Проблеми матерів-героїнь:рішення на рівні держави*

Чим цивілізованіше суспільство, тим більше в ньому поваги до материнства, яке заохочується і охороняється.

На жаль, сучасна українська держава далека від розуміння цього принципу. Наслідки маємо плачевні. Невпинно знижується народжуваність. За п’ять років Україна втратила майже 1 мільйон громадян. Навіть експерти ООН б’ють на сполох. Вони підрахували: для того, щоб зберегти національну демографію країни, кожна українка має народити 3-4 дитини. Але у житті все навпаки: більше половини українських родин не мають дітей. Першопричини цього: економічні негаразди, відсутність адекватної соціальної підтримки з боку держави для молодих родин і родин з дітьми. На тлі такого українського сьогодення справжнім життєвим подвигом, який заслуговує на повагу суспільства і держави, є народження і виховання жінкою п’ятьох та більше дітей. На перший погляд держава начебто виокремлює таких жінок та навіть надає їм почесне звання «Матерів-героїнь». Але насправді відношення «чиновницької машини» до них залишається ганебним!

Наразі в Україні почесне звання «Мати-героїня» присвоєне 71439 жінкам. При цьому ще майже 40 000 стоять на черзі. Кожен рік багато багатодітних матерів похилого віку помирає, так і не дочекавшись від держави пошани, на яку заслуговує. На Волині найбільша чисельність багатодітних матерів. На сьогодні в області мешкає 12903 матері-героїні і близько 600 тих, хто не може отримати це звання через чиновницькі перешкоди. Добре знаю цю невтішну ситуацію по Волині, але вона характерна і для всієї Україні: матері-героїні просто героїчними зусиллями «вибивають» статус, на який заслуговують, не кажучи вже про належну їм одноразову грошову допомогу. Таке враження, що тим, хто все ж таки після довгих бюрократичних процедур отримує почесне звання, треба давати ще й орден «За мужність у боротьбі з чиновництвом». Чому маємо таку ганебну ситуацію на рівні держави?

По-перше, не визначено законодавством послідовного механізму внесення та розгляду клопотань та подань про присвоєння почесного звання. Як наслідок, ускладнюється взаємодія органів державної влади та органів місцевого самоврядування. На рівні області чиновники мають свої вимоги до документів, на рівні Адміністрації Президента – свої.

По-друге, взагалі не встановлено конкретних термінів розгляду клопотань про присвоєння почесного звання «Мати-героїня» на різних рівнях, а також термінів розгляду заяв про виплату одноразової винагороди. Таким чином, цей процес розтягується на довгі роки.

По-третє, не існує єдиного чіткого переліку документів та відомостей, які необхідно надати жінці, яка народила та виховала до восьмирічного віку п’ять і більше дітей для присвоєння їй звання «Мати-героїня». Це призводить до упередженого ставлення, коли посадові особи вимагають подання купи додаткових документів та зайвих довідок.

Наразі чинне законодавство, що так чи інакше стосується надання почесного звання «Мати-героїня», складається із застарілого Указу Президента №476/2001 та постанови Уряду від 11.07.2011 р. Отже, зрозуміло, що існує потреба в прийнятті єдиного Закону «Про надання почесного звання України «Мати-героїня», який би передбачав на загальнодержавному рівні:

1.Запровадження мінімального переліку документів необхідних для отримання цього статусу. До нього мають входити: паспорт, копія свідоцтв про народження дітей, свідоцтво про смерть (якщо дитина померла), характеристика на дитину з місця навчання або роботи.

2. Скасування вимоги законодавством щодо досягнення дітьми 8-річного віку. Отримала жінка свідоцтво про народження п’ятої дитини – має право подавати документи на отримання почесного звання.

3. Затвердження безповоротності присвоєння звання «Мати-героїня», якщо діти досягли повноліття. Зараз на практиці зустрічаються прецеденти, коли у літніх «Матерів-героїнь», що виховали 5-12 дітей, забирають це почесне звання через те, що одна дитина має судимість чи відбуває покарання в місцях позбавлення свободи. Тож мати не повинна відповідати за дії своєї повнолітньої дитини!

4.Встановлення чітких термінів: 30 днів ‒ для розгляду наданих документів державними органами і 30 днів ‒ на виплату одноразової матеріальної допомоги в десятикратному розмірі прожиткового мінімуму.

Окрім законодавчого регулювання існує й інша проблема – державне фінансування виплат матерям-героїням. Наприкінці 2011 року Рахункова палата України оприлюднила такі висновки: «Процедури присвоєння звання «Матері-героїні» та призначення винагороди є непрозорими». Простими словами: гроші, які виділяються з бюджету держави на одноразові соціальні виплати матерям-героїням, розкрадаються та зникають у невідомому напрямку.

Але чи збирається держава зменшувати борг перед матерями-героїнями? З огляду на державний бюджет-2013 – навряд чи.

Наразі маємо на загальнодержавному рівні такі дані: 35 тисяч матерів-героїнь потребують виплат одноразової допомоги від держави на загальну суму 385 мільйонів гривень. У державному масштабі ця цифра не така вже й велика, щоб перетягувати борги з року в рік. Адже для порівняння, дивним чином у бюджеті знаходяться гроші на утримання Кабінету Міністрів, Верховної Ради і Президента в розмірі 2,4 млрд гривень! Знаходяться для МВС 15 млрд.гривень, з яких вже витрачено 150 млн. грн. на придбання елітних автомобілів та 28 млн. на закупівлю паперових бланків. Також передбачені видатки обсягом 50 мільйонів гривень на будівництво житла для службовців управління державної охорони, тобто структури, яка охороняє чиновників вищого рангу. Натомість у державному бюджеті України на 2013 рік для матерів-героїнь виділено ще менше грошей, ніж торік. Так на одноразові виплати чотирьом категоріям осіб: матерям-героїням, інвалідам, непрацюючим малозабезпеченим особам та особам, які постраждали від торгівлі людьми ‒ виділено лише 364 млн. гривень. Скільки з них отримають матері-героїні – незрозуміло.

Цілком очевидно, що державний бюджет 2013 потребує суттєвого корегування у статті видатків щодо соціальних виплат. З огляду на це треба прийняти проект Закону, який вже знаходиться на розгляді у Верховній Раді. Він стосується внесення змін до державного бюджету на 2013 рік та пропонує істотно скоротити витрати на органи державної влади, а зекономлені кошти у розмірі понад 1 мільярд гривень скерувати на збільшення соціальних виплат інвалідам, матерям-героїням, непрацюючим малозабезпеченим особам. Треба також законодавчо закріпити, щоб протягом 2013 року борг по виплатах у розмірі 385 млн. гривень перед матерями-героїнями був державою повернутий у повному обсязі.
***
Вищевикладений план законодавчих дій є чітким і зрозумілим, який треба виконати навіть в умовах проблемної та незлагодженої роботи Верховної Ради. Причому, навколо законодавчого питання щодо врегулювання статусу «матерів-героїнь» закликаю об’єднатися депутатам незалежно від політичних уподобань. Адже ми всі маємо матерів, у серці кожного з нас має бути синівська пошана до цих жінок. Матері-героїні уособлюють споконвічні родинні цінності, які близькі і зрозумілі кожному українцю. Тож, маємо зупинити деградацію держави і зберегти в українському суспільстві повагу до материнства та материнського подвигу.

Ігор Єремеєв, народний депутат України
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.