«Нічого хорошого з економікою сьогодні не відбувається» - Ігор Єремеєв

Волинський нардеп Ігор Єремеєв став одним з очільників новоствореної парламентської фракції «Суверенна європейська Україна». Втім, каже, що за керівництво не тримається, й головою об’єднання стане, скоріш усього, інший депутат.

Єремеєв під час прес-конференції у Луцьку запевнив, що їхня фракція «готова підтримувати ті рішення, які б забезпечили Україні європейський шлях розвитку».

«Ми вважаємо, що перший крок, який необхідно зробити - це розпочати з себе. Тобто з парламенту. Якщо ми говоримо, що Україна повинна бути європейською державою, то всі рішення найвищий законодавчий орган України повинен приймати відповідно до європейських норм, тобто без порушення регламенту та законодавства. Цілі фракції чіткі: докорінне реформування всієї структури державної влади, реалізацію процесу європейської інтеграції України, детінізацію економіки, запровадження європейських стандартів життя», - пояснив депутат.

Втім, під час зустрічі з журналістами розмова з нардепом торкнулася і військової агресії Росії, і проблем української економіки, і перспектив очищення української влади.

– У пресі нещодавно з’явилася інформація, що ваша депутатська група виділила 16 мільйонів гривень на армію. Ще хтось із народних депутатів та бізнесменів долучився?

– Так, ми це зробили, бо побачили плачевний стан української армії. Коли з 400 бойових літаків піднялося 4 у час, коли ворог вже на нашій території, ми звернулися до депутатів фракції (в нас сьогодні 36 депутатів) і попросили підтримати фінансування української армії. Ті депутати, хто має підприємства, зібрали 16 мільйонів гривень.

Ми звернулися і до інших народних депутатів. Знаю, що після цього фракція УДАР запропонувала 25% від заробітної плати депутатів віддавати на армію.

– А куди конкретно пішли ці 16 мільйонів гривень?

– Три мільйони гривень ми вже перерахували на рахунки Міністерства оборони. Два мільйони – на прикордонні війська. Ще до нас звернувся губернатор Волинської області Григорій Пустовіт з проханням перерахувати два мільйони гривень на рахунки Володимир-Волинської 51-ї бригади.

Також сьогодні (розмова відбувалася у суботу, 22 березня- ред.) депутат нашої групи Юрій Шаповалов поїхав на Чонгра (перешийок між півостровом та континентальною Україною - ред.), повіз для прикордонників апаратуру. Теж саме зробив Доній для військової частини під Білою Церквою.

За нафтопродукти я вже не кажу, допомагаємо залежно від звернень військових. Але піару з цього не робимо, бо вважаємо, що це недоречно.

– У вашій фракції зараз офіційно троє співголів: Олександр Доній, Ігор Єремеєв та Ярослав Москаленко. Чому так? Раніше йшла мова, що очолити фракцію повинен саме Єремеєв…

– Уже давно були розмови про те, що Єремеєв хоче сформувати фракцію чи групу. Але я завжди казав: Єремеєв нічого не хоче сформувати, аби очолити. Просто Єремеєв не хоче сидіти і очікувати команди натиснути кнопку.

Тому з часом зібралася група позафракційних народних депутатів. Ми вирішили робити так, щоб позафракційні мали голос, могли відстоювати інтереси своїх виборців. Адже навіть система «Рада» налаштована так, що, коли тиснуть кнопку «Слово з місця», то перевага надається депутату від Партії регіонів – бо в їх фракції було найбільше депутатів, потім «Батьківщина», «Свобода»… Але не позафракційні.

Протягом року ми сформували групу з близько 12 депутатів. Ми робили заяви, що Верховна Рада під час Майдану не може стояти осторонь, що вона повинна працювати в безперебійному режимі. Ми намагалися постійно скликати Раду. Коли загинули перші люди на Майдані, під нашим зверненням підписувалося 20 депутатів.

Переломним моментом у формуванні групи став день 20 лютого. Тоді я розмовляв з Володимиром Литвином і ми вирішили, що в цей день депутати мусять зайти у Верховну Раду. Ми обдзвонювати всіх народних депутатів, особливо з Партії регіонів, бо їм дали команду покинути Київ.

Серед тих депутатів, які зайшли в зал, ми багатьох бачили вперше. Вже тоді в нас набралося близько 30-40 депутатів. Саме в той день я познайомився з сьогоднішнім співголовою групи Ярославом Москаленком.

Щодо керівництва, хочу сказати: я не планую бути керівником фракції. Так трапилося, що організовував я. Але також працював і Москаленко.

