Як живеться за гратами: будні Ковельської виховної колонії. ФОТО

Виховна колонія в Ковелі була збудована у 1966 році. За радянських часів тут могли перебувати до 800 неповнолітніх засуджених.

6 грудня у рамках десятого Міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно про права людини DocudaysUA засудженим показали фільм «Перукарська воля».

Нині в колонії відбуваються термін покарання 108 хлопців, віком від 15 до 22 років.

Два корпуси за непотрібністю в колонії не використовують. Загалом колонія розрахована на 160 людей. Закладів подібного типу в Україні сім, в тому числі є окремий заклад для дівчат у Мелітополі.

«Сюди потрапляють хлопці, які засуджені до позбавлення волі уперше. Переважно це неповнолітні з західних та центральних регіонів України. Принцип такий, що до одного виховного закладу не можуть бути направлені співучасники злочину», - пояснює заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби у Волинській області Юрій Безушкевич.

У Ковельську виховну колонію направляють неповнолітніх засуджених, які вчинили тяжкі і особливо тяжкі злочини - грабежі, розбої, побиття,вбивства. Але рецидивістів тут немає – лише ті, які вперше відбувають термін.

ТУТ БАГАТЬОХ НІХТО НЕ ЧЕКАЄ ВДОМА

Хлопці мають чіткий режим дня: підйом – о 6:30, відбій о 22:30. Протягом дня вони або навчаються у місцевому Професійно-технічному училищі чи у школі, або ж працюють.

Заробити за місяць тут можна близько 300-400 гривень. Гроші витрачають у місцевій крамниці або ж зберігають на рахунку до виходу на волю.

В колонії засуджені мають можливість отримати одну з дев’яти робітничих спеціальностей. Найбільшим попитом нині користується професія автослюсаря. Юрій Безушкевич пояснює: отримавши професію після виходу на волю, хлопці мають шанс знайти собі роботу. Хоча вдається це далеко не кожному, адже близько 30% тут - діти сироти, значна частина дітей – з неблагополучних сімей.

«До нас приходять колишні засуджені. Розказують, що там, як там на волі. Діляться, як знайшли роботу, житло. Добре, якщо когось чекають дома, є мама, тато. Бо багатьох ніхто не чекає. Це тут, в колонії, сидиш і думаєш, як будеш правильно жити на волі. А вийдеш - а там знову багато що тебе спокушає, і лише ти сам себе можеш стримати...», - діляться думками засуджені.

ВІД ТУТЕШНЬОГО ХАРЧУВАННЯ МОЖНА ПОПОВНІТИ

Протягом дня хлопці у колонії мають дві години вільного часу. Кажуть, що найбільше люблять грати у футбол.

Годують тут три рази на день. Зізнаються, що харчування добре, можна навіть поправитися. Багато хто з них не мав змоги так їсти на волі. Один раз у тиждень в колонії - банний день.

Діє кілька гуртів, де можна навчитися танцям, грі на гітарі. Щорічно тут відбувається міжнародний фестиваль «Червона калина», де можна показати свою артистичність і таланти, а спортсменам – проявити себе на спартакіаді.

На запитання про те, чого вам не вистачає для дозвілля, хлопці відповідають – «металу», маючи на увазі штанги, гирі й інший спортивний інвертар. Тутешній спортзал оснащений кількома застарілими тренажерами, старими більярдними та тенісними столами.

Засуджені мають щотижня годину політінформації, можуть переглядати у кімнаті відпочинку новини.

«Якщо ми добре себе поводимо, то дозволяють дивитися по плазмі матчі збірної, хоча вони вже після відбою», - розповідають юнаки.

З дітьми працює психолог. Не останню роль у виправленні засуджених грають релігійні та громадські організації.

Колонія, як будь-який заклад пенітенціарного типу, має свої правила і закони. Засуджені кажуть, що кожна група має свого неформального лідера. Слабким духом і характером тут нелегко, хоча до вирішення конфліктів кулаками діло не доходить.

