За закритими дверима: чиновники не готові до камер у кабінетах

Камери в кабінетах високопосадовців – річ незвична. На початку року привід говорити про такий вид самоконтролю чиновників дав секретар Львівради Василь Павлюк, який встановив своєму кабінеті камери і налагодив пряму трансляцію. Хтось скаже – прозоро, по-європейськи, а хтось іронічно запитає: а що, є підстави сумніватися в чесноті цього чиновника?..

Близько місяця тому в рамках днів Європи заступник луцького міського голови Василь Байцим протягом дня транслював вигляд свого кабінету в інтернеті через веб-камеру. Тоді він пояснив: поки що це експеримент, проте, цілком можливо, це стане практикою для посадовців Луцькради. Ще раніше про готовність бути прозорим, проте без прямої трансляції заявляв секретар ради Григорій Пустовіт.

Ініціатива, схоже, не надто припала до душі мешканцям кабінетів на Хмельницького, 19. Принаймні допоки звідти – ні слуху, ні духу про такий вияв прозорості. Експеримент провалився? Кілька питань на цю тему – заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів Луцької міської ради Юрію Вербичу.

- Наскільки вам видається доцільним встановити в кабінетах чиновників не лише високого рангу, а й нижчих посад, відеокамери і транслювати запис в інтернет?

- Це можна зробити з метою експерименту на якийсь певний період. А на весь час… Адже є багато питань, в тому числі конфіденційності.

От наприклад, якщо транслювати прийом громадян міським головою чи його заступниками. Я, наприклад, вважаю, що далеко не зовсім правильно, коли на прийомі громадян присутні журналісти, або працюють камери спостереження. Людина приходить з якоюсь проблемою… Люди є різні, з якимись вадами. Людина починає відкривати душу, і потім їй себе зі сторони може бути неприємно бачити.

Будь ласка, журналісти можуть прийти в день прийому до керівника, переговорити з тими людьми, що сидять і чекають, переговорити з тими людьми, які вийшли вже з прийому – чи задоволені чи ні – немає питань. Але бути на самому прийомі… Якось по телебаченню показували, коли прийшла знедолена жіночка і почала падати на коліна, за руки почала хапати. І коли це показали по телебаченню – то це якесь своєрідне приниження для людини.

В нас немає таємниць, але ми за те, аби і не потерпіли самі ці люди.

- Питання було про трохи інше: про трансляцію звичайного робочого процесу в кабінеті високопосадовця. На вашу думку, це треба показувати усім?

- Якщо виокремити один день робочий, тиждень проекспериментувати, аби показати, яка структура робочого дня чиновника, які питання вдається вирішувати – то так. Але є різні моменти, в тому числі питання дисциплінарного впливу, розмови з підлеглими. Когось треба, знаєте, підправити, когось стимульнути в роботі, щось підказати, часом в гарній формі, а часом в дещо, можливо… деякій серйознішій формі.

І незручно стане потім, якщо воно буде оприлюднено. І для працівника неприємно.

До того ж якщо керівник буде знати, що його знімають – то це буде впливати на його поведінку. І важливі внутрішні технічно-робочі моменти він буде вирішувати поза кабінетом, наприклад, на коридорі.

На постійно ми поки що не готові.

- Але багато хто думає, що чиновники просто байдики б’ють і чаї ганяють, чекаючи закінчення робочого часу…

- Якщо чиновники б’ють байдики, то це в принципі не їхня проблема, а їхнього керівника. Це значить, що керівник не на своєму місці. От, наприклад, у тих підрозділах, які в моєму підпорядкуванні, працівники навіть не встигають виконувати функціональні обов’язки, тому що їх багато… Загальний відділ, відділ кадрової роботи, організаційний… Там кожен день роботи багато.

Сьогодні більшість керівників бачать удосконалення своєї роботи обов’язково у збільшенні чисельності штату, але це зовсім неправильний підхід. Можливо, почитати якісь ази, якогось Дейла Карнегі, як організувати свій робочий процес, більше автоматизувати, комп’ютеризувати роботу, а не тільки шукати такі виходи.

