Попри війну, бізнес живе: маркетолог розповів про тенденції у Луцьку

Віталій Оксенюк – власник маркетингової агенції у Луцьку, який є доволі відомим у колах місцевих підприємців та бізнесу. Він не лише надає послуги різноманітним компаніям та підприємствам, але й активно досліджує ринок, на якому працює.

«ВолиньPost» вирішив поспілкуватися з Віталієм про те, як локальний бізнес продовжує жити та розвиватися, попри війну та інші негаразди. У підсумку розмова вийшла доволі позитивною, а ми дізналися, що навіть у найтемніші часи є місце для «світла». Детальніше читайте в інтерв’ю.

Позаду – три роки повномасштабної війни. Цей період часу був різним. У 2022 виклики перед кожним із нас стояли одні, сьогодні – дещо інші. Незмінні – наші воїни, які тримають фронт, дозволяючи всьому іншому функціонувати. Скажи, які справи у приватного сектору?

Бізнес сьогодні переживає не найкращі часи, але попри зменшення розміру ринку та кількості споживачів, наші підприємці продовжують не просто «виживати», а шукають нові напрямки, продукти, сфери, які будуть більш актуальними сьогодні. Роблять і вкладаються на максимум – це вражає. Здавалося б, що ситуація дуже погана, але є люди, і їх немало, які готові «вмикатися» та йти у так званий «all in». Чимало з них досягають успіху.

Наскільки важливий малий та середній бізнес під час війни для розвитку економіки?

Він відіграє ключову роль. Зазвичай люди не розуміють, що великий бізнес може бути дотаційним. Так, великі компанії теж приносять прибуток державі, але якщо дивитися у розрізі конкретних економічних факторів – малий та середній бізнес є надважливим. В Україні присутні сотні тисяч підприємців, які могли б працювати десь на роботі та не створювати цінність власного продукту. Але вони це роблять, формують нові робочі місця, сплачують мільярди гривень податків і дуже суттєво тримають нашу економіку.

Як споживачі можуть підтримати підприємців? Зрозуміло – купуючи їхні товари. Але поясни зі свого боку, чому це потрібно робити?

Важливо розуміти, що коли людина купляє закордонний товар, великий відсоток дивідендів йде власникам, які в США, Європі або іншій країні. Коли продукція виготовлена в Україні – всі кошти залишаються тут. Вони на 100 відсотків працюють в нашій економіці. Наприклад, коли обідаєш у МакДональдз – частина твоїх грошей йде американському власнику. Натомість витрачені 100 гривень в луцькій кав’ярні продовжать «крутитися» тут і працювати на розвиток країни та локального регіону, якщо йдеться місцевий бізнес.

Уявімо підприємця, який відкрив кафе. Він працює, заробляє гроші і за кілька років купує собі квартиру у Луцьку, якщо це новобудова – її зводять будівельники, отримують заробітні плати, живуть за ті кошти. Далі йому треба ремонт – це знову фахівці, які спроектують та виконають. Це все формує економічну еко-систему. Я хотів би, щоб люди розуміли, що вони роблять значно більше, коли, здавалося б, просто п’ють каву.

В нас вже почався четвертий рік повномасштабної війни. Очевидно, що планувати і будувати тривалі стратегії розвитку в таких умовах складно. Як бізнес адаптується до теперішніх реалій?

Це складне питання. Бізнес намагається диверсифікувати свої ризики. Наприклад, «Вадрус» – волинський виробник взуття. Після початку війни до основної лінійки вони додали тактичні кросівки та берці. Це яскравий приклад, що потрібно вчитися змінювати продукт або напрям розвитку твоєї компанії.

Сьогодні бізнес переглядає свої ресурси, щоб зрозуміти чи зможуть вони створювати актуальний продукт, який матиме попит. Інший крок – це аналіз того, наскільки ваш товар є нині затребуваним в Україні та чи може споживач дозволити його собі, зважаючи на те, що країна не стає багатшою від війни. В такому випадку підприємства починають надавати дешевші пропозиції, які будуть продаватися. Ще один варіант адаптації – запуск абсолютно нових бізнесів. Розумію, звучить дивно, але інколи це добре спрацьовує. Зокрема, зовсім нещодавно у луцьку з’явилась вузькопрофільна освіта – Академія краси Наталії Лавренюк.

Наведи ще приклади нових бізнесів, які з’явилися у Луцьку в 2024 році? Є Такі?

Звичайно, я би хотів почати зі стоматології Єрмакових. Близько шести років вони працювали у Ківерцях, але з часом зрозуміли, що їхня експертиза у сфері перевищує масштаби маленької громади і почали шукати шляхи розвитку. Один із них – відкриття клініки в обласному центрі Волині. Це великий крок, з яким вони успішно справилися, відчинивши свої двері на початку 2024. Їхня стоматологія обладнана чотирма сучасними кабінетами, вузькопрофільним обладнанням. Вони зберегли робочі місця за всіма членами персоналу і найняли додаткових людей, що теж – безумовний плюс. Загалом – більше двадцяти працівників, які мають гідні умови. У підсумку, вже понад рік вони успішно надають послуги у нашому місті.