СУМУЄМО ЗА ПОДРУГАМИ НА ВОЛІ

Райдужно розмальовані стіни лише на деякий час дозволяють забути, що територія обтягнута колючим дротом. На КПП колонії вас попросять залишити мобільні, гроші, цигарки та будь-які колючі чи ріжучі предмети. Продукти харчування, які передають засудженим, тут перевіряють.

До слова, на побачення з рідними тут відводять лише чотири години на місяць. Довготривалі побачення можливі лише раз у квартал. Вони передбачають, що з засудженим можна жити до трьох діб.

Правила зміняться після 1 січня. Короткотермінові побачення можна буде влаштовувати без обмежень, а раз у місяць – довготривалі.

Засуджені кажуть, що сумують за дівчатами, багато з них має подруг на волі. Один, якому лише 15 років – вже встиг стати батьком.

Курити у колонії заборонено, користуватися мобільними телефонами також. Вміст шаф регулярно перевіряють. За засудженими ведеться нагляд 24 години сім днів на тиждень. Присікають працівники закладу і використання тюремного жаргону. Нанесення тату вважається грубим порушенням, за яке можна потрапити до ізолятора на 10 діб.

Зі слів Юрія Безушкевича в минулому році четверо колишніх вихованців колонії успішно здали Незалежне зовнішнє оцінювання знань. Двоє з них навчаються у вузах на державній формі навчання.



ПО ЕТАПУ ЧИ НА ВОЛЮ

З настанням 18 років, засуджені можуть вирішувати, де закінчувати відбувати свій термін ув’язнення. По суті, це рішення визначає, чого більше хочуть парубки – тюремного авторитету і романтики (і тоді йдуть "по етапу" у дорослу колонію) чи повернутися до вільного та законного життя - і тоді закінчують термін у колонії для неповнолітніх.

Олександр, якому вже 19, відбуватиме останні шість місяців тут. За ґратами він 2,5 років. У колонію він потрапив після того, як батьки вже не мали можливості витягати його з біди.

Засуджений каже, що нікому не бажає потрапити до тюрми і радить завжди думати про наслідки своїх дій. Втім саме у колонії, зокрема завдяки ковельській громадській організації «Найщасливіші», яка опікується колонією, він чітко зрозумів, яким бачить своє майбутнє. Зізнається, що кинув курити та навчився спілкуватися без лайки.

Далі у Саші великі плани на життя. Він зізнається, що хоче стати шеф-кухарем, закінчити університет, розвивати кулінарний талант та навіть згодом повчитися у Франції.

«Тут ми розуміємо, що ми втратили. Є такі слова, що людина починає цінувати щось, лише коли це втрачає. Коли ми були на волі – не цінували ні батьків, ні того, що мали. Але коли потрапили сюди, то більшість визначає те, чим буде жити. Хтось тюрму, романтику обирає. Інші хочуть змінити себе і допомогти іншим. Я відношу себе до другої категорії. Розумію, що життя не закінчене і після виходу життя може бути кращим», - каже Олександр.

Інший засуджений, який незабаром стане повнолітнім, каже, що чітко вирішив: писатиме заяву на перевід у дорослу колонію. Він також має талант – зізнається, що гарно малює ескізи тюремної тематики. Каже, що навіть якби і не хотів піти по етапу – не зміг залишитися в колонії для неповнолітніх. Адже йому залишилося відсидіти 11 років та 1 місяць за особливо тяжкий злочин.

* * *

Нині законодавство стає ліберальнішим до неповнолітніх злочинців. Юрій Безушкевич каже, що зараз суди в більшості випадків призначають умовні терміни за вчинення крадіжок та інших дрібних злочинів. "У тюремних долях дітей винні в багатьох випадках батьки, або ж їхня відсутність чи мала увага", - каже заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби у Волинській області.

«Звичайно і випадок має місце. Хтось оступився, потрапив не у ту компанію, погарячкував. Втім не зважаючи на це, за кожен вчинок людина повинна нести персональну відповідальність», - резюмує службовець.

Тетяна ГРІШИНА (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.