Нардеп Євген Мельник: «На мене виливали бруд, але з’ясовувати стосунків не буду…»

Народного депутата Євгена Мельника обрали на 19-му виборчому окрузі з центром у Володимирі-Волинському. «Свободівець» за час роботи Парламенту подав два законопроекти, один з яких уже є чинним актом - Постанова про святкування 1025-річчя Володимира-Волинського.

Про діяльність у Раді, про передвиборчі скандали і провокації, про проблеми свого округу Євген Мельник розповів у інтерв’ю.

– Ви вперше потрапили у стіни Верховної Ради. Що Вас там найбільше вразило?

– Я був шокований тим цинізмом, з яким порушують закони у парламенті! Раніше, ми вже були свідками, як надзвичайно важливі та доленосні для країни закони, як, приміром, ратифікація Харківських угод, закон про регіональні мови, приймала жменька «кнопкодавів» під керівництвом Чечетова.

Я був шокований, що у новобраному парламенті ПР знову хотіла продовжити ту саму традицію голосування. І ми, свободівці, зробили все, щоб змінити ситуацію у ВРУ.

Також мене вразило, що часто люди, які стали депутатами ВР, не мають нічого спільного з намірами захищати громадські цінності та інтереси України. Здебільшого, це люди, які прийшли захищати власні бізнес-інтереси, які прийшли у парламент задля власного збагачення. Я це зрозумів з перших днів роботи.



– Тому ви так активно берете участь у блокуванні парламентської трибуни?

– Справді, у березні, коли вся наша фракція, разом з іншими опозиційними фракціями, приймала участь у парламентських протистояннях, коли блокували трибуну ВР, то і я там був. Як же я можу бути осторонь? Мені виборці довірили право захищати інтереси України.

Навіть, під час виборчої кампанії, люди мене питали: «А що ви будете робити, коли будуть далі зневажати українську мову, прийматимуть законопроекти, які шкодитимуть Україні?». Я відповідав, що я буду блокувати трибуну ВР, бо навіть у гімні України написано: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу».

Ми, народні депутати, складали присягу, що всіма можливими способами будемо захищати Конституцію України. А коли йде наруга над нашою Конституцією, хіба можна стояти осторонь? Я завжди говорю на зустрічах: коли зневажають матір, коли зневажають доньку, чи може голова сім’ї не звертати на це увагу?

Мене часто запитують: «Що зробила «Свобода», коли прийшла у ВР»? А я раджу подумати: якби не було сьогодні «Свободи» у ВР, то вже «регіонали» назбирали б 300 голосів і прийняли закон про обрання президента у парламенті, ми би вже мали закон про референдум, на який виносилися незрозуміло які питання, вигідні владі. Ці протистояння у ВР, через блокування її трибуни, унеможливили появу конституційної більшості.



– Розкажіть про вашу депутатську діяльність. Які законопроекти розробили?

– Із законопроектів наразі прийнята Постанова про святкування 1025-річчя Володимира-Волинського, написана у спільному авторстві з Катериною Ващук.



Разом з Іриною Сех ми підготували зміни до бюджетного кодексу щодо субвенцій для соціально-економічного розвитку територій. Справа в тому, що розміри субвенції дуже різняться у перерахунку на одного жителя регіону. Наприклад, у 2012 році на вирішення проблем питної води у Донецькій області на мешканця припадало до 150 гривень, а на волинянина – 19,4 гривні. Чи на медичні потреби, Донецька область отримала 111 гривень на людину, Миколаївська - 101, Волинська - 25 гривень.

Я не можу зрозуміти, чому нас, волинян, обділяють? Якщо взяти субвенції на ремонт системи водопостачання, то Донецька область отримала 46% коштів, а Волині у цій статті взагалі немає. Загалом 51% коштів іде на Донецьку область, а нам - 0,3%. В загальному, Донецьк і Севастополь отримують 308 гривень на людину, а Волинська область - 112 гривень.

Та треба розуміти, що ці кошти до пересічного мешканця Донеччини чи Луганщини ніколи не дійдуть. В ці області гроші «кидають», бо там їх легше відмити.

