Валерій Міщук: «Акція «Вставай, Україно!» повинна була завершитися щонайменше у Межигір’ї»

У волинському осередку «Фронту Змін», схоже, настали непрості зміни. Нещодавно про вихід із партії заявив Олександр Пиза, який очолював політичну силу Арсенія Яценюка вже півтора роки. Для когось це стало справжньою несподіванкою, когось дуже здивувало, а когось, цілком ймовірно, навіть порадувало.

Про ситуацію у «Фронті Змін» ВолиньPost спілкувався із членом Ради обласного осередку Валерієм Міщуком.

– Як стало відомо нещодавно, у волинському осередку «Фронту Змін», очевидно, зміниться керівник. Хто може замінити Олександра Пизу?

– А я не впевнений, що «Фронту Змін» потрібен новий керівник. В силу того, що Яценюк заявив про об’єднання з «Батьківщиною». Думаю, осередок місяць-два може жити і без керівника. Скоро період відпусток, політична температура впала після завершення акцій «Вставай, Україно!». Хоча було б цікаво знати, хто може стати новим керівником.

– То ви гадаєте, що заміну Пизі не шукатимуть?

– Мені важко сказати. Очевидно, для декого з партійних керівників вчинок Пизи став несподіванкою.

– Сам Олександр Пиза казав, що його міг би замінити Олександр Плісецький. Журналісти припускають, що це може бути Ігор Гузь. Що думаєте?

– Можливо, буде Олександр Плісецький. Я в принципі сам не проти цієї кандидатури. Але я б на місці Пизи, йдучи з партії, не роздавав би ніяких порад.

– А що думаєте про кандидатуру Гузя?

– У нього більші шанси отримати підтримку зі столиці. Врахувати навіть те, що на акції «Вставай, Україно!» в Луцьку йому надали слово виступити перед народом на одній сцені з Тягнибоком, Кличком і Яценюком. Тобто цілком можливо, що саме він очолить осередок. У разі, якщо очолить партію саме Ігор, то він зможе розраховувати на мою підтримку.

У Богдана Шиби, я думаю, шансів нема. А третьої кандидатури я не бачу.

Хоча у нас потужний ковельський осередок. Але не думаю, що там у когось будуть такі амбіції.

– Ви були вражені вчинком Пизи чи знали про це заздалегідь?

– Мені було відомо про це раніше. Скажу так: він не знав, що я в курсі про те, що він йде з партії. Такі настрої у Пизи були, він ними ділився. Тому для мене це не стало великою несподіванкою.

– Які настрої? Розчарування у партії?

– У нас неоднозначні стосунки з Олександром Зіновійовичем. Ми на одні й ті ж речі досить часто дивимося по-різному. Не скажу, що я страшенно потішився його рішенням, але з іншого боку думаю: а чого ж він так довго тягнув? Бо ж ми втратили певний час. Ми абсолютно нічого не робили, не вели переговорів із обласним осередком «Батьківщини». Надіялися, що цим займається Олександр Зіновійович. А він ніяких кроків не робив. А якщо й робив, то нас про це не повідомляв. І от коли Арсеній Яценюк реально дав старт на об’єднання, Олександр Пиза зійшов з дистанції.

Думаю, що ключову роль у рішенні Пизи зіграло не розчарування у партії, а те, що народний депутат Сергій Мартиняк запропонував працювати його помічником. Не можна ж бути одним тілом у двох човнах. А те, що Пиза каже про опозиційність і неприналежність до Партії регіонів Мартиняка… Ну, можна говорити що завгодно. Але голосування Мартиняка самі за себе говорять. Так, Мартиняк – не регіонал, але він точно не на стороні опозиції.

Ну, і партія для Пизи, звичайно, вичерпала себе. Бо активності – нуль, фінансування – нуль.

Знаєте, розчаруватися у партії можна було давно. Коли ЗМІ повідомили, що Пиза втратив роботу у Мартиняка через ініціативу присвоїти вулиці в Луцьку ім’я Юлії Тимошенко, Пиза був у цій ситуації героєм. Тепер він повертається до Мартиняка і подає це як хороший вчинок. Таке відчуття, ніби він полишає лави Партії регіонів та переходить на сторону опозиції. На його сторінці у Facebook багато користувачів позитивно оцінюють цей крок. Мене це шокує. Тобто виходить, що сьогодні зрада – це норма.

– Опозиція кілька останніх місяців активно діяла, проводила акції «Вставай, Україно!». Як на мене, не надто успішно. Що думаєте про це ви?

– Я брав участь у цих акціях. Буду відвертим: без особливого ентузіазму, на жаль. Я не побачив кінцевої мети. Немає завершеності. От відбулася 18 травня наче завершальна акція «Вставай, Україно!» у Києві. І що? Ось цей каратист Тітушко просто розмазав акцію опозиції в інформаційному полі. Можна порівняти, скільки у ЗМІ розмов про нього і скільки про саму акцію. Дехто навіть і не в курсі, де це відбулося, але знають про те, що спортсмен побив журналістку.

Кому адресовано оце «вставай»? Я не закликаю до якихось силових дій, але, крім журналістів, нікому це не треба. Людям з їхніми нинішніми проблемами тільки цієї акції і не вистачає! У нас люди тепер не вірять ні владі, ні опозиції.

Акція «Вставай, Україно!» повинна була завершитися щонайменше у Межигір’ї. Був би спротив з боку влади. Але цього можна було б добиватися. Спробуй зупини такий народ! Тоді дійсно акція «Вставай, Україно!» хоча б підтвердила свою гучну назву.

