Василь Столяр: «Пока печатают деньги, они у всех могут быть. Просто их надо правильно поднять»

Василя Столяра не назвеш непублічною людиною. Зрештою, ні характер його бізнесу, ні статус депутата Волиньради не дадуть можливості уникнути уваги громадськості.

Та все ж стіни адмінбудівлі на Київському майдані у Луцьку – чи не єдине місце, де президента і співвласника ФК «Волинь» можна «зловити» й про щось розпитати.

Так було і цього разу. Затримувалося засідання депутатської комісії, де Столяр – заступник голови. Депутати чекали закінчення прес-конференції губернатора, аби позасідати в тій же залі. Відтак ВолиньPost скористався нагодою і спробував «розговорити» Столяра. Коротка 15-хвилинна розмова вийшла доволі відвертою - поговорили і про політику, і про кіно, і про особисте.

– Ви один із найвідоміших волинських бізнесменів. Публічності додає і депутатство у Волиньраді. Втім до вас майже нереально додзвонитись на мобільний. Ігноруєте дзвінки з невідомих номерів?

– Не беру, бо не знаю, хто мені дзвонить.

– Невже номери усіх важливих для вас людей записані у телефоні?

– Да. Больше 500 человек. А то с улицы могут позвонить, всякие непонятные вещи говорить.

– Ваш номер легко знайти?

– Да-а-а-а, это не секрет. У меня есть семь рабочих телефонов.

– А скільки мобільних?

– Два: 067 і 050. Щоб дешевше було.

– Телефони дорогі?

– Нет, каждый где-то по тысяче гривен (дістає і показує дві відносно дешеві Nokia).

– У графіку прийому громадян депутатами облради у 2011 році навпроти вашого імені немає жодної інформації. Ви не працюєте з виборцями?

– Працюю. Вулиця Дубнівська, 36. Як не працюю? В мене постійно є запити. Я только готов помогать.

– Тобто це неточність на сайті Волиньради?

– 200%.

– Нещодавно ви зізнались журналістам про свої наміри балотуватись до Верховної Ради. Ще не передумали? Коштів вистачить?

– А що, хіба в коштах справа?! Чи в програмах, я вибачаюсь, а?

– То ви вже й програму маєте?

– Конечно, маю.

– На що робитимете ставку?

– На аграриев. На сельское господарство. В связи с тем, что у нас аграрная область. И ничего не делается. Я говорю не о колхозах, а о людях, которые имеют паи, можуть працювати і хочуть працювати. А я і працюю з людьми, вообще-то – и в Шацком районе, и в Рожищенском районе… В Гороховском сейчас ставим нашу работу по садоводству и ягодництву в основном. И, может, будем овощами заниматься.

– Щодо вашої участі у виборах - це буде «мажоритарка» чи список?

– Думаю, мажоритарка.

– Впевнені у своїх силах?

– Ну, я ж чоловік. Я сам у собі маю бути впевнений.

– Балотуватиметесь від «Фронту Змін»?

– Не факт.

– Тобто партію елементарно можете змінити?

– Я для этой партии был, как кошелек, а не как политик.

– У «Фронті Змін» досить насторожено ставляться до вашої дружби з губернатором…

– А пусть скажут, откуда они взяли деньги. Пусть скажет бывший голова партии, де він взяв гроші на плакати? Два было спонсора – я и Мартыняк (Сергій Мартиняк - бізнесмен, власник АПГ «Пан Курчак», депутат Волиньради, - ред. ).

У меня совесть чиста. Я смотрю людям в глаза и хожу без охраны.

– Змінити партію - не проблема?

– Залежно від пропозицій. Якщо по совісті, то по совісті.

– Є партія, у якій би ви почувались сповна комфортно?

– Я вообще комфортно без партий почуваюсь.

По мажоритарке может баллотироваться безпартийный вообще-то по новому закону. А что партия дает? Партія тільки бере і дурить людей. Ні одна партія нічого не виконала з того, що кажуть.

– Але «Фронт Змін» - все-таки опозиційна партія. А ви як себе позиціонуєте?

– Є речі правильні в одних, є речі правильні в інших. П’ять з половиною років мене постійно угнітали. Партия «Батькивщина» постоянно меня угнетала. На всех сессиях. Все забирали. Обещали посадить в тюрьму.

– Ви говорите про свою попередню каденцію у Волинській облраді?

– Да, про помаранчевих. Эти по крайней мере ничем не угрожают и ничего не забирают. Есть понимание, что надо людей объединять, а не разьединять.

- Борис Клімчук вас сам запросив у свою депутатську групу чи це ви попросились?

– Сам запросив.

– Саме тому у «Фронті Змін» насторожено оцінюють ваші стосунки з губернатором?

– Може бути. Мені ніхто нічого не говорить, хоч начальник штабу сидить поряд в сесійному залі. Якщо скажуть йти з партії, я піду. Але вони не говорять.

– Маючи гарні стосунки з губернатором, «маски-шоу» не страшні?

– А мені й не були страшні «маски-шоу».

– Тому що вони були несправедливі?

