Антон Кривицький: хочу «ламати систему»

Антон Кривицький – відома в місті людина. Від 1994-го до 2006-го року він працював на посаді Луцького міського голови. Від тоді минуло багато років, але політичну активність Антон Федорович не втратив. Навіть більше – нині він є кандидатом у народні депутати.

Політик переконує, що має власне бачення багатьох проблем і, головне, має натхнення «ламати систему».

МИ ПЕРШІ ЗАЛУЧИЛИ ІНВЕСТИЦІЇ В ЛУЦЬК

-За роки вашого перебування в кріслі міського голови, які здобутки Ви можете назвати. Які позитивні зміни відбулися в Луцьку?

-Ситуація була кризова. Не було електроенергії, чим платити заробітну плату, чим платити за комунальні послуги. І було просто зубожіння. Треба було з цієї ситуації знаходити вихід, щоб людям дати достойне життя. За ці роки ми провели перші ринкові перетворення в місті, яких до 1995 року не відбувалося. Далі пішла приватизація.

Сьогодні мене звинувачують в тому, що я продав садочки. Жодного садочка я не продав. Садочки тоді стояли без вікон і без дверей, бо не було дітей. Не було за що їх утримувати, платити вихователям. Ті садочки, які не були наповнені до нормального рівня, ми мусили віддавати під інші, державні потреби. Віддали для центру зайнятості, пенсійного фонду, технічного університету. Ці приміщення задіяно серйозно і для державних потреб.

Сьогодні легко говорити з позиції 2006 чи 2012 року. Так само легко буде говорити у 2025 році про зроблені помилки у 2014.

-А як розвивалося місто?

-Місто розвивалося динамічно. Розвивалась економіка. Ми мали 4 місце в Україні по промисловій продукції на душу населення. Луцьк тоді давав 50% обласного валового продукту. Сьогодні – 24%. Середня зарплата була у півтора рази вища, ніж середня по області. Облагороджувалися вулиці, будувалися нові тротуари, робили нове покриття доріг, будували нові фонтани і пам’ятники. Це все розвивалося. Люди відчували, що життя іде. Так, були проблеми з комунальними послугами, але по змозі усе розвивалося. Люди не виходили на страйки.

При поганому мері місто буде жити, при нормальному – воно матиме перспективу. І Луцьк мав перспективу. Ми будували житло. В ті часи збудували 13 школу за кошти міського бюджету, тролейбусну лінію в Гаразджу, на Володимирський напрямок. Під моїм керівництвом виконком вперше прийняв рішення давати нижні поверхи будівель під комерційні потреби. Постійно думав, що місто має йти вперед.

-Одна з найбільш помітних неозброєним оком змін – реконструкція проспекту Волі.

-Важко було, бо там була проблема з деревами, які садили живі ветерани. І як почали валити, то були такі викрити: «Шо ти робиш? Ти їх не садив». Але завжди треба проявляти політичну волю. Будь-яке рішення міського голови ніколи не буває однозначним. Воно завжди зачіпає чиїсь інтереси. Треба тільки дивитися, щоб таке рішення зачіпало інтереси якнайменшої кількості людей. І, зрозуміло, щоб не обмежували повністю їхні права. Вже потім, укінці, як робили вулицю, крім подяк, не було нічого. Людина завжди боїться змін. Вона думає: хай воно буде, як є, аби не було якихось катаклізмів. Ця звичка не дає нам можливості різко змінювати ситуацію в місті та в державі.

Перший в Україні іноземний банк – це був банк з польськими інвестиціями. І з’явився він у Луцьку. Ми успішно провели приватизацію підшипникового заводу, який викупили шведи. На завод виробів з пластмаси та «Іскру» також прийшли інвестиції. Це ті підприємства, які працюють і сьогодні.

-Ви казали про те, що у часи вашого керівництва Луцьк займав 50% ВВП області. Чому зараз нижчі показники?

-Я думаю, вибрали неправильну стратегію для міста. Сьогоднішня стратегія полягає в тому, щоб розвивати Луцьк як туристичне місто. Ніхто не займається економікою так, як треба. Що означає туристичне? Хай собі туристи їздять, але в основі має бути економіка. Це робочі місця, заробітна плата. Тут може бути так: або область піднімається, або місто опускається в рівні ВВП. Валовий продукт області сьогодні росте. Багато бізнесу з Луцька пішло. Modern Expo зареєструвався і працює в Луцькому районі, «Руна» - також у районі. Податки також платять у район.

