолі – то це церковна справа.
- Чому депутат Луцької міської ради Віктор Шостак так швидко покинув своє місце в раді?
- Напевне, були причини.
- Напевне, вони вам відомі. Все-таки за цю людину частина лучан віддали свої голоси.
- Люди голосували за «Свободу». Це його особисті мотиви і питання, про які я говорити не буду.
- Подейкують, що це сталося, тому що депутат Любов Серба, яка стала на його місце, – це кума Олега Тягнибока.
- Ні. Це не пов’язано. Якщо би так було, то я мав 100 варіантів, повірте мені, я би міг поставити Сербу третьою. Ну, щоб реально прохідною.
- А вона дійсно кума Тягнибока?
- Я не питав. Але Любов Сербу я знаю з 1990 року. Вона була в студентському братстві, з Олею Тягнибок, Олегом Тягнибоком. Вони були студентами, доля її закинула на Волинь, ми тут зустрілися.
Вона - наш партійний лікар, і всі зі своїми бідами до Люби, хто би на що не захворів, йдуть. Набираємо: «Люба, лікуй». І Люба нас всіх лікує.
- А у вас є родинні чи кумівські стосунки з Олегом Тягнибоком?
- Це не відповідає дійсності.
- Як ви познайомилися з вашим партійним лідером?
- Ми творили партію в 90-му році, невеликою командою з семи чи восьми чоловік. Написали першу програму і почали думати про розширення членства. І було дві базові організації: Волинська та Львівська. Волинська - на базі організації «Варта руху», яка діяла в Луцьку і Ковелі.
До речі, ця організація і луцький Свято-Троїцький собор забрала в Російської православної церкви.
Олег тоді був одним з лідерів студентського братства. Ми як патріотична організація почали працювати з лідерами молодіжних організацій, такими, як «Спадщина», «Українські ветерани Афганістану». І він як лідер громадської організації прийшов до нас, ми познайомилися, членом партії він став трішки пізніше.
Тобто по стажу Олег Тягнибок молодший від мене.
- Хто був ще тоді у вашій команді?
- Валерій Черняков, Віталій Конський, Віктор Дідок, якого вже не стало. Частина тих людей, які розпочинали з нами, вже відійшли в інший світ.
- Прообразом «Свободи» була СНПУ. Як складаються ваші стосунки з тими, з ким ви починали будувати партію СНПУ - Русланом Тимощуком та Ігорем Алєксєєвим?
- Ми періодично каву п’ємо.
- На тему політики часто сперечаєтеся? Немає бажання згадати разом молодість?
- Ми ж не ділили землю. Погляди десь сходяться, десь розходяться. Кожен з них є самодостатньою людиною.
НА ДОНЕЧЧИНІ «ЗАПАДЕНЕЦЬ» ЗВУЧАЛО ЛАСКАВО
- Люди, близькі до вашого оточення, зокрема партійних справ, кажуть, що ви досить авторитарний. Мовляв, від свободи у «Свободі» є лише назва. Ви справді жорсткий керівник?
- Тобто як - це лише назва? «Свобода» стоїть на певних ідеологічних засадах. Націоналізм – це не є виключно гасла. Це стиль життя, побудови партії.
- Ви жорсткий керівник?
- Не думаю. Я всім даю висловлюватися. Немає такого, що єдина моя думка правильна. Може бути в Святослава Боруцького чи Євгена Мельника правильніша.
Справа в тому, що у нас немає колективної відповідальності за будь-які рішення та дії. За ситуацію в області відповідає керівник обласної організації, а не комітет.
- Вам не здається, що принципово радикальні заяви, поведінка, імідж «Свободи» не сприяють прихильності до партії мирних, не «войовничих» українців? Відтак у багатьох через це виникає думка, що така партія, як «Свобода», вигідна Москві. Нею лякати зручно.
- Будь-яка дія, яку ми робимо – вона комусь вигідна, а комусь ні. Але ми не повинні оглядатися у своїх діях чи вигідно це Клімчуку, Романюку чи Москві.
У чому ми є радикальними? У відстоюванні національних інтересів, аби не продавали землю, української мови? А що нам робити? Зігнути голову і казати, як нам погано?
Що робили наші попередники в 40-х, чи козаки: відстоювали своє методами, адекватними часу. Так, ми не є ліберали, але коли злодій заходить до хати, то ви ж не кажете: «перепрошую вийдіть, будь ласка». А починаєте адекватно реагувати.
- Ви згадували Донецьк. Вас там «западенцем з Бандерштату» не називали?
- Ні... Ні, було. Я мав зустріч з чорнобильцями, які голодували під пенсійним фондом. Я приїхав до них, було темно, і в таборі я сказав: «Добрий вечір!». Вони одразу: «Бандерівці приїхали». Але було сказано це не з агресією, а приємно. Що приїжджають до них і переймаються їхніми проблемами.
І коли я казав, що Луцька міська рада прийняла рішення на їхню підтримку, то вони мало не плакали. Бо їхня рада навіть не пустила в сесійний зал зачитати звернення.
Частина людей намагалася говорити українською мовою.
Отими так званими реформами Янукович найбільше об’єднує Україну. Бо реакція на ті реформи однакова.
- Коли ж Януковича не стане, то що ж об’єднуватиме Україну?
- Зараз об’єднує ненависть до режиму, але я думаю, що має українців об’єднати бажання жити в національній державі з великими соціальними гарантіями.
У своїй ідеології ми і виходимо з праці Ярослава Стецька «Дві революції», де він на прикладі Богдана Хмельницького говорить про успішність національної революції, яка в основу боротьби ставить соціальне і національне питання, і була успішною. А також Івана Мазепи, який в основу ставив тільки національне питання – і боротьба була програна.
НА ВИБОРАХ ДОВІВ АВТО «ДО РУЧКИ»
- Ви не маєте вищої освіти і газеті «Хроніки Любарта» казали, що свої університети проходили на вулицях і майданах. Вступати до вишу взагалі не збираєтеся?
- Звісно, збираюся. Думаю, що або державне управління, або політологія.
- До волинського вузу?
- Так, я думаю. Думаю, що найближче політологія, бо це прикладне до всього. Мене давно вже викладачі агітують.
- До вступної кампанії 2012 року готуєтеся?
- Я задумуюсь. Думаю, що вступ то не є складний механізм.
- У вашій біографії зазначено, що ви до 1995 року працювали слюсарем. А з 2005 року стали комерційним директором ТзОВ «Астав». Чим ви займалися 10 років?
- Політичною боротьбою. Ми маємо вернутися у ті часи. Відкривалися фірми, закривалися. Я навіть мав невеликий бізнес.
- У якій сфері?
- У Луцьку мав кафе з товаришами. Потім стало тяжко з фінансами, і ми його продали.
- Яке саме кафе?
- На ГПЗ, його вже не існує.
- Якою автівкою ви зараз керуєте?
- Я користуюся машиною брата. Мав «Авео», але на виборах її добив до ручки. Виборчу кампанію в Локачинському районі наш кандидат проводив на моїй машині. Її довелося продати.
А мій брат зараз їде до Америки, і я взяв авто.
- Їде назавжди? Емігрує?
- Ні, по справах. (Посміхається.)
- Де ви працюєте?
- Я працюю. Як вона називається ця фірма… Нею керує Євген Мельник.
- А чим ви там займаєтеся?
- Комерцією. Як вона офіційно називається, зараз не скажу.
- А які у вас на цій фірмі обов’язки?
- Реалізація, деревообробна промисловість. Знаєте, що попаде, що треба вирішувати.
- Як ви думаєте, чи найближчим часом зросте ціна на деревину?