Але я не думаю, що якщо цілий день буде помітний кабінет кожного працівника, то він буде ефективніше працювати. Ідея, можливо, і має право на життя, але це потрібно апробувати.

Разом з тим, це ще є й кухня робоча. Знаєте, часом як господарка готує, не показує всі тонкощі. Навіть у шоу на телебаченні ми бачимо вершечки. В нас є багато чорнової, рутинної роботи, яка я не знаю чи постійно буде цікава і корисна для глядачів.

- На наступний рік ви все ж плануєте встановлювати нові відеокамери в міськраді. Де і для чого?

- У наступному році будуть поставлені нові відеокамери в приймальні. Бо є певні претензії окремих відвідувачів про якусь неадекватну поведінку певних осіб.

- Посадових осіб ви маєте на увазі?

- Так, посадових. Наприклад, в нас виник невеликий конфлікт, коли людина звинуватила керівника в тому, що він на неї образливі слова говорив, мало рук не піднімав. Але такого і близько не було! І вона сказала, що це було в приймальні. Але от у нас буде камера і буде все чітко видно.

- У відділі архітектури і містобудування є табличка про те, що ведеться спостереження. Навіщо?

- Це з метою самозахисту, аби уникнути звинувачень, певних інсинуацій. Люди різні. Є окремі відвідувачі, які приходять постійно. І навіть якщо їм аргументувати, що не всі питання можна вирішити позитивно, інколи людина цього не хоче чути. Людина приходить і апріорі починає влаштовувати скандал. Я зразу запрошую сторонніх людей, або когось з приймальні.

Була така ситуація, що я сказав: «Жіночко, ми вам дали відповідь, але, на жаль, по-іншому не можемо поступити». А вона кричить: «А ви п’яний, ви мені грубите, ви мене побити хочете!» На рівному місці людина такі речі подає. І тут також має бути перестраховка.

- Камери будуть в приймальні кожного заступника?

- Так. Камери також будуть замінені в приймальні міського голови. Це буде така камера, що голова буде бачити, що відбувається у приймальні. І так само буде в приймальнях всіх заступників. Бо часом таке буває, що приходить людина вирішувати важливе питання, а приймальня виконує свою функцію – приймає в порядку черговості. А так я буду бачити, хто в мене в приймальні і буду казати: от давайте швидше, отут нагальніше питання. Думаю, що це буде корисне для роботи.

Також з метою убезпечити себе від провокацій, проявів різних, в тих підрозділах, які якісь документи видають – це також зовсім було би не зайве.

Наведу приклад. Ще місяць не пройшов. Заходить мужчина років 45-ти. Я його перепитав: ви куди йдете? Каже, що до голови і зустріч погоджена. Піднімається на третій поверх, заходить в приймальню, а в голови якраз людина була. Його секретар просить почекати. А він її бере, виштовхує, вривається в кабінет, і з порогу починає кричати, обзивати різними брудними словами, які важко сказати. І йде до голови.

Добре, що був помічник в кабінеті – каже: «Почекайте, мужчина, що ви робите». Він не слухає будь-яких заперечень, пояснень, напевно, хотів побити – мені аж важко сказати що. Коли підбіг охоронець і попросив його присісти, то він і охоронця за плечі трусонув, відсунув.

Питання було у чоловіка: «Чому в моїй квартирі холодно, в мене малі діти». Коли охоронець викликав підмогу, то цей чоловік різко розвернувся і побіг. Ми навіть не знали його прізвища, адреси. А він міг би кинути щось в голову, хто знає психічний стан цієї людини?

Тому тут не можна такі речі не враховувати, і наявність відеокамери з питань безпеки нам допоможе.

А от з питань того, як працюють чиновники, то такі речі можуть бути в порядку експерименту.

- Скільки коштуватиме така апаратура для приймалень?

- Треба буде близько 5 тисяч гривень у всі приймальні, аби вони були нормальні, якісні.

- Записи будуть зберігатися?

- В межах двох місяців обов’язково.

Текст Тетяни Грішиної
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.