Тут керівництво міста має займатися, щоб такого не було, щоб бізнес не втікав. А він утікає, бо є певні нюанси з його існуванням: притісняють, заставляють робити те, що не треба, десь вимагають забагато. Оренда землі сьогодні дуже висока. Є принцип: не можна овечку стригти до самої шкіри. Луцьк стратегію вибирає неправильну. Туристичний напрямок може розвиватися самостійно, але в основу має бути економіка.

-Сьогодні в Луцьку одна з найболючіших проблем – це комунальна проблема. Зокрема, відсутність гарячої води. Сьогодні її немає і для лучан це велика проблема.

-Я вважаю, що ця проблема надумана. Тим, хто тим газом командує, не вигідно давати дотацію людям, які користуються субсидіями. Нащо давати субсидії на той газ, який вони споживуть? Краще той газ продати, в ту ж Словаччину. Тому це надумана проблема. А з іншого боку, проблема завжди була перед початком сезону, створювали ці «штучні» проблемки: то тиску нема, то ще щось. Для чого? Для того, щоб розрахувались за літній період і в зимовий період ввійшли, щоб «по нулям» було.

І останній чинник: будь-який чиновник, який розпоряджається тими справами, не завжди має в себе резерв. Для того, щоб той резерв відновити, треба комусь із області їхати домовлятися, а домовляються дуже просто, хтось відріже шматочок ліміту. На сьогодні така система є, по ній треба грати, бо іншої нема. Якщо говорити про антикорупційний комітет, це буде черговий блеф. Головне – прибрати корупційні моменти з роботи чиновників, щоб вони не ділили. А якщо ділять, щоб було все прозоро.

-Чого зараз бракує місту?

-В Луцьк треба затягувати інвестиції. Думати, які створити умови. Колись, як вибирав інвестор місце на пластмасовий завод, він розказував, що їздив у Львів, Сімферополь, Харків, де були потрібні заводи, зупинився в готелі, він не мав чим помитися, бо не було води. Коли приїхав в Луцьк, то вода є і гаряча і холодна, він зрозумів, що тут можна щось робити. От навіть такий елемент. Казав, дорога у вас погана там на в’їзді в місто. Хоча дорога – то таке, то не моя дорога, то Луцького району на в’їзді. Треба сприяти, треба використовувати комунікації. Я не знаю, скільки місто має партнерів. Десь з десяток.

-Коли Ви були міським головою, Вас важко було знайти на робочому місці, бо Ви постійно вирішували якісь питання. Богдан Шиба і Микола Романюк – це більше кабінетні управлінці. Чи допомагала Вам тоді позиція бути більше часу біля людей? Чи мають сучасні мери іти в саме життя?

-Час іде. Можливості і підходи інші. Я казав так: якщо труба до 50 міліметрів в діаметрі, то начальник жека хай займається, якщо 100-150 – мій заступник, якщо більше – я буду. Я чітко знав, де прорив. У будинку – ішов начальник жеку. На трасі великій – я сідав за роботу. Коли спілкуєшся з людьми, отримуєш від них більше інформації. Я вважаю, що керівник повинен бути серед людей. Це підживлення енергії, знань і досвіду.

ГАЗОВІ МАГНАТИ МОГЛИ Б ЗАБЕЗПЕЧИТИ УКРАЇНУ ГАЗОМ

-Чи можна провести паралель між дев’яностими роками і тим, що відбувається зараз з нашими проблемами в електропостачанні та забезпеченні газом?

- У нас є державні мужі, які не можуть домовлятися. Економіка є визначальною. Російський газ не буде йти в Україну. Тільки треба вміти домовлятися, вміти не виставляти непомірних амбіцій. І знаходити компроміси. Ми сьогодні електроенергію продаємо в Європу. То на якій підставі сьогодні можна заявляти, коли монополізована вся енергосистема, що будуть відключати? Якщо починає бракувати електроенергії, то будь ласка, припиняйте експорт. Її сьогодні вистачає. В 1995 році ми видобували газу приблизно 8,9 мільярда кубів. Сьогодні – 20-21 мільярд. Це Шуфрич, Фірташ, Іванющенко – вони мають свердловини. Чому цей газ, який є надбанням українського народу, нам продають за такою ціною?

