Про корупцію, кримінальні справи та клани Колісників у волинських лісах

ВолиньPost взяв інтерв'ю у колишнього начальника Волинського управління лісомисливського господарства, депутата Богдана Колісника.

Депутат обласної ради Богдан Колісник відповів на запитання від керівника ВолиньPost Володимира Пащенка.

Традиційне запитання для всіх моїх гостей: чи є якісь питання на які ви не хотіли б чи не можете дати відповідь?

Я думаю, що для мене сьогодні таких незручних запитань немає.

Добре тоді починаємо. Перше, з чого хотів би почати – це ваша людська оцінка того, що відбувається у нас в країні, на Сході і як ви до цього ставитесь.

Мені як людині, яка народилась на Івано-Франківщині, в родині якої все життя проповідувала національні ідеї України і розстріляли діда в 39-му році так звані визволителі, то важко сьогодні дивитись на те, що відбулось в Криму, і на те, що відбувається на Сході, де гинуть наші люди. Ми бачимо, що територія втрачена, але в цій ситуації приємно дивитись тільки на те, що в Україні нарешті з'явились українці, які захищають не на словах, а на ділі свою державу. Тобто це не платний патріотизм, а дійсно патріотизм, і в нас українці стають справжніми патріотами своєї країни.

Добре, а скажіть, будь ласка, на Сході у нас що: антитерористична операція чи справжня війна, як на вашу думку?

Я вважаю, що все таки там відбувається війна. Багатомасштабна, повноцінна війна і от такі незрозумілі дії з української сторони навіть мене насторожують і викликають певні запитання чому так, а не так.

Повернемось до сьогодення, до Волині, до наших волинських справ. Скажіть, будь ласка, ви з якого часу працюєте в лісовому господарстві, в цій темі, з якої посади почали працювати. Тому що у нас, коли заходить тема про лісове господарство чомусь відразу згадується прізвище Колісник.

Моя дорога в ліс почалась зі шкільної лави, коли настільними книгами для мене був Пришвін, Паустовський. Багато також читав книг Джека Лондона, які були пов'язані з природою. В 1969 році я вступив у Лісотехнічний інститут, і рахуйте більше сорока років живу проблемами лісу. І це що відбувається зараз в лісі, то це для мене не просто пустий звук, а воно все проходить через душу і серце, і це треба тонко відчувати.

Ми дуже багато чули, що є корупція і я не можу не запитати: багато хто говорить, що є такі клани Колісників, і є такі корупціонери, що нажились, «нахапались» лісу і от вони тепер жирують чи тоді жирували. У мене просте запитання: особисто по Вам, Богдане, зараз відкриті якісь кримінальні справи в корупції, чи є якісь факти корупції чи це всього-на-всього балачки?

Розумієте в лісі, як я завжди повторюю, з голоду не помреш, але в лісі не можна так «баснословно» розбагатіти. Коли починаються вибори, то відразу випливає прізвище Колісника і проблеми. Спочатку - це були зубри, згодом вже почалась корупція. Тобто в мене таке враження, що є певна когорта людей, яка назначає собі ворога і починає його розкручувати.

В даному випадку - це був покійний Борис Петрович. Зараз модним стало прізвище Колісник, і коли ведуться розмови про «корупціонера» Колісника, в лапках, то я ставлю інші питання. Переді мною працював сумнозвісний Мазурик, то нехай він поділиться і може в нього є досвід, як начальнику управління самому можна виконувати якісь незаконні дії. Начальник не може взяти бензопилу і зрізати дуба чи сосну, начальник мусить дати команду директору чи лісничому. Але якщо в когось є якісь дані чи факти, то я думаю, що за п'ять останніх років вже вони десь би випливли. Тоді виникає питання: хто дав право? Я ж такий українець, як і всі, в мене є якась честь та гідність. Не розумію, чому наші закони дозволяють топтатись по людині.

У мене було питання. На жаль, я не отримав відповіді. Хочу його ще раз повторити: чи є в правоохоронних органах на сьогоднішній день якісь претензії конкретно до вас по фактам корупції за час роботи у лісовій галузі?

Є такі надумані версії, які відлетіли поступово і зараз нічого немає.