- Ой, я не знаю. Ціни ростуть катастрофічно. Принаймні той ліс, що продається з аукціонів. Принаймні для Євгенія Івановича, який торгує офіційно, не робить оборудок, то для нього ціни ростуть.
ДОНЬКА ПРОПАГУЄ «СВОБОДУ»
- У вас підростає дочка. Вона поділяє ваші праворадикальні погляди? Взагалі, ваша дитина цікавиться політикою?
- Однозначно.
- І в партію готова вступити?
- Їй 14 років, вона періодично відкриває сторінку в контактах, і я бачу людей, з якими вона спілкується і пропагує «Свободу».
- А ви бачите свою дочку в політиці?
- Дитина сама буде вибирати. Знаєте, у нас люди, якщо батьки мають гроші, то пхають дитину в медінститут, не питаючи.
Хоча дочку тягне до математики, до точних наук. Може, тому, що вчитель їй підходить...
- А дружина ваша політично активна?
- Звісно, в мене вся сім’я політично активна. Коли я одружувався, то попередив дружину, що є така специфіка. Я займаюся тою справою, якою вважаю за потрібне займатися, і можливість бувати дома може бути рідко. Адже бувають відрядження по всій Україні. Вона приймає як належне.
- Я чула про таке негласне правило, що «свободівці» не можуть одружуватися з росіянами.
- Я не коментую чутки. Такого пункту немає. Але ми всі читаємо Шевченка.
- «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями»?..
- Так… Але це вибір людини.
- Які ресторани і кафе ваші улюблені?
- Каву попити – це кав’ярня на Кривому Валу. Вона відповідає уявленням про кав’ярню.
- Маєте картку на знижку у «Кава-клубі», який належить вашому однопартійцю?
- Не маю. Я чув, що там є картка, але ніколи не говорив про це. Це не тому, що кафе Олега Чернецького. Просто атмосфера підходить.
Якщо про кухню – то любимо зайти в ресторан «У Миколи».
РОМАНЮК НЕ БУВ БИ ПРОТИ ПАМ'ЯТНИКА БАНДЕРІ, ЯКБИ НЕ КЛІМЧУК
- Вже чимало часу ведеться мова про зведення у Луцьку пам’ятника Бандері. Шукають гроші у бюджеті, збирають на масових заходах активісти гроші у скриньки. Чи є у вас в партії десятина на пам’ятник Бандері?
- Партія принципово не збирає гроші. Коли ця ідея обговорювалася, то ми зайняли позицію, що партія до тієї скриньки стосунку не має. Аби не закинули, що «Свобода» мала з того десятину.
- Я маю на увазі, чи є внутрішньопартійна десятина?
- Коли ми минулого року ходили колядувати, щедрувати, то усі кошти передали туди на побудову пам’ятника.
Зараз є спротив влади проти будівництва. Ніколи Партія регіонів на будівництво не погодиться. Вони кажуть, що пам’ятник хай би стояв в маленькому скверику, аби його ніхто не бачив, а ми мали задоволення, що ніби він є.
Але ми ставимо питання, що пам’ятник має бути на великій площі, і це має бути велич відображена. Мене здивувала реакція журналістів, коли ми видали 150 тисяч з бюджету.
- Що ж було такого дивного у ній?
- «Ліпше би дали на дороги». А коли мені подзвонили журналісти львівського «Експресу» і спитали про цю ситуацію, то вони не повірили словам, що на Волині немає жодного пам’ятника Бандері.
Коли у Львові будівництво пам’ятника зупинилося через відсутність коштів і з обласного бюджету виділили понад 1 мільйон гривень, то журналісти написали: «Нарешті виділили».
Влада робить спротив, але місце визначене, і варіантів з’їхати немає. Пам’ятник буде побудований.
Я так розумію, що Микола Ярославович (луцький міський голова Микола Романюк - ред.) вже був не проти, якби не Борис Петрович.
Я за те, аби в Луцьку будували багато пам’ятників. Хіба на Волині було мало визначних людей, аби економити якихось 100-200 тисяч на пам’ятники? На духовності не можна економити.
- Є теорія, що потреби в духовності для людини стоять після основних: потребі в їжі, житлі, теплі.
- Ми читаємо Біблію: не хлібом єдиним… Не можна казати: це первинне, а це вторинне. Якщо людина намагатиметься лише наїстися, то на що вона перетвориться?
- Ви вважаєте, що українці об’їдаються?
- Люди мають жити і духовним життям.
- Мене нещодавно здивувала цифра, що у маленькому Луцьку за кілька днів обігрітися і поїсти до наметів МНС прийшло близько 900 людей. Думала, що їх буде не більше ста. Можливо, рано все ж говорити про розумну економію на духовності?..
- Їм говорити про духовність складно, але це питання до «почую кожного» Віктора Януковича. А також до Бориса Клімчука, який розказує, як у нас йдуть реформи, як ми оптимізували медицину.
Зараз зняли фінансування - скорочуємо лікарів, поповнюємо ряди базарників. Так само у вчителів забирають години і кажуть на Волинському телебаченні: які ж несвідомі вчителі - не хочуть йти у відпустку за свій рахунок.
Адміністрація, а може, би ви машини попродавали? Зарплату зняли, надбавки? А це така однобока оптимізація: медицина, вчителі, а чиновників це не стосується.
Наприклад, скоротити кількість заступників губернатора. Янукович розбудовує Межигір’я, збільшує фінансування прокуратура, а закривають освіту. Ну то, може, Янукович глухий на одне вухо? А може, й на два.
НІ САЙТІВ, НІ МІТИНГУВАЛЬНИКІВ МИ НЕ КУПУВАЛИ
- Чи платите ви людям за те, що вони стоять у наметах або тримають прапори на мітингах по 50 гривень в день?
- Жодного разу ми нашим людям не платили. Це все добровольці. Вони йдуть за ідею. Мітинги чи тут, чи у Києві – ми ніколи не платили.
Єдине, що ми могли, то це найняти автобус. Як бачте, за платні мітинги завжди критикують всі партії, але ніколи «Свободу». Ми ідеологічна партія.
Ми робили, певно, найбільший за останній час мітинг до річниці УПА. Було біля 20 тисяч людей, і ні один з них не був проплачений. По проплачених видно: проходить година - і вони йдуть отримувати гроші. А наші ще довго тусуються по Києву.
- Ігор Гузь написав у «Фейсбуці», що «Свобода» купили видання «Під прицілом».
- Я би не хотів критикувати Гузя, але це було не коректно з його боку. Це не відповідає дійсності. Ми не купили жодного сайту. Ми можемо мати дружні стосунки з кимось, але ми не купували сайтів.
- А що ви читаєте з преси?
- Раз у тиждень мені приносять всю волинську пресу. Із загальноукраїнської преси мене цікавить «Дзеркало тижня». Ну і звичайно, переглядаю усі волинські сайти. (демонструє iPad зі відкритою сторінкою сайту «Під прицілом»). А також «Українську правду», «УНІАН», «Укр.нет».
- У вас є автори публікацій, які ви читаєте передусім - такі собі ваші «фаворити»?
- Я не можу сказати, що мені хтось подобається, а хтось ні. Це буде некоректно. Я можу сказати, що мені подобаються ті журналісти, які мають позицію і вміють її відстоювати.
- Вам подобається позиція автора «Української правди» Остапа Кривдика, який свого часу багато критикував «Свободу»?
- У нас різні погляди. Зараз, як бачите нас, більше критикують не ті, комуністи, а ліберали. Адже ми для них ідейно чужі. У нас цінності інші. І з цього приводу виникають дискусії.
- Що ви зробили корисного для тернопільчан у кріслі депутата Тернопільської обласної ради?