Наш газ експортують в Словаччину, а потім кажуть: ми домовилися, що словаки нам будуть робити реекспорт. Таж словаки нам наш газ продають. З націнкою, але дешевше на 5 доларів, ніж Росія. Це видають за досягнення уряду. На якій підставі обвалилася гривня? Це змова. Треба дивитися економічну основу, а вона проста. Ще при Януковичу був складений список приватизації підприємств, які ще залишилися в державній власності. Це дуже потужні підприємства.

Була зроблена оцінка в 2013 році. Наприклад, підприємство А оцінили у 100 мільйонів гривень. Долар тоді був по 8 гривень. Коли обвалили гривню, ціна залишилася в гривнях, бо вона чинна 2-3 роки. Але в доларах це вже менше. І куплять його дешевше. Далі. Ні з того, ні з сього у цьому році під керівництвом Яценюка НБУ робить емісію 150 мільярдів гривень. Хто дав дозвіл зробити це? Економіка зреагує в листопаді-грудні – піде підняття цін. Якби я був депутатом, я б заборонив такі емісії робити.

-Який вихід?

-Ми повинні по-трохи ламати систему і голосувати за тих, хто має авторитет, знання, за тих, хто має досвід і може відстоювати інтереси громади, міста, області – я так вважаю.

Ми завжди звикли, що ми чекаємо виборів, чекаємо зміни – а змін немає. Прийдуть молоді і зроблять все. Молода команда була і вона теж накрала. Нові прийдуть і будуть робити те ж саме, якщо їм залишити стару систему. Треба ламати її і не допускати до влади олігархів.

Я завжди кажу, уявіть собі 2015 рік, іде засідання у Верховній раді і розглядається питання Закону «Про надання пільг кондитерські промисловості». «За» проголосувала фракція сім’ї Порошенка, «за» проголосувала фракція сім’ї Луценка, «утрималася» фракція сім’ї Балоги і «не голосувала» фракція сім’ї Льовочкіна. Якщо раніше фракції були за інтересами, потім були за партійними, а зараз вже за сімейними. Початок цього поклав ще Янукович, а продовжуть інші. Смішно, що такі речі робляться.

Ті депутати, які йдуть від «Народного блоку», будуть голосувати, як їм скажуть «діди». Колись у радянській армії за ознаками національності створювались різні групи, потім в українській армії – за територіальними ознаками. Так і тут ті «діди» Мартиненки, Жванії знають, що прийде Зварич – і будуть робити те саме, що і було. І буде біда і до того всього буде все те, що є сьогодні на Сході. Ніхто ж не може знайти сьогодні якийсь шлях.

-Сьогодні навіть на рівні області є такий приклад неефективності, бюрократизації, коли два місяці не могли розподілити кошти, які міська рада виділила для бійців.

-Таке буває коли, немає головного. Наведу приклад, коли Борис Петрович прийшов до мене. Було питання, як ставити пам’ятник Шевченку. Вагались, чи поставити його там, де колись стояв Ленін, чи там, де він стоїть сьогодні.

Він каже: «будуть іти студенти, люди, будуть бачити обличчя, а не спину». А я кажу, людей буде просто йти більше, ніж студентів, і теж бачитимуть обличчя. Довго думали, як його ставити, пошуміли десь два тижні, а потім забули. І нормально стоїть, нормально вписався пам’ятник.

А на тому місці, де стояв Ленін, сказали зробити фонтан. Треба приймати рішення. Я розумію, що з громадськістю треба радитись, часом вона може підказати розумні рішення. Але коли ці громадські слухання заходять в глухий кут – треба, щоб головний сказав «ось так» і на цьому поставити крапку.

-Сьогодні голова облдержадміністрації не може призначити голів райдержадміністрації і не може сформувати собі заступників. Йому призначає Київ. Що йому порадити чи сказати в цій ситуації?

-Дуже просто. В нас сьогодні є громадські організації, громадські структури, які мають великий вплив, але всі мають вплив і не несуть ніякої відповідальності. Однозначно, несе відповідальність губернатор. Тобто ти несеш відповідальність, ти маєш сказати: «Хлопці, давайте свої пропозиції, але я поки-що назначу «Петрова» головою райдержадміністрації. Все, хай він працює.»