Вважаю, що усі українці повинні їздити по хороших дорогах, отримувати належну медичну допомогу, споживати якісну питну воду. Кошти не повинні ділитися за принципом: раз Віктор Янукович родом з Донеччини, то і всі гроші мають іти в цю область. Зачекайте, а хіба на Західній Україні чи в Центрі мешкають не такі самі люди?

Саме тому ми пропонуємо ділити кошти однаково у перерахунку на одного мешканця.



– Яку ви можете виділити нагальну проблему свого округу?

– Найактуальнішою зараз є проблема закриття шахт у Нововолинську. У 2013-2014 рр. планують закрити три шахти. Приблизно стільки шахт має закритися у Львівській області.

Майже 4000 шахтарів буде звільнено з роботи! А це близько 15 000 членів шахтарських сімей, які залишаться без засобів для існування… Всі вони опиняться в Польщі, Росії, Португалії, Італії де працюватимуть на найбрудніших роботах.

Це питання я піднімав у стінах парламенту під час години запитань до уряду, реагуючи на звернення шахтарів з профспілки 10-ї шахти, яка ще будується. Там борг із зарплати вже більше 10 мільйонів. Про цей борг я запитав міністра вуглепрому Ставицького, але у відповідь прозвучало, що заборгованості із заробітних плат у вугільній галузі Україні… немає.

Це чергова цинічна брехня «сімейного» міністра. Буквально 25 червня до мене на особистий прийом у Нововолинську завітали представники ТзОВ «Луганськшахтострой», котрі працюють на будівництві шахти № 10.

Звернулися вони з проблемою невиплати заробітної плати, заборгованість по якій складає кілька мільйонів гривень і тягнеться з грудня 2012 року. Окрім цього, з роботи було звільнено майже сотню шахтарів-прохідців і жодних соціальних компенсацій вони не отримали.



– У грудні минулого року «свободівці» разом з активістами і шахтарями штурмували офіс Ахметова. Ви теж там були. Чи можна стверджувати, що специфіка вашої діяльності – шахтарське питання?

– Ні. Я не відповідаю за шахтарське питання. Я там, де можу захищати інтереси українців, в тому числі й інтереси шахтарів.

Тоді стояло питання закриття шахти «Червоний партизан» у Луганській області. А проблеми шахтарів, що на Луганщині, що на Волині - однакові. Стратегічні підприємства спочатку закривають, щоб згодом за копійки їх приватизувати, а пізніше на тому жиріти і багатіти.

І коли стояло питання про закриття шахти «Червоний партизан» власниками якої є «Західенерго» ДТЕК, я там був також.



– Нещодавно вас не пропускала на територію охорона птахофабрики у Володимирі-Волинському. Що за ситуація склалася з цим підприємством?

– Протягом кількох останніх років ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» проводить захоронення відходів виробництва у відкритий грунт. Влітку, в спекотну погоду там відчувається стійкий сморід, який поширюється від місця захоронення птахів і жителі Володимира-Волинського та району змушені затуляти носи, аби його не чути.

Потрібно тільки вдуматись, що в кількох метрах від кордону з Євросоюзом порушуються всі екологічні норми, мертвих курей хоронять у шестиметрових ровах і є загроза потрапляння продуктів розпаду у ґрунтові води, та, відповідно, в артезіанські свердловини, з яких володимир-волинці п'ють воду. Від місцевої влади реакції поки що не було. Служби, які проводять аналізи кажуть, що все в порядку.

– Кому належить ця фабрика?

– Власники - бізнесмени з Харкова, які все більше нарощують виробництво. З однієї сторони це добре, що люди мають, де працевлаштуватися, а з іншої - величезна шкода наноситься довкіллю.

Я подав запит безпосередньо на міністра екології і реагуючи на нього гноєсховище птахофабрики перевірила обласна прокуратура, котра попередньо підтвердила інформацію про те, що захоронення нутрощів курей та інших відходів виробництва здійснюється у ровах, що є порушенням екологічних норм.



– Крім цього в міністерство екології ви зверталися із депутатським запитом щодо загрози екологічного забруднення навколишнього природного середовища підприємством «Кроноспан УА». Що там відбувається?

