Ігор Єремеєв: Верховна Рада є заручником майбутніх президентських виборів

Позафракційний народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ігор Єремеєв в інтерв'ю пояснив, чому позафракційні хочуть обʼєднатися у фракцію, коли це може відбутися, і чи претендує він на голову такої фракції.

Він також поділився критичною позицією з приводу діяльності парламенту, розповів про власні плани роботи на новій сесії, висловив свої думки про відповідальність народних депутатів за власні дії чи заяви.

‒ На сесії, що минула, з передбачених 39 пленарних днів Верховна Рада відпрацювала лише 26. Все через постійні сутички та блокування трибуни. В чому на Ваш погляд першопричина такої низької ефективності роботи Парламенту?

‒ Я вже неодноразово говорив про ці причини. Перш за все, цей Парламент є заручником президентських виборів, які будуть через півтора року. Тож маємо ситуацію, коли парламентська трибуна стала не місцем для обговорення законодавчих ініціатив, а методом популяризації певної політичної сили чи політика з амбіціями та прицілом на президентські вибори. Блокування трибуни, деструктивні крики «фашисти», обливання брудом, бійки – все це вже наслідки.

‒ Багато аналітиків, політологів і навіть деяких політиків почали стверджувати, що ситуація, яка склалася у Верховній Раді, красномовно свідчить про можливий кінець парламентаризму в Україні. Чи згодні Ви з таким твердженням?

‒ Вважаю, що ці заяви продукуються лише для привертання уваги. На чому ґрунтуються ці висновки? Скажіть будь-ласка, чим ця Верховна Рада відрізняється від інших скликань? Натомість можна сказати, що головною заслугою цієї Верховної Ради є рішення про відміну «кнопкодавства» і роботи за цим принципом. Тож скоріш це можна назвати не кінцем парламентаризму, а все ж таки першим, хоч і важким кроком до європейських принципів політики.

‒ Окрім скасування «кнопкодавства», чим запам’ятається робота парламентської сесії, що минула?

‒ Коли згадані Вами аналітики казали про початок кінця парламентаризму в країні, вони мали на увазі прецедент з позбавленням депутатських мандатів Домбровського та Балоги. Хто б мені не казав, але метод, яким Володимир Рибак анулював депутатські картки цих двох народних депутатів – це перевищення повноважень Голови Верховної Ради України. І цей вкрай небезпечний прецедент – «палиця з двома кінцями». Зараз не можна навіть спрогнозувати, як він відгукнеться його ініціаторам та іншим політикам, незалежно від партійної приналежності. Сподіваюсь, що у народних депутатів спрацює інстинкт самозбереження. Треба відкинути політичну доцільність, домовленості, кулуарні інтриги. Якщо хочемо, щоб у державі Україна функціонував Парламент, в якому відбувається цивілізована законодавча робота методом переконання, а не методом тиску, не можна допускати зняття повноважень з народного депутата з порушеннями Конституції та закону. А саме це і відбулось.

‒ На Ваш погляд, якою мала би бути процедура щодо Домбровського та Балоги?

‒ Якщо народний депутат прийняв присягу, жоден суд не може зняти з нього повноваження без відповідного рішення Верховної Ради. Відповідно до Закону «Про статус народного депутата України» треба прийняти в 10-денний термін Постанову Верховної Ради. Також у статті 81 Конституції чітко визначені підстави позбавлення депутатського мандата. Серед них: особиста заява, визнання судом зниклим безвісти або недієздатним, припинення громадянства, порушення вимог несумісництва, смерть, або судовий вирок. А рішення Вищого адмінсуду вводить ще одну підставу позбавлення депутатських повноважень - порушення під час виборчого процесу. Фактично тим самим суд зневажає Конституцію! Тож створюється прецедент: завтра цей же суд прийме рішення про те, що спікер Верховної Ради обіймає незаконно свою посаду. Що тоді будемо робити? Також заберемо картку для голосування і не допустимо до сесійної зали?

