Волинське «сафарі», або Пригоди Внутріавтобусних військ

Протистояння між українцями та владою не обмежується тільки Києвом. Волинські та рівненські активісти намагаються допомогти столичному Євромайдану.

Справжня детективна історія з переслідуваннями, перекриттям дороги та бійками сталася на теренах Волинської та Рівненської областей. Люди, ризикуючи власним здоров’ям та свободою, не дали бійцям внутрішніх військ дістатися Києва.

«КАЧКА», З ЯКОЇ ПОЧАЛОСЯ ПОЛЮВАННЯ

Усе почалося з чутки. Один з активістів «Правого сектору» 19 січня повідомив рівненських опозиціонерів про те, що загін бійців спецпідрозділу «Беркут», розташований у Рівному, готується вирушити для придушення безладів у столицю.

Опозиціонери з Рівного і Сарн миттю організували мобільні групи та приготувалися блокувати можливі пересування «Беркуту».

Інформація виявилась «качкою». Натомість депутат волинської облради від ВО Свобода Святослав Боруцький, пізно увечері неділі, 19 січня, вирушив на столичний Євромайдан. Близько 00:00 депутат помітив на трасі Луцьк-Київ підозрілу колону.



«Караван» складався з трьох мікроавтобусів та чотирьох вантажівок з польовою кухнею.



Боруцький каже: зрозумів, що це автоколона з волинськими правоохоронцями, яка направляється для придушення виступів обурених українців у Києві, і повідомив активістів у Рівному і Луцьку. Кілька машин негайно виїхали на місце, яке вказав свободівець, і заблокували автобуси.



ЗАГАНЯЛИ ЯК ХОРТІВ

З 1:00 до 4:00 автоколона простояла поблизу Рівного.

Щоправда, один з автобусів з правоохоронцями прорвався повз «блокаду» і вирушив у напрямку Києва.

Після довгих перемовин командири автоколони пообіцяли повернутися до попереднього місця дислокації в Луцьку.

Слідом за правоохоронцями їхали активісти. Вони контролювали пересування ВВшників. Покружлявши дорогами Рівненщини, автоколона спробувала прорватися в напрямку Києва в районі міста Сарни.

Але вже з 5:00 в Сарнах чергували опозиційно налаштовані громадяни. Вони і завадили правоохоронцям прорвати «оточення».

«ДИЧИНА» ОГРИЗАЄТЬСЯ

Поблизу Сарн о 12:00 сталася перша сутичка. Бійці Внутрішніх військ спробували відтіснити блокувальників. Одному активісту вантажівка переїхала ногу, - розповідають очевидці.



Правоохоронці навіть пустили в хід спецзасоби – гумові кийки, щити.

Люди, які штовхалися з солдатами, кажуть, що найбільш боляче було, коли ті копали їх по ногах. ВВшники били протестувальників своїми «берцами» прямо в гомілки. Ці удари дуже болючі і для стороннього спостерігача непомітні.



Попри спроби силовими методами відтіснити блокувальників вирушити в київському напрямку правоохоронцям не вдалося.

Ба більше: до колони повернувся автобус, який перед тим прорвав кільце «оточення».



Командир колони, підполковник Степан Логуш знову пообіцяв повернути бійців у луцькі казарми. Автоколона вирушила на Волинь: спереду автобуси, за ними - активісти.

Але в районі села Велике Вербче автобуси раптом змінили маршрут, повернувши на дорогу, що вела до Києва. І стали набирати швидкість - пробували відірватися.

«ЇДЕМО ДО ЛУЦЬКА» ЯК ЧЕРГОВА ОБІЦЯНКА-ЦЯЦЯНКА

Не вдалося: у селищі Степань дорогу колоні перегородили місцеві мешканці.



Щоб заблокувати дорогу, люди зупинили лісовоз і змусили водія поставити вантажівку поперек дороги.

Більше того: місцеві мешканці розібрали паркани і спорудили невеликі барикади.

В Степані до громади села приєдналися декілька автомобілів з луцького Євромайдану. Очолював активістів депутат Волиньради Олександр Пирожик.



Після довгих перемовин Пирожика з командиром колони той вкотре пообіцяв повернутися до Луцька.



Після перемовин командири ризикнули нагодувати зголоднілих бійців сухим пайком.



Колона вирушила з селища Степань. За межами населеного пункту автобуси зупинилися й (мабуть вперше за півдоби) солдати змогли... «скинути тягар».



Колона в супроводі десяти автівок автомайданівців рушила в сторону Маневич близько 16 години, аби звідти повернути в бік Луцька.

Автобуси та вантажівки рухались зі швидкістю не більше 30 кілометрів за годину. Активісти, які їх супроводжували, стали підозрювати, що ті тягнуть час, чекаючи нагоди «вислизнути» і знову повернути у бік столиці.