- Я був там недовго – оди рік. Займався Кременцем, Збаражем, тими районами. Я на виборах обіцяв, що знайду гроші на Кременецький музей, – я їх знайшов. Можливо, не всі, але це я зробив. Я обіцяв у Збаражі у садочку змінити всі вікна, різними механізмами, з конфліктами, але я їх знайшов.
В тому досвід був Тернопільської ради як приклад реального місцевого самоврядування, де рада - не набір тушок, а людей, які мають позицію. Вона дуже часто могла не збігатися з позицією губернатора.
Рада мала позицію, яка не співпадала чи в поділі бюджету. Процес проходив не так, як тут, де всі знають, що бюджет все одно проголосують.
По-перше, там надзвичайно інтенсивне обговорення бюджету з профільними заступниками. Там ще ніколи не прийняли той бюджет, що подавала адміністрація. Те, що добре адміністрації, – це не значить, що добре людям.
У нас немає місцевого самоврядування. В обласній раді набір тушок, на жаль.
КЛІМЧУК – ТО БАБА ЯГА, ЯКА ПРОТИ
- Які у вас стосунки з Борисом Клімчуком? Ви часто називаєте його кукловодом та іншими негативними означеннями. Втім сама бачила як при зустрічі обнімаєтеся. То така собі політична гра?
- Ні, то моя позиція. Бориса Петровича я знаю 15 років. Я знав його, коли він був губернатором, коли він не був губернатором, зараз є, потім знову не буде...
У нас є свої стосунки, але вони не впливають на мою політичну позицію. Якщо я вважаю, що губернатор шкодить своїми діями громаді, то я критикую, не дивлячись на прізвища.
Я розумію, що Борис Петрович довго потім сидів на селекторній нараді з тою статтею про казкотворчість, але це факт. Якщо би там було щось неправда, він би на мене в суд подав.
Він розказує з телебачення, як все добре, а я сказав, що це не так. Все є погано. Нічого особистого.
- А які у вас стосунки поза політикою? Вітаєте один одного з днем народження есемесками?
- Смс я не пишу, я не вмію. Тобто вмію, але дуже того не люблю. Нормальні стосунки як з головою адміністрації.
- Можете назвати конкретні досягнення «свободівців», якісь неполітичні економічні рішення, які покращили життя волинян?
- Сказати, що обласна рада покращила життя на Волині - це значить обманути всіх волинян.
- То можливо, вона взагалі не треба?
- Ні, просто справа в тому, що всюди життя, дякуючи режиму Януковича, не покращилося. Не могло ж воно покращитися на Волині, як би ми не старалися в обласній раді.
Але було багато місцевих рішень. На Замковій площі не продали кінокомплекс, дякуючи нашій позиції. На останній сесії ми не дали продати 11 аптек комунальної власності області, адже держава втрачає будь-який механізм впливу на аптеки. І коли виступає їхній начальник аптечного управління і каже, що вони йому не потрібні, то це означає, що він бездарний господар.
Ми прийняли рішення, аби не торгували ввечері алкоголем. Великі суперечки були, бо проти бізнесмени, які мають нічні кіоски. Торгуйте хлібом, але думайте про молоде покоління.
Вже три рази знімали питання лісів Звірівського господарства. Тут же ж зрозуміло, що йдуть певні схеми дерибану лісу. Розказують, що ніби все класно, але так виглядає, що «групіровки» в раді щось не поділили. Не зійшлися, знімають, знову щось домовляються.
- Якщо Партія регіонів ініціює рішення, яке об'єктивно буде на користь громаді, ви його підтримаєте?
- Ми не дивимося, хто ініціює, а лише на те, чи воно - на користь громади. Ми ж не будемо робити за принципом, як любить казати Борис Петрович «А баба Яга проти». Це він так поступає, коли ми вносимо якісь рішення чи звернення, і він як баба Яга - проти.
ТИМОШЕНКО З ЛУЦЕНКОМ ВИПУСТЯТЬ, КОЛИ МИ ПЕРЕМОЖЕМО
- Як ви думаєте, коли випустять Юлію Тимошенко і Юрія Луценка?
- Коли ми переможемо.
- А варто?
- Арешти політично вмотивовані - і крапка. Ми можемо говорити, що вони мають нести політичну відповідальність за свої рішення. Але те, що рішення судів не мають нічого спільного з юриспруденцією, особливо по Юлі - це однозначно.
- Ви кажете про перемогу. А що для вас є перемогою?
- Більшість у Верховній Раді. Коли Янукович муситиме посаду Прем’єр-міністра узгоджувати з опозицією, і опозиція прийматиме закон, виходячи з національних інтересів, який може не подобатися Януковичу. Все інше – це поразка.
Розмовляла Тетяна ГРІШИНА (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Вітів каже, що радикалізм та націоналістична ідеологія вже не лякають виборців ні з півдня, ні з заходу, а визначення «бандерівець» з вуст східняків подекуди звучить по-доброму і навіть лагідно.
Під час підготовки до розмови автор щиро хотіла поговорити не тільки про те, з чим асоціюють Анатолія Вітіва, - розмовами про політику, тушки, єдність опозиції і Бандеру.
Втім, вийшло так не зовсім. Зрештою, сам співрозмовник якось, під час одного круглого столу, відповідаючи на закиди журналістів, кинув: а про що ще говорити політику, як не про політику?..
ГОТОВИЙ ПУСТИТИ ПЕРЕД СЕБЕ ГРИЦЮКА
- Нині для політиків головна тема – вибори. Ваш партійний бос Олег Тягнибок ще рік тому казав, що ви будете балотуватися у Верховну Раду. Що буде, коли комітет визначить як кандидата від опозиції бютівця Анатолія Грицюка, а не вас?
- Значить буде Грицюк.
- Чесно: не дуже вірю, що амбіції не візьмуть гору, і ви з цим тихо примиритеся.
- Для нас є основною метою – не особисто я чи Грицюк. Якщо ми будемо ставити особисті амбіції – нічого не буде. Для нас найважливіше, аби ми перемогли Партію регіонів і усунули від влади Януковича.
І тому ми маємо усі свої інтереси впорядковувати до того питання. Зуміємо це зробити – це буде для нас усіх плюс. Бо якщо ковдру потягне кожен на себе, то в результаті ми нічого не досягнемо.
Якщо скажуть, що Вітів йде по Луцьку, то Вітів йде по Луцьку. Якщо скажуть, що він йде по іншому округу, то він піде по іншому округу.
- Ідеї, схожі до сьогоднішньої ідеї єдиного кандидата від опозиції, раніше з тріском провалювалися перед самими виборами. Чому ви вважаєте, що цього разу вийде?
- Я вам можу сказати, коли це вдавалося.
- Коли?
- 2004 рік. Це вдавалося в 90-х роках, коли був один кандидат від Народного руху. Рух був об’єднанням всіх громадян від громадських організацій. Кого висував рух – той перемагав. Бо всі об’єдналися заради однієї мети: незалежність України.
І в 2004 році був один на один округ і він переміг.
Зараз якщо вистачить політичної волі лідера, то буде один кандидат, незалежно від прізвищ. Прізвище зараз не має ролі. Стратегічна мета має мати роль, а ми всі маємо підпорядковуватися їй.
Я не був довгий час депутатом. Колись мені пропонували перед виборами балотуватися від «Нашої України». Мені давали місце в прохідному списку.
- Коли вам це пропононували?
- На попередніх місцевих виборах 2006 року.
- У «Нашої України» тоді вже суттєво падав рейтинг, тому не дивно, що ви відмовилися.
- Вона тоді взяла 17% в обласній раді. Але я сказав, що мені як людині воно є нецікавим. А тому ми йшли самостійно.
