Сьомий прийшов: проблеми волинян обіцяє вирішувати ще один нардеп - Іван Крулько

Після парламентських виборів 2014 року Волинь виявилася у гіршій ситуації, ніж до них, адже область представляли вже не 9 нардепів, а лише 6 (Ігор Єремеєв, Степан Івахів, Сергій Мартиняк, Ігор Гузь, Ігор Лапін та Юрій Савчук).

Однак рішенням фракції ВО «Батьківщина» до області «прикріпили» ще одного нардепа - Івана Крулька. Оскільки у фракції лише 19 членів, то кожен із них не може мати «свою» область. Крулько також планує взяти «шефство» над Закарпатською, звідки родом, та частиною Вінницької.

Із Волинню його пов’язує діяльність «Батьківщини молодої», яку Крулько очолює. Саме волинський осередок цієї організації на чолі із Захаром Ткачуком виглядає досить активно на фоні непомітного осередку «дорослої» «Батьківщини».

Про те, що конкретно хоче робити «приписаний» до Волині нардеп, наша розмова з Іваном Крульком.


-Як відомо, вас «прикріпили до Волинської області. Розкажіть, як саме це сталося та чому саме вас?

-Це практика, яка існує у фракції «Батьківщини» завжди, коли членів фракції закріплюють за певними округами. Це дає можливість депутатам, які обрані за списками, а не в округах, бути прив’язаним до конкретного місця і працювати таким чином із виборцями.

Партія «Батьківщина» має мережу партійних організацій, в нас працюють громадські приймальні. Вони будуть наповнені життям, якщо там будуть працювати народні депутати.

За мною закріплена не тільки Волинська область. Ще є Закарпатська і в партнерстві із ще одним колегою - Вінницька.

Я розумію, що потрібно вже налагоджувати системну роботу народного депутата. Я планують мати тут громадську приймальню і систематично проводити прийом громадян.

-Я думаю, ви вже знайомилися із проблемами Волинської області. У Верховній Раді піднімали питання закриття та відсутності фінансування нововолинських шахт. Як ви бачите вирішення цієї проблеми? Чи можна знайти у бюджеті на 2015 рік гроші на забезпечення добудови та зарплати шахтарям?

-Я одразу скажу, що не вважаю себе фахівцем у вугільній галузі, але я розумію, що вугільна галузь в Україні є дуже важливою, хоча і дотаційною, оскільки це питання економічної безпеки країни. Зараз у зв’язку із війною та російською агресією на сході ми відчули, що деякі шахти просто не здатні працювати, а деякі знаходяться на окупованій російськими військами території.

«Батьківщина» та Юлія Тимошенко продовжують займатися питаннями шахтарів. Якраз за її прем’єрства було виділено найбільше коштів для підвищення престижу шахтарської праці. Така ініціатива мала на меті привернути увагу до такої стратегічної для України галузі.

Ми в цьому році будемо переживати, безперечно, не найкращі часи. Але навіть за таких умов держава повинна турбуватися про ті сфери життя, які є для країни стратегічними. Серед них є і вугільна галузь.

Я обов’язково зверну увагу на це питання в Києві. В нас є колеги, які працюють з питаннями палива та енергетики. Вважаю, що ті питання, які не знайшли своє відображення в бюджеті, зокрема питання гірників, мають бути відновлені.

-Запитання до вас як до члена бюджетного комітету. У Волинській області на себе заробляють лише Луцьк та Луцький район. Всі інші райони та міста обласного значення дотаційні. Як ви бачите вирішення цієї проблеми? Чи може Волинь не виглядати перед державою таким собі «прохачем»?

-Ця ситуація притаманна не тільки для Волині. Більшість українських областей та районних міст є дотаційними. Питання поглядає у тому, чи здатні ці райони самі заробляти. В більшості – так. Але для цього потрібно, щоб ресурси, які заробляються на місцях, залишалися для вирішення місцевих проблем. Це і буде відповідь на питання про справжню децентралізацію.

Але коли ми говоримо про децентралізацію, а відбувається реальна централізація, як ми це бачили у фінансуванні медичної галузі, освітньої галузі, ще більше в Україні стане тих районів, які є дотаційними.

Я скажу, що за бюджет, який прийняла Верховна Рада в ніч з 28 на 29 грудня, ми не голосували у повному складі. Він приймався із порушенням процедури та регламенту. Цей бюджет містив ряд антисоціальних норм. Одна із них – питання щодо фінансування сіл, селищ та малих міст. Найбільше від такого бюджету потерпіла саме сільська місцевість. Їх фінансування відповідно до змін відбуватиметься через районні держадміністрації. Це означає, що сам сільський голова не буде незалежним у використанні своїх коштів, а він буде змушений стати «прохачем» у свого районного начальника.

