Війна та туризм: як Луцьк адаптується до нових викликів

Не встиг український туризм оговтатися від пандемії COVID-19, як невдовзі зазнав ще важчого удару. Повномасштабна війна, що триває вже понад два роки, суттєво вплинула на цю галузь навіть у західних регіонах країни, зокрема, на Волині та в її обласному центрі. Попри те, що Луцьк розташований за тисячу кілометрів від зони бойових дій і вважається одним із найспокійніших та найбезпечніших міст, туристична галузь тут пережила непрості часи. Але, водночас, зміни, принесені війною, дають поштовх для розвитку галузі, адже нині багато українців шукають можливості для відпочинку та відновлення сил саме в межах країни.

Луцьк – одне із найдавніших міст України, перша згадка про яке датується ще 1085 роком. Це місто багате на історичні події та культурну спадщину. І хоч кількість туристів у Луцьку з різних причин була меншою, ніж, наприклад, у Львові, він завжди приваблював мандрівників як з інших областей держави, так і з-за кордону.

Як почувається туристична галузь міста сьогодні, а також що про це говорить місцева влада та гіди, вирішили з’ясувати журналісти Інформаційного агентства ВолиньPost.

Розвиток та реорганізація: яких змін зазнав луцький туризм через війну?

Начальниця управління туризму та промоції міста Катерина Мойсіюк каже, що чи не найголовнішим досягненням із початку повномасштабного вторгнення стало відкриття Музейного простору «Окольний замок». Відтак, відбулась реорганізація Центру туристичної інформації та послуг, і тепер в місті функціонує Центр розвитку туризму.

«Це комунальне підприємство забезпечує роботу двох відділів. Перший – це Центр туристичної інформації та послуг. Як і раніше, він безпосередньо комунікує з гостями міста, допомагає організувати екскурсійний супровід, реалізує брендовані луцькі сувеніри, надає інформаційні послуги. Другий – це якраз Музейний простір «Окольний замок». Він став місцем, де можна не лише почути історію будівлі, в якій він розташований (а це - підземелля колегіуму єзуїтів, відреставрована вежа князів Чорторийських), а й простором, який можна використовувати для проведення різноманітних заходів, презентацій книг, концертів, конференцій», – каже Катерина Мойсіюк.

Не замком єдиним: чому кожному українцю варто відвідати Луцьк?

«Як сказала Оксана Забужко під час однієї із презентацій книги «Вежа через <О>» в Києві, Луцьк має дві універсальні візитівки на цілу Україну і на цілу Європу. По-перше, це - з'їзд європейських монархів 1429 року, який відбувся в Луцькому замку. По-друге, це - Леся Українка. А на іншій презентації декілька років тому Оксана Стефанівна говорила про унікальні музеї у нашому місті: Волинської ікони та Сучасного українського мистецтва Корсаків. Тому, якщо мені не вірите, що до Луцька варто їхати хоча б через це, то повірте пані Оксані», – говорить Катерина Мойсіюк.

Але зазначає, що це - далеко не весь список туристично привабливих місць обласного центру Волині. Крім традиційного Луцького замку, Лютеранської кірхи, Петро-Павлівського костелу та Будинку Голованя, вона радить відвідати Музейний простір «Окольний замок», вежу князів Чорторийських, розташований за сім кілометрів від Луцька Жидичинський Свято-Миколаївський монастир, який є найдавнішою українською Лаврою. Саме зараз, каже пані Катерина, час цвітіння лаванди, тож фото серед пахучих квітів можна зробити на фермі «Purity» поряд з монастирем в Жидичині, а також на полях «Волинської лавандії», що за 30 кілометрів від міста.

«Аби якнайзручніше спланувати свій маршрут, раджу звертатись до менеджерів Центру туристичної інформації та послуг, які допоможуть організувати перебування у місті, порекомендують гіда за вашими запитами. Ну і варто стежити за тими пабліками, де можна дізнатись про заходи, що відбуваються в громаді. Я рекомендую сторінки «Lutsktravel» та «visitlutsk» в Instagram, «Луцьк – приємне відкриття» у Facebook, а також Telegram-канал «Дозвілля Луцької громади», – каже очільниця управління туризму та промоції міста.

