«Вдруге не балотувався б на міського голову», - Петро Саганюк

Міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк – один з не багатьох волинських мерів, якому громада вручає на місцевих виборах «мандат довіри» чотири рази поспіль.

Очолював Петро Данилович міський виконком і у період «перебудови» з 1988 по 1993 роки. Тож всього біля міського керма він понад двадцять років.

Цьогоріч Петро Саганюк відзначатиме поважний ювілей – 65 років. За місяць до свого дня народження політик розповів ВолиньPost в інтерв’ю про міські проблеми, корупцію, перипетії у політичних кулуарах та свої мрії.

Спілкування відбулось у доволі скромному робочому кабінеті міського голови, обставленного, здебільшого меблями радянських часів.

-Розпочався новий рік, прийнято міський бюджет і вже окреслено ряд першочергових завдань, які необхідно виконати. Поділіться, будь ласка, своїми планами і прогнозами на 2015 рік. Яким він буде для Володимира-Волинського?

-Минулий рік ми закінчили зі значним перевиконанням бюджету і у 2015 рік вступили з непоганими показниками. У січні ми також перевиконали бюджет на 300 тисяч гривень. Ми прийняли новий бюджет та нові податки, відповідно із законодавством.

Зауважу, що ми старались зважено підійти до цих рішень, щоб і мешканці не були ображені, і міська казна наповнювалась. План соціально-економічного розвитку на цей рік ми приймемо у лютому після обласної сесії.

Плануємо у 2015 провести наступні роботи - ремонт неврологічного та хірургічного відділень нашої лікарні, опалення ДНЗ № 8, заміну вікон та дверей у всіх навчальних та дошкільних закладах міста, встановлення дитячих майданчиків та переобладнання ще трьох котелень на тверде паливо.

Завершимо також ряд ремонтних доріг по дорогах, а саме: по вулиці Цинкаловського, Пилипа Орлика, а також ремонт дворів багатоквартирних будинків по вулиці Луцькій, Ковельській та Сагайдачного. Тож об’єми робіт великі і дай, Боже, їх виконати у цей складний час для нашої держави.

-У міського голови робота нервова та відповідальна. Що зараз найбільше болить Петру Саганюку?

-Та не лише Петру Саганюку, але й усім нам болить те, що відбувається на сході України. Хочеться, щоб вже швидше закінчилась ця нікому не потрібна війна. Щоб перестали гинути наші хлопці і мирне населення. Як буде мир і спокій, то ми дамо раду усім іншим проблемам.

«Я НЕ ДОПОМАГАЮ УНИКАТИ МОБІЛІЗАЦІЇ»

-Володимир-Волинський є місцем дислокації військової частини, яка є однією з постраждалих у бойових діях на сході. Наскільки місто переймається проблемами військових і як допомагаєте у вирішенні їхніх питань?

-Так історично склалось, що у Володимирі завжди дислокувались військові. Наприклад, нашим військовим казармам вже сто років. 51 бригада – це було історичне з’єднання, яке пройшло славний бойовий шлях. Бригада однією з перших прийняла бій у зоні АТО, але через певні причини була розформована і переформатована у 14-ту.

-Як на Вашу думку, у чому причина?

-Справа в тім, що при розгортанні цього військового з’єднання було допущено ряд помилок, адже недаремно в народі кажуть, що «як скоро робиться, то сліпе родиться». Мушу сказати, що я як міський голова ніколи не залишаю військових наодинці із їхніми проблемами.

Громада міста та волонтери постійно тримають у полі зору наше з’єднання. Не забуваємо ми і про сім’ї, які через війну втратили своїх годувальників. За кожною такою сім’єю закріплено заступника міського голови, адже ми стараємось жити їхніми проблемами та допомагати чим можемо.

-А чи поширюється броня на мобілізацію на апарат виконавчого комітету та держслужбовців різних управлінь, тобто чи призиватимуть до армії працівників міськради та депутатів?

-Я не просив броні для жодного працівника міської ради, заступника чи депутата. Усі повинні бути рівними перед обов’язком. І ніхто не повинен бути «священною коровою». Наразі у нас тільки один хлопчина з муніципальної поліції служить в зоні АТО. До речі, мій племінник цієї неділі вже вдруге поїхав на Схід. І я нікому не допомагаю уникнути мобілізації, хоча і були такі звернення.

-Чи є у Володимирі-Волинському проблеми з виділенням землі для учасників АТО?

У нас є близько 300 заяв на отримання землі від учасників АТО. Ми зараз виділяємо земельні ділянки в районі селища цегельного заводу, також плануємо виділяти паї в районі цукрового заводу. Проблема в тому, що так просто землю не віддаси. Наразі готується проектна документація, після чого буде проведено відповідний землеустрій.

Кошти на це виділено, але поки що гроші лежать в казначействі. У цьому році ми також плануємо завершити будівництво 44-квартирного будинку, що у військовому містечку. Його здача планується на червень цього року.