Олександр Доній саме на момент формування фракції захворів, і ми вирішили призначити трьох уповноважених від фракції. Коли Доній повернеться остаточно до співкерівницта фракції, ми проведемо засідання фракції і вирішимо, хто буде головою. «Триголів’я» не буде.

– Можете припустити, хто має найбільші шанси стати головою фракції?

– 99%, що головою фракції буде Олександр Доній.



– Популярною серед українців є сьогодні думка, що нова влада загалом і керівництво української армії зокрема ведуть себе надто пасивно у питанні російської окупації. Якою є ваша оцінка ситуації?

– Знаєте, коли Януковича вдалося прогнати, у багатьох, в тому числі і в мене було відчуття перемоги, відчуття того, що українська нація єдина і непереможна. Я завжди думав, що я неемоційна людина. Але коли почалося російське вторгнення, я теж вважав, що треба оборонятися, оголошувати війну у відповідь. Бо ми патріоти, бо ми будемо захищати свою землю, бо на нашому боці справедливість, бо нас 46 мільйонів, бо нас підтримує світ...

Втім, коли я зважив на всі «за» і «проти», всі дані які мені стали відомі, то зрозумів: події в Криму були сплановані росіянами. Вони очікували, що розпочнемо бойові дії. Бо не Крим для них головне.

Коли Україна не відповіла військовими діями на вторгнення Росії у Крим, вона фактично зруйнувала план Путіна по вторгненню на всю свою територію. Адже зараз можна з певною вірогідністю казати, що метою Росії був не Крим, а вся Україна.

Але армія наша не достатньо була готова. Навіть тому, що при Януковичу Міністром оборони і керівником СБУ були росіяни. А Росія сьогодні – одна з найбільш мілітаризованих держав світу, претендент на статус супердержави. Могли бути не сотні, а тисячі жертв.

Україна «розкусила» план Росії. У випадку відкритого протистояння російські танки через 4 години були б у Києві. Росіяни тепер розгублені, коли не зустріли у нас «бандерівців», коли весь світ став говорити про агресію Росії. Тому ми по-суті виграли цей бій.

– Але ж Україна втратила Крим!

– Україна не втратила Крим. Вона перевела протистояння із захоплення в юридичне поле. Ми не визнали референдум, ми не визнали анексії.

Можу точно сказати: Крим буде українським. Поведінка керівників Російської Федерації свідчить, що їх країна – у не менш критичній ситуації, ніж Україна. Те, що у нас з Януковичем відбувалося протягом трьох років, у них триває 15. За цей час воно «затверділо», «кристалізувалося».

Плачевний кінець російської економіки, а відповідно її імперських планів вже набагато ближчий, ніж зараз здається. І саме коли він почнеться, Україна має всі шанси повернути Крим.

– Які, на вашу думку, причини військової агресії з боку Росії? Забрати Крим? Окупувати східну Україну? Поміняти владу?

– Аби зрозуміти – варто уважно послухати промови Путіна. Він заявляє на весь світ: «в нас є інтереси в Україні». А ще десь рік тому Путін заявляв, що Росія – проти вступу України в ЄС, проти встановлення системи протиракетної оборони в Чехії, бо,мовляв, це загрожує безпеці Росії.

Україна Росії необхідна, щоб мати буферну територію. Таку, якою Україна була і Першу, і в Другу світову війни. Супердержави мобілізовують сили, поки війна йде на нашій території.

Тому Росія переслідує очевидну мету: стратегічним чином закріпити свою безпеку.

І ще один нюанс. Чорноморський флот закупив нафтопродуктів утричі більше норми ще в листопаді 2013 року. Дві дивізії підвели до кордону тоді ж. Це означає, що, якби Янукович навіть підписав 29 листопада угоду про асоціацію з ЄС, «кримський сценарій» міг розпочатися б ще в грудні. Але йому запропонували фактично хабар, і Янукович здав інтереси України.

Ще одна причина поведінки Росії – домогтися повної моральної дискредитації подій в Україні перед росіянами, щоб показати власному народу, що відбувається, коли «царя» скидають. Адже, коли в Україні революція перемогла, виникла загроза «експорту революції».

…Тому зараз засуджувати дії української влади простіше всього. Але, якщо все зважити, без емоцій, мені здається що не вдаватися до активних військових дій – одне із правильних рішень.

Ті проблеми, з якими сьогодні зіткнулася Україна – це не проблеми нової влади. Протягом усіх 23 років незалежності, перед кожними виборами, не маючи своєї власної економічної програми, не визначивши стратегічний шлях розвитку країни, політики будували виборчу кампанію на протистоянні Сходу і Заходу. А сусідня держава використовувала цю ситуацію, вела свою пропаганду, готувалася до анексії роками. І в підходящий момент «вистрілила».

