Без шуму і пилу, або Хто пошкодує легені і вуха лучан?

Ми звикли вибирати мікрорайон для проживання за факторами, які спрощують наше життя: близькість до роботи, доступність транспорту, нові, ще не понівечені часом, будинки, кількість магазинів тощо.

Проте в жодному із оголошень «куплю-продам-обміняю» не зазначається: «екологічно чистий квартал». Ми настільки звикли до пилу і шуму міста, що просто не звертаємо на це уваги. І лише коли приїжджаємо в село, помічаємо: як тут тихо і добре дихається.

Хоч Луцьк і вважається одним із найчистіших та найтихіших обласних центрів України, утім це – швидше у порівнянні з промисловими містами-гігантами типу Запоріжжя чи Кривого Рогу. Насправді і у Луцьку безліч мешканців багатоповерхівок потерпають від роботи підприємств і викидів десятків тисяч автомобільних моторів. Що аж ніяк не додає чистоти повітрю.

ВІДКРИВ ВІКНО – КРАЩЕ НЕ ДИХАЙ!

Спеціалісти архітектурно-будівельних галузей мало не з ностальгією пригадують ті часи, коли питанням розвитку міської інфраструктури приділяли серйозну увагу.

У часи СРСР не було й мови, аби збудувати мікрорайон без школи, дитячого садочка (щоб діти зайвий раз не переходили великі дороги). Кожен квартал був відділений парком чи сквером. До прикладу, парк на 40-му виконував захисну функцію від північно-західних вітрів, які є найпоширенішими в Луцьку.

Заступник головного архітектора міста Ярослав Матвіїв розповідає: колись на Рівненській і Ковельській автомагістралях стояли спеціальні вимірювальні будки, де заміряли показники шуму і пилу. Вони і зараз там розташовані, але давно всіма забуті.

«Люди думають, що жити на проспекті Волі – добре. На жаль, вони приречені на автомагістральні викиди, вони хворіють. Приватні проектні організації не думають загалом про благоустрій: щоб була зелена ділянка, щоб дитячий майданчик був», – каже архітектор.

У Луцьку наразі через усе місто проходить автомагістраль, а поруч неї – житлові будинки. Генеральним планом передбачена об’їзна дорога від вулиці Яровиця, із мостом через Стир, проте її будівництво – нереальне.

Окрім того, архітектор розповідає: свого часу через проблеми у стосунках міської і обласної влади місто опинилося затиснутим з усіх сторін землями сільких рад, які не зовсім продумано теж стали зводити житлові масиви.

«Усе почалося із протистояння Бориса Клімчука (екс-губернатор, – авт.) із Антоном Кривицьким (екс-мер Луцька, – авт.). Тоді область взагалі відмовлялася «слухати» місто і цим користалися сільські ради навколо Луцька. Генеральний план був лише «десь», порушували його усі, хто хотів. Так з’явилися забудови в Підгайцівській сільській раді, Липинській, Боратинській», - каже Матвіїв.

Ці місця важко назвати комфортними для життя. Адже найтиповіші для Луцька північно-західні вітри «здувають» з міста на ці житлові масиви увесь бруд, в тому числі з підприємств. При цьому умова «відгородження» від вітрів зеленими насадженням – не дотримана.
«Північно-західні вітри несуть туди увесь бруд від Луцька, крім того, поруч – Рівненська траса. За радянських часів там планувався промисловий район. А тепер тут живуть люди, і всі ці нюанси відбиваються на здоров’ї їхніх дітей і онуків», – переконаний Матвіїв.



Архітектор зазначив також, що не є сприятливими і мікрорайони Вишкова, Ківерцівської, адже там теж – промзона.

А на 33-у і 40-у, які вважаються спальними районами, свої проблеми: по-перше, автомагістралі, по-друге, незахищеність від вітрів.

Найбільш чисте повітря – у міських районах Кічкарівка, Малий Омеляник та на вулиці Львівській і вуличках, близьких до неї. Саме ця – південна – частина міста є оптимально сприятливими для проживання, вважає заступник головного архітектора міста.

СПОКІЙНІШЕ – НА ПАРАЛЕЛЬНИХ ВУЛИЦЯХ

«Не захистиш себе – тебе ніхто не захистить. Але у випадку із шумом – ще гірше. Якщо ти живеш, до прикладу, на проспекті Перемоги, у кого будеш вимагати, щоб перекрили рух?» – коментує проблему директор Волинського агентства Нерухомості Лариса Мусійчук.

Вона додає: до прикладу, мешканці вулиці Львівської неодноразово зверталися до міської влади, щоб обмежити рух, бо біля тубдиспансеру вже вісім людей загинуло.

«Але навіть цей факт не дає можливості ввести обмеження, бо траса загальнодержавного значення і обмеження швидкості не передбачено», - нарікає Лариса Мусійчук.

Ріелтор переконана: найгірше, коли люди, обираючи житло, не думають відразу про такий фактор як шум. Новобудови зараз здебільшого будуються за принципом: «аби побільше усього втиснути на земельній ділянці».