Тому фракція «Батьківщини» вже внесла ряд поправок, які сприятимуть запущенню відповідних механізмів для того, щоб місцеві громади, які краще знають регіональну проблематику, могли самі вирішувати свої проблеми.

Ще 27 січня з ініціативи «Батьківщини» у Верховній Раді відбудуться парламентські слухання, куди ми запросили мерів міст, голів сільських і селищних рад, керівників асоціацій, які займаються місцевим самоврядуванням, щоб обговорити проблематику на місцях та разом напрацювати відповідні зміни до законодавчих актів, до бюджету, які ми плануємо внести.

Але ми тут не претендуємо на окремішність, ми плануємо залучити депутатів із різних фракцій, бо для «Батьківщини» важливий в даному контексті результат. Так само було і з бюджетом. Ми єдина фракція, яка двічі організувала та провела у Верховній Раді слухання щодо проекту бюджету, податкового та бюджетного кодексів, інших законів. Тому я вдячний зокрема і представникам інших фракцій коаліції, які долучилися до цих слухань.

-До речі, про коаліцію... вона наразі складається із двох потужних гравців - фракції «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту». Очевидно,у «Батьківщини» наразі не така потужна фракція. Чи не намагаються вони диктувати вам свою позицію?

Я почну зі того, що вперше в парламенті створена проєвропейська коаліція, яка має конституційну більшість (302 депутати). Безперечно, що це є дуже серйозний успіх для проєвропейських українських сил. Так, коаліція складається із двох дуже великих фракцій, які отримали серйозну підтримку населення. На них лежить відповідальність за те, як буде розвиватися ситуація в країні, бо в них є свій прем’єр-міністр, в них є сформований уряд.

Батьківщина одразу заявила, що буде брати участь у створенні коаліції, бо у цій ситуації, в якій є держава, в ситуації війни ми не можемо бути не в коаліції. Це означає бути в опозиції до України. Але при цьому важливо усвідомити, що в Україні змінилася якість самого парламенту. В Україні більше немає в парламенті просто бездумних кнопкодавів, які за помахом чиєїсь руки голосують, не думаючи, що там.

-Але ж нещодавно було розслідування Лещенка про кнопкодавство при голосуванні за бюджет.

-Раніше голосували так, як сказав Чечетов. Зараз всі законопроекти, які надходять, підлягають дуже серйозному аналізу народними депутатами, експертними середовищами, громадянським суспільством. І кожна фракція приймає своє рішення. Вона може бути згодна, може бути не згодна. Жодні коаліційні угоди не можуть змусити фракцію «Батьківщини» голосувати за ті рішення, які не відповідають інтересам української держави.

Що стосується взаємовідносин із іншими фракціями, вони нормальні, вони носять робочий, конструктивний характер. Але якщо фракція «Батьківщини» говорить, що той чи інший закон не відповідає Конституції, не відповідає очікуванням суспільства, ми за нього не будемо голосувати. Але це не означає, що в нас є претензії персонально до когось у коаліції. Ми хочемо, що законодавчі активи віршували конкретні суспільні проблеми, відповідали законодавству та відповідали інтересам нашої держави.

Про кнопкодавів. У Верховній раді є група народних депутатів, до яких і я належу, що слідкують за дотриманням регламенту Верховної Ради при голосуванні. В тому числі і щодо персонального голосування.

-Тобто ви встаєте та ходите по залу, щоб перевірити?

Сидять наші помічники, є журналісти, які все фіксують. Якщо з’являються випадки не персонального голосування, ми звертаємо увагу керівництва парламенту, якщо потрібно, виходимо до трибуни, і до того часу, поки рішення не буде переголосоване, ми не йдемо від трибуни. Ми це вже демонстрували кілька разів, це спрацьовувало, голова Верховної Ради ставив закон на переголосування.

Це якраз свідчить, що в нинішньому парламенті превалює персональне голосування, бо раніше один депутат голосував за п’ятьох-шістьох. В цьому парламенті, якщо є поодинокі факти, вони відразу фіксуються, а це стає предметом розслідування.

-Законопроекти, які ви вносили на розгляд Верховної Ради, стосуються реформування судової системи. А на свої сторінці у Facebook ви писали, що для судової реформи потрібна політична воля. То, власне, на що має бути спрямована ця воля? Що конкретно треба змінювати, щоб позбутися корупції та одіозних суддів?

-Я є співавтором законопроекту №1497. Це законопроект, який розроблявся громадянським суспільством та експертами в сфері судоустрою. Є ще один законопроект - №1656, який розроблявся радою при Президенті України. Такі два законопроекти передбачають нову редакцію закону «Про судоустрій та статут суддів» та внесення змін до процесуального законодавства.