– Чи можуть кримські події стати «сценарієм» для подібної ситуації у східних регіонах України, де теж є сепаратистські тенденції?

– Проект «Крим» Росії вдався тому, що це – автономна республіка, зі своїми органами влади. Тому там був можливий переворот.

На Сході України такого не може статися. Референдуму в окремій області не проведуть.

Але й далі можуть бути провокації. Я переконаний, будуть проводитись дії,щоб дискредитували владу, налаштувати населення Східної України проти інтеграції в Європу. Але це не Крим, тому, я сподіваюсь, влада зможе взяти ситуацію на Сході під контроль.



– Як, на вашу думку, ситуація в країні вплинула на економіку?

– Думаю, ви всі розумієте, що нічого хорошого з економікою сьогодні не відбувається. Я впевнений: якби не революція, ми мали б дефолт у вересні-жовтні наступного року. 15 мільярдів, які мала дати Росія, не вистачило б.

Не може під час революційних подій економіка «розквітати». Тому головне завдання уряду: оживити економіку. Для того варто було б прийняти ряд законопроектів, які б зняли деякі регулятори, щоб «запустити» бізнес.

Процес непростий. Нам треба вжити заходів, щоб отримати кошти, з іншого боку треба запустити економіку.

Сьогодні, наприклад, МВФ нам готовий дати 30 мільярдів. ЄС, США, інші країни також. Це великі кошти. З іншого боку, нам треба підняти тарифи, зробити ряд непопулярних кроків – це вимоги МВФ. Через це пройшла Польща, Прибалтика та багато європейських країн.

Але з народом треба розмовляти, Пояснювати все чесно. Я вважаю, що в умовах війни Прем’єр-міністр мусить звернутися до українського народу і пояснити необхідність такого непопулярного рішення. Ніхто за нього по голові не погладить, але рано чи пізно комусь його треба буде прийняти. Не можна щоразу давати дотації і заганяти бюджет у збитки, щоб мати політичні дивіденди. Політика не може бути домінуючою над економікою.

Є багато законопроектів, які наша фракція буде ініціювати, що стимулювали розвиток економіки. Ми зараз над ними працюємо, і найближчим часом вони будуть зареєстровані.

– До вашої депутатської групи входять люди із різним політичними поглядами. Її може очолити Доній, який завжди мав праву позицію. Водночас туди входять люди, які були в Партії регіонів, зокрема Василь Хмельницький чи Катерина Ващук. Це створює проблеми?

– Ну Василеві Хмельницькому ви точно не можете дорікнути, що він сепаратист, «ярий регіонал». Він ні разу не робив жодної заяви, яка була б «в контрі» до поглядів Донія. Василь Хмельницький – підприємець, займається будівництвом, у нього одна із найбільших в крані компаній, яка займається девелопментом. Тому я не бачу тут проблем. Те ж стосується і Катерини Тимофіївни Ващук.

Це одна із проблем сучасної України – постійне протиставлення одного іншому. Країна так жити те може. У Верховій Раді і в Партії регіонів є абсолютно адекватні,нормальні люди. І перевірка на адекватність відбулася, наприклад, подіями 20 лютого. Всі, хто тоді прийшли на наш заклик до Верховної Ради, переламали хід революції, ввели її в законодавче поле. Якби цього не відбулося, 20-го, 21-го ми мали б тисячі загиблих на Майдані.

Тому говорити про те, хто я в якій фракції був, я не буду. Мудрий завжди скаже: визнаємо помилки, але треба дивитися в майбутнє, разом працювати, щоб виправити ситуацію.

До речі, якби ми у свою фракцію взяли всіх, хто просився – нас було б 60. Але ми добре знаємо, кого ні в якому разі не можна брати, хто не буде працювати на Україну.

– Ви – за люстрацію?

– Так. Я за те, щоб зробити висновки. Головна проблема революції 2004 року: політичні сили, які прийшли до влади, не зробили висновків. Не покарали винних.

Тому люстрацію провести необхідно. Це повинна бути люстрація чиновників, політиків. Ті, хто себе дискредитували, ті, хто були «яструбами» (виступали за розгін Майдану, - ред.), ті, хто заплямував себе в корупційних скандалах, повинні відійти в сторону. Корупцію побороти практично неможливо, це голова проблема сучасного світу. Але ми повинні зробити все, щоб метастазами корупції сьогодні не було пронизане все суспільство.

Провести люстрацію можна навіть із деяким перебільшенням – нічого страшного, іншим буде «не повадно». Закон про люстрацію треба прийняти та реалізувати. Якщо ми цього не зробимо, наступна революція не заставить себе чекати.

Записав Антон БУГАЙЧУК (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.