Кідрук у Луцьку: літературою можна заробити на життя

Макс Кідрук – сучасний український письменник і мандрівник, за освітою інженер-енергетик.

Написав 9 книг, останні й найвідоміші серед яких – перший українського технотрилер «Бот», а також трилер «Твердиня» та тревелог «На Зеландію». Серед його нагород – ІІ премія на конкурсі «Коронація слова» та «Книга року» від журналу «КореспонденТ».

До Луцька Кідрук завітав для презентації нової книги «Жорстоке небо». У розмові з ВолиньPost він розповів про себе, свою творчість та майбутні новинки.

НАМ ЗАГРОЖУЄ ЖОРСТОКЕ НЕБО

-Ти до Луцька привіз технотрилер «Жорстоке небо», в якому розповідаєш про аварію українського літака в Парижі. Чому обрав таку тему?

-Все просто: тому що я з дитинства захоплювався авіацією. Я, власне, мріяв написати роман про авіацію. Але річ у тім, що ідей у мене значно більше, ніж я встигаю фізично їх втілювати. Тому задум самого роману з’явився років три тому, ну і лише рік тому я взявся його реалізовувати. Це данина моєї любові до авіації.

-Поясни назву книги. Чому саме «Жорстоке небо»?

-Єдине, мабуть, що загрожує сучасним літакам у повітрі – це жорстоке небо: якісь погодні феномени, надзвичайна турбулентність тощо. Власне катастрофа у моєму романі стається під час одного з найсильніших снігових буранів за всю історію спостережень у Франції. Це не є безпосередньою причиною катастрофи, безперечно, але є однією з передумов, чому ця катастрофа сталася.


-Важко було писати про головну героїню-жінку?

-Однозначно важко. Я ж чоловік. Я встав, знаю, де я почухався і куди йду після сну. Про жінку цього всього не знаю, не знаю всіх дрібниць, чисто побутових, інтимних. Я маю на увазі інтимних не в плані сексу, а в розумінні звичайного побуту. Важко було описувати характер, і тому я поставився до цього дуже і дуже серйозно. Під час написання консультувався у багатьох дівчат і жінок того ж самого віку, що моя головна героїня, випитуючи всі головні подробиці їхнього життя, завіряючи з ними кожен жест, кожну думку чи порух тої героїні. Але результат того вартий.

-Чи траплялось щось незвичне, але дуже цікаве під час написання книги?

-Насправді епізодів було дуже багато, але вони дріб’язкові. В якомусь епізоді я написав про жіночу комбінацію, і одна з рідерок сказала мені: «Хто так пише! Пиши "жіноча сорочка" або "нічна сорочка". Ніхто не пише зараз "комбінація". Комбінація була в радянському союзі». І для мене це була така дивна реакція. Я виправив, безперечно. Але це було для мене дивно, це був якийсь такий шок. Епізоди були, їх було багато, але дрібненькі.

ЛІТЕРАТУРОЮ ЗАРОБЛЯЮ НА ЖИТТЯ

-Хто такий Макс Кідрук, коли не пише? Чим займаєшся у вільний від роботи над книжками час?

-Нічим. Я письменник. Крапка. Ти не можеш бути письменником і програмістом, письменником і продавцем у супермаркеті. Це неможливо. Ти або займаєшся літературою, аби ти займаєшся чимось іншим. Для мене це питання вже давно неактуальне. Це моя професія.

-З якого періоду ти себе відчув професійним?

-Професійним письменником себе не відчуваєш, ним стаєш, коли ти починаєш повністю заробляти на життя. В той момент, коли стаєш професійним, ти не шукаєш якихсь заробітків. Лише береш все з доходів літературної діяльності. У мене – це десь кінець 2010 року. Спочатку було дуже важко, але зараз, зважаючи на те, що вже йдуть переклади моїх книжок, загалом все оkey.

-Під час презентації «Жорстокого неба» ти згадав нехудожню книгу, яка має вийти в Польщі. Розкажи про неї детальніше.

-Це буде публіцистична книга про Україну, але подробиці поки не оголошую. Це для мене дуже серйозний проект, який буде про три основні аспекти: що призвело до другого Майдану; про внутрішню українську олігархію, олігархів та їхній вплив на Україну; а також про вплив Росії на внутрішню і зовнішню політику України.

-А наступна художня книжка про що?

-Не анонсую. Це буде серйозна драматична історія. Щось у стилі романів Маріо Варгаса Льйоса.

-З погляду інженера, а також людини, яка свою останню книгу повністю присвятила авіації, скажи свою думку щодо розслідування аварії Боїнга 777 біля Донецька у липні цього року.

-Там було все просто. Літаки так просто не падають. Однозначно, що він розвалився в повітрі, і однозначно, що його збила ракета. Відповідно до тих фактів, що знаю, я абсолютно впевнений, що це була ракета російського виробництва. Її не просто запустили проросійські найманці. Вона велася російською радіолокаційною станцією. Чому? Тому що той, хто служив у армії, у військах протиповітряної оборони, знає, що коли літак перетинає зону радара, у чергового біля радара зразу висвічується, який тип літака, куди летить і так далі.

Тобто в кожного літака є передавач для розпізнавання «свій-чужий» і всі пасажирські літаки цей передавач мають. Черговий сидить біля радара і все записує. «Бук» – це не просто ПЗРК, з якого пальнув, і воно собі кудись там полетіло. Це величезний комплекс, який наводиться по радарах. І на радах не можна не бачити, що летить пасажирський літак. Про ствердження, що його збили випадково, я думаю, що це міф. І я більш ніж переконаний, що збивала Росія. Але збивала просто помилившись, думаючи, що летить інший пасажирський літак, російський, для того, щоб скинути все на Україну.

Це версія Служби Безпеки України і, попри те, що дуже багато хто не довіряє, особисто я вважаю Наливайченка дуже серйозною людиною. І це не та людина, яка розмінюватиметься такими фразами, які були б необґрунтовані.

Можна дуже довго обговорювати цю версію, чи вона правдива, чи ні, але я схильний цьому вірити. І цю версію я буду захищати в тій польській книзі для поляків, про яку говорив вище. Це моя думка.

-Ти в Луцьку вже не вперше, розкажи про свої враження від нашого міста.

-Дуже гарне місто. Прикольні у вас такі будиночки, чисто європейські, багатоповерхові, з садочками поряд них, загородженими територіями. Дуже-дуже симпатичні. Цього зовсім немає на Сході. Гарне, комфортне місто. Особисто в мене враження, безперечно, позитивні.

Розмовляла Олена Лановенко (ВолиньPost).
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.