Тобто насправді правоохоронні органи на сьогоднішній день ніяких кримінальних справ в корупції не порушували?

Не порушували.

Тоді рухаємось далі. Скажіть, будь ласка, от ви майже сорок років в лісовій галузі, то що там зараз відбувається? Який стан лісової галузі на сьогоднішній день? Тому що я особисто не пам'ятаю, щоб за Колісника було щось чути про бурштин, про всі ці місячні пейзажі, які з’являються від видобутку бурштину. Ми нічого не чули про свавілля в чорній вирубці лісу. Так, були поодинокі факти, чорні вирубщики лісу були завжди, але такого масового явища не було. От Ваше враження і Ваш аналіз того, що відбувається в лісі?

Щоб дати конкретну оцінку того, що відбувається в лісі, то потрібно там попрацювати, але як проста людина, так само як і ви, то ми все бачимо здалеку, з узлісся. Бо те, що відбувається в лісі, спочатку потрібно вивчити, а тоді показати на фактах.

На мою думку, то в області піднімається шум саме тоді, коли заходить розмова про призначення Києвом тієї чи іншої кандидатури. Тобто є певний тип людей, який не хоче, щоб громадськості були відомі конкретні факти про ту ситуацію, яка існує у волинських лісах. Я думаю, що громадськість, а також і правоохоронні органи отримали надзвичайно цікаві факти. Зараз не хочу голослівно говорити, тому що це тільки слова. Думаю, що через деякий час у лісі буде державний порядок, буде дана державна оцінка тим речам, які є, на жаль, сьогодні в лісі. Це є і видобуток бурштину в Маневичах, і самовільні рубки і те, що суб'єкти підприємницької діяльності, які не забезпечені деревиною для переробки, змушені займатись крадіжками деревини і так далі.

Насправді після Революції гідності, коли були зроблені певні кадрові зміни, в тому числі був зміщений Богдан Колісник, я очікував, що новий керівник Волиньлісу вийде з якимось шокуючим аудитом, де будуть знайдені якісь жахливі недоїмки, вражаючі цифри, але насправді такого не сталося. Немає якихось кримінальних справ, немає якихось вражаючих розслідувань.

В цій ситуації дійсно хотів би запитати. Ви, як людина, яка віддала сорок років свого життя лісу, що відчуваєте? От Ви робили свою справу, можливо, десь щось добре, десь щось упустили, щось було розкрадено, але немає явних фактів, і ніхто нічого не розкрив, а так кричали. От як Вам з цим живеться? Дійсно ж наговорили багато, а по факту нічого немає?

Ви дійсно задали питання дуже болюче для мене. Коли віддаєш себе справі, якій присвятив все життя, а потім отримуєш в результаті оцінку від людей, яким ти довіряв, яких ти сформував, яких ти зробив такими, якими вони є на сьогоднішній день, не негідниками, а я маю на увазі професіоналами, то стає боляче.

В мене таке враження, що це мені «подяка» за те, що може при їхньому навчанні як лісознавців, можливо дозволяв певну різкість, можливо не мав педагогічного таланту, хисту. І зараз вони, ну не всі слава Богу, а деякі мстять за те, що я коли бачив, що вони не справляються з обов'язками лісівника чи директора, то це означало звільнення з посади.

Я не надіявся на всенародну любов тому, що для мене це був ліс Волині і я підходив під таким кутом зору – чи ця людина потрібна лісу? В середньому ми звільняли з роботи по 180-200 працівників лісового господарства – це не мало, і те що відбувається на сьогодні біля мене, це хтось використав як неприязнь, а іншого я не бачу.

Я би сказав так, що коли була ера Колісника, як її називають, багато хто з екологів і зелених активістів говорили і зараз говорять, що були якісь висадки. Тобто Колісник думав, що він буде багато років в лісовому господарстві і все робив для розвитку волинського лісу. Ті люди, які зараз є в лісовому господарстві, за оцінками експертів, прийшли тимчасово і хочуть використати ліс Волині, його ресурси та можливості, а потім піти, скажімо, десь в іншу галузь чи іншу область. Що має бачити в лісі керівник і що має зробити для того, щоб ліс мав перспективу існування і розвитку?

