Поетеса Олена Герасим’юк про «Бандерштат», кумирів та волонтерську діяльність

В рамках презентації збірки віршів «Глухота» київська поетеса Олена Герасим’юк відвідала Луцьк.

Після презентації збірки ВолиньPost мав змогу поспілкуватися з молодою поетесою в одній з луцьких кав’ярень, та поговорити як про злободенні теми, так і послухати про дитинство Олени.

-Традиційне запитання - як вам Луцьк? Ви тут вперше?

-Класне місто. Я вже тут була на фестивалі «Бандерштат», минулого літа. На жаль, приїжджала на короткі терміни.

-Уже маєте тут улюблені місця відпочинку?

-Ні, тому що кожен раз іду в якесь нове місце, і це дуже цікаво та й подобається мені.

- Чому такі депресивні вірші зі збірки «Глухота»?

-Ну такі вже вийшли (сміється, - ред.). Я не могла помістити сюди веселих віршів, тому що основна тема була в темних кольорах. Для того, щоб писати весело, як на мене, потрібно мати дуже великий хист. Над цим треба дуже серйозно працювати.

- Все ж таки, чи є в планах написання «веселої книжки»?

- Якщо воно піде, то так. Все залежить від настрою.

- У вас, як в молодої поетеси, є кумири?

-В мене є люди, якими я захоплююся. Але я трохи побоююся слова «кумир», тому що якщо в людини є якийсь об’єкт для наслідування, то це може збити, тому наслідування когось може як витягнути, так і пригнітити людину. Але якщо в людини є кумир, то це може збити письменника з його мети – знайти себе. Я стараюсь просто читати ,переймати досвід і все.

-То ж які для вас літературні діячі близькі за духом?

- Улюблені письменники: Надя Курбатова, Віктор Міняйло, Ігор Римарук, Мар’яна Кіяновська. З більш розкручених письменників, це творчість Сергія Жадана – спокійна і пряма, з яким ми їздили на Схід, в рамках «Поетичного десанту».

-Декілька слів про «Поетичний десант» і поїздку на Схід.

-Поїздка була організована Олесем Донієм та організацією «Остання барикада». Ми зібрали літературу, яку подарували мешканцям чотирьох міст, які ми відвідали: Рубіжне, Сєвєродонецьк, Краматорськ і Слов’янськ.

-Пам’ятаєте перші враження від побаченого?

-Минали блокпости, дивились на людей, які змушені жити в цих поствоєнних обставинах. Були вражені тим, що попри умови люди прагнуть розширювати свій культурний простір, вони запрошують письменників. Режисерів ,їм це цікаво. Люди нам розповідали жахливі історії про життя в підвалах і про переслідування.

-Поїздка на окуповані території, пошкоджені війною, могла б бути підгрунтям для написання нової збірки?

-Я думаю, в кожного, хто тоді їздив, враження залишились. Інша справа, коли хтось почне про це говорити і знайде в собі для цього сил.

-Зараз досить поширена тенденція як волонтерство для допомоги бійцям в зоні АТО. Ви долучались до цієї справи?

-Волонтерство розпочинається навіть репостами в соціальній мережі «Фейсбук», в яких йдеться, де, скільки, чого та куди принести для бійців АТО. В мене був батальйон, в якому служили мої друзі, туди я збирала кошти, витрачала їх на речі, які мені замовляли.

-Повернемося до збірки «Глухота». Чому саме така назва?

-Це була назва рукопису. Загалом люди не чують одне одного, не хочуть. Відповідно, виникають дрібні непорозуміння, які потім і виливаються в євромайдани чи війну.

-Історія з грантом і тернопільським видавництвом чим закінчилась?

-Я відмовилась від гранту в тридцять тисяч гривень, бо тернопільські видавці не планували всі гроші пустити на видання збірки, натомість книжку видало видавництво «Смолоскип». Ось скоро їду в Тернопіль з презентацією, надіюсь, вищезгаданий тернопільський видавець теж прийде на зустріч (сміється, ред.)

-В дитинстві читанням яких книжок захоплювались?

-Любила пригодницьку літературу. А ще такими письменниками, як Семюел Томпсон, Луї Бессенар, Фенімор Купер. Вони мені заміняли певним чином (коли хворіла) мою неможливість вийти на вулицю.

-Є моменти дитинства, в які хочеться повертатись?

-Так є, але це особисті речі, а про особисте не говорить ніхто.

-Перший вірш, пам’ятаєте, коли написали?

-Це не було такою подією, яка запам’яталась. Але перша «серйозна» публікація була в журналі «Соняшник» в 2001 році.

-Минулорічний «Бандерштат» залишив якісь спогади?

-Він мені завжди подобався. Мені подобається такий вільний стиль. Це фестиваль для мене.

-Коли плануєте знову завітати в Луцьк і куди далі їде Олена Герасим’ юк?

-До Луцька приїду, якщо буде нагода, щоправда, не хотілося б відкладати поїздку аж до «Бандерштату», хочется сюди приїхати раніше. А наступне місто, яке я відвідаю - Рівне.

Розмовляла Юлія ОСТАПОВИЧ (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.