Вона зазначає, що сьогодні у місті відбувається значно менше заходів, ніж до повномасштабної війни. Та все ж є події, на яких можна не лише відпочити, але й почерпнути для себе якусь нову цікаву інформацію.

«Уже цих вихідних відбудеться Фестиваль національних бойових мистецтв «Дух незламних» на території Музею історії сільського господарства Волині у Рокинях. Під час нього підніматимуться важливі для сьогодення теми: про волонтерство, адаптацію ветеранів в суспільстві тощо. У липні на території Музейного простору «Окольний замок» відбудеться літературний фестиваль «Фронтера». Перші анонси про учасників – Євгенію Кузнєцову та Андрія Любку – свідчать про те, що буде інтелектуально, змістовно та мегацікаво», – каже Катерина.

Також, за її словами, в липні відбудеться молодіжний фестиваль «Де це було», який об'єднає митців, урбаністів, креативний кластер, що будуть дивувати поєднанням електронної та хіп-хоп музики. Для любителів класики у липні відбудуться концерти органної музики за участю солісток Національного будинку органної музики.

Луцькі туристи в час війни: хто вони?

Андрій Мельник – шкільний вчитель історії. У вільний від роботи час, ось уже протягом шести років він працює гідом. Нещодавно чоловік розробив нові театралізовані екскурсії, тож тепер знайомить туристів із Луцьком в образі міського війта Андрія Загоровського. Чоловік каже, що свої перші екскурсії після початку повномасштабного вторгнення почав проводити вже влітку, і з того часу не припиняє працювати. Бо ж і попит на такі послуги є.

«Сказати, що внутрішній туризм завмер чи десь зник – не можна. Він продовжує достатньо активно функціонувати та розвиватися. До нас турист їде, і ми маємо, що йому показати», – говорить гід.

За його словами, серед подорожувальників нині набагато менше чоловіків. Туристи чоловічої статі якщо і трапляються, то це здебільшого люди старшого віку або, навпаки, юнаки та діти. Загалом, каже, в час війни споживачами міського туристичного продукту у Луцьку стали переважно місцеві мешканці та жителі інших регіонів України, а також екскурсійні групи школярів і студентів. Іноді – це внутрішньо переміщені особи, зовсім рідко – іноземці.

«Минулого року з’явилося багато туристичних груп зі сходу та півдня України. Були в мене клієнти з Харкова, Запоріжжя, Кривого Рогу, Краматорська. Чимало почало їздити львів’ян. А ще жителі інших регіонів відвідують Луцьк дорогою на Світязь. У травні-червні традиційно приймаємо школярів та студентів», – розповідає Андрій Мельник.

Тим часом, туристи-іноземці для Луцька нині – велика рідкість, каже гід. Цього року довелося провести екскурсію лише для групи німців. Минулоріч пригадує громадян Литви та групу лікарів з Таїланду й США.

«Це або люди, які залучені до допомоги під час війни, або волонтери, або дипломати. Або ж це дуже смілива безшабашна молодь, що прагне гострих відчуттів, приїжджаючи в країну, де триває війна», – говорить екскурсовод.

Він запевняє: Луцьк – це не місто на день, це навіть не місто на вікенд. Щоб дійсно познайомитися з ним, треба приїхати сюди на три-чотири доби.

«Наше завдання, щоб екскурсія сподобалася, запам’яталася, щоб люди ще не раз захотіли приїхали до Луцька. Для багатьох туристів наше місто стає приємним відкриттям. Вони вражені, що у нас тут виявляється так цікаво і гарно», – говорить гід.

Нині Андрій Мельник працює над розробкою ще одного виду екскурсій – велосипедних. За його словами, це дозволить туристам відвідати більше цікавих місць за менший проміжок часу. А ще час від часу він організовує безплатні прогулянки містом для ВПО та військових.

Андрій Павляшик – волинянин, але довгий час мешкав у Криму, де і працював гідом. На малу батьківщину повернувся три роки тому і започаткував проєкт «Екскурсії з істориком». Чоловік постійно працює над розробкою нових маршрутів в області та за її межами, а також влаштовує авторські тематичні екскурсії в Луцьку.

«Це й кавові вечори, і екскурсії, пов’язані з історією пива, і заходи про луцькі аристократичні династії, і навіть екскурсії про історію сексу в Україні. Історія Волині і Луцька є незмінною, але на неї можна дивитися через призму різних подій і тенденцій. Мені подобається брати минуле Луцька і розглядати його під різними кутами. Адже за тисячолітню історію тут відбулося дуже багато всього, жило безліч відомих та цікавих особистостей», – каже він.