– Є колективне звернення мешканців Нововолинська та сіл Іваничівського району, що підприємство «Кроноспан» в процесі виробництва викидає в атмосферу отруйні речовини, формальдегіди.

Місцеві жителі скаржаться на різке зростання захворюваності на алергію та на хвороби органів дихальних шляхів. Але від контролюючих органів реакції також немає.

Це при тому, що аналогічні виробництва із застосуванням лаків, клеїв шкідливих для здоров’я речовин за кордоном вже заборонені. Тому ці фабрики перенесли на Україну. Адже ж тут можна домовитись, підігнати законодавство. Ми ж виступаємо за вільний розвиток підприємництва, але водночас вимагаємо одного – дотримуватися екологічного законодавства України.



– З чим ще звертаються люди?

– Є проблема «замороженого» будівництва школи у селі Гряди Іваничівського району. Кошти з місцевих бюджетів виділені на будівництво освоїли. Коли я направив запити до Волинської ОДА, то виявилося, що в цьому році не заплановано добудовувати цю школу.

Найцікавіше, що навіть не подані документи у міністерство регіонального розвитку, аби з держбюджету виділили гроші. Цю ситуацію я тримаю на контролі й уже займаюся проблемою виділення коштів на добудову даної школи.

Також 25 червня я зустрівся з громадою села Нова Лішня, яке протягом трьох місяців потерпає від підтоплення і ґрунтові води потрапили у криниці жителів та затопили надвірні вбиральні, що створює надзвичайно гостру санітарно-епідеміологічну ситуацію.

Я скерував депутатські звернення на голову Волинської ОДА з вимогою притягнути до відповідальності посадових осіб Іваничівської РДА, які за три місяці не спромоглися ліквідувати надзвичайну ситуацію із підтопленням, що свідчить про їх неналежні дії у вирішенні цього питання та на голову Волинської обласної ради з проханням створити тимчасову депутатську комісію у складі депутатів Волинської обласної ради, Іваничівської районної ради, представників управління з питань надзвичайних ситуацій і санітарної служби та провести її виїзне засідання у селі Нова Лішня.



– Традиційно у прикордонних районах люди живуть з так званої прикордонної торгівлі. Як ви оцінюєте такий вид діяльності, адже чимала кількість ваших виборців живуть саме з прикордонної торгівлі?

– Це вимушена самозайнятість, бо ці люди, щоб вижити займаються діяльністю, яка подекуди межує на рівні із порушенням законів. Та ці люди не йдуть красти, не йдуть грабувати, вони працюють.

Якби у нас була правдива українська влада, то вона би думала, як створити українцям робочі місця, щоби люди не виїжджали за кордон. Але влада закрила очі на те, як живуть люди на Україні, її не цікавить, за що люди виживають. Влада думає тільки про те, як збагатитися.

Так, у Любомльському, Володимир-Волинському районах на моєму окрузі відсутні промислові підприємства, а єдина можливість вижити в селах - продати сільськогосподарську продукцію.

Завдячуючи тому, що є митні переходи Ягодин та Устилуг, на кордоні виживають десятки тисяч людей. Раніше поляки сюди привозили щось продавати. Сьогодні так роблять українці.

Якщо порівняти, скільки коштують продукти харчування у Польщі та Україні, то приблизно на 30% дешевше у Польщі.

А на скільки більша зарплата і пенсія там? Наприклад, лікар чи вчитель у Польщі отримує 2000 євро, в Україні лікар отримує 2000 гривень. Пенсія 800 євро, а у нас 900-1100 гривень. А скільки молодих людей не можуть знайти роботу? І вони, хто пішки, хто на машинах везуть вироблене в Україні продавати у Польщу.

Щомісяця не менше 1000 людей тільки з любомльської сторони перетинає кордон. В середньому вони заробляють 1000 доларів. Ці гроші вони витрачають у себе вдома, вчать дітей в школі, в інституті, доглядають за батьками, будують хати, купують одяг.

Тобто ось ці «човники» є своєрідними інвесторами, які вкладають гроші на Україні



– Ви активно виступаєте проти корупції, але напередодні виборів рух «Чесно» опублікував інформацію, що ви причетні до корупційних дій, у зв’язку з конфліктом навколо клубу «Чері»…

– Давайте проаналізуємо чи був я на той час, коли рух «Чесно» проводив аналіз, держслужбовцем. Ні, не був. Я був підприємцем. Також я тоді був депутатом обласної ради і членом луцького виконавчого комітету.