Наша позиція партії така: в принципі брати участь у всіх виборах, адже для того ми і створені, аби брати участь у виборах, боротися за владу і реалізовувати своє світобачення.
ІГОР ПАЛИЦЯ БЛЕФУЄ
- Можете назвати імена людей, які боротимуться від «Свободи» на мажоритарних округах?
- Ні, тому що йдуть консультації і переговори. Сьогодні ми в форматі «Батьківщини», «Фронту змін» і «Свободи» обговорювали ситуацію. Йдуть консультації. (Усміхається.)
Сказати, що хтось точно визначений, я не можу. Для нас важливо, аби ті люди, які будуть визначені по волинських округах, ніколи нам не зрадили і тих виборців, від яких вони будуть йти. Кандидат має відповідати саме цим критеріям. Тобто всім тим пунктам, які були задекларовані 22 січня в Києві на Майдані.
- А Ігор Палиця є в когорті ваших кандидатів-опозиціонерів? Адже ведуться розмови, що від буде балотуватися від опозиційної парії УДАР?
- Палиця – «тушка». Виходячи з того, він ніколи не може бути представником опозиції. Якщо взяти всі його голосування в парламенті по національних питаннях, по економічних - податковий кодекс, земля, пенсійна реформа – то він голосує як Партія регіонів. То де його опозиційність? Він скоріше в опозиції до лучан, бо те, що він зараз робить, – це блеф і обман.
- Хто буде вашим особисто головним конкурентом на виборах від влади? Тобто кого вважатимете основним конкурентом?
- Ну я думаю, що той, кого визначить влада.
- Ви, певно, володієте якоюсь інформацією, хто саме це буде?
- Того, хто буде йти від влади, не залежно від того, від кого він буде балотуватися, підтримуватиме адміністрація обласна і центральна влада. І весь адмінресурс буде сконцентровано на тому.
Будуть йти багато так званих «незалежних». Але вони всі в тій чи іншій мірі будуть представляти, пройшовши в парламент, Партію регіонів.
Партії регіонів потрібне одне: змінити Конституцію, аби можна було обирати Президента парламентом. Вони розуміють, що шансів перемогти на прямих виборах будь-кого з лідерів опозиції вони не мають. А тому будуть моделювати таких типу «незалежних кандидатів». А вони будуть «де-факто» тушками в парламенті.
У 2002 році були такі вибори зі змішаною системою, і 90% незалежних перейшли до провладної партії.
ПІД «РЕГІОНИ» НЕ ЛЯЖУ
- Ви говорите про «тушок». З представників вашої партії, яка ще не була в парламенті, ніхто такими не стане?
- Я говорю зараз не лише про «Свободу». Всі кандидати тих трьох опозиційних сил, які підуть на вибори, повинні гарантувати, що тушок не буде.
- А ви можете гарантувати?
- От ви вірите, що я можу своїми поглядами, своїми діями теоретично піти під Партію регіонів, під Віктора Януковича?
- Я політикам в принципі не вірю, тому можу припустити будь-що…
- А я ніколи того не зроблю. Я в політиці з 1989 року і завжди мав свої принципи. Я наводив вам приклад, коли мені пропонували балотуватися. Тобто я міг бути депутатом, радіти, що от я - власник мандата. Знаєте, що я їм відповів? Як я потім подивлюся в очі членам нашої організації, йдучи по вулиці? Я їх зрадив би.
Я навіть не кажу про лучан, а лише про тих людей, які прийшли в партію і повірили мені.
- Тобто моральний критерій - єдиний, що гарантує вірність депутата партії?
- А це є основний критерій. Політик без моральних цінностей повинен йти з політики.
- А чи можна юридично запобігти виникненню тушок? Наприклад, писати розписку: «якщо я зраджу своїй партії, то здам мандат».
- Ні. Колись був закон про імперативний мандат, і він це гарантував. Влада його зняла, адже їй це було невигідно і такий крок дав їй можливість сформувати свою тушковану раду. Розписка – це все не має юридичного змісту.
- Від вашої партії у 2010 році на виборах міського голови Горохова був кандидат Віталій Грищук. Після виборів він перейшов до Партії регіонів і очолив територіальний центр соціального обслуговування інвалідів, пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.
- Ну не одразу після виборів, а через певний термін.
- Ваш екс-колега пояснював мотиви свого вчинку?
- Я думаю, що у конкретно цьому випадку можна говорити про тиск, який здійснювала влада. Тим більше «Свобода» набирала в цьому районі обертів, адже в районній раді восьмеро чоловік від нашої політичної сили.
Почали на нього тиснути. Не так багато робочих місць у Горохові, а він займав посаду у цьому центрі. Йому поставили умови: альбо - альбо. Але це теж говорить про моральність. Тому одразу було прийняте рішення про його виключення.
ДЕПУТАТАМ ДАЛИ КОМАНДУ «БОЯТИСЯ»
- Цей факт з вашим горохівським кандидатом для мене як для виборця - доказ, що натиснути на людину не важко. Тим більше, якщо мова йде про таких явних опозиціонерів, як «свободівці». І чому ви вважаєте, що після цього вам мають вірити? Посада міського голови – шанована і відповідальна, а людина так просто здалася.
- Ми не знаємо, наскільки це було легко для нього. Але ми знову повертаємося до моральних принципів людини.
Є обласна рада. Коли депутати почали масово перебігати тушками до Клімчука, я питався: чого ви боїтеся? І ні один з депутатів не дав відповідь на це питання. Бо їм сказали всім боятися - і вони бояться.
- Депутатам вашої партії від Бориса Петровича була дана команда «боятися»? На них тиснули?
- Скажемо так, були спроби. Але вони були безрезультатні. Бо я колись казав: «Борисе Петровичу, навіть якщо я лишуся один в обласній раді, я буду таким яким, я є, і нічого не зміниться».
- Можете навести приклади конкретного тиску?
- У нас є не так багато депутатів-бізнесменів, і вони мають свою позицію.
- Складається враження, що у вашій партії гарна фінансова підтримка. Невже влада інертна по відношенню до ваших заможних прихильників?
- У нас є економічна рада. Розумієте, якщо я зараз буду називати підприємців, то завтра буду мати проблеми.
Олег Тягнибок один раз перед виборами назвав декілька прізвищ - і до них приїхала податкова. Не всі хочуть говорити, зважаючи на діючий режим.
Але з кожним разом дрібний бізнес стає все більше і більше незадоволеним. Після того, як міська рада проголосувала за відставку Януковича, були у наших депутатів проблеми.
Але тут справа в моралі. Якщо людина є по духу боягуз, або їй запропонували якусь посаду… Наші депутати в міській раді не йдуть на посади.
НИНІ ДЕПУТАТИ – ТО ЦАРЬКИ
- Скільком політикам у Верховній Раді зараз ви вірите?
- Перераховувати?
- Так, якщо можна, хоча б з десяток.
- Я би не хотів, бо то буде не коректно, кому вірю більше, кому менше. Але дивлячись на ту Верховну Раду, можу сказати, що вона виявилася недієздатною. Вся парламентська опозиція виявилася якоюсь мірою недієздатною.
Тобто, коли були Харківські угоди, то з величезного депутатського корпусу лише незначна частина депутатів реально відстоювала. Інші або збоку були, або виходили з залу.
До речі, представник від Волинської області Володимир Карпук – він був активістом. А всі решта…
- Скільки відсотків «Свобода» набере на виборах за вашими прогнозами?
- Найвищу кількість. Звісно, що ми не сформуємо більшість самостійно. Думаю, що та коаліція, якщо вона відбудеться, то буде здатна формувати цю більшість.
