«Це незабутній емоційний оргазм», - як лучани «воювали» під Ватерлоо. ФОТО

Битва під Ватерлоо – не просто грандіозне шоу, це неповторна атмосфера, зануритися в яку можна певне тільки раз на кількасот років.

На організацію урочистостей 200-ї річниці «битви народів» Бельгія витратила 10 мільйонів євро.

100 гармат і 2,5 тонни пороху. Більше 5 тисяч піхотинців і понад 300 кавалеристів учасників реконструкції. Автентичні мундири, справжні штандарти, відтворений до найменших дрібниць військовий побут, - усе для понад 120 тисяч глядачів.

Але побачити реконструкцію битви – це одне, інше діло – бути в самісінькому її центрі, відчути весь драйв на собі.

Побували на битві під Ватерлоо й лучани. Це люди різного віку, різних професій, яких об’єднало спільне хобі – любов до історії. Йдеться про учасників «Клубу любителів військової історії», які спеціалізуються на епосі відтворення бойових дій і побуту учасників наполеонівських воєн.

Про воєнно-історичні реконструкції розповіла координатор клубу Наталія Лисенко.

«РЕКОНСТУКЦІЯ – ЦЕ ШАЛЕНО ДОРОГЕ ЗАДОВОЛЕННЯ»

– У реконструктори подаються передусім ті, хто в дитинстві не награвся у війну, кого цікавить історія воєн, участь у їх відтворенні.

Розповісти ці відчуття практично неможливо. Я займаюся реконструкцією 12 років і кожного разу куди б не їхала, в Іспанію, Італію, на Ватерлоо, кампанія не повторюється.

Часто у нас плутають реконструкцію та бутафорію. Так от реконструкція – це шалено дороге задоволення. Бо ж, якщо в бутафорії допускається використання більш-менш схожих мотивів, синтетичних тканин, штучного хутра, то в наполеоніці такого немає. Тут все, навіть найменша дрібниця, мусить відповідати епосі. Жодних замків на одязі, жодних пластмасових ґудзиків. І тут зібралися фанати.

Що таке наполеоніка? Це найбагатше хобі світу. Так, мундир солдата коштує мінімум 10 тисяч доларів. Мундир офіцера – стільки, скільки ж коштує позашляховик. Генеральський мундир обходиться у вартість нового БМВ з салону. А треба ж ще мати коня... Але ж якось на Ватерлоо прилітає цілий полк кірасирів зі своїми кіньми з Нової Зеландії. Можете собі уявити, яке це захоплення?

«Коли ми вперше потрапили на Ватерлоо 11 років тому, усіх цікавило, як українці, тобто люди системи, які ніколи не вчили правдивої історії, там опинилися».


Окрім того, наполеоніка є єдиним рухом, який має такий великий світовий масштаб. Наш імператор Марк Шнайдер родом із Канади. Є група реконструкторів із Мексики, з Америки, з Канади. Не кажучи вже про всю Європу, починаючи від Норвегії і закінчуючи Україною.

Коли ми вперше потрапили на Ватерлоо 11 років тому, усіх цікавило, як українці, тобто люди системи, які ніколи не вчили правдивої історії, там опинилися.

«КРАЩЕ У ВІЙНУ ГРАТИ, НІЖ В РЕАЛЬНІЙ БРАТИ УЧАСТЬ»

– У нашому такому страшному світі, в якому ми живемо, кожна людина повинна шукати такий позитив і таку команду, де можна духовно зростати, розвиватися.
Девіз реконструкції – дорогами війни до миру. Вивчаючи війну ти розумієш, що воювати не захочеш ніколи. Краще у війну грати, ніж в реальній брати участь.

«Королева Англії, принц Чарльз, прем'єр-міністри і президенти багатьох держав – тут така тусовка»

Зазвичай два табори стоять через дорогу: тут французи, там – австрійці. Але жодної ворожості, якоїсь ситуації, яка склалася між Україною та Росією, ніколи не було з жодними нашими супротивниками.

Що дає людині це захоплення? Хобі ж є різні: і полювання, і рибалка, і інше. Але ловити рибу може кожен, і полювати теж може, а ось потрапити на історичну тусовку можуть тільки одиниці. Наполеоніка розвиває багатопланово.