Іноді складається таке враження, що наші партійні керівники живуть у якійсь іншій системі координат. Зі сторони звичайного виборця чи простого члена партії для мене їхня стратегія часом незрозуміла.

– Чи не боїтеся, що партійне керівництво може покарати за такі сміливі слова?

– Наші лідери вчать не боятися влади, протестувати проти несправедливості і беззаконня. І я маю боятися казати правду своїм же? На жаль, нинішні реалії такі, що ми дійсно боїмося потурбувати вище керівництво, аби не втратити їхню лояльність.

– Нерозуміння у людей викликає те, хто буде кандидатом у президенти…

– На завершальній акції «Вставай, Україно!» лідери опозиції підписали декларацію про висунення єдиного кандидата в президенти у першому турі. Думаю, для цього не обов’язково було звозити людей, збирати таку масштабну акцію. Можна було це зробити, скажімо, у прес-центрі УНІАНу.

І от вже після підписання цієї декларації розпочалися задні ходи. Вже йде мова про те, що не в першому турі буде єдиний кандидат, а вже аж у другому. Ну, де послідовність опозиції?

– Кого ви самі бачите кандидатом у президенти?

– Якщо Юлія Тимошенко на той час вийде на волю, якщо їй погасять судимість, то, звісно, тільки вона мусить бути кандидатом у президенти. Олег Тягнибок на Заході набере достатньо, Схід і Південь його не підтримають ніколи. У нього досить малі шанси стати президентом. І це всі розуміють, мені здається. Регіонали зроблять все, щоби причепити йому ярлик фашизму.

– Власне це вже і почали робити…

– Так, почали. А далі ще добавлять, якщо буде потреба. І в них це дуже добре вдається. Це не опозиція.

– Що думаєте про антифашистські мітинги Партії регіонів?

– Я думаю, це просто перевірка мобілізації людей. Ну, звісно, крім того, регіонали перевіряли чи можуть вони чинити протидію акціям на зразок «Вставай, Україно!». Партія регіонів нічого не боїться. Це перевірка самих себе, своїх сил.

Так нав’язливо чіпляти фашизм до «Свободи» якось не дуже доречно. Якби дійсно були очевидні прояви фашизму – за законами України, якщо я не помиляюся, була б кримінальна відповідальність.

– Віталія Кличка бачите президентом?

– А от у Кличка, на відміну від Тягнибока, шанси є. Так, він не у всіх акціях опозиції бере участь. Його політична сила не завжди послідовна щодо тих чи інших важливих питань. Але у Віталія Кличка все одно досить великі шанси. Можу припустити, що у другому турі він зможе перемогти Віктора Януковича. Бренд Кличка може спрацювати. Це все-таки людина, яка має світовий авторитет.

– А в Арсенія Яценюка шанси стати президентом великі, на вашу думку?

– Десь на рівні Віталія Володимировича. У Арсенія Петровича за спиною – найбільша опозиційна сила і величезний політичний досвід.

– Як ви ставитеся до об’єднання «Батьківщини» і «Фронту Змін»? Думаєте, варто?

– А вже до такої ситуації дійшли, що, звичайно, треба об’єднуватися. Назад дороги немає. Сам бренд «Фронту Змін» уже загублений. Позиції нашої партії у Об’єднаній опозиції доволі високі. Значна частина нардепів – фронтовики.

Прикро, але факт: у місцевих радах часто депутати від «Батьківщини» між собою поділені на кілька таборів. Не суть в тому, щоб взяти партійну владу в свої руки. Треба об’єднуватися, очищатися, спонукати ненадійних однопартійців обирати інший політичний шлях, аби в майбутньому не було внутрішніх суперечок, угрупувань. І так з надійними перевіреними людьми включатися у новий виборчий процес.

– У волинському осередку «Батьківщини» точаться свої міжусобиці, а якщо приєднається ще й «Фронт Змін», сумніваюся, що атмосфера зміниться…

– Є такий жарт: якщо схрестити їжачка з вужем, то вийде кілька метрів колючого дроту. Так, легко не буде. Але точно буде цікаво. Найобразливіше, що ніхто в наш час не думає про виборців, про обіцянки, які давали людям. Більшість думає про себе, про свою кар’єру.

– Я знаю, що перед місцевими виборами кандидати від «Фронту Змін» підписували такий собі внутрішній документ – зобов’язання відмовитися від мандату, якщо відступлять від партійних принципів. Партійці залишають лави політсили, а від депутатства не відмовляються…

– Перед виборцями політик співає, як соловейко. А на ділі… Я особисто такий лист підписував, коли балотувався у Луцьку міськраду.

От, Олександр Пиза теж, напевно, підписував такий собі лист совісті. Тим паче він став депутатом за списком. Він мав би відмовитися від мандата. Ти вийшов з партії – будь ласка, звільни місце наступному в списку. Бо так повинно бути. А він, перейшовши у табір опонента, має сміливість рекомендувати волинському «Фронту Змін» кадрові рішення у фракції.

– Цікаво, які політичні амбіції маєте ви особисто?

– Скажу так: кожен солдат мріє стати генералом. Але я – людина адекватна і все усвідомлюю. Так, амбіції маю. В принципі у політику пішов, щоб бути корисним людям, цій державі, а не лише своїй сім’ї.

Я вважаю, що можу допомогти в плані поліпшення життя в районі, місті. Маю ідеї, якими готовий ділитися, втілювати їх у життя.

До речі, у «Фронті Змін» був свого часу такий проект «Школа влади». І саме мої розробки по бюджету визнали найкращими в Україні. На жаль, ними ніхто не скористався.

– У Верховній Раді себе бачите?

– А чому ні? Там є 450 людей. Все можливо.

Розмовляла Ірина КАЧАН (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.