Ключі від квартир отримають в першу чергу сім’ї загиблих воїнів та учасників бойових дій. Можливо, навіть і з інших міст та сіл, адже поки це єдиний в області подібний житловий об’єкт.

САГАНЮК ЗАРОБЛЯЄ 7 ТИСЯЧ ЗА МІСЯЦЬ

-Щодо земельних проблем – вже зовсім скоро на міському кладовищі не залишиться місця для поховань?

-На міському кладовищі похоронені майже 20 тисяч людей і ресурси цього кладовища вичерпуються. Зручною для громади міста була б земельна ділянка в районі села П’ятидні, що на повороті до села Ворчин. Це масив, де в роки Другої світової війни були розстріляні 25 тисяч євреїв. Однак ця ділянка належить Міністерству оборони, яке не дуже охоче розстається із своєю землею.

Ми писали листа губернатору про те, щоб створити міжвідомчу комісію і вирішити це питання. Я пропонував назвати це кладовище «міськрайонним», щоб досягнути консенсусу з керівництвом району, на тих умовах, що хоронити там зможуть і мешканців району, в той час, коли основні фінансові витрати на облаштування цвинтаря ляжуть на плечі міста.

-Чи є у Володимирі-Волинському корупція?

-Проблема корупції у місті дріб’язкова. Та й яка корупція може бути на рівні міста, району чи села? Корупцію треба шукати на верхах – відслідковувати куди йдуть кошти і хто їх спрямовує. Тут, на місці, діяльність міської влади на виду - якщо ми ремонтуємо лікарню, то результат помітний і зрозуміло на що пішли кошти.

Верховна Рада прийняла закони про податки, але «офшори» чомусь ніхто не чіпає. Не оподатковуються чомусь такі предмети розкоші, як яхти, літаки. А платити за сарай і туалет повинен простий дядько з села.

-Податкова оголосила початок прийому декларацій на доходи за минулий рік. Чи будете декларувати доходи?

-Так, звісно. Я завжди подаю декларації.

-А яка заробітна плата у міського голови?

-6 800 гривень. І це я ще маю надбавку за 40 років стажу. Новообраний голова матиме 4 тисячі. Я вважаю, що це не заробітна плата для міського голови. У Хрубешові тільки рядовий працівник міської ради отримує 700 доларів.

-Громада Володимира-Волинського чотири рази обирала Вас міським головою. У чому секрет Вашого успіху? Чому саме Вам володимир-волинці симпатизують найбільше?

-Ніякого секрету немає. Просто не треба лукавити перед людьми, бути самим собою. Старатись чесно, добросовісно служити своїй громаді і тоді буде результат.

-Чи плануєте Ви продовжувати свою політичну діяльність і взяти участь у наступних місцевих виборах?

-Мабуть, продовжу, але вже не на посаді міського голови. Можливо, піду у депутати міської чи обласної ради. А на мера балотуватись більше не буду. Хоча працювати ще можна було б, якби громада довірила. Але справа в тім, що люди неправильно зрозуміють. Скажуть мені: «Скільки там можна сидіти?» Тому нехай приходить до влади молодь. А якщо мій досвід буде потрібний, то я допоможу.

-Можливо, в своєму оточенні Ви бачите людину, яка зможе стати Вашим наступником?

-Серед свого оточення я б виділив секретаря міської ради Олега Свідерського, який міг би обійняти посаду міського голови. Йому потрібна лише хороша команда і трохи допомоги. Окрім нього, є ще такий непоганий хлопець, як Валентин Вірковський – це досвідчений керівник, господарник.

Мій нинішній зам Лариса Кулікова теж могла б стати головою міської ради. Вона дуже принципова і грамотна людина. Кандидатів, думаю, буде багато. Серед них і безробітні, які в житті не забили жодного цвяха. Але люди у нас недурні, розберуться що і до чого.

-А яким повинен бути хороший мер?

-По-перше, це має бути чесна і порядна людина. По-друге ерудована в усіх питаннях – від культури і мистецтва до комунального господарства. Бо якщо до влади прийде людина, яка, грубо кажучи, букваря в своєму житті до кінця не прочитала, то нічого з цього хорошого не вийде.

ВІД ЛЬОТЧИКА ДО «КНЯЗЯ»

-Чи залежить імідж міста від іміджу міського голови?

-Безпосередньо залежить. Місто і міський голова мають бути єдиним цілим.

-Останнім часом в окремих інтернет-виданнях з’являється багато так званих викривальних статей, в яких Вашу персону виставляють, м’яко кажучи, у не дуже вигідному світлі. З чим це може бути пов’язано?

-Власник цього інтернет-видання дуже непорядна людина. І я розумію, у чому причина цих замовних матеріалів. Справа в тім, що минулого року у Володимирі-Волинському на посаду в.о. начальника фіскальної служби призначили людину, яка жодного дня не працювала у фінансових установах.

Минулого року вона прийшла з біржі праці і її поставили начальником відділу. Такий стрімкий кар’єрний ріст я пов’язую з тим, що її рідний брат був начальником податкової міліції за часів Януковича. Свою думку я висловив губернатору і продовжую відстоювати принципіальну позицію в цьому питанні. І мені не можуть цього простити, тому замовляють подібні статті.