«НІБИ ПОТРАПЛЯЄШ В МАШИНУ ЧАСУ»

– «Клуб любителів історії» – сімейний клуб. Тому ми акцентуємо увагу на подорожах, доступних за ціною, подорожах разом із родиною найкрасивішими куточками світу. У нас в клубі зросла дітвора, яка раніше була призначена барабанщиками перед строєм, тепер же може стояти в строю барабанити.

Ми досить шановний клуб в Європі і вважаємося одним з кращих клубів реконструкції.

Як визначається хороший клуб чи поганий? Наскільки історично достовірна реконструкція мундира, табору, виконання команд, наскільки ти відповідаєш епосі. У більшості реконструкторів справжня зброя, шаблі, у багатьох – справжні ґудзики, які купуються на антикварних ринках, автентичні речі побуту: свічники, котли та ін.

Коли приїжджаєш, ставиш табір, переодягаєшся, ховаєш свої сучасні речі за намет, ти ніби опиняєшся в машині часу.

Як можна сучасній людині відпочити від цього побуту, від зручностей, Інтернету? Потрапити в таку машину часу. Це такий дух, це така магія, така енергетика, що вона передається одразу, як тільки сюди потрапляєш.

А як приймаєте до себе людей?

– Напевно, через особистий контакт. Друзі друзів. Скажімо, у мене була така історія. Захворів важко кіт. Я його довго лікувала і випадково потрапила в одну місцеву ветеринарну клініку, де був хороший лікар, який переконав мене поборотися ще. Я так хотіла за це віддячити. Тому вирішила зробити йому емоційний подарунок – запросила поїхали з нами на Ватерлоо. Вже шостий рік він не пропустив жодну компанію. Відповідно всі ветеринари міста автоматично підтягнулися в наш клуб.

Половина лікарів обласної клінічної лікарні теж схожим чином підтекли в наполеоніку.

«А ПІСНІ МИ СПІВАЛИ СПІЛЬНІ: ПОЛЬСКІ ТА УКРАЇНСЬКІ»

– Наш табір, зазвичай, найгостинніший. Скажімо, прийшов до нас хлопець із сином. Сам він родом з України, тільки вже в третьому поколінні, живе в Аргентині і погано говорить українською. Його сина звати Іван, дружина – француженка. Так от він спеціально розшукав нас, прийшов із українським прапором, співав з нами пісень, він не хотів іти.

Або ж завітали у табір дві жінки. Одна мешкає в Бельгії, друга – у Франції. Вони приїхали спеціально для того, щоб з нами поговорити. Обидві – родом із України. Не кажу вже про наших братів поляків, які нас там підтримували.

А пісні ми співали спільні. Польські та українські. Навіть на дискотеці.

Як розказати, що таке історична дискотека? Це коли кількасот людей сидять в наметі, всі за епохою одягнені, і у них немає драйву. Ми зайшли туди з баяністом і вже через 15 хвилин були ді-джеями дискотеки. Нас не відпускали до ранку. Намет ходив ходором і після кожної пісні здригався від вигуків «Слава Україні», «Героям слава». Тому європейці вивчили дуже багато наших мелодій.

РЕКОМЕНДУВАЛА БИ ПОЛІТИКАМ ЧИТАТИ ЗАПОВІТ НАПОЛЕОНА

– Саме з епохою Наполеона закінчилася епоха лицарських воєн. Натомість стала з'являтися зброя масового ураження, застосовуватися абсолютно інша тактика. Вже не було благородства.

Наполеон ніс на своїх прапорах такі цінності як свобода, рівність і братерство. Він був основоположником демократичної системи управління держави. Сьогодні вся Європа живе за його законами. Всі основи юриспруденції, які були прийняті Наполеоном 200 з гаком років тому, досі є актуальними і незмінними.

Наполеон був надзвичайною людиною сам по собі. Часто говорять про комплекс Наполеона, комплекс маленької людини. У Наполеона був ріст 1,67 метра. На фоні гренадерів, які були по два метри зростом, імператор звичайно виглядав маленьким. Але він мав звичайний середній ріст людини кінця XVIII-XIX століття.