-Тобто це в компетенції?

-А що розводити руками? Київ тут ні до чого. Сьогодні Київ має більш серйозні проблеми. Йому все одно, хто там буде головою Локачинської райдержадміністрації. Це не в їхній, в принципі, компетенції. Це одне. А друге, треба Гунчику сьогодні сідати і вирішувати проблеми з тими структурами, які сьогодні мають вплив. Або з ними співпрацювати, або проігнорувати і робити свою справу. Я не приймаю ці відмовки, що Київ заважає. Ми так звикли, нам постійно хтось заважає. Якщо хочеш робити роботу. Можна робити її без того.

-Чим, на Вашу думку, має займатись у Верховній Раді депутат-мажоритарник?

-Тут можна сказати однозначно – законотворчістю. Законотворчість – це основа діяльності Верховної Ради. Депутат повинен від свого округу сприяти своєю діяльністю, щоб округ розвивався.

-Тобто бути регіональним лобістом?

-Лобістом, серйозним бути лобістом, це одна справа, а з другого боку – примушувати місцеву владу працювати. Бо сьогодні, скажемо відверто, буде децентралізація влади, мовляв, влади на місцях мало, якщо дамо їм більше влади, тоді вони сильніше запрацюють. То блеф. Я виступаю не за децентралізацію влади, а за децентралізацію відповідальності. Тому що за 23 роки незалежності жодного випадку не було, щоб звільнили голову райдержадміністрації чи заступника як неробу.

Коли приходили сині чи помаранчеві, тоді звільняли. За профпридатністю. Вчора написано «ганьба», сьогодні вже голова адміністрації. А окрім як клеїти листівки, він нічого не вміє. Він чекає, а кажуть, що йому хтось заважає. Хто тобі заважає? Ти працюй, ти наводь порядок, ти не знаєш як вивіз сміття зробити організовано, люди не знають, де те сміття дівати.

Речі є елементарні. Подивися в селах, де ти живеш, там в районі, чи всі села мають достатньо води, щоб була водопровідна вода, щоб зробити водопровід. Нема грошей. Та й їх ніколи не буде вистачати. Я був в Канаді, у місті Монітоба, і мер казав, що в них 20 років тому були ті ж проблеми, що і в нас. І це було в 1999 році, але проблеми ростуть з кожним роком, з’являються нові проблеми.

ОКРУГИ ДІЛЯТЬ НА «ТАЄМНІЙ ВЕЧЕРІ»

-Так чи інакше будь-хто задає собі запитання, а де був Антон Кривицький в часи Майдану, в часи Революції гідності? Яке, взагалі, ваше ставлення до того, що відбулося? Чи, можливо, не треба було виходити людям, а треба було працювати з тією системою, яка була, з тими людьми, які були при владі?

-Можна оцінювати позицію по-різному. Я вважаю, що було правильно, що народ вийшов, що він показав, що він має свою думку, що він має своє мислення, що він є нація, не просто населення. Він показав місце того керівництва, яке показало себе тільки з негативного боку.

Інша справа, що Майданом скористалися ті ж самі люди, той же Яценюк, Турчинов. По-суті вони всі там, усі за одного. Вони скористались цією перемогою. Вони могли б скористатися, якби щось зробили за цей період, практично ж нічого не зроблено. Гривня впала, зарплати не підняли, пенсії не підняли. Так, складний період, кризовий період. Але ж в той кризовий період статки Коломойського ростуть, статки Ахметова ростуть.

Якщо дивитись з такої позиції, то я вважаю, що і Президент в цьому винен, що іронічно ставляться до тих моментів, що пов’язані з виборами. Мовляв, син пішов на вибори, батько пішов на вибори. Луценка також син пішов, дружина. У Льовочкіна сестра. Як на мій погляд, це не зовсім правильно. І не потрібно це робити було. Уже в нас був приклад Саши Стоматолога, який керував замість президента, організовував бізнес і віджим бізнесу.

-Які рецепти Антона Кривицького - як зупинити війну?

-Я, звичайно, не можу давати якісь рецепти. По-перше, я за те, щоб держава була унітарна. Щоб був мир і спокій в державі, по-друге. За те, щоб армія була потужна і сильна, по-третє. Для того, щоб це питання вирішити, треба показати нашим опонентам, що є Україна, що є держава, що є народ, який ніколи не підкориться замислам Путіна, замислу Росії. Пройшло уже півроку. За півроку ми могли зробити, щоб наша економіка перейшла на військові рельси, і робити танки, як під час Другої світової.