Не схвалює Лариса Мусійчук і забудови «підковоподібної» форми чи так звані «колізеї»:

«У такому випадку усі квартири, які виходять у двір, отримують гул з закритого простору за «ефектом колодязя», І маємо: хтось невдало припаркувався, сигналізація спрацювала – «Добрий вечір всім!». Вранці собака зачепила авто – знову сигналізація – «Добрий ранок всім!».



«При теперішньому технічному прогресі із миючими пилососами все-рівно знаходяться унікуми, які щосуботи тягнуть у двір килими вибивати. До цього всього додають неспокою народні гуляння, а також – незалежно від віросповідання – доводиться слухати дзвони ранішньої і вечірньої служби», - розповідає директор агенсттва нерухомості.

До слова, відносно тихими і комфортними для проживання вважаються паралельні вулиці до центральних проспектів, а також – окраїни.

БУДИНОК БЕЗ МАГАЗИНУ – ТИХІШИЙ

Наразі в Україні діє положення про норми шуму, прийняте ще в далекому 1984 році. Вони покладені в основу вже українського нормативно-правового акту – Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», останнє тлумачення якого вийшло друком 1995 року. Ним користуються і досі.

Згідно з цим законом громадяни мають право на безпечні для здоров’я та життя побут, відпочинок і навколишнє середовище. Стаття 24 зобов’язує підприємства, установи та організації вживати заходів з недопущення перевищення рівнів шуму на так званих захищених об’єктах, в число яких входять житлові будинки та прибудинкові території.

Допустимий рівень шуму залежить від території і часу доби. В середньому для житлових будинків він не повинен перевищувати 45-60 дБ. Максимальна допустима межа для здоров’я людини – близько 80 дБ. Причому на рівні 68-90 дБ виникають неприємні відчуття, при 120-130 – больові, а ось при 150 можна втратити слух.

Що ж означають ці цифри? Для порівняння: голос людини, яка говорить пошепки, не перевищує 10 дБ, нормальний голос – 40 дБ. Автомобільна дорога середнього завантаження створює рівень шуму близько 80 дБ. Гучна музика – 120 дБ. А ось реактивний літак гуде аж на 150 дБ при зльоті.

Завідувачка санітарно-гігієнічною лабораторією Луцька Надія Сачко розповідає, що раніше проводили планові перевірки шуму, проте зараз – лише за скаргами мешканців. Сьогодні скаржаться збедільшого на роботу клубів, магазинів та на сусідів. Медик зазначила, що дійсно шуму в квартирах суттєво додають магазини із холодильним обладнанням та кондиціонерами.

«Під час найгучнішого концерту може бути 110дБ. – каже завідувачка санітарно-гігієнічною лабораторією Луцька Надія Сачко. – У квартирах має бути гучність не більше 40 дБ. Зазвичай у нас в цьому плані мало роботи – торік ми робили всього 78 квартирних замірів шуму. Для порівняння, на якість води в нас щоденно по дві-три заявки».



Надія Сачко також розповіла, що за скаргами вони роблять безплатні заміри шуму, але якщо людина бажає просто перевірити своє помешкання, то повинна буде сплатити за кожну кімнату по 120 гривень.

А от на шум транспорту скарг уже не надходить. Люди змирилися: хочеш жити в місті – терпи шум і загазованість.

ХТО ЖИВ В ЦЕНТРІ ЛУЦЬКА – БІЛЬШЕ НЕ ХОЧЕ

Роками проживаючи на одному місці, мешканці мимовільно звикають і до поганої інфраструктури, і до гамору. А от коли з’являється можливість порівняти, відсутність комфорту стає більш очевидною.

Найбільш потерпають від шуму в нічний час мешканці центру та будинків, де поблизу є розважальні заклади.

«Товариш попросив пригледіти за квартирою на Лесі Українки, майже біля «Бім-Бому». Залишив гроші на косметичний ремонт. Перші ночі не міг заснути десь до трьох. А коли народні гуляння на свята – то взагалі жах. Жив там два місяці. На другий вже встановив пластикові вікна – не допомогло», – пригадує лучанин Валерій.

«Ви, думаєте, що старші люди нарікають на шум нічних дискотек через поганий характер? Даремно. Спробуйте пожити над кабаком, де постійно відбуваються якісь заходи. Ніяких нервів не вистачить», – нарікає пенсіонерка Ольга.

Навіть якщо заклади належним чином подбали про шумоізоляцію, людський фактор здолати важче. Спробуйте втихомирити веселу компанію після вдалого гуляння!

«Живу навпроти відомого, скажемо так «нашумілого» бару в центрі. Шуму музики не чути. Але ж молодики напідпитку постійно виходять на перекури. Мати, крики, бійки… Лише після часу ночі трішки заспокоюється», – розповіла лучанка Тетяна.

* * *

Схоже, лучани змирилися: хочеш жити серед «благ цивілізації» - терпи гази і шум. Хтось рятується наглухо закритими вікнами, хтось шукає менш комфортне, але віддалене житло, а є й такі, хто втікає жити за місто. Але більшість – адаптовується. Мало задумуючись про невидимий, але згубний вплив на здоров’я і дітей, і дорослих.

Костянтин ЯВОРСЬКИЙ
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.