Петро Саганюк: про життєвий досвід, соціальні проекти та критику опонентів

Після ряду публікацій про Володимир-Волинського міського голову, які не мали автора і були написані так би мовити «з чуток», ми уже зустрічались з Петром Саганюком, щоб з перших вуст почути про ті справи, у яких його звинувачували.

Теперішня зустріч обумовлена іншим – у «нападів» на мера з’явилось конкретне обличчя. Критикою чинного міського голови розпочав передвиборну кампанію відомий у Володимирі-Волинському бізнесмен Микола Юнак, давши місцевим ЗМІ кілька інтерв’ю. У одному з них з 9 питань, на які потенційний кандидат на посаду дав відповіді кореспонденту, 5 – стосувались Саганюка.

Чи правильним є такий підхід до ведення кампанії, покажуть результати виборів. Але кілька цікавих тем для розмови з міським головою ці публікації підкинули.

Петре Даниловичу, ви дійсно змушували цього підприємця вступати до Партії регіонів, через незгоду з чим він позбувся посади керівника «БРВ»?

До цієї політичної сили я стосунку не мав, а те, що жив і працював в той період, то всі ми тоді жили. Свого часу я був членом Комуністичної партії в радянські часи, за часи незалежності – вступив до БЮТу. Оце і все. Закиди на мою адресу щодо причетності до інших, крім перечислених політоб’єднань, вважаю ситуацією, коли «шапка горить», бо і сам бізнесмен, і члени його родини мають партквитки «регіонів», а його тесть Іван Потапюк очолював штаб цієї партії кілька років.

А щодо змушування керівника підприємства, та ще й з Нововолинська до якихось політичних дій, то, скажу вам, тут ні я, ні навіть мер сусіднього міста жодного впливу не має. 90% акцій на підприємстві «БРВ» має громадянин Польщі Томаш Хмель. Його й потрібно питати, за які «здобутки» у господарюванні був звільнений тодішній керівник.

Крім заводу «Гербор-холдинг» (зазначено у тому ж інтерв’ю) хтось ще вкладає у місто інвестиції?

Звичайно, підприємство «Гербор-холдинг» щороку вкладає значні кошти у розвиток, чим забезпечує роботою багатьох мешканців міста. Тільки знову ж таки, Микола Юнак чомусь присвоює собі заслуги в створенні цього підприємства, хоча насправді співзасновників було троє: Олег Борбелюк, Валерій Гершон та Євген Чиж. Уже через тривалий період часу Микола Петрович викупив долю Чижа. Це не є участь у створенні фірми з метою залучення інвестицій.

Але ми не можемо забувати, що не єдині заводи мають розвиватись. Мусимо шукати додаткові кошти, які разом з коштами місцевого бюджету, дають змогу реалізувати потужні соціальні проекти, вкрай необхідні й іншим категоріям населення: пенсіонерам, малозабезпеченим, та й працюючим людям, які у бюджетній сфері мають незначні доходи, а податки платять чесно і справно, тому заслуговують на підтримку.

Приміром, спільний з містом Грубешів проект «Чиста вода на Побужжі», через який вдалося залучити до двох мільйонів євро коштів Євросоюзу. На рівні Києва визнали, що подібного в Україні нема. Модернізація мереж і обладнання дала таку економію підприємству водо-каналізаційного господарства, що в нашому місті тарифи на водопостачання не будуть підвищуватись. Ви запитайте у жителів багатьох інших міст: їм платіжки щомісяця з більшими сумами на воду приходять. А ми мусимо подбати про населення там, де це можливо.

Працюємо сьогодні над впровадженням міжнародного проекту з німецькою стороною, в якому для поліпшення медичного обслуговування наших жителів заплановано півмільйона євро. І це практично за останній рік.

Ще в країні ситуація не з найкращих, аби інвестори приходили. Приглядаються лише до України. Але успішна реалізація наших теперішніх справ дозволить налагодити подальшу роботу, бо в нас, як у партнерах будуть упевнені.

Я теж хочу, щоб жителі міста мали роботу і отримували за неї достойну платню. Сподіваємось на запуск хоча б одної лінії цукрового заводу, в районі достатньо земельних площ, де сіють буряки, аби забезпечити його сировиною. Інші ж колишні заводи відновлювати нерентабельно: для комбінату молокопродуктів не знайдеться достатньо молока, консервний завод просто уже застарів як такий.

Що важливіше: команда чи капітан?

Команда дуже залежить від керівника. Виконком працює, всі виконують звої завдання. Але ці завдання потрібно ставити, і то так, щоб потім не переробляти, виправляти…
Завжди притримувався тої думки, що для кожної людини, чи вона виконавець, чи керівник, важлива освіта, і не будь-який диплом, а серйозна підготовка. В кожній справі потрібен і досвід.

Досвіду вам не позичати…

Особисто я з вдячністю сприймаю усі життєві і робочі моменти, які посилала мені доля, бо з кожного виносив свій урок. Робота на різних керівних посада дозволяє зараз ефективно реагувати на виклики сьогодення. Навчання в інституті спонукало до самостійності. Служба в армії, а точніше, на флоті – це був перший своєрідний гарт духу. Та навіть більшість шкільних уроків досі в пам’яті - повірте, я й зараз можу сісти і написати диктант з української мови без помилок.

А було б непогано (сміється), якби кандидатів на посади перед виборами перевіряли: напише диктант - чи червонітимуть рядочки від помилок, служив у війську чи знайшов хвороби, де і як працював, що зробив як господар, а не як політик, бо робота політика – то тільки галасувати.

Ну і наостанок – про галас, який здійняли нещодавно деякі, опозиційні до вас, політсили з приводу пропускного режиму у міські й раді.

Так, режим уведено моїм розпорядженням, яке підготовлене та видане на лист Управління Служби безпеки України у Волинській області від 30 квітня цього року № 54/2/1822. Зважаючи на неспокій у державі, силові структури поставили вимогу про забезпечення у органах влади воєнізованої охорони. У нас в місті існує муніципальна поліція, тому військової охорони міськрада не потребує. А правила режиму включають в себе лише те, що приходити на прийом до міської влади потрібно з посвідченням особи. Все цивілізовано і коректно.

Юлія ПАШКОВА, ВолиньPost
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.