– Так, всі «маски-шоу», що робились навколо мене, моїх друзів і рідних – були незаконні.

И я вообще удивляюсь, что до сегодняшнего дня в этом никто не разбираеться. Отложили и забыли. Я не боюсь за себя. Это может быть с любым человеком. С любым.

– Як думаєте, «маски-шоу» повторюватимуться?

– Вони повторитись вже. Мою секретаршу недавно затримали о девятій вечора вдома. І при цьому оперативні працівники визнали, що вони неправі.

– Які у вас стосунки з Ігорем Палицею? Дружні чи виключно ділові?

– Дружні. Он же луцкий парень. Я его уже лет 20 знаю.

– А хто кому запропонував співпрацю? Я маю на увазі футбольний клуб «Волинь».

– А тут обоюдно получилось. Говорили-говорили и договорились. Теперь у нас з ним 50 на 50.

– З Палицею вам буде спокійніше у фінансовому плані?

– Якщо він зрозуміє, що таке футбол. Футбол – це не бензином торгувати.

– Нещодавно Ігор Палиця купив інтернет-видання «Волинські новини»…

– Не знаю я цього.

– А чому ви не купили? Кажуть, ви думали про це, вели переговори. Палиця випередив вас?

– Да потому что начались там качели. Много людей вмешалось. Мне не интересно, когда посредники есть.

– В одному інтерв’ю ви заявляли, що володієте найвідвідуванішим на Волині сайтом. Що ви мали на увазі?

– Це було після того, як ми з власником поговорили про покупку. І я думав, що буде так. Масс-медиа - вообще не мое.

– Ви також говорили, що хочете мати власний телеканал. Ще не передумали?

– Ні, просто зараз нам відмовили у ліцензії.

– Довіряєте волинським журналістам?

– Частково.

– Ви неодноразово висловлювались за здоровий спосіб життя, а самі курите…

– Да, курю. Дуже погана звичка. Ну, не можу її позбутись. Але не п’ю. І навіть пощу.

– Які цигарки курите?

– Kent. З «дьюті фрі».

– А сигари курите?

– Нет, не курю сигары. Вообще. Не нравиться ни запах, ничего.

– До церкви ходите?

– Вы знаете, я больше атеист. Но в церковь иногда хожу. И помогаю церквям. Так принято у нас. У нас общество такое. Без церкви никуда. Я верю в Бога, а церковь – это не Бог.

– Бізнесмени часто займаються благодійністю. Кому ви допомагаєте?

– Всім, хто до мене звертається. Я нікому не відмовив у житті.

– На «Євро-2012» збираєтесь? Які матчі плануєте відвідати?

– Матчі України.

– Ви одружений?

– Ні, я неодружений. У меня есть любимая девушка. Мы с ней три года. И нормально у нас все.

– Але не афішуєте про особисте?

– Это слишком личное. Это как секс.

– У вас троє синів. Чим вони займаються?

– Один школьник еще, а старшие – юристы.

– А де ви живете? В Луцьку чи за містом?

– За містом. Между Гаразджей і Лищем.

– Ностальгуєте за «гарячими» і романтичними 90-ми?

– Ностальгую 100%.

– Маєте багато знайомих, які у бурхливі 90-ті потрапили за грати?

– Мне без разницы, сидел человек или не сидел. Не надо зарекаться.

– А у волинській владі є ті, які були «крутими» у 90-ті? Може, рекетом займались?

– Рекетом… Слово такое... Да нет, наверне. Рекет – это ж… Нет, при власти нет. Контрабандой – да, рекетом – нет.

– Вам більше подобається серіал «Бригада» чи…

– «Інтерни»!

– А трилогія «Хрещений батько»?

– Да, хороший «Крестный отец». Очень сильный фильм.

– Знаєте, що вас порівнюють з головним героєм?

– Да Боже упаси! Зачем вы так? Ну, разве то, что юристов у меня тоже много. Это как по книжке.

– Ви мільйонер доларовий чи гривневий?

– А как вы хотите?

– Чесно.

– Я нормальний чоловік, як всі. І в мене такі ж проблеми, як і у всіх людей.

– Попри те, що грошей не бракує?

– Ну, деньги есть. Пока печатают деньги, они у всех могут быть. Просто их надо правильно поднять.

Розмовляла Ірина КАЧАН

Довідка

Василь Андрійович Столяр народився 11 квітня 1962 року в Луцьку.
Навчався у ЗОШ №5. У 1980-1982 роках cлужив у армії.
У 1983-1988 роках навчався на технологічному факультеті Донецького інституту радянської торгівлі. У 2002-2008 роках – студент Волинського національного університету імені Лесі Українки (юридичний факультет, спеціальність «Правознавство»).
У 1996-2003 роках – генеральний директор ТОВ «Феміда-Інтер».
З 2003 року і нині – президент футбольного клубу «Волинь».
З 2009 року і донині – голова Федерації футболу Волині.
У 2006 році обраний до Волинської облради за списками «Нашої України».
У 2010 році обраний до Волинської облради за списками «Фронту Змін».
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.