«Шкодую тільки про те, що радянська школа і сучасна історія не дає нам об'єктивних правдивих знань з історії»

Саме Наполеон вперше в управління державою брав людей талановитих, вихідців із простих сімей. Першим, хто стратив за казнокрадство і те, що ми називаємо зараз корупцією, був Наполеон. Йому було плювати, хто це і яких людина досягла вершин.

Я би рекомендувала усім політикам читати заповіт Наполеона, який він залишив по собі. Просто не перестаю захоплюватися і шкодую тільки про те, що радянська школа і сучасна історія не дає нам об'єктивних правдивих знань з історії.

А епоха ампір (імператорський стиль) – це ж ціла епоха в культурі, в музиці, в живописі, в одязі та архітектурі…

«ЗАХІДНА УКРАЇНА БУЛА ІНТЕГРОВАНА В ЄВРОПУ ЗАВЖДИ»

– Наш край має безпосереднє відношення до наполеонівських воєн. Як відомо, раніше Західна Україна була територією Польщі. З 1807 року легіони польських солдат стояли під французькими прапорами, вони фінансувалися з французької скарбниці.

До речі, і польські улани, і легіон «Вісла» вважалися найвідважнішими воїнами. Так от багато з цих офіцерів і солдат були вихідцями з сучасної зараз України. Тому наш клуб відтворює 2-й легіон «Вісла», яким командував Ян Генрік Домбровський.

«Хто такий російський солдат? Це кріпак, у якого не було імені, якого знали за номером, який проходив через страшні приниження і тортури»

Часто нас запитують, чому ми не зображаємо росіян? Справа в ментальності. Хто такий вільний солдат у Франції. Це соціально захищена людина. У 1807 році вже була система страхування, а всі воїни мали страховку. Хто такий російський солдат? Це кріпак, у якого не було імені, якого знали за номером, який проходив через страшні приниження і тортури.

Зрештою тому й потрібна Україні євроінтеграція. Росія досі не змогла перемогти багаторічну ментальність кріпацтва. Натомість Західна Україна, ми стверджуємо, була інтегрована в Європу завжди. Українці відстоювали свободу, рівність і братерство, – ті цінності, які ніс Наполеон на своїх прапорах, цінності, які об'єднали Європу через 200 років.

Тому, обираючи через 200 років, який мундир одягати: кріпосного чи вільної людини, ми обираємо останній.

«У КОЖНОГО Є ТАКА МРІЯ ДИТИНСТВА»

– Я прийшла в наполеоніку 12 років тому. Мої хороші друзі-реконструктори вирішили зробити мені подарунок не матеріальний, а духовний – запросили на Бородіно.

Бородіно – це теж щорічний захід. Але європейці туди не їздять через відсутність належного контролю. Скажімо, відзначали 200-ту річницю битви 1812 року. Начебто оголосили, що це буде масштабний фестиваль, працювала служба безпеки. Був присутній Путін, Медведєв. Але…

Є в Росії така проблема як пияцтво. Тому, коли вранці козаки падають з коней і ламають собі хребти, або через безвідповідальність прострілюють людині печінку – Європа шокована.

Тому на російські заходи європейці їздити просто не хочуть. І справа не в політиці Путіна. Це така ось відчайдушність, ментальність козачків. У Європі такого немає. Тут цінність життя, безпека є питанням номер один.

І все таки, побачивши вади Бородинської битви, Ви захопилися реконструкцією…

– Знаєте, у кожного є така мрія дитинства. У мене був улюблений роман «Війна і мир». Наташа Ростова, сукні… Ми ж виросли на цьому. Мені хотілося бути принцесою. І я зрозуміла, що це і є та можливість реалізувати свою потаємну мрію.

Дуже красивий час, красива епоха. Тому коли я потрапила в колектив реконструкторів, він мене просто заразив своїм захопленням. І по маленькій крупинці, я спочатку отримувала якісь знання, потім поїхала у Францію, в Іспанські кампанії. За 12 років ми об'їздили всі ці кампанії.

