Тітушки. Волинська порода

Бійці, які за гроші чи ідею готові вчиняти насильство – специфіка не лише столична чи східноукраїнська. Є такі і в Луцьку. Щоправда це далеко не завжди класичні тітушки, тобто спортсмени-найманці чи «гопники».

На Волині в різношерстому середовищі радикальної молоді на передній план виходять «праворадикали-штурмовики», часто – з неонацистськими «замашками».

«БРАТУШКИ-ТІТУШКИ»

Соціальну базу для луцьких спортсменів-найманців створили лихі 90-ті. Часи, коли діти росли без уваги батьків, а спортивні клуби масово закривалися, сформували цілий прошарок «приблатненої» молоді.

Ці пацани росли на розповідях про хоробрих бандитів та рекетирів, яких у російських серіалах зображували справжніми господарями життя. Такі хлопці гуртувалися навколо підпільних качалок та клубів спортивних єдиноборств.

З цих стихійних компаній і почали у 1999-2002 роках створюватися стійкі угрупування. Саме в ті роки бізнес та політики звернули увагу на спортсменів, як на потужну силу, яку можна використати під час «тьорок.

Саме в ті роки і починається період постійного фінансування цих рухів.

Заробивши перші гроші та відпрацювавши тактику виконання «слизьких» замовлень, ці угрупування зміцнилися. До того ж перед виборами 2004 року влада стала розуміти необхідність створення подібних загонів у регіонах. Волинь не стала винятком.

«Тітушки-спортсмени» стали вести активні дії у навколо спортивному середовищі. В 2010 році було декілька серйозних конфліктів між «тітушками» та «чистими» спортсменами за контроль над спортивними залами Луцька.

На сьогодні з цього приводу вже немає конфліктів, бо спортсменам вдалося відстояти декілька залів, та й «тітушки» вже не ведуть себе так нахабно.

Типове луцьке угрупування найманих «тітушок» виглядає так: спортивний зал у школі, всі спортсмени знайомі між собою – одна тусовка. Тренер, який свого часу не досяг великих успіхів у єдиноборстві, і готовий за невеличку платню вчити бойовиків. Фінансує роботу тренера майбутній замовник специфічних послуг.

Якщо випадкова людина попробує записатись у цю секцію, то їй або відмовлять, або ж на першому спарингу жорстоко б’ють – щоб відбити бажання ще раз прийти.

За свої послуги боєць отримує не такі вже й великі гроші. Один день роботи волинського «тітушки» коштує для замовника 200 гривень. Але половину грошей забирає командир-організатор «бригади».

Та фінансовий стимул у формі невеличкої винагороди не є вирішальним – хлопців тримає у купі блатна романтика чоловічого братерства та «бригадний дух» дев’яностих.

Таким людям завжди приємно відчувати поряд з собою міцні плечі «братух», а командир до того ж обіцяє «відмазати» від можливого покарання.

Відчуття власної безкарності, значущості та сили діє на молодих хлопців як наркотик.

Для тренування ці бійці використовують не тільки спортивні ринги, а й вулиці Луцька. Молоді бійці тренуються на перехожих у міському парку імені Лесі Українки.

Щоліта є непоодинокими випадки, коли «зелені» бойовики провокують сутички з громадянами відпрацьовуючи тактику нападу та відступу.

На сьогодні «армія» таких найманців в Луцьку – це близько 50 активних бійців та біля 200 ситуативних, яких залучають у разі потреби.

«ДРУЗІ» КЛІМЧУКА І ПОБИТИЙ ЛЕВ

Найбільш гучною акцією, в якій приймали участь луцькі тітушки, стали події під Волинською облдержадміністрацією 29 серпня 2012 року. Тоді близько 300 молодиків спортивної зовнішності влаштували показовий мітинг. Незадовго перед тим губернатор Борис Клімчук заявив про своє бажання йти в депутати, чим, очевидно, ламав плани інших впливових людей.

Тоді дві групи молодиків мало не побилися. В одних були плакати «Борисе, в парламенті не сховаєшся!», в інших «Требуем статуса второго государственного на Волыни» та «Борис, спасибо за поддержку!».

Тітушок розбороняли міліціонери, втім, ніхто битися по-справжньому і не збирався.

Хоча, за відгуками людей, які спостерігали за цим «шоу», хлопці вправно демонстрували ударну техніку кікбоксингу.