Так, справжній лісівник – це стан душі, заробітчани тут не проходять, і ліс – це не дрова, це не палетні заготовки, ліс треба, ще раз повторюю, відчувати, його треба знати і з ним треба жити. Слава Богу, що в наших волинських лісах таких людей ще є не мало і не все ще втрачено. Нам треба вчасно позбутись людей, яким ліс байдужий і людей, які прийшли у волинський ліс заробляти, взяти від нього по максимуму. І від таких людей, чим скоріше волинський ліс очиститься, тим він буде чистіший і буде спокійніший, бо зараз ліс дійсно шумить і просить про допомогу – це я заявляю може трохи пафосно, але за те щиро.

Мало хто знає такий факт в часи Революції гідності, що Богдан Колісник долучив підприємців до допомоги Євромайдану в плані побудови таких будинків, в яких могли би євромайданівці перезимувати. Скажіть, от ви були держслужбовцем в часи Януковича, Ви ризикували, починаючи від посади і закінчуючи своїм здоров'ям. Навіщо Вам взагалі треба було от в це вплутуватись і вв'язуватись?

На жаль, сьогодні ніхто не говорить, що всі так звані кримінальні справи, які мають продовження й сьогодні, були розпочаті ще при уряді Януковича. Мені не зрозуміло, чого новопризначений прокурор тримає біля себе тих заступників, які в той час при Януковичу, при прокуророві Параці, організовували мені гоніння, кримінальні справи, схиляли до різних невдячних справ. В кінцевому результаті, розумієте, я ризикував тоді багато чим, але я сказав, що організовувати схеми я не буду, тому що це несе величезний удар деревині.

Я не все можу говорити. Зрозуміло, але треба все ж таки і трохи оглядатись назад, бо той, хто забуває, що було у минулому, який не вчиться на помилках, то ясно, що не буде мати майбутнього. Тоді коли ми робили будиночки, так я ризикував, ризикували і ті директори, які ці будиночки робили, але ми знали, що ці будиночки потрібні на майдан для обігріву людей. Там люди стояли не тільки з Києва, там люди були на майдані наші – волинські, які дійсно щиро вірили, що будуть зміни, зміни на краще. На жаль, ми маємо те, що маємо сьогодні.

Не можу не спитати про трагічний випадок з відомим волинянином Ігорем Єремеєвим. Ми знаємо, що ви були очевидцем того, що сталося. Як взагалі все відбулося і чи був шанс у Ігоря залишитись живим?

Мені дуже важко говорити про цей випадок тому, що Ігор Миронович був для мене людиною, яку я глибоко поважав і в ту трагічну хвилину був поруч з ним, буквально поруч. Його останніми словами були: «Богдан Іванович, який прекрасний сьогодні день, який ранок прекрасний», – це буквально останні слова. Він мав шанс врятуватись, але Ігор Миронович загинув в сідлі, загинув на повному скаку, тобто в русі, в динаміці. Він надіявся втриматись в сідлі, не хотів падати, тому що в нас було, якщо впав, то це трішки соромно. Якби він злетів з сідла, то залишився би живий. Він хотів коня втримати і до останньої секунди боровся з долею, боровся з конем і сталось те, що сталось. Він не падав з коня, просто кінь перекинувся через голову і придавив його всією своєю масою.

Дякую. І на останок, щоб ви хотіли побажати волинянам, читачам ВолиньPost

Дякую вам за те, що ви запросили мене на розмову. Волиняни читають і поважають ВолиньPost, бо дійсно тут інформація об'єктивна.

Глядачам і читачам ВолиньPost хочу побажати міцності духу, оптимізму, віри в те, що обов'язково буде краще, що війна на Сході закінчиться, Крим буде наш. Дякую тим людям у волинському лісництві, які сьогодні, незважаючи ні на що, працюють в лісі.

Шановні волиняни, шановні лісівники бажаю триматись, робити свою роботу, бо правда переможе, бо треба жити законами природи, бо в дерев листя осінню облітають, весною зацвітають квіти, листя з’явиться свіже і все буде добре. Дякую.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.