Валерій Черняков: «Користуючись депутатським статусом, витягав машини з дровами для Майдану»

Наметове містечко на Майдані і організована «Самоборона» – дві з багатьох інституцій, які системно функціонували тривалий час і зробили можливим повалення режиму Януковича.

До розбудови цих структур безпосередньо долучився і нардеп з Волині Валерій Черняков. Він був заступником коменданта наметового містечка, а згодом координатором свободівських сотень самооборони.

Ковельчанин, за освітою лісник, у свій час очолював Полтавську обласну організацію ВО «Свобода», а зараз відповідальний в партії за Закарпаття – один з непростих регіонів, де поширені сепаратистські рухи.

У розмові з ВолиньPost депутат розповів про найгостріші моменти протистояння. А ще ми дізналися, що Черняков – кум нинішнього голови РНБО Андрія Парубія, а також претендент на посаду голови Держагенства лісових ресурсів України.

Черняков – чоловік небалакучий. Не береться коментувати все підряд – знає межі своєї компетенції. Тож поговорити про нові призначення у Волинській області радить з Анатолієм Вітівим.

Щодо в ситуації в Криму повністю покладається на рішення Уряду, а заклики негайно створювати народне ополчення називає провокативними.

Про криваві події Майдану теж спочатку говорить неохоче, але, слово за словом, розповідає про невідомі широкому загалу деталі протистояння. Каже, що його активна участь у революції не така відома, як деяких його колег, бо не для піару все це робив.

Валерію Вікторовичу, розкажіть як і коли Ви долучилися до формування структур Майдану?

Створення наметового містечка розпочалося наступного дня після розгону студентів. Тоді ж почали будувати барикади. Самооборона формувалася спонтанно. Сотні були сформовані і за регіональним принципом, і навіть за інтересами.

Були призначені сотники, до яких записувалися люди в охорону Майдану.

Політичні партії брали активну участь у цьому процесі, всюди були опозиційні нардепи. Парубій став комендантом наметового містечка, а я його заступником. То фактично була партійна квота.

Розкажіть як працювалося з Парубієм?

Хороший хлопець. Знаю його давно. Парубій не тільки колишній свободівць, а мій кум. Він у 1993-му році хрестив мого старшого сина.



Ви весь час займалися тільки наметовим містечком?

Ні. Пізніше я став координувати свободівські сотні самооборони. Всього їх було 19. Наші люди базувалися в Жовтневому палаці і КМДА, частково в Українському домі. Наші люди всюди були в перших рядах, всього загинуло 16 свободівців, фактично кожен п’ятий з Небесної сотні…

Чому ж «Свобода» не брала відповідальності за події на Грушевського?

Перших штурмовиків відразу назвали «екстремістами». Певні сили хотіли звинуватити саме «Свободу» у дестабілізації ситуації. Хоча ми і брали участь у всіх подіях, але не афішували цього.

Розкажіть, що відбувалося на Майдані, коли «Беркут» не штурмував.

Майже щодня були якісь провокації. Постійно відловлювали озброєних провокаторів: то молодиків з травматичними пістолетами, то п’яних з табельною зброєю.



На моє чергування (а я виходив на пост щодня з 2-ї до 5 ранку) привезли бомжів з Миколаєва. Тоді їх міліція вивантажила прямо біля готелю «Україна». Майданівці їх нагодували, вдягнули і своїм коштом відправили додому.

Чи доводилося використовувати депутатські повноваження?

Взагалі статус депутата дуже нівелювався за цей час. Міліціонерам було байдуже, вони в прямому сенсі «посилали» всіх.

Хоча були ситуації, коли «корочка» виручала. Йдеться про те, як блокували довіз дров на Майдан. ДАІшники мали команду не пропускати ці машини. Але були деякі совісні міліціонери, які самі підказали, що треба, аби депутат був за кермом, тоді ніхто не буде перешкоджати. Тож неодноразово я, користуючись депутатським статусом, витягав машини з дровами для Майдану.



Також народні депутати чергували біля палати Булатова. Я вартував біля дверей палати у першу добу, коли Дмитра привезли у реанімацію. Тоді разом з нами були переодягнені під ппс-ників бійці «Беркуту». Вони себе видали у розмові, коли хтось запитав: «А навіщо нас збираються забороняти?». Тоді, нагадаю, йшлося про заборону тільки спецпідрозділу «Беркут».

Але депутатський мандат не завжди захищав. Коли депутати-свободівці 18 лютого виводили побитих під Верховною Радою людей, то «Беркут» затято кидав у нас каміння. Якби офіцери не зупинили їх, то закидали би на смерть.

Розкажіть, будь ласка, детальніше про події 18-20 лютого.

18 лютого, під час засідання парламенту, зателефонував помічник одного нашого нардепа і повідомив, що його сильно побили, він втрачає свідомість і його затягують в автозак.

Тоді я, Мірошниченко, Сиротюк, Мохник кинулися його шукати. Врешті знайшли автозак на одній з вулиць урядового кварталу, який був весь у крові, навколо теж кров… в машині було закрито ще з десяток людей… Ми їх витягнули, оточили кільцем і відвели до стадіону «Динамо».

Потім ще так рятували з півсотні осіб постраждалих. Навколо були сотні поранених, лежали вбиті… Тітушки безчинствували як хотіли.

Є очевидці, які розказували про те, як найманці кидали тіла у Дніпро. Є інформація, що трупи людей потай спалювали в крематорії на Байковому кладовищі. Я думаю, ще багато загиблих знайдуть у лісах, бо кілька сотень ще ми не знайшли, їх вважають зниклими безвісти…

20 лютого, коли снайпери продовжували стрілянину, то навіть народні депутати не могли потрапити в Раду. Біля будівлі нам уже перешкоджали бійці «Беркуту». Деякі поводили себе дуже брутально. Ми доводили, що йдемо голосувати за рішення, аби їх усіх відправили по домівках. Уже через дві години після цього голосування «Беркут» і ВВ поспішно покинули Київ. Так тікали, що багато чого полишали.

Як іде розслідування тих подій?

У Раді створена тимчасова комісія. Зараз все перевіряють хто і як стріляв. Я не вірю у версію «третьої сили». Проти неї свідчать речові докази, а саме багато гільз знайшли на даху Нацбанку. Туди чужі бійці не могли потрапити. А хто конкретно стріляв, покаже слідство.

Чи пропонували Вам посаду у виконавчій владі?

Наразі мою кандидатуру розглядають на посаду голови Державного агентства лісових ресурсів, оскільки це мій фах, маю досвід роботи в цій галузі.



Ви у партії відповідаєте за Закарпаття. Чи активні там зараз сепаратистські рухи, які традиційно присутні у цьому регіоні?

Нічого подібного зараз там немає, бо закарпатські сепаратисти – надумані.

Угорці зараз заспокоїлися, бо зрозуміли, що були неправі, коли підтримували Партію регіонів. Так звані карпаторусини появляються тільки тоді, коли є гроші. Тобто, є русинство «натуральне», а є політичне. Так, в Словаччині є багато українців, які називають себе русинами, бо то наші етнічні землі. Останнє українське село було за 200 кілометрів від Ужгорода в сторону Словаччини. Русини – це колишня самоназва нашого народу. А на Закарпатті розігрується суто політичне русинство, але і те зараз без грошей.

Сергій ШАПОВАЛ
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.