«НАЙСКЛАДНІШЕ – ЦЕ КОСТЮМИ»

– Для того, щоб пошити мундир, ми дуже довго листувалися з музеєм Армії, з Бельгійським королівським музеєм. Нам дозволили, щоб туди приїхали двоє наших фахівців. Для них спеціально закрили музей, відкрили вітрину, дістали мундир, дозволили сфотографувати в деталях, зробити відбитки ґудзиків, зафіксувати фрагменти ківера, як вони в'яжуться. Це все дуже велика праця.

Всі костюми робляться вручну. Не можна їх зробити фабрично. А тому це дуже дорого пошити відразу все і повністю. Люди, що приходять в клуб, спочатку шиють кітель, потім – ківер, потім – патронну сумку, ранець. Є багато предметів, які обов’язково повинні бути у стройового солдата.

Жінкам простіше. Фігура дозволяє – сукня її підкреслює, як ні – приховує. Дуже хороша мода. Кожній жінці приємно одягнути цей капелюшок зі стрічками, з мереживами, цю сукню, прийти на поле, помилуватися своїми чоловіками.

Де берете тканини на одяг?

– Взагалі для мундирів використовувалося сукно. І ми його замовляємо. Або купуємо на ярмарку. Коли відбуваються такі великі заходи, виїжджають виїзні магазини, які привозять взуття, що відповідає епосі, чоботи, ранці, якісь елементи, що підходять усім. Адже у кожного підрозділу своя форма, її немає універсальної, як, наприклад, у радянській армії.

Всі речі були дуже функціональні. Вже тоді носили вовняні високі шкарпетки для того, щоб зігрівати ноги, хоча були ще й онучі. Форма була продумана до дрібниць. Навіть хвіст мундира був пошитий у формі фрака для того, щоб не мерзли сідниці. Дуже багато деталей дійсно були раціональні, в них була логічна необхідність.

Все натуральне: вовна, льон, ґудзики відлиті вручну. Кожен підрозділ мав свого кравця, який обшивав солдат. Так само був ветеринар і лікар – це були безцінні люди.

«КОЖЕН КЛУБ МАЄ СВОЮ ФІШКУ»

– Є група реконструкторів зі Швейцарії, які реконструюють медицину. Керівник цієї асоціації – хірург провідної клініки в Швейцарії. Він зібрав найбагатшу колекцію в світі справжніх автентичних хірургічних інструментів епохи Наполеона.

Так от в клубі у них є хлопець, у якого замість ступні – біопротез. І вони частенько епатують – показують ампутацію ноги. Уявіть: спочатку це людина з ногою, потім він кричить, йому перемотують кінцівку кривавою ганчіркою, і народ в холоді – а ноги ж реально немає.

І кожен клуб має свою особливість. Оскільки у нас в клубі багато жінок, ми маємо свій музей рукоділля і можемо показати всі техніки рукоділля цієї епохи. Але найголовніше – це флагманські мережива.

Ми зібрали багато предметів автентичних, зокрема такі унікальні речі як придане новонародженої дитини. Тих діток, які народилися в мереживах. Це незбагненна робота – вишивка білим по білому, з монограмами.

Є група реконструкторів з Іспанії, які реконструюють тільки городян від літніх людей до маленьких діток. Вони не стоять в строю. Вони з колясками, з собаками, з екіпажами, відповідно одягнені, вони просто в цій епосі так розважаються.

«ЦЕ НЕЗАБУТНІЙ ЕМОЦІЙНИЙ ОРГАЗМ»

– Сам фестиваль триває три дні. І на весь цей час ми повністю позбавляємось речей цивілізації. Ніяких телефонів. Є тільки свічки, історичний посуд, історичні образи. Знаєте, як увечері перетворюються особи, як змінюються люди в полум'ї свічок.

У тому ритмі життя, в якому зараз живе сучасна людина, я навіть рекомендую всім подібне психологічне розвантаження. Мало того, що це круїз, коли щоранку прокидаєшся в новій країні, новому місті з новими враженнями. Але це ще й незабутній емоційний драйв, я навіть можу сказати, що це емоційний оргазм, замінити який поки що нічого не може.

Розмовляла Оксана ДОЛЖКО (ВолиньPost)


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.