- Які будуть кроки цієї більшості?
- Для нас не важливо її просто сформувати і з того радіти. Ми розуміємо, що ідеологічно можемо бути різні. Для нас важливе прийняття законів: про мови, про імпічмент президента, про відкликання депутата.
Бо зараз депутат - це такий собі «царьок» від місцевого рівня до найвищого. Немає механізму відкликання депутатів, а він має бути базовим.
Адже тоді депутат дійсно буде відчувати, що він має служити тим людям, які зможуть його відкликати.
- А скільки набере Партія регіонів?
- Рейтинг партії падає швидше, ніж падали рейтинги помаранчевих. Скільки вона набере на Волині? По всіх соціологіях, вона не мала би набрати більше трьох відсотків.
- Цікаве походження цих «соціологій»…
- Це дані від різних штабів політичних партій, які я бачив. Ми, чесно, не робили дослідження. Я згадував, що недавно був у Донецьку, Горлівці, Макіївці. Там Партія регіонів набирає близько 20%. Це враховуючи, що це базові для цієї партії виборчі округи.
Люди страшно незадоволені. І коли раніше на наших хлопців, які роздавали там газети, люди насторожено там дивилися, то зараз вони підходять, спілкуються.
Наші питають: а чому ваше ставлення так змінилося? Люди відповідають: «Будь-хто, аби не Партія регіонів». Тобто вони вважають, що їх кинули.
- Вас не лякає така позиція людей? Вони готові приймати «будь-кого», а не певну політичну, скажімо, партію з правими чи лівими поглядами.
- Ми не змусимо людей читати політичні програми, адже їх читає невелика кількість виборців, так звані електоральні лідери, які індукують ту інформацію на загал. Або ж люди читають якісь певні позиції, які їм подобаються.
В МЕНЕ НЕМАЄ ФОБІЙ ЩОДО ДЕПУТАТСЬКИХ ЗАРПЛАТ
- Від яких депутатських благ особисто ви, якщо станете нардепом, готові відмовитися, аби не стати «царьком»?
- Бачте, є передбачено все законом. І коли кажуть, що «я відмовляюся від недоторканності», то це скоріше декларація. Олег Тягнибок, коли був у Верховній Раді, два рази відмовлявся. Але є закон, і своєю письмовою заявою про відмову від пільг чи депутатської недоторканості юридично нічого не вдієш. Тому треба міняти закон.
Ми бачили, що на всіх біл-бордах партій депутатів теперішньої парламентської більшості були декларації про відмову від недоторканності. Але хто це зробив?
Є інша ситуація. Виходячи з теперішнього режиму, який садить направо і наліво, є питання: чи варто? Аби так не виявилося, що усіх опозиційних депутатів посадять.
В нормальному демократичному суспільстві, коли домінантом є закон, недоторканість не потрібна. Депутатський імунітет має бути на висловлювання в парламенті, на зустрічі з виборцями, на право мати політичну точку зору.
- Можливо, депутатська недоторканність і дійсно є суперечливим питанням. Але мене хвилюють ті суми грошей, які витрачають з бюджету на себе нардепи: перельоти, відпочинок, квартири...
- Я, чесно, цифр не знаю. Я знаю, що вже квартири не надають. І це нормально.
А решта – це заробітна плата депутата і утримання помічників. Хоча звісно, все, що є зайве, в тому числі ці космічні перельоти – це все треба відміняти.
- Тобто ви готові натиснути кнопку «за» таку відміну?
- Так. В чому проблема? Сідаєш на потяг, їдеш до Луцька. Сідаєш в машину – їдеш до Луцька. Невже обов’язково 300 кілометрів до Рівного летіти?
От я недавно їздив в Донецьк. Нічого страшного.
Не потрібно творити навколо депутата ореол. Він же ж людина, з такими ж самими проблемами, у нього має бути адекватна зарплата, аби вона не зашкалювала.
- А яку зарплату ви вважаєте адекватною?
- Я не знаю цін Києва. Але я думаю, що те, що є, – це забагато. Має бути адекватно. Потрібно вводити пропорцію відносно середньої зарплати людей в Україні.
- Вам відомий рівень середньої заробітної плати звичайного волинянина?
- Так, як подає Борис Петрович, то зарплата різко росте і становить приблизно дві тисячі. Плюс-мінус 16 гривень. Час від часу статистика подає різні дані.
Але зарплата депутата має бути адекватна: дві, три тисячі… Мені важко казати, бо я не орієнтуюся в столичних цінах.
Ви знаєте, я не живу тою думкою, що через дев’ять місяців займу крісло в парламенті. Якби в мене була така фобія, то я би рахував: «А скільки ж то буде?...».
АРЕШТ ВІКТОРОВА – ЧИСТА ПІДСТАВА
- Чи є з-поміж існуючих «свободівських» депутатів обласної і Луцької міської ради такі, робота яких вас не влаштовує?
- В принципі працюють. Коли ми прийшли до ради, то я сказав їм, що тільки через рік ви відчуєте себе депутатами, зрозумієте механізм функціонування того органу – ради.
Нині я бачу, що люди куди активніше вникають у процеси, які є. Перший рік – це було скоріше методом тику, коли вони намацували позиції.
Ми не зав’язані ні в яких корупціях, ні в яких питаннях, де фігурують певні меркантильні інтереси. Наша позиція базується на нашому світобаченні.
- З огляду на це цікаво дізнатися, як ви оцінюєте арешт вашого депутата облради Олександра Вікторова, якому інкримінують саме корупцію?
- Я вважаю, що це була чистої води підстава. Ми зараз виграли два суди. Ніхто не може змиритися з існуванням фракції в обласній раді, яку не нагнули.
Ви ж розумієте, що всіх решту нагнули. По одному, двох, трьох, десятьох.
- Тобто злочину не було, і це все політичне замовлення?
- Я вважаю - так. З того часу, як Вікторов був затриманий, ми виграли один суд - апеляційний. Результат буде такий, що всі звинувачування будуть зняті.
- І разом з тим, Вікторов вже не є членом партії.
- Він призупинив своє членство на момент слідства і написав заяву про складання депутатських повноважень. Там різні кривотолки були з приводу дати написання, але це не відповідає дійсності, тому що людина сама написала число, місяць, рік.
- Чому ці сумніви щодо достовірності першої заяви Вікторова виникли?
- Я не знаю, чому виникли сумніви в журналістських колах. Бо, напевно, це перший випадок в історії волинської політики, коли депутат, розуміючи, що його арешт будуть використовувати для тиску на політичну силу, відмовляється від мандата. Це було не зрозуміло, в тому числі для журналістів. Але це є адекватна позиція людини.
- Я зрозуміла витоки цих сумнівів по-іншому. Депутат-свободівець Микола Яручик у своєму інтерв’ю «Волинській газеті» якось розповів, що усі кандидати в депутати писали заяву про те, що складають повноваження. Заяви були без дати...
- Я говорив про моральність. Ми ж розуміємо, що під цими заявами немає ніякої юридичної основи.
- Тобто таких заяв не було?
- Я не знаю, хто вам що говорив, але ви можете зайти до виборчої комісії і побачити заяву Олександра Вікторова на ім’я голови комісії. Я не знаю, звідки сумніви. Можливо, у когось і були сумніви, але я впевнений, що людина здатна робити мужні вчинки.
- Чи вірите ви в те, що Олександр Вікторов, покидаючи пост голови Європейської партії, вимагав у Олени Голєвої 2,5 тисячі доларів відступних? Голєва про це у нещодавньому інтерв’ю розповіла...