‒ На вашу думку, вирішення яких важливих питань залишилося поза увагою сесії?

‒ В сесійній залі є 220 мажоритарників, які на кожній зустрічі обіцяли своїм виборцям, що вони зроблять все, аби скасувати ганебну пенсійну реформу. Без цього б вони навіть не потрапили до Парламенту. Але багато з них, коли прийшли до Ради, все що казали – забули. Тому головне упущення минулої сесії у тому, що голосуючи чотири варіанти законопроектів щодо скасування пенсійної реформи, народні депутати не знайшли в собі мужності їх прийняти і виконати свої зобов’язання перед українським народом. А це, в свою чергу, призводить до того, що тисячі українців просто не доживають до пенсії, не кажучи вже про соціальну нерівність, несправедливе нарахування пенсій тощо.

‒ При значній законодавчій активності нардепів, їх ефективність вкрай низька. За період сесії прийнято лише п’ять відсотків із запропонованих законопроектів…

‒ Чим ближче ми будемо наближатися до 2015-го року, тим більше в Парламенті будуть реєструвати популістських законів, які теоретично мають «ощасливити» український народ, а фактично є нічим іншим, ніж поляризацією електорального поля у свій бік. Це буде як з боку влади, так і опозиції. Але по факту можна спрогнозувати, що та сторона, яка виграє виборчі перегони, першою забуде про свої соціальні ініціативи.

‒ Ігор Миронович, багато хто називає Вас одним з кандидатів на очільника нової фракції в Парламенті. Чи стане її створення можливим на новій сесії? Ви дійсно претендуєте на цю посаду?

‒ Точиться багато розмов навколо цього. Рік тому я прийняв рішення, що стану народним депутатом. За складом свого характеру я не можу просто сидіти і натискати кнопку - я повинен виконувати роботу на 100 відсотків, завдання та накази своїх виборців. З іншого боку - сьогодні у Парламенті є 33 позафракційних депутати, які фактично позбавлені багатьох прав. Тому позафракційні мають об’єднатися, щоб мати право на виступ, на слово, на представництво в переговорах представників фракцій, на участь у погоджувальній раді тощо. 33 позафракційні депутати – що це означає в масштабах країни? Давайте порахуємо. На кожному окрузі приблизно 250 тисяч населення. Помножимо на 33 депутати і маємо цифру – 8 мільйонів 250 тисяч українців! Скажіть будь-ласка, ці мільйони українських громадян мають право на те, щоб представники їх інтересів у Верховній Раді були зрівняні в правах з іншими народними депутатами?! Навіть незважаючи на те, що вони не хочуть бути членами тих чи інших партій. Я переконаний, що звичайно ж мають. І тому ця фракція повинна бути створена. Але хто її очолить – Єремеєв чи хтось інший – жодної ролі не грає. Якщо є така людина, яка готова пожертвувати власним часом заради такої діяльності і буде це робити чесно по відношенню до інших нардепів – я готовий стати під її «прапори». Але точно можу сказати, що не готовий бути «лялькою» для чергового «ляльковода».

‒ Але ж Ви є організатором цього об’єднання чи не так?

‒ Так. Я хочу об’єднати позафракційних. І чому – я вже пояснив. Навіть в прецеденті Домбровського і Балоги - їх права можна було б відстояти, якби позафракційні були об’єднані. Щодо того, щоб очолити цю фракцію, то ще раз повторюю, це не маю самоціль. Мені вистачає в житті інших речей для власного самовираження.

‒ Більшість і опозиція готові, щоб така фракція утворилася?

‒ Чи хоче влада цього процесу? Ні, не хоче. Бо вочевидь краще мати справу з одинаками, ніж мати справу з об’єднаної групою депутатів. І коли журналісти кажуть, що таке об’єднання начебто буде на руку провладній більшості – вони дуже помиляються. Це саме стосується і опозиції: там також добре розуміють, що створення нової групи чи фракції стане своєрідним «магнітом», який буде притягувати до себе всіх незадоволених депутатів з інших фракцій.