Ця ж акція характерна ще одним – сьогодні уже типовим – явищем: організатори не заплатили бійцям. Тітушки не стали «тєрпілами»: через деякий невідомі побили одного з організаторів мітингу Андрія Лева.

Ще однією гучною подією парламентських виборів-2012 у Луцьку став погром офісі кандидата в нардепи Олени Голєвої. Тут уже відзначився інший «підвид» тітушок – «гопники».

А 3 грудня 2013 року, коли євромайданівці пробували потрапити в кабінет голови ВОДА Бориса Клімчука. зробити це завадили невідомі чоловіки міцної статури. Губернатор назвав їх своїми «друзями».

Натомість обізнані люди впізнали в цих молодиках «найманців-тітушок», якими керував такий собі Саша-афганець.

ХАЙЛЬ ВОЛИНЬ

Друге крило радикальної молоді – групи ідейних штурмовиків-націоналістів. Будучи коректними, віднесемо їх до середовища «антитітушок», адже сьогодні вони часто по різні боки барикад. Хоча стиль «ведення діалогу» обох груп - схожий.

Діють вони за законами підпілля – на відміну від мирних та підконтрольних молодіжок правих партій та громадських рухів.

Тут – вкрай різні, часто ворогуючі між собою групи. Є фанати Гітлера. Є активні угрупування класичних українських націоналістів, які начиталися «Залишенця» і готуються до боротьби за незалежність.

Є й ліві рухи - анархісти, анархісти-сидикалісти, «боротьбісти». Втім ці хлопці нечисленні та деморалізовані. Єдиною помітною акцією ліваків став плакат з написом «Держава – ворог народу», який розвісили активісти організації «Соціальний опір» на луцькому мості біля «Там Таму».



Якщо ліві підпільні організації вирізняються креативними акціями, то праві набагато успішніші у силових протистояннях. В цих угрупуваннях культивується агресивне та непримиренне ставлення до супротивників (влади, «лівих», цивілів, правоохоронців), активісти займаються єдиноборствами.

Вперше луцькі ймовірні нео-нацисти проявили себе 21 вересня 2013 року, коли провели у Луцьку ходу в день пам’яті музиканта Яна Стюарта (ідеолог руху нео-нацистів або скін-хедів). Вони пройшлися від центру до Старого міста зі свічками. Неформальний лідер неонацистів у Луцьку носить псевдо «Ганс Романберг» (Станіслав Р.).




До наци-скінхедів зазвичай приходять хлопці з фанатським минулим. В Луцьку є декілька організацій-«фірм», в яких гуртуються футбольні хулігани і де «бродять» різного роду радикальні ідеї. Показово: один з лідерів футбольних фанів мав прізвисько «Фашист».

Волинські «хулз» засвітилися під час акцій спрямованих проти Бориса Клімчука у вересні 2012. Також вони організовували акції на підтримку ФК «Волинь» минулого року.

Проте інколи діяльність луцьких право-радикалів набуває і серйозніших форм. Так у Луцьку три роки тому винесли вирок двом молодикам, яких «взяли» на спробі випробувати вибухівку. В планах «революціонерів» було підірвати вхід до Луцької міської ради, висадити у повітря дачу Володимира Бондаря у Гаразджі та спалити магазин алкоголю.



БРУКІВКА - ЗБРОЯ ПРАВОРАДИКАЛА

За останньою інформацією футбольні хулігани з Луцька попрямували у вир столичних боїв.

Ще два місяці тому радикальні рухи були мало помітними. Але тільки протягом останнього тижня їх представники прийняли активну участь у захопленнях адмінбудівель. А право-радикали з об’єднання «Правий сектор», навіть не маючи доступу до телеканалів та сцени Євромайдану, нав’язують свою ініціативу парламентській опозиції та владі.

Розчарування у традиційних методах протесту приводить до лав праворадикалів все більше пасіонарної молоді. Барикада на Грушевського стала потужним майданчиком для вишколу майбутніх бойовиків.

Вчорашній студент, який ніколи не порушував КПК, після бійки з «Беркутом» та багатогодинного кидання бруківки у ВВ-ників вже починає зовсім по іншому сприймати себе у соціальній піраміді під назвою «держава Україна».

Як зміниться вулична політика у Луцьку після повернення радикалів до княжого міста – важко сказати. Радикальні методи протесту вже міцно ввійшли в політичну культуру країни, а це може призвести до неочікуваних наслідків. Масиштаби небезпеки яких сьогодні мало хто уявляє.

Сергій ШАПОВАЛ (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.