«МИСЛИВЦІ» ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА «ДИЧИНУ»

Раптом на дорозі виникла непередбачувана перешкода. ДАІшники влаштували засідку на відтінку дороги Маневичі-Колки і стали перепиняти автівки «супроводу».

Тактика працівників ДАІ була зрозуміла - відтіснити євромайданівців від правоохоронної автоколони.

Олександр Пирожик став телефонувати своїм однопартійцям у Колках і Маневичах, казав: війська знову пробують вертати на столицю. З обох селищ виїхали автомобілі підтримки, які збирались приєднатися до блокування ВВшників.

В районі села Довжиця колона зупинилася.

Дії ДАІшників розлютили активістів. Біля синьобілої автівки дорожного інспектора утворився невеличкий мітинг.

Люди кричали на працівників ДАІ і вимагали пояснити причину несподіваних затримань машин активістів.

Автобуси та вантажівки з солдатами були негайно заблоковані машинами протестувальників.



Олександр Пирожик став вимагати пояснень у заступника начальника УМВС у Волинській області полковника Олександра Никитюка. Депутата цікавило - на якій підставі даїшники чіпляються до автомайданівців?



Никитюк заспокоював і просив почекати «дві хвилини», після яких, мовляв автоколона продовжить свій рух до Луцька.

Та несподівана зупинка затяглася. Через півгодини полковник оголосив: він отримав наказ нагодувати бійців і для цього збирається використати польову кухню.



Тим часом крізь вікна автобусів автомайданівці помітили, що ВВшники розклали топографічні карти: очевидно «намацуючи» можливі шляхи прориву. Мапи та схеми розклали в усіх трьох автобусах.

Схоже, що настав критичний момент, коли ВВшники спробують розірвати оточення та поодинці прориватися у бік Києва.

З боку Луцька під'їхав червоний мікроавтобус з правоохоронцями. Скидалося, що ці новоприбулі міліціонери були призначені на роль «гарматного м`яса», аби відтіснити людей і забезпечити прорив автоколони.



Аби цього не сталося, активісти синьо-жовтим прапором затулили лобову шибу червоного мікроавтобуса.

Частина протестувальників перекрила трасу. Активісти закликали водіїв та пасажирів транзитних автівок долучатися до блокування колони. Але ця ініціатива не викликала великого захвату серед подорожніх: в морозному повітрі чулася навіть брудна лайка.



ДАІшникам ледь вдалося розблокувати трасу.

СВЯЩЕНИКІВ У АВТОБУСИ НЕ ПУСТИЛИ

До мітингувальників стали приєднуватися мешканці сусіднього села Степань і Старосілля. Місцеві не розлучалися з мобільними телефонами, розповідаючи, що у них в селі «справжня революція».



Також стали під’їжджати протестувальники з Колок та Маневич. Навколо заблокованої автоколони виріс справжній невеличкий Майдан - до півтори сотні чоловік.

Вони принесли для зголоднілих активістів їжу. Як виявилось, її було чимало у сільських хатах. «Протестанти» вже навіть і не дивились на звичайне сало: місцеві принесли багато солодощів, смажених курей та інші смаколики, що лишилися після нещодавних свят.



До протестувальників приєдналися навіть священики з Маневич - отці Михайло та Олександр з УПЦ КП.



Кажуть, що цілий день стежили за повідомленнями ЗМІ про блокування автоколони.

За словами батюшок, вони цілком підтримують дії автомайданівців та категорично засуджують насилля до якого вдається влада.



Священики прочитали тропар та окропили всіх присутніх та автоколону свяченою водою. Командири ВВшників чомусь не відкрили святим отцям двері до автобусів...



Місцеві мешканці радо запрошували мітингувальників відігрітися у свої хати та підзарядити мобільні телефони. Температура опустилася до позначки -12 градусів за Цельсієм. Зупинка знаходилася в дуже незатишному місці – з полів задував пронизливий холодний вітер.



Тим часом ВВшники продовжували сидіти в автобусах. Правоохоронці розпалили вогонь у польовій кухні і зготували собі гарячого чаю.

ПРИ СВОЇХ ТРОФЕЯХ

Ніч пройшла спокійно. Правоохоронці не повторювали спроб прорватися крізь оточення, а мирно спали у автобусах. Активісти розпалили вогнища та грілися піснями та фанатськими кричалками.



Після півночі частина мітингувальників повернулася додому, інші поховалися в автівках – грілися.

Близько 10:30 автоколона у супроводі активістів вирушила до Луцька. Їхали не надто швидко - до 60 км/год...

* * *

О 12:00 вівторка «сафарі», схоже, фінішувало: автоколона повернулася до військової частини у Луцьку. Громадські активісти розпочали чергування, аби ВВшникам раптом не закортіло знову до столиці.

Сергій ШАПОВАЛ (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.