Чому ми не можемо зараз закупити хорошу зброю. Ну не дає нам Америка, не дають поляки, і що? Дадуть закупити зброю інші країни. Спеціально робить Китай, що не можна домовитись? Є вільний ринок зброї. Я не Президент, але якісь дії треба було робити. Сьогодні у нас перемир’я, а вони знову стріляють по наших людях. Це ж до чого довели, щоб українці вбивали українців. Не було ж такого, аби німці вбивали німців.

Я багато собі що не можу уявити. Сьогодні дивлюсь російські канали. Вечірній Донецьк весь світиться, як Луцьк у кращі часи, ходить громадський транспорт, їздять автомобілі, і в мене виникає запитання: звичайно, електроенергія із України. Скоріш за все, терористи за електроенергію не розплатяться, і автомобілі теж треба чимось заправляти, то виникає питання: що це за війна? Чи це якісь такі маневри дивні? Але гинуть наші найкращі хлопці.

Ось це біда, що гинуть молоді хлопці, гинуть люди, які мають сім’ї. Та політика умиротворення, яку взяв Порошенко, з точки зору людини, правильна, я так вважаю. Але з точки зору стратегії, вона не зовсім правильна і не відповідає сьогоднішнім реаліям. Тут як у приказці, дай ворогу пальця, то він і долоню відкусить. Тут потрібно показати ворогу, що ми сильні. Треба показати, що виробляємо танки, що ми закупили зброю, та багато чого іншого. Виступає Гелетей і каже, що десь там тринадцять винищувачів зробили ремонт – скажи, що 130.

Ми ось 8 вертольотів беремо із місії ООН у якійсь країні. Ну що це таке, коли ми беремо вертольоти ще й призначені для перевезення гуманітарного вантажу чи ще чогось, що не є бойовими. У цьому плані ми відстаємо. Яценюк просто говорить, та влада хоч крала, але мовчки щось робила. А ця влада краще і в пусту говорить.

-Тобто ці люди не є кризовими менеджерами?

-Ні, абсолютно. Бути кризовим менеджером - це як Яценюк. Ніде «не нагрів» місця: і в банку був, і в Криму працював, і в уряді, і в Верховній раді. Він як «коник стрибунець» усюди пострибав, а серйозних справ у нього немає. Коли Юля була віце-прем’єром, то бартер вона ліквідувала, навіть за це їй потрібно поставити плюс. А яку серйозну справу зробив Яценюк як урядовець?

-Кажуть, що в 2005 році, коли він був в Нацбанку, він зупинив інфляцію і не дав гривні впасти.

-Точніше, це йому не дозволили зробити розумні люди. Ось і все. Це так само, як кажуть, що Ющенко був батьком грошової реформи. А що він зробив – поміняв купони 10000 на гривні, ось це і вся реформа? Реформа це те, що дає рухи і робить результат значний.

-Сьогодні чи не кожна політична партія, яка йде на вибори хоче використати ідеї майдану, Небесної сотні, але майдан стояв не за те, щоб крали. Те, що вони продовжують красти і ще й спекулюють на цьому, це відсутність принципів чи несвідоме використання цих ідей?

-Якби Майдан зламав цю систему, все було б добре. Корупція у всьому світі існує, але її можна звести до мінімуму. Коли забрати чинники, які її забезпечують – тоді її буде менше. Те ж саме із ПДВ. Донецька народна республіка відмінила ПДВ і ввела податок на дохід, а це найбільш корумпований податок, навколо якого крутяться діячі, як мухи навколо солодкого.

Тепер там буде менше перевірок. Бо будуть платити стільки відсотків, скільки є на рахунку, і ніхто не буде перевіряти. Тобто такі речі треба забирати, аби їх не було. Наприклад, коли іде приватизація заводу, то щоб участь брали ті, хто бажає. Звичайно це не може бути дядя Вася з вулиці, але потрібно надати рамки певні, щоб усі мали змогу взяти участь, а не тільки ті, хто крутиться навколо.