Ситуація, про яку йдеться – це питання закриття закладу «Чері» в центрі Луцька. А поряд нещодавно відкрився інший нічний заклад і, щоб привабити туди людей, хотіли закрити «Чері». Приводом стала нібито голосна музика, яка заважала мешканцям будинку нормально спати. Але санстанція провела дослідження і виявила, що там нормальна звукоізоляція.

Я, як підприємець, неодноразово стикався з подібними випадками нечесної конкуренції, тому проголосував проти цього рішення.

Це і стало приводом для «Чесно» показати мою нібито причетність до корупції. Але як можна звинувачувати у корупції людину, яка не є держслужбовцем, яка не мала жодного матеріального зиску від цього, якщо я за свою діяльність у виконкомі, чи як депутат не отримував зарплати?

– Чи ви намагалися спростувати цю інформацію?

– Протягом життя на мене неодноразово зводили наклепи. А в процесі виборчої кампанії на мене було вилито багато бруду. Розкидали листівки, що я, нібито, могили єврейські перевертав задля власного збагачення тощо.

Але я не звертаю уваги на цей бруд, а іду далі, працюю, виховую своїх дітей, піклуюся про сім’ю, про родину. А про людину судять по її добрих справах.

Зміст листівок проти мене такий, що можна було подавати і в міліцію, і в СБУ як за розпалювання міжрелігійної і міжетнічної ворожнечі. Шукати цих людей брудних і нечестивих, з’ясовувати стосунки з ними, я намірів не маю.

Вибори – це таки недешева річ, в усіх розуміннях як в матеріальному, так і психологічному…



– А з яких джерел фінансувалася ваша передвиборча кампанія?

– Відразу кажу, що я був підприємцем, і з власної діяльності виділив ці кошти

– Який у вас був бізнес?

– У мене була транспортна фірма, міжнародні перевезення, деревообробна фірма. Та оскільки я зараз займаюся депутатською діяльністю, то директорами цих фірм стали інші люди.



– У цьому році 70 річниця волинської трагедії. Дуже неоднозначна дата для Волині. Ваш округ є одним з центрів цих подій. Чи відчуваєте тиск поляків на своєму окрузі?

– Справді, 70 років тому сталася жахлива трагедія, названа в польській історіографії «Волинською різнею». І польська сторона дуже неоднозначно трактує ті події, і у ній хоче звинуватити українців.

Натомість передісторія цих подій сягає витоками кількох десятиліть. І те, що відбулося в 1943-44 роках - це кульмінація протистояння, провину за яке хочуть скласти на УПА. Але націоналісти, в першу чергу, захищали українців на українській землі. А що на нашій землі робили батальйони хлопські, Армія Крайова, батальйони польської шуцманшафт поліції? Вони знищували українські села, а українці захищалися. І по іншому мабуть не могло бути, бо потрібно було боронити свою сім’ю, родину, дітей.

Потрібно зробити висновки з цієї трагедії, а не звинувачувати в ній когось іншого. Польській стороні теж треба згадати, що вони робили. Чому закривалися українські школи, чому забирали кращі ліси, кращі поля в українських селян, чому закривалися православні церкви і заганяли людей в костели.

Чому не дозволяли на українській мові вчитися в школі? Моя мама розповідала, як у 33-му році, ще будучи дівчинкою, її лінійкою били по руках, за те, що вона на дошці написала «Я хочу вчитися українською мовою». 1943 рік – став результатом того, що творилося 20-30 років до цього. Але це окрема тема, яка заслуговує набагато більшого часу.

Просто на конфлікті не можна спекулювати, наприклад, навмисне завищуючи кількість жертв з однієї сторони. Сьогодні треба думати про те, що нас об’єднує, а не роз’єднує. І Польщі треба зробити правильні висновки, щоб протистояння між українцями та поляками не повторилися.

Сергій ШАПОВАЛ (для ВолиньPost)
Фото автора
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.