ТОП-5 комунальних скандалів Луцька

Комунальна сфера міста – не політика й не міжнародна обстановка. Себто – явно не сьогоднішні топ-теми інформаційного простору. А між тим комуналка стосується кожного лучанина набагато безпосередніше російських терористів чи кандидатів у президенти.

Вона щомісяця залазить кожному до кишені, затоплює наші підвали, ллє воду крізь невідремонтовані дахи і нищить наші авта на дірявих дорогах.

«Битовуха» і банальщина – скаже хтось? Усі до цих проблем звикли, нікого ними не здивуєш? А між тим у «комунальному болоті» Луцька трапляються і скандали. Нижче – про найгучніші з них за кілька останніх років.

ОБВАЛ БУДИНКУ



Вночі 10 червня 2012 року раптово обвалилося півпід’їзду п’ятиповерхівки, зруйнувалося вісім квартир, двоє людей загинуло.

У той же день прокуратура Луцька порушила кримінальну справу за фактом службової недбалості працівників ЖКП № 7 та посадовців Луцької міської ради.

Три місяці правоохоронці з’ясовували, кому саме пред’явити звинувачення. Слідчі відпрацьовували різні версії, а обурені лучани не скупилися на звинувачення. Аргументи для докорів знайшлися і на адресу міського голови Миколи Романюка (добре ж відомо що в місті – не одна тріщина на будинку); і головного «комунальника» Івана Кубіцького (такий збій в системі роботи ЖКГ пробачати просто не можна); і власників магазину на першому поверсі (за проведену реконструкцію), і навіть будівельників, які в далекому 1971 році зводили цю багатоповерхівку очевидно не «на совість».

Зрештою, результати експертного обстеження, яке провели київські спеціалісти, теж не дали однозначної відповіді, що саме стало причиною обвалу. Ремонтні роботи на першому поверсі будівлі призвели до того, що просів фундамент і виникли тріщини на верхніх поверхах. Постійна робота кондиціонерів на стінах будинку у тому ж магазині спричиняла вібрацію стін. Відсутність шатрового даху збільшувала навантаження від опадів на стіни будівлі. Незадовільний стан внутрішніх комунікацій теж «працював» на замочування основ під фундаментом і його просідання.

Зрештою, експерти вказали і на той факт, що при будівництві використовувалися матеріали (розчин та керамічна цегла) нижчої якості, ніж передбачено проектом, будівельними нормами та правилами, що призвело до зниження несучої здатності зовнішніх стін будинку.

Встановлені факти, очевидно, лише заплутали правосуддя. Бо звинуватити, зрештою, єдину особу – майстра відповідної технічної дільниці житлово-комунального підприємства № 7. Як йдеться в матеріалах судової справи, за півмісяця до трагедії зі стіни будинку обвалився кондиціонер і, як стверджує обвинувачена, її направили провести там шпаклювальні роботи. Правосуддя встановило, що в компетенції жінки було виявити загрозу для несучих конструкцій та повідомити керівництво. Оскільки цього не сталося, майстра визнали винною у службовій недбалості. Покарання у вигляді трьох років позбавлення волі через ряд обставин (неповнолітня дитина, позитивна характеристика з роботи, відсутність претензій з боку потерпілих) суд призначив без ізоляції від суспільства, тобто «умовно».

За парадоксами вітчизняних правових колізій, правосуддя визнало винною того, до кого не мають претензії ні потерпілі, ні експерти у висновках щодо причин трагедії. Чи погоджуються лучани, що ця жінка найбільше винна у смерті двох людей, втраченому майні і спокої десятка сімей.

У судовому вироку немає жодного слова про відшкодування матеріальних збитків, розміри яких, до речі, судом визначені (жителям семи квартир на загальну суму 2 мільйони 855 тисяч 195 гривнь). Зазвичай, саме визнаний судом винуватець несе відповідальність за відшкодування матеріальних збитків. Навіть, якщо мова йде про астрономічні суми, які тій особі ніколи не покрити.