- Я страшно не люблю ні по життю, ні в інтерв’ю коментувати якісь пльотки. Мені це не цікаво. Якщо вона таке казала, то чого до суду не подала? Це не є предмет коментаря. Ми маємо завжди бути вище того.
- До слова, багато хто називає Миколу Яручика депутатом, котрий зможе незабаром поміняти своє політичне обличчя. Ви вважаєте його надійним бійцем партії?
- Час покаже.
- Доволі скупо... А от він у своїх інтерв’ю про вас дуже позитивно відгукується.
- Я йому вдячний!
Я НЕ КУМ ТЯГНИБОКА
- А як ви взагалі оцінюєте ваших депутатів-«новобранців»? Наприклад, Віталія Собка чи Олега Чернецького?
- Олег Чернецький має певний досвід у політиці. Він був заступником голови обласної організації «Наша Україна». Чи достатньо? Всі ми вчимося, адже ніде не вчать правилам політичної боротьби.
Віталієм Собком я надзвичайно задоволений, бо людина має свою позицію. Так, ми маємо тісні стосунки з Київським патріархатом. Бо ми відстоюємо інтереси української церкви, ми вважаємо, що має бути одна українська помісна церква. І аби українські церкви об’єдналися в одну. Вже як воно буде технічно вирішуватися і хто буде на чолі – то це церковна справа.
- Чому депутат Луцької міської ради Віктор Шостак так швидко покинув своє місце в раді?
- Напевне, були причини.
- Напевне, вони вам відомі. Все-таки за цю людину частина лучан віддали свої голоси.
- Люди голосували за «Свободу». Це його особисті мотиви і питання, про які я говорити не буду.
- Подейкують, що це сталося, тому що депутат Любов Серба, яка стала на його місце, – це кума Олега Тягнибока.
- Ні. Це не пов’язано. Якщо би так було, то я мав 100 варіантів, повірте мені, я би міг поставити Сербу третьою. Ну, щоб реально прохідною.
- А вона дійсно кума Тягнибока?
- Я не питав. Але Любов Сербу я знаю з 1990 року. Вона була в студентському братстві, з Олею Тягнибок, Олегом Тягнибоком. Вони були студентами, доля її закинула на Волинь, ми тут зустрілися.
Вона - наш партійний лікар, і всі зі своїми бідами до Люби, хто би на що не захворів, йдуть. Набираємо: «Люба, лікуй». І Люба нас всіх лікує.
- А у вас є родинні чи кумівські стосунки з Олегом Тягнибоком?
- Це не відповідає дійсності.
- Як ви познайомилися з вашим партійним лідером?
- Ми творили партію в 90-му році, невеликою командою з семи чи восьми чоловік. Написали першу програму і почали думати про розширення членства. І було дві базові організації: Волинська та Львівська. Волинська - на базі організації «Варта руху», яка діяла в Луцьку і Ковелі.
До речі, ця організація і луцький Свято-Троїцький собор забрала в Російської православної церкви.
Олег тоді був одним з лідерів студентського братства. Ми як патріотична організація почали працювати з лідерами молодіжних організацій, такими, як «Спадщина», «Українські ветерани Афганістану». І він як лідер громадської організації прийшов до нас, ми познайомилися, членом партії він став трішки пізніше.
Тобто по стажу Олег Тягнибок молодший від мене.
- Хто був ще тоді у вашій команді?
- Валерій Черняков, Віталій Конський, Віктор Дідок, якого вже не стало. Частина тих людей, які розпочинали з нами, вже відійшли в інший світ.
- Прообразом «Свободи» була СНПУ. Як складаються ваші стосунки з тими, з ким ви починали будувати партію СНПУ - Русланом Тимощуком та Ігорем Алєксєєвим?
- Ми періодично каву п’ємо.
- На тему політики часто сперечаєтеся? Немає бажання згадати разом молодість?
- Ми ж не ділили землю. Погляди десь сходяться, десь розходяться. Кожен з них є самодостатньою людиною.
НА ДОНЕЧЧИНІ «ЗАПАДЕНЕЦЬ» ЗВУЧАЛО ЛАСКАВО
- Люди, близькі до вашого оточення, зокрема партійних справ, кажуть, що ви досить авторитарний. Мовляв, від свободи у «Свободі» є лише назва. Ви справді жорсткий керівник?
- Тобто як - це лише назва? «Свобода» стоїть на певних ідеологічних засадах. Націоналізм – це не є виключно гасла. Це стиль життя, побудови партії.
- Ви жорсткий керівник?
- Не думаю. Я всім даю висловлюватися. Немає такого, що єдина моя думка правильна. Може бути в Святослава Боруцького чи Євгена Мельника правильніша.
Справа в тому, що у нас немає колективної відповідальності за будь-які рішення та дії. За ситуацію в області відповідає керівник обласної організації, а не комітет.
- Вам не здається, що принципово радикальні заяви, поведінка, імідж «Свободи» не сприяють прихильності до партії мирних, не «войовничих» українців? Відтак у багатьох через це виникає думка, що така партія, як «Свобода», вигідна Москві. Нею лякати зручно.
- Будь-яка дія, яку ми робимо – вона комусь вигідна, а комусь ні. Але ми не повинні оглядатися у своїх діях чи вигідно це Клімчуку, Романюку чи Москві.
У чому ми є радикальними? У відстоюванні національних інтересів, аби не продавали землю, української мови? А що нам робити? Зігнути голову і казати, як нам погано?
Що робили наші попередники в 40-х, чи козаки: відстоювали своє методами, адекватними часу. Так, ми не є ліберали, але коли злодій заходить до хати, то ви ж не кажете: «перепрошую вийдіть, будь ласка». А починаєте адекватно реагувати.
- Ви згадували Донецьк. Вас там «западенцем з Бандерштату» не називали?
- Ні... Ні, було. Я мав зустріч з чорнобильцями, які голодували під пенсійним фондом. Я приїхав до них, було темно, і в таборі я сказав: «Добрий вечір!». Вони одразу: «Бандерівці приїхали». Але було сказано це не з агресією, а приємно. Що приїжджають до них і переймаються їхніми проблемами.
І коли я казав, що Луцька міська рада прийняла рішення на їхню підтримку, то вони мало не плакали. Бо їхня рада навіть не пустила в сесійний зал зачитати звернення.
Частина людей намагалася говорити українською мовою.
Отими так званими реформами Янукович найбільше об’єднує Україну. Бо реакція на ті реформи однакова.
- Коли ж Януковича не стане, то що ж об’єднуватиме Україну?
- Зараз об’єднує ненависть до режиму, але я думаю, що має українців об’єднати бажання жити в національній державі з великими соціальними гарантіями.
У своїй ідеології ми і виходимо з праці Ярослава Стецька «Дві революції», де він на прикладі Богдана Хмельницького говорить про успішність національної революції, яка в основу боротьби ставить соціальне і національне питання, і була успішною. А також Івана Мазепи, який в основу ставив тільки національне питання – і боротьба була програна.
НА ВИБОРАХ ДОВІВ АВТО «ДО РУЧКИ»
- Ви не маєте вищої освіти і газеті «Хроніки Любарта» казали, що свої університети проходили на вулицях і майданах. Вступати до вишу взагалі не збираєтеся?
- Звісно, збираюся. Думаю, що або державне управління, або політологія.
- До волинського вузу?
- Так, я думаю. Думаю, що найближче політологія, бо це прикладне до всього. Мене давно вже викладачі агітують.
- До вступної кампанії 2012 року готуєтеся?
- Я задумуюсь. Думаю, що вступ то не є складний механізм.
- У вашій біографії зазначено, що ви до 1995 року працювали слюсарем. А з 2005 року стали комерційним директором ТзОВ «Астав». Чим ви займалися 10 років?
