Під Луцьким замком «звили гніздо» наркомани. ФОТО

Просто збоку від «візитної картки» Луцька – замку Любарта – знаходиться закинутий будинок, який вже встиг перетворитись на смітник, нічліжку для бездомних та місце збору місцевих наркоманів.

Будівля знаходиться на вулиці Плитниця, 7, і від нього рукою подати до славетного замку. Сам будинок, як з’ясувалось, є пам’яткою архітектури XVIII ст. З самого початку тут проживала польська шляхта, вже потім в ньому функціонувала стоматологія, а також був кооператив «КВАДР». Тепер будинок потрохи розвалюється та заростає, приблизно в 2012 році територію навколо будинку загородили парканом, щоправда, це не рятує від «поціновувачів». Серед молоді ця споруда зараз відома під доволі миловидною назвою «Насінинка» або ж «Сємєчка».

Директор заповідника «Старий Луцьк» Павло Рудецький розповів, що замку Любарта не личить таке сусідство, адже під вечір там збираються неблагонадійні особи, які вживають алкоголь та інші речовини.

Під час засідання тимчасової контрольної комісії міської ради щодо сприяння розвитку Державного історико-культурного заповідника Рудецький зазначив, що будівлю потрохи розбирають, а ще там збираються наркомани.

У коментарі ВолиньPost директор заповідника сказав, що вже неодноразово повідомляв про цю проблему як на круглих столах, так і Самообороні, а також у міліцію на рахунок патрулювання у місті.

«Проте, ці ж люди там так само збираються», - сказав він.

Начальник Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області Ігор Муковоз розповів, що знає про цю проблему в Луцьку. Проте, інформацію стосовно патрульних перевірок та роботи правоохоронців у цьому напрямку можна отримати лише після офіційного запиту.

Значно більше про роботу правоохоронців вдалося дізнатися від тих самих «неблагонадійних осіб», з якими журналістам ВолиньPOST вдалося зустрітись.

Павло (ім’я героя змінено, - ВолиньPOST) розповів, що вони відчули на собі дії міліції у грудні минулого року.

«Так, тоді менти почали ходити, перевіряти, запитувати: що там в тебе в сумці, що робите, то ми на те місце перестали ходити. Було трохи, але вже більше вночі. Потім перевіряти потрохи перестали», - сказав він.

Молодий чоловік також розповів, що його товариші самі ж посприяли міліціонерським перевіркам:

«Стояли собі мої знайомі, бачать правоохоронці підійшли і стоять за парканом, пройти не можуть. То один з хлопців звернувся до міліціянтів та й каже: «Що пройти не можете? То давайте я вам дорогу покажу». Та й пішов показувати, - розповів історію Павло.

За словами хлопця, їхня компанія не одна, яка час від часу навідується до «Насінинки», є й інші. Облюбували це місце вже давно, два роки тому. Спочатку знаходились у середині будівлі, але та згодом почала руйнуватися: в одних місцях впав дах, в інших – обвалилась підлога.

Стосовно стану будинку, то Павло заперечує причетність до цього своїх знайомих, а сміття на територію закидають самі мешканці.

«Так, кидають сміття, та й через вікна все. То ж ми його прибирати не будемо. А хто буде? Та ніхто», - сказав він.

Сам Павло вважає, що їхня компанія нікому там не заважає, та й веде себе більше тихо, адже саме в цьому місці рідко можна зустріти людей.

«А що ми? Ми - не наркомани, ми – прихильники растафарянства, всесвітньої любові і миру, важких наркотиків ми не вживаємо. Конопля вже легалізована в розвинутих країнах. Ми ж йдемо в Європу, то чому б не зробити ще й цей крок? Це не побореш, а якщо визнати і легалізувати - проблема зникне, не буде наркоманів біля Луцького замку», - переконаний хлопець.

Журналісти ВолиньPOST вирішили на власні очі побачити славнозвісну споруду. До «Насінинки» так просто не потрапити - вікна з боку вулиць здебільшого заґратовані.

Прохід до двору будинку - темний коридор одноповерхової недобудови. Після яскравого дня, в мряці - ледь не сліпнеш. Кожен крок всередину супроводжує ненадійне похитування каміння під ногами. З цієї причини йдеш дуже обережно, бо один неточний крок - і падати доведеться прямісінько у сміття або ж на брудну стіну, до якої навіть рукою торкатись не хочеться.

Після спуску в темряві далі йдеш по килиму зі сміття, аж ось і вихід – закритий кущами прохід у стіні. Подвір’я архітектурної споруди виявилось не таким страшним, як уявлялося. Де-не-де лежать порожні пляшки з-під пива та зім’яті пачки сигарет, але у більшості місць луцьких парків можна побачити і гірше видовище. Приємно вразили яскраві графіті на стінах дворика.

Шприців і дійсно ніде не видно, а от «бульбулятор» знайшовся відразу – видно, що його хтось ретельно зберігає. Всередині ж приміщення такої «апаратури» значно більше, вдалося нарахувати аж п’ять штук.

Як потрапляєш всередину будівлі, то відразу розумієш, чому молодь перебазувалась на подвір’я: стеля та підлога виглядають вкрай ненадійно. Дах подекуди тримається на вже прогнилих балках, а в одній з кімнат весь обвалився на підлогу разом із цими ж дерев'яними балками.

Зруйнована підлога тримається не набагато краще за дах, в іншій же кімнаті перекриття між першим та другим поверхами відсутнє.

Просто на підлозі лежить й інша «знахідка» - матрац із ліжка, на якому хтось вже не раз спав.

Після перебування в такому місці, згадуються слова письменника про старі будинки, чий вигляд змінюють думки його мешканців, як каміння змінює форму під постійною дією води. Складається враження, що про будинок ніхто давно не дбає, і так буде, поки під ногами необережного гостя не провалиться підлога, або ж хтось не встигне відійти від падаючої балки. Чи сміття, яке тут так щедро лізе через вікна, не набереться стільки, що через запахи комусь урветься терпець. Майбутнє не можна побачити, але про нього можна здогадатись.

Наостанок хочеться комусь невідомому сказати «спасибі» за гарні графіті.

Дмитро ПОСМІХАЙЛО (ВoлиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.