Натомість у випадку з будинком на Рівненській весь фінансовий тягар взяв на себе уряд, виділивши 17 млн. грн з бюджету. Тобто – із грошей платників податку, серед яких – ті самі мешканці обваленого будинку та мешканці тисяч інших будинків, яким ніхто не може гарантувати неповторення трагічної історії.

ЗУПИНКА-ВБИВЦЯ



15 березня 2014 року 66-річна лучанка чекала громадський транспорт на одній із міських зупинок, що на вул. Львівській. Аби сховатися від сильного вітру зайшла за конструкцію зупинки, проте та виявилася ненадійним прихистком. Споруда – без фундаменту, усього з двома елементами кріплення. Поривом вітру конструкцію вирвало із землі і перекинуло просто на жінку. Потерпіла отримала несумісні із життям травми.

«Причина – сильний вітер, якого ми не могли передбачити, – так прокоментував журналістам ситуацію головний «комунальник» Іван Кубіцький. – Всі зупинки встояли (а таких конструкцій в місті загалом 14 – авт.), а в цьому місці не встояла... Якби жінка знаходилась в зупинці – нещасного випадку не було б. Вона знаходилася за зупинкою, а зупинку перекинуло вітром».

Виходить, жінка не дотрималася якихось неписаних правил техніки поведінки на зупинках міста Луцька в час негоди?.. Чи технічні норми порушив усе таки хтось інший?

Правоохоронці відкрили кримінальне провадження та пообіцяли в найкоротші терміни з’ясувати обставини технічної придатності цієї металоконструкції. Мовляв, щоб в подальшому кваліфікувати дії осіб, які встановлювали зупинку, необхідно з’ясувати, на якій підставі це було здійснено і чи були всі необхідні дозволи. На ділі ж схоже, знову шукають «винного» серед тих, кому набір обставин зробить покарання «нижче нижчого» та «умовніше умовного».

За чутками, такою особою може стати близька родичка Івана Кубіцького, яка займає посаду в ЖКГ та ставила останній підпис у прийнятті зупинки-вбивці в експлуатацію.

ЛІТНІ ПОТОПИ



30 липня 2013 року протягом тригодинної зливи в місті випала місячна норма опадів. Під час екстреної наради комунальники назвали місця найбільшого затоплення: район гіпермаркету «Там Там», міської клінічної лікарні, перехрестя Соборності-Молоді, вулиці Дубнівська та Гетьмана Дорошенка.

Насправді наслідки зливи охопили все місто. Їх ліквідовували не один тиждень: зіпсований асфальт, утворені провалля на дорогах, зламані дерева, пошкодження комунікаційних мереж, затоплені підвали та цокольні поверхи – комунальники не встигали реагувати на всі скарги лучан. Загалом міська влада оцінила завданих збитків на 4,5 млн грн.

«Невтішним для міського бюджету є те, що згідно класифікатора збитків – це стихія обласного значення, а у бюджеті міста, на жаль, таких коштів нема», – зауважила заступниця міського голови Лариса Соколовська, очевидно, шкодуючи, що проблему не можна перекласти на державний бюджет. А ще дорікнула власникам приватних будинків та установ в тому, що власники не мають страховки, що теж суттєво зняло б навантаження з бюджетних витрат.

Про те, що ефективна робота комунального господарства міста напередодні могла б теж полегшити таке навантаження офіційно не сказав жоден спеціаліст ЖКГ. На щастя, обійшлося без людських жертв, тому цього разу правоохоронці виявилися солідарними із комунальниками: у тому, що сталася біда – винна стихія.

А тези про те, що насправді з ситуацією не впоралася міська каналізаційна система залишилися поза увагою широкого загалу. Хоча лучани добре знають, що у районах найбільшого затоплення каналізація не справляється і з пересічним дощем. Забиті «ливнівки» давно не дивують лучан. Багато із них роками засипані сміттям і місцеві просто знають, кудою не треба ходити в негоду.

Крім того, зливові каналізації на дорогах є багаторічними жертвами суміші, якою посипають взимку ожеледицю. Навесні весь пісок, щебінь та сіль давно утворив щільний прошарок в системі внутрішньої каналізації міста.