Ти неодноразово згадував про «Вадрус» у своїх старіших інтерв’ю, в наших приватних розмовах і навіть вже сьогодні. Чув, що і вони не стоять на місці не лише в контексті тактичного взуття. Готують якийсь новий напрям чи вже реалізували?

Підприємство акцентувалося на B2B продажах по Україні. Це було і до великої війни, і після її початку. Разом із цим після вторгнення росіян власник вирішив, що потрібно відкривати офлайн-магазини і в 2024 році вони запустили свій перший магазин площею 300 квадратних метрів. Хочу зауважити, що їхнє виробництво знаходиться в Луцьку, а більшість матеріалів є українськими. За добу компанія здатна виготовляти до 400 пар взуття. Це немаленькі об’єми. Але що цікаво: вони доволі відомі в інших регіонах та загалом в Україні, проте майже ніхто не здогадувався, що це луцький виробник. Тож ми вирішили, що варто відкривати локацію в Луцьку, щоб показати місцевим, які є в обласному центрі Волині потужні компанії.


Ти згадував про Академію краси Наталії Лавренюк, яка також є нещодавно відкритою. Можеш розповісти детальніше?

Наталія Лавренюк – косметологиня з десятирічним досвідом, яка вже має декілька клінік та досягла чималого успіху у своїй сфері. Вона вирішила, що потрібно насичувати ринок естетичної медицини фаховими кадрами. А щоб це зробити – потрібно забезпечити ліцензовану підготовку. Вона першою почала надавати освіту косметологам-естетистам, відповідно до всіх норм та правил, затверджених державою. І ось з грудня 2024 року навчання пройшли вже перші потоки охочих. І що важливо – були звернення з інших регіонів. А це стратегічна мета, щоб люди зі Львова, Тернополя, Житомира тощо їхали в Луцьк, проживали тут, їли і поверталися додому. Ми формуємо «магніт» якісної вузькопрофільної освіти, який приваблюватиме людей до нашого міста.


Напевно всі знають, що наприкінці 2024 року в Луцьку було відкрито сімейну чебуречну «Ціберек». І можливо б це було не так цікаво, якби не співвласниця закладу Алла Теліга, яка свого часу створила легендарну «Галю Балувану». Як думаєш, чи буде «Ціберек» успішним?

Це не класична чебуречна з нашого дитинства. Це історія про гарний дизайн, затишну обстановку та смачну їжу, яка доступна більшості людей: і по гаманцю, і до смаку. Важливо, що це не паб, куди б, на перший погляд, дуже добре би пасували чебуреки, а сімейний заклад. Тут ви можете спокійно провести час з друзями або дітьми, не витративши занадто багато грошей, як в дуже дорогому ресторані. В Луцьку таких кафе фактично не було. Я бачу, що за кілька місяців «Ціберек» став певною візитівкою міста. Люди з інших регіонів йдуть перекусити чи посидіти зі знайомими саме туди. Чесно, мене такий успіх здивував!


А як же Місто.Кафе?

Це кафе суспільного впливу, де 80% прибутку йде на реалізацію грантових програм у Луцьку. Цей проєкт ініціювала НГО «Алгоритм дій». Він об’єднав 100 людей, які зробили внесок та стали співзасновниками закладу. Вони зацікавлені у тому, щоб місто розвивалися і кошти, які будуть витрачені там, акумулюються і будуть витрачені на соціальні ініціативи. Кожен може подати заявку і якщо пройде відбір – отримає фінансування. Тож це не просто кафе, а осередок розвитку та допомоги локальним проєктам в обласному центрі Волині. Я вважаю, що це дуже круто!


Чи є ще хтось, про кого варто розповісти в контексті нового бізнесу у Луцьку?

Я розповім про бренд трав’яних чаїв «Травка». Ця компанія націлена трішки покращити ринок чаю в України. Так склалося, що ми найбільше п’ємо чорний чай. «Травка» хоче вплинути на ці вподобання українців, популяризувавши трав’яні напої, які є реально корисними. Але і смачними. Бо особисто мені те, що можна купити на полицях магазинів в контексті саме трав’яних чаїв, не дуже подобається. Вони всі якісь однакові. Ця компанія намагається змінити ситуацію і запропонувати споживачеві гідний продукт, родом з лісів Волині. Що ще цікаво, люди вірять що найкращий трав’яний чай – карпатський. Але це неправда. Еталоном є саме наш – поліський. Цю історію потрібно відроджувати!


Ну і наостанок, цікавить твоя особиста думка щодо ролі малого і середнього бізнесу у відновленні країни?

Малий бізнес витягнув на собі купу всього: не тільки працював, а ще й донатив, створював робочі місця, підтримував своїх і не давав економіці впасти. За три роки війни підприємці навчилися виживати в умовах, у яких бізнесу наче взагалі не місце. Сьогодні вони не просто працюють — вони будують нову країну.

Автор: Руслан Пилипчук





Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.