- Політичною боротьбою. Ми маємо вернутися у ті часи. Відкривалися фірми, закривалися. Я навіть мав невеликий бізнес.
- У якій сфері?
- У Луцьку мав кафе з товаришами. Потім стало тяжко з фінансами, і ми його продали.
- Яке саме кафе?
- На ГПЗ, його вже не існує.
- Якою автівкою ви зараз керуєте?
- Я користуюся машиною брата. Мав «Авео», але на виборах її добив до ручки. Виборчу кампанію в Локачинському районі наш кандидат проводив на моїй машині. Її довелося продати.
А мій брат зараз їде до Америки, і я взяв авто.
- Їде назавжди? Емігрує?
- Ні, по справах. (Посміхається.)
- Де ви працюєте?
- Я працюю. Як вона називається ця фірма… Нею керує Євген Мельник.
- А чим ви там займаєтеся?
- Комерцією. Як вона офіційно називається, зараз не скажу.
- А які у вас на цій фірмі обов’язки?
- Реалізація, деревообробна промисловість. Знаєте, що попаде, що треба вирішувати.
- Як ви думаєте, чи найближчим часом зросте ціна на деревину?
- Ой, я не знаю. Ціни ростуть катастрофічно. Принаймні той ліс, що продається з аукціонів. Принаймні для Євгенія Івановича, який торгує офіційно, не робить оборудок, то для нього ціни ростуть.
ДОНЬКА ПРОПАГУЄ «СВОБОДУ»
- У вас підростає дочка. Вона поділяє ваші праворадикальні погляди? Взагалі, ваша дитина цікавиться політикою?
- Однозначно.
- І в партію готова вступити?
- Їй 14 років, вона періодично відкриває сторінку в контактах, і я бачу людей, з якими вона спілкується і пропагує «Свободу».
- А ви бачите свою дочку в політиці?
- Дитина сама буде вибирати. Знаєте, у нас люди, якщо батьки мають гроші, то пхають дитину в медінститут, не питаючи.
Хоча дочку тягне до математики, до точних наук. Може, тому, що вчитель їй підходить...
- А дружина ваша політично активна?
- Звісно, в мене вся сім’я політично активна. Коли я одружувався, то попередив дружину, що є така специфіка. Я займаюся тою справою, якою вважаю за потрібне займатися, і можливість бувати дома може бути рідко. Адже бувають відрядження по всій Україні. Вона приймає як належне.
- Я чула про таке негласне правило, що «свободівці» не можуть одружуватися з росіянами.
- Я не коментую чутки. Такого пункту немає. Але ми всі читаємо Шевченка.
- «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями»?..
- Так… Але це вибір людини.
- Які ресторани і кафе ваші улюблені?
- Каву попити – це кав’ярня на Кривому Валу. Вона відповідає уявленням про кав’ярню.
- Маєте картку на знижку у «Кава-клубі», який належить вашому однопартійцю?
- Не маю. Я чув, що там є картка, але ніколи не говорив про це. Це не тому, що кафе Олега Чернецького. Просто атмосфера підходить.
Якщо про кухню – то любимо зайти в ресторан «У Миколи».
РОМАНЮК НЕ БУВ БИ ПРОТИ ПАМ'ЯТНИКА БАНДЕРІ, ЯКБИ НЕ КЛІМЧУК
- Вже чимало часу ведеться мова про зведення у Луцьку пам’ятника Бандері. Шукають гроші у бюджеті, збирають на масових заходах активісти гроші у скриньки. Чи є у вас в партії десятина на пам’ятник Бандері?
- Партія принципово не збирає гроші. Коли ця ідея обговорювалася, то ми зайняли позицію, що партія до тієї скриньки стосунку не має. Аби не закинули, що «Свобода» мала з того десятину.
- Я маю на увазі, чи є внутрішньопартійна десятина?
- Коли ми минулого року ходили колядувати, щедрувати, то усі кошти передали туди на побудову пам’ятника.
Зараз є спротив влади проти будівництва. Ніколи Партія регіонів на будівництво не погодиться. Вони кажуть, що пам’ятник хай би стояв в маленькому скверику, аби його ніхто не бачив, а ми мали задоволення, що ніби він є.
Але ми ставимо питання, що пам’ятник має бути на великій площі, і це має бути велич відображена. Мене здивувала реакція журналістів, коли ми видали 150 тисяч з бюджету.
- Що ж було такого дивного у ній?
- «Ліпше би дали на дороги». А коли мені подзвонили журналісти львівського «Експресу» і спитали про цю ситуацію, то вони не повірили словам, що на Волині немає жодного пам’ятника Бандері.
Коли у Львові будівництво пам’ятника зупинилося через відсутність коштів і з обласного бюджету виділили понад 1 мільйон гривень, то журналісти написали: «Нарешті виділили».
Влада робить спротив, але місце визначене, і варіантів з’їхати немає. Пам’ятник буде побудований.
Я так розумію, що Микола Ярославович (луцький міський голова Микола Романюк - ред.) вже був не проти, якби не Борис Петрович.
Я за те, аби в Луцьку будували багато пам’ятників. Хіба на Волині було мало визначних людей, аби економити якихось 100-200 тисяч на пам’ятники? На духовності не можна економити.
- Є теорія, що потреби в духовності для людини стоять після основних: потребі в їжі, житлі, теплі.
- Ми читаємо Біблію: не хлібом єдиним… Не можна казати: це первинне, а це вторинне. Якщо людина намагатиметься лише наїстися, то на що вона перетвориться?
- Ви вважаєте, що українці об’їдаються?
- Люди мають жити і духовним життям.
- Мене нещодавно здивувала цифра, що у маленькому Луцьку за кілька днів обігрітися і поїсти до наметів МНС прийшло близько 900 людей. Думала, що їх буде не більше ста. Можливо, рано все ж говорити про розумну економію на духовності?..
- Їм говорити про духовність складно, але це питання до «почую кожного» Віктора Януковича. А також до Бориса Клімчука, який розказує, як у нас йдуть реформи, як ми оптимізували медицину.
Зараз зняли фінансування - скорочуємо лікарів, поповнюємо ряди базарників. Так само у вчителів забирають години і кажуть на Волинському телебаченні: які ж несвідомі вчителі - не хочуть йти у відпустку за свій рахунок.
Адміністрація, а може, би ви машини попродавали? Зарплату зняли, надбавки? А це така однобока оптимізація: медицина, вчителі, а чиновників це не стосується.
Наприклад, скоротити кількість заступників губернатора. Янукович розбудовує Межигір’я, збільшує фінансування прокуратура, а закривають освіту. Ну то, може, Янукович глухий на одне вухо? А може, й на два.
НІ САЙТІВ, НІ МІТИНГУВАЛЬНИКІВ МИ НЕ КУПУВАЛИ
- Чи платите ви людям за те, що вони стоять у наметах або тримають прапори на мітингах по 50 гривень в день?
- Жодного разу ми нашим людям не платили. Це все добровольці. Вони йдуть за ідею. Мітинги чи тут, чи у Києві – ми ніколи не платили.
Єдине, що ми могли, то це найняти автобус. Як бачте, за платні мітинги завжди критикують всі партії, але ніколи «Свободу». Ми ідеологічна партія.
Ми робили, певно, найбільший за останній час мітинг до річниці УПА. Було біля 20 тисяч людей, і ні один з них не був проплачений. По проплачених видно: проходить година - і вони йдуть отримувати гроші. А наші ще довго тусуються по Києву.
- Ігор Гузь написав у «Фейсбуці», що «Свобода» купили видання «Під прицілом».