-Опоненти Вам закидають, що Ви часто змінюєте свої політичні уподобання…

-За своє життя я був лише у двох партіях – Комуністичній партії та «Батьківщині». Те, що говорять, що я був в інших партіях – це неправда. На вибори я йшов від партії «Сильна Україна», але як безпартійний. З «Батьківщини» я вийшов у 2010 році через те, що керівник обласної партійної організації Грицюк Анатолій поступив непорядно.

Замість того, щоб підтримати на виборах мене - єдиного очільника міської ради, який є членом БЮТу, вони виставили кандидатуру людини, яка їм проплатила. Я заявив їм свою позицію і кинув партійного квитка на стіл. Я, можливо, і не йшов би у 2010 році на вибори, але це вже було питання принципу.

-Якщо переглянути окремі форуми в інтернеті, то можна помітити, що найчастіше користувачі всесвітньої мережі називають Вас «князем». Як Вам такий титул?

-Я на це не ображаюсь. У кожного своя думка. Хоча я знаю звідки ноги ростуть. Один із депутатів нашої міської ради має власний сайт, де пише, що хоче, регулярно поливаючи мене брудом. Але я вихована людина і не хочу його ображати. Тим паче у нас в державі свобода слова.

-Цього року Ви відзначатимете черговий поважний ювілей – 8 березня Ви відзначатимете 65-річчя. Якщо озирнутись на прожиті роки, то чи не шкодуєте про обраний життєвий шлях?

-У мене було складне життя, бо не так просто з босоногого сільського хлопчини досягнути чогось більшого. Я ніколи не мав покровителів. І я завжди робив себе сам. Єдиний з класу поступив в інститут у 1967 році. І озираючись назад, я ні про що не шкодую. Можливо, якби повернутись у минуле, то я б не балотувався на міського голову вдруге. Бо за 20 років мого головування у мене посивіла голова від щоденних турбот та переживань.

-А ким Ви мріяли бути у дитинстві?

-В дитинстві я мріяв бути льотчиком. У селищі Жовтневому, де я народився, колись стояв авіаполк. Хлопчаком я любив спостерігати за літаками, а особливо мені закарбувалось в пам’яті, як 1957 році на жовтневський аеродром прилітав Микита Хрущов.

Та після закінчення школи, коли я прийшов до військоммату, щоб здати документи, я цього не зміг зробити. Бо працівники цілий день відзначали чийсь день народження. Я подивився на цю пиятику і вирішив, що така армія мені не потрібна (сміється, –ред.). А мій брат, який на той час вчився у технічному інституті, запропонував і мені подати документи на вступ.

-Де Петра Саганюка можна побачити у Володимирі-Волинському, окрім стін міської ради? Де Ваші улюблені місця відпочинку?

-У мене режим роботи такий, що я працюю практично без вихідних. Телефон ніколи не вимикається. Щоранку я прокидаюсь о 5 годині і вже о 7-й я на робочому місці. Навіть у вихідні стараюсь тримати руку на пульсі життя міста. Майже щодня здійснюю об’їзди міста, щоб на власні очі побачити можливі проблеми.

Що ж до відпочинку, то у вільну хвилину люблю рибалити та працювати з бджолами. На батьківському обійсті я тримаю невеличку пасіку на десять вуликів. Величезне задоволення мені приносить робота з цими дивовижними божими створіннями. Там у мене 4 гектари землі, які дістались у спадок від матері. На двох з них - різнотрав’я та гречка, з яких виходить чудовий мед.

-Якби Вам пощастило упіймати «золоту рибку», які б три бажання Ви їй загадали?

-Золотій рибці я б в першу чергу загадав бажання, щоб в Україні запанував мир. Щоб наша держава була, як Арабські Емірати. І щоб наше місто процвітало. А для себе нічого б не бажав, хіба що трошки здоров’я…

Довідка

Петро Данилович Саганюк - народився 8 березня 1950 року в селі Жовтневе Володимир-Волинського району. У 1972 році закінчив лісотехнічний інститут за спеціальністю "Машини і механізми лісової та деревообробної промисловості". Після закінчення інституту працював у Колківському держлісгоспі, в Оваднівському ПТУ - 21.

У 1974 році його обрали першим секретарем Володимир-Волинського міському, а в 1980 році - першим секретарем Волинського обкому комсомолу.

З 1986 року працював директор Володимир-Волинського держлісгоспу. У 1988 році обраний головою виконкому Володимир-Волинської міської ради, з 1992 року призначений представником Президента України у Володимир-Волинському районі.

У 1993 році повернувся на роботу до держлісгоспу.
У 1998 році Петро Саганюк обраний міським головою Володимира–Волинського, а у 2002 році вдруге поспіль жителі міста обрали його міським головою, в 2006 році – втретє, в 2010 році – вчетверте.

Розмовляла Тетяна ІЗОТОВА (для ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.