Звичайно, вони не вирішать всі проблеми судової системи. Їх спроможність вирішувати відповідні проблеми напряму залежить від того, чи буде політична воля ставитися до судової гілки влади належним чином, тобто повністю зняти будь-який політичний вплив на прийняття рішень судами.

Також це залежить від того, наскільки запрацює система притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, якщо вони приймають незаконні рішення, якщо вони займаються корупцією. Залежить від того, наскільки наші правоохоронні органи будуть виявляти дані порушення та притягати до відповідальності таких осіб.

Також ми виступаємо за скасування недоторканості: Президента України, народних депутатів та суддів. Усі рівні перед законом. Ми зараз працюємо над змінами до Конституції та законів, щоб люди, які займають ці посади, несли кримінальну та адміністративну відповідальність на загальних підставах. Так, можуть бути особливості притягнення до кримінальної відповідальності, але сама відповідальність на загальних підставах.

Ці законопроекти передбачають реальне самоврядування для суддів. Передбачають зняття радянських рудиментів. Один із них, який викликає запитання – навіщо Президенту України підписувати посвідчення суддів? Це щоб судді показували посвідчення із підписом президента, хизувалися цим? Їм треба робоче посвідчення.

Ще один приклад – присяга судді. Нині передбачено, що суддя складає присягу в присутності Президента України. Президент в стані війни зараз є перевантаженим. Він просто не може зустрітися із суддями. На сьогоднішній день у нас є приблизно 300 суддів, які сидять на роботі, які отримують заробітну плату, але не можуть розглядати справи, бо вони не прийшли на аудієнцію до президента. Нащо цей рудимент? Кому він потрібен?

-Ще одна ваша ініціатива – законопроект щодо допомоги людям, які займаються волонтерською діяльністю. Як саме проблеми волонтерів ви розраховуєте вирішити?

Це законопроект №1408, який дуже потрібен насправді для волонтерської діяльності. Його подача - це ініціатива волонтерів. У парламенті із приводу нього відбудуться слухання. Я думаю, що у керівництва парламенту є воля, аби він був якнайшвидше прийнятий.

Які ж проблеми волонтерів. Ніхто навіть не очікував, мабуть самі волонтер також, що більшість українців тим чи іншим чином стануть волонтерами. Бо сьогодні кожен, хто вважає себе патріотом, долучився до допомоги бійцям АТО, до допомоги під час Революції гідності.

Але якщо відкрити нинішнє законодавство по волонтерську діяльність, ми виявимо, що 90% волонтерів працювали поза межами правового поля. Закон, який сьогодні діє, писався під «Євро-2012», він писався під конкретні організації.

Приведу конкретний приклад. Я представляю громадську організацію «Батьківщина молода». Наша організація займається волонтерською діяльністю. Але при цьому вона не є в розумінні нинішнього закону волонтерською організацією. Бо для цього потрібно пройти незрозумілу та непотрібну процедуру реєстрації в Міністерстві соціальної політики. Якщо ми цього не робили, виходить, що займалися волонтерством поза законом.

-А як це вас обмежує?

-В реальному житті це нас не обмежує нічим. Але із точки зору захисту інтересів нашої організації, які займаються волонтерством, це впливає. Тобто немає визначення, хто повинен вважатися волонтером, які в нього права й обов’язки, який у нього захист, якщо він, наприклад, працює в зоні АТО.

Але також в нинішньому законі багато норм, які відбивають охоту займатися волонтерською діяльністю. Приклад: відповідно до закону волонтерською діяльністю може займатися особа з 18 років. А в 17? А в 16? А члени молодіжної організації з 14 років? Чому вони не можуть бути волонтерами?

Якщо особа до 18 років, їй, аби пофарбувати у синьо-жовтий колір паркан, потрібно укласти три угоди. Першу – дозвіл від батьків. Другу – із волонтерською організацією, як надає послуги. Третю – із організацією, яка буде набувачем цих послуг. Після цього молода людина точно не буде хотіти вже фарбувати той паркан. Такі безглузді речі треба просто вилучати із законодавства.

Також наш законопроект врегульовує діяльність іноземців, які хочуть надавати волонтерські послуги в Україні. Не потрібно зайвих перепон, ті громадські організації, які хочуть цим займатися, нехай цим займаються.

-Як часто ви плануєте приїжджати на Волинь та який механізм роботи буде? Яким чином будете «чути» волинян?

-Я планую цим займатися у той час, який відведений графіком Верховної Ради. Плюс вихідні, які будуть необхідні для цієї роботи. Я це буду робити системно, в мене тут є громадська приймальня. До речі, партія на останній раді прийняла рішення що всі наші офіси через ситуацію в країні переводяться у формат офісів для роботи із волонтерами. Зараз в цьому плані «Батьківщина молода» і так активна, але окремо буде приймальня.

Розмовляв Антон БУГАЙЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.