- Я би не хотів критикувати Гузя, але це було не коректно з його боку. Це не відповідає дійсності. Ми не купили жодного сайту. Ми можемо мати дружні стосунки з кимось, але ми не купували сайтів.
- А що ви читаєте з преси?
- Раз у тиждень мені приносять всю волинську пресу. Із загальноукраїнської преси мене цікавить «Дзеркало тижня». Ну і звичайно, переглядаю усі волинські сайти. (демонструє iPad зі відкритою сторінкою сайту «Під прицілом»). А також «Українську правду», «УНІАН», «Укр.нет».
- У вас є автори публікацій, які ви читаєте передусім - такі собі ваші «фаворити»?
- Я не можу сказати, що мені хтось подобається, а хтось ні. Це буде некоректно. Я можу сказати, що мені подобаються ті журналісти, які мають позицію і вміють її відстоювати.
- Вам подобається позиція автора «Української правди» Остапа Кривдика, який свого часу багато критикував «Свободу»?
- У нас різні погляди. Зараз, як бачите нас, більше критикують не ті, комуністи, а ліберали. Адже ми для них ідейно чужі. У нас цінності інші. І з цього приводу виникають дискусії.
- Що ви зробили корисного для тернопільчан у кріслі депутата Тернопільської обласної ради?
- Я був там недовго – оди рік. Займався Кременцем, Збаражем, тими районами. Я на виборах обіцяв, що знайду гроші на Кременецький музей, – я їх знайшов. Можливо, не всі, але це я зробив. Я обіцяв у Збаражі у садочку змінити всі вікна, різними механізмами, з конфліктами, але я їх знайшов.
В тому досвід був Тернопільської ради як приклад реального місцевого самоврядування, де рада - не набір тушок, а людей, які мають позицію. Вона дуже часто могла не збігатися з позицією губернатора.
Рада мала позицію, яка не співпадала чи в поділі бюджету. Процес проходив не так, як тут, де всі знають, що бюджет все одно проголосують.
По-перше, там надзвичайно інтенсивне обговорення бюджету з профільними заступниками. Там ще ніколи не прийняли той бюджет, що подавала адміністрація. Те, що добре адміністрації, – це не значить, що добре людям.
У нас немає місцевого самоврядування. В обласній раді набір тушок, на жаль.
КЛІМЧУК – ТО БАБА ЯГА, ЯКА ПРОТИ
- Які у вас стосунки з Борисом Клімчуком? Ви часто називаєте його кукловодом та іншими негативними означеннями. Втім сама бачила як при зустрічі обнімаєтеся. То така собі політична гра?
- Ні, то моя позиція. Бориса Петровича я знаю 15 років. Я знав його, коли він був губернатором, коли він не був губернатором, зараз є, потім знову не буде...
У нас є свої стосунки, але вони не впливають на мою політичну позицію. Якщо я вважаю, що губернатор шкодить своїми діями громаді, то я критикую, не дивлячись на прізвища.
Я розумію, що Борис Петрович довго потім сидів на селекторній нараді з тою статтею про казкотворчість, але це факт. Якщо би там було щось неправда, він би на мене в суд подав.
Він розказує з телебачення, як все добре, а я сказав, що це не так. Все є погано. Нічого особистого.
- А які у вас стосунки поза політикою? Вітаєте один одного з днем народження есемесками?
- Смс я не пишу, я не вмію. Тобто вмію, але дуже того не люблю. Нормальні стосунки як з головою адміністрації.
- Можете назвати конкретні досягнення «свободівців», якісь неполітичні економічні рішення, які покращили життя волинян?
- Сказати, що обласна рада покращила життя на Волині - це значить обманути всіх волинян.
- То можливо, вона взагалі не треба?
- Ні, просто справа в тому, що всюди життя, дякуючи режиму Януковича, не покращилося. Не могло ж воно покращитися на Волині, як би ми не старалися в обласній раді.
Але було багато місцевих рішень. На Замковій площі не продали кінокомплекс, дякуючи нашій позиції. На останній сесії ми не дали продати 11 аптек комунальної власності області, адже держава втрачає будь-який механізм впливу на аптеки. І коли виступає їхній начальник аптечного управління і каже, що вони йому не потрібні, то це означає, що він бездарний господар.
Ми прийняли рішення, аби не торгували ввечері алкоголем. Великі суперечки були, бо проти бізнесмени, які мають нічні кіоски. Торгуйте хлібом, але думайте про молоде покоління.
Вже три рази знімали питання лісів Звірівського господарства. Тут же ж зрозуміло, що йдуть певні схеми дерибану лісу. Розказують, що ніби все класно, але так виглядає, що «групіровки» в раді щось не поділили. Не зійшлися, знімають, знову щось домовляються.
- Якщо Партія регіонів ініціює рішення, яке об'єктивно буде на користь громаді, ви його підтримаєте?
- Ми не дивимося, хто ініціює, а лише на те, чи воно - на користь громади. Ми ж не будемо робити за принципом, як любить казати Борис Петрович «А баба Яга проти». Це він так поступає, коли ми вносимо якісь рішення чи звернення, і він як баба Яга - проти.
ТИМОШЕНКО З ЛУЦЕНКОМ ВИПУСТЯТЬ, КОЛИ МИ ПЕРЕМОЖЕМО
- Як ви думаєте, коли випустять Юлію Тимошенко і Юрія Луценка?
- Коли ми переможемо.
- А варто?
- Арешти політично вмотивовані - і крапка. Ми можемо говорити, що вони мають нести політичну відповідальність за свої рішення. Але те, що рішення судів не мають нічого спільного з юриспруденцією, особливо по Юлі - це однозначно.
- Ви кажете про перемогу. А що для вас є перемогою?
- Більшість у Верховній Раді. Коли Янукович муситиме посаду Прем’єр-міністра узгоджувати з опозицією, і опозиція прийматиме закон, виходячи з національних інтересів, який може не подобатися Януковичу. Все інше – це поразка.
Розмовляла Тетяна ГРІШИНА (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 30
Останні статті
Похреститися, повінчатися, померти: скільки грошей просять в церкві?
23 лютий, 2012, 16:54
Провладні кандидати вже на старті, опозиційні ще ведуть переговори
21 лютий, 2012, 14:37
Анатолій Вітів: Я старший свободівець, ніж Тягнибок
16 лютий, 2012, 15:31
Мер Луцька 70-х: «Звільнився, як «заївся» з головою облвиконкому»
14 лютий, 2012, 13:19
Миллионер с Запада
10 лютий, 2012, 15:50
Останні новини
США нарощуватимуть військову допомогу Україні
Сьогодні, 03:32
22 листопада на Волині: гортаючи календар
Сьогодні, 00:00
Де і коли у Луцьку та на Волині не буде світла 21 листопада. ГРАФІК
21 листопад, 23:19
Хоча з трудом в це вірю, але хочеться, щоб і в КОДі буда такаж свобода поднана з дисципліною виконання...
Пан депутат, мабуть, не знає, які зарплати отримують працівники адміністрації, а ще говорить про премії, надбавки....Май Бога в животі))) депутатік
"
- Де ви працюєте?
- Я працюю. Як вона називається ця фірма… Нею керує Євген Мельник.
- А чим ви там займаєтеся?
- Комерцією. Як вона офіційно називається, зараз не скажу.
- А які у вас на цій фірмі обов’язки?
- Реалізація, деревообробна промисловість. Знаєте, що попаде, що треба вирішувати.
- Як ви думаєте, чи найближчим часом зросте ціна на деревину?
- Ой, я не знаю. Ціни ростуть катастрофічно. Принаймні той ліс, що продається з аукціонів. Принаймні для Євгенія Івановича, який торгує офіційно, не робить оборудок, то для нього ціни ростуть."