БУНТ ДВІРНИКІВ



Із початку 2014 року міська влада вирішила, що прибирати вулиці Луцька будуть силами «жеків». Мерія не стала проводити тендери на прибирання доріг, а почали укладати щомісячні договори із житлово-комунальними підприємствами. Відтепер тим самим ресурсом, яким раніше «жеки» не справлялися належно вичищати двори, їх зобов’язали мести проспекти. З вулиць зникли «дорожні пилососи», з’явилися купи пилу та сміття, зметені двірниками під бордюри в акуратні купки. Якщо мести ще як-не-як встигали, то забирати сміття – забракло транспорту.

В середині березня під стіни міської ради прийшли мітингувати двірники приватного підприємства «Луцьк Комунал Сервіс». Вони заявили що у попередні роки їх фірма прибирала 80% вулиць міста, а тепер вони лишилися без роботи. А ще двірники стверджували, що їм прикро за свою роботу: мовляв, тривалий час вони вичищали місто, і лише за якийсь місяць-другий вся їхня праця зведена нанівець.

Чиновники з міськради пояснили, що в бюджеті забракло коштів, а через непроведений тендер – і повноважень укладати довготермінові домовленості з фірмою. Через те мусять прибирати своїми, «комунальними» силами.

Поки комунальні двірники зосередили свої сили на прибиранні доріг, дворові території, які вони повинні підмітати, бо отримують зарплати саме із плати за утримання будинку – подекуди стають все більше завалені сміттям.

Тендер, який визначить підрядника із санітарного прибирання вулиць Луцька, таки призначили. Спершу на 8 травня, згодом перенесли на 16.

ТЕНДЕРНІ «МУТКИ»



Улюбленцем тендерів, проведених Департаментом ЖКГ Луцької міськради, є комунальне підприємство «Луцькспецкомунтранс» (до речі, саме на цьому підприємстві до 2003 року працював Іван Кубіцький). Приміром, лише 8 січня 2013 року це підприємство виграло три тендери і отримало з бюджету: 300 тис грн на ліквідацію сміттєзвалищ; 500 тис грн на послуги із видалення безгосподарних відходів; 1 млн 800 тис грн на утримання вулиць взимку.

До речі, цих майже двох мільйонів, очевидно, не вистачило, бо 26 вересня 2013 року відбувся ще один тендер, де «Спецкомунтрансу» виділили ще 830 тис грн на ті ж потреби зимового Луцька.

Показовим є тендер із прибирання трьох міських адмінбудівель (зокрема, Богдана Хмельницького, 19). Виявляється, «сватаючи» лучанам в їхні під’їзди прибиральників з «жеків», самі владці користуються послугами львівської приватної клінінгової компанії. За результатами тендеру від 11 березня 2013 року, вартість прибирання за луцькими чиновниками протягом березня-грудня поточного року – 100 тис грн.

Та найгучніші тендерні скандали виникають, коли… про тендер забувають. За інформацією джерела в правоохоронних органах з цього приводу відкрите кримінальне провадження проти начальника Департаменту ЖКГ Івана Кубіцького. Йому інкримінують, що заздалегідь знаючи про виділення коштів з обласного бюджету на ремонт вулиці Квіткової, він самовільно визначив підрядника шляхом видання наказу та уклав із ним договір на проведення капітального ремонту. Затим, внісши недостовірні дані щодо виконання робіт, забезпечив перерахунок коштів цій фірмі в розмірі більш, ніж 235 тис. грн. Такою виявилася ціна, яку заплатив бюджет за капремонт кількох сотень метрів одного з типових відгалужень Львівської. Щоправда, наразі слідство з’ясовує, в чию кишеню.

У прокуратурі міста ситуацію не коментують, мовляв, «інформація по кримінальних провадженнях являється інформацією з обмеженим доступом».

Загалом, у відповідь на інформаційний запит прокуратура Луцька повідомила, що впродовж 2013-14 років в Єдиному реєстрі досудових розслідувань «зареєстровано сім кримінальних проваджень у сфері ЖКГ Луцька за фактами привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службового підроблення та недбалості (ст. 191, 364-367 Кримінального кодексу України). П’ять проваджень – на етапі досудового розслідування, два – закрито».

Антон БУГАЙЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.