Вони ж збираються, як на картині «Таємна вечеря», сидять теж таємно і ділять округи, ділять заводи. Туди не потрапляє випадкова людина. А якщо туди потрапляє хтось випадковий, то або грає за правилами системи, або система його не визнає. Так само як ідуть депутати від партії. Партія каже, що буде якийсь там Сидоров, той буде праву руку тримати, а той – ліву.

Система керівництва повинна бути. Але вона буде працювати тоді, коли вона буде прозора, власна і відверта. Погляньмо на статистику. Всі бачать, що ціни виросли у два рази – це не секрет. Статистика дає 10% відсотків інфляції. Відділ статистики – це державна структура Кабінету міністрів. І ніколи він не надасть ту цифру, яка не задовольняє Кабмін. Бо якщо він дасть іншу цифру, то потрібно негайно робити індексацію заробітних плат, індексацію пенсій. Коли він надасть цифру більшу, то все буде добре.

-Чи крадуть гроші при формуванні бюджету?

-Опозиція завжди бореться із бюджетниками. Але при формуванні бюджету грошей не вкрадуть. Можна лише перетягнути пару копійок. Там крадуть уже при реалізації певного бюджету, то який смисл за нього боротися? Ви боріться за Комітет статистики. І коли ви матимете Комітет статистики, він скаже, яка інфляція, і потрібно буде уряду робити індексацію.

Я розумію, що зараз неможливо зупинити економіку, є багато чинників, які заважають. Вугілля немає. Коли вугілля є в Нововолинську, в Червонограді, а ми закупляємо його за кордоном. Невже там набагато краще? Тоді потрібно оголошувати, що там вугілля є на 100% чистим, а наше вугілля гірше. А просто так купувати, щоб комусь зробити краще, не потрібно. Хай наше вугілля і гірше, але його треба видобувати і платити людям гроші, які йдуть під землю, ризикуючи життям. Це незрозумілі для багатьох речі, про які добре знає керівництво.

-Тоді які, на Вашу думку, менеджери потрібні зараз?

-Коли Кучма був, я працював в президії Президента. Він працював на заводі колись, і для нього кожний регіон був, як цех. Запитайте кожного губернатора, чи йому хоч раз дзвонив Порошенко. Я думаю, що не дзвонив.

А при Кучмі кожен губернатор мав право дзвонити до Президента. І було таке правило, коли йдеш на прийом, став Президенту не більш як три питання, якщо одне – ти щасливчик, бо одне питання він вирішував. Тому губернатори вибирали, чи добудувати їм шахту, чи зробити газопровід на Шацьк чи Любомль, якого ще там немає. Потрібно було вибрати серйозне питання, бо у Президента була влада і можливості.

-Губернатор області Володимир Гунчик теж був директором заводу «Богдан». Можливо, у нього теж такі підходи?

-Можливо, але тут не можна таку паралель проводити. Бо, як колись казали, Лукашенко керує, як колгоспом, бо був колись директором колгоспу. Нехай керує, але так, щоб всі підлеглі несли відповідальність. За кожним негативним явищем, яке існує в державі, області чи місті, є чиновник, який відповідає за свій напрям роботи: за воду, за газ, електроенергію, дороги, санітарію.

Якщо вони кажуть, що їм хтось заважає, то можна запитати у них: чому вам заважають, а вашим сусідам ні? Якщо Луцьк сьогодні займає десь сорокове місце, то треба задуматися. Треба вибрати критерії, за якими оцінюється діяльність міста, і попрацювати з відповідним напрямком. Працювати треба відповідально.

Я працював останні роки в адміністрації начальником комітету управління з будівництва та інвестицій. Я бачив, як працювали при Ющенку. Очікували, що хтось їм щось дасть. Нащо розвивати бізнес, якщо він 90% отримує дотації з державного бюджету? Чого позакривали великі підприємства, які раніше були? Чому не можна було посприяти якось їм у бізнесі? Кому це треба?

Проблеми треба ліквідовувати, але з чогось треба починати. Загального рецепту нема. Треба, щоб народ брався за цю справу. От, організував «Аверс» дебати кандидатів. Кільканадцять людей іде по Луцьку, а з’явилося тільки 4. Чому не прийшли інші? Зрозуміло, що частина потім зніметься на користь інших.

-А Ви будете зніматися на користь іншого кандидата?

-Я іду до кінця. Не бачу сильніших за мене кандидатів, тому я не буду зніматися.

Розмовляв Антон БУГАЙЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.