‒ Але ж можна казати про те, що новоутворена фракція буде мати своєрідну «золоту акцію»? Тобто вирішувати долю голосування по багатьом конфліктним законопроектам?

‒ Це буде ідеальна депутатська група лише у разі, якщо об’єднаються 30 народних депутатів, які пам’ятатимуть, що вони обіцяли на своїх округах виборцям. А також якщо своїми голосами вони будуть відстоювати долю тих законопроектів, які йдуть на користь округам, а не потуратимуть прийняттю популістських законів або законів-схем під певних людей.

‒ Ви за скасування недоторканості депутатів?

‒ Якщо ми хочемо побудувати демократичне суспільство, рано чи пізно ми має це рішення прийняти. Але сьогодні українське суспільство вочевидь до цього не готове. Адже жоден законодавець зовсім не буде захищений від кримінального, політичного чи будь-якого іншого тиску для прийняття абсурдних чи комусь потрібних законодавчих рішень. Достатньо подивитися на події у парламенті, пов’язані з тими ж Домбровським і Балогою. А от щодо зняття депутатських пільг – це питання навіть не повинно піддаватися сумніву. Вони мають бути скасовані і я за це голосував, коли відповідний законопроект виносили на голосування.

‒ Які завдання ставить перед собою народний депутат Ігор Єремеєв на наступній сесії? Які першочергові законодавчі ініціативи планує?

‒ Це скасування пенсійної реформи, і я один із співавторів відповідного законопроекту, який знаходиться у Верховній Раді. Другий напрям – це соціальний захист селян-одноосібників, які зараз позбавлені багатьох соціальних гарантій і нормальних пенсій. Третій – це спрощення процедури надання почесного звання «мати-героїня» і з цього напряму також підготовлено законопроект. Ще одне завдання – це закон про розвиток поліських територій. Це стосується розвитку трьох областей України, які зараз є економічно депресивними регіонами. Зрозуміло, що це не вичерпний перелік. Звичайно також пріоритетом буде законопроектна робота, що стосуватиметься розвитку економіки.

‒ І останнє питання, яке трохи вибивається з теми нашого інтерв’ю, але не можу його Вам не задати, бо Ви є представником Волині в Парламенті. Зараз певні політичні сили намагаються розкрутити тему історичного конфлікту навколо Волинської трагедії. Польський Сейм довго сперечався як її назвати: геноцидом чи етнічними чистками. Але навіть Польщу здивувала заява народних депутатів України з Партії регіонів і КПУ до Сейму з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу з боку УПА. Ваша позиція з цього приводу?

‒ Були Волинські події геноцидом чи ні ‒ повинні оцінювати історики, а не політики. Але мене більше цікавить питання: ці народні депутаті взагалі зрозуміли який документ вони підписали? Якщо так, то на яку країну вони працюють? Хто-небудь може собі уявити ситуацію, коли в Держдумі Росії певна фракція написала б звернення до Верховної Ради України, щоб та визнала Голодомор геноцидом проти українського народу!? Цей документ від регіоналів і комуністів – просто нонсенс! Він шокував навіть поляків. Вони прямо заявили, що це доказ того, що Українська держава має серйозну внутрішню проблему і хтось ззовні хотів би чужими руками вирішувати певні політичні справи. Якщо навіть поляки це побачили, то чого ці народні депутати це не розуміють? Ті, хто наважилися поставити свій підпис під цим зверненням нарешті зобов’язані втямити, що якщо вони чинять певні дії в статусі парламентарів, тим самим вони роблять певні історичні речі! Не може народний депутат не розуміти, що він фактично формує історичний шлях цілої держави і тому повинен нести за це відповідальність.

Тарас ДЖМІЛЬ (УНН)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.