«Учасники моїх екскурсій – це, перш за все, діти та підлітки з навчальних закладів, яких продовжують перевозити в Луцьк з інших районів області та інших регіонів країни для ознайомлення з містом. Як не крути, молодь треба приводити до тями і давати їй можливість десь перевести подих. Друга група – це місцеві мешканці, які хочуть відкрити для себе рідне місто по-новому. Зважаючи на концепцію моїх проєктів, це основна частина екскурсантів, яка складає близько 70%. І третя група – це люди з інших регіонів України, які відкривають для себе Волинь та її обласний центр як місце з неймовірно цікавою історією, шикарними пам'ятками архітектури і своєю спокійною (в певній мірі, навіть заспокійливою) аурою. Причому, туристи приїздять як з сусідніх областей, так і з регіонів, що розташовані близько до лінії фронту. Люди їдуть, щоб заспокоїтися, відновити сили та на кілька днів забути про обстріли», – каже Андрій Павляшик.

Він погоджується зі своїм колегою Андрієм Мельником щодо мізерної кількості мандрівників з-за кордону. А щодо невеликого числа внутрішньо переміщених осіб на екскурсіях зазначає, що у цьому випадку велику роль відіграє фінансова сторона. Багато хто з переселенців не може дозволити собі подібні розваги.

«З початку повномасштабного вторгнення я влаштовував кілька безплатних екскурсій для людей, які змушені були покинути свої домівки через війну. На початку березня 2022 року, наприклад, на ознайомчу прогулянку містом прийшли понад сотня вихідців зі сходу і півдня України (мешканці Луцька теж були). Після цього я влаштував тиждень благодійних екскурсій, щодня водив екскурсантів різними маршрутами. Більшість учасників теж були переселенцями. А з іншої сторони, в мене зараз є й постійні клієнти ВПО. Це люди, які вже адаптувалися, знайшли роботу, почувають себе тут більш-менш стабільно. Вони люблять відкривати для себе Луцьк та Волинь», – розповідає Андрій Павляшик.

Нові рекреаційні зони та безбар’єрність: як планують розвивати туризм у Луцьку?

Минулоріч у Луцьку оновили концепцію системи туристичного ознакування, каже Катерина Мойсіюк. Адже вказівники із напрямками руху до пам'яток, а також тумби з інформацією уже давно потребують заміни. Однак, зазначає, виконати такі роботи наразі буде непросто. Водночас, з метою посилення історичної просвіти, декомунізації історичної свідомості управління долучилося до загальноукраїнського проєкту «Стріткод», в рамках якого буде ознаковано перейменовані після декомунізації вулиці.

Сьогодні місто тримає курс на створення безбар’єрності для мандрівників, каже очільниця управління туризму та промоції. В місті нині комунікують із рестораціями та готелями з метою поліпшення рівня доступності цих закладів для всіх без виключення громадян, незалежно від їхніх можливостей.

«Ми хочемо організувати навчальні заходи для представників галузі гостинності щодо створення безбар'єрних просторів у готелях, ресторанах, а також етики взаємодії з людьми з інвалідністю. Паралельно триває робота над створенням «Карти доступності», яка стане помічником для тих, кому важливо планувати свою подорож наперед, аби уникнути зайвих перешкод, бар’єрів і стресів. Звісно, в ідеальному світі цієї карти не повинно б існувати, адже простір апріорі має бути доступним для всіх», – говорить пані Катерина.

А ще в управлінні працюють над концепцією розвитку заказника «Гнідавське болото», який в майбутньому може стати потужною рекреаційною зоною.

Відпочинок та підтримка бізнесу: чи «на часі» туризм сьогодні?

Чи на часі туризм сьогодні, Катерина Мойсіюк відповідає: «Однозначно, так». По-перше, каже, усім потрібні дні для того, аби перевести подих. По-друге, туризм – це прибуток для малого та середнього бізнесу. Оплачуючи послуги в готелі, ресторані, музеї – туристи підтримують економіку міста і країни. З початку року в бюджет Луцька надійшло майже 900 тисяч гривень туристичного збору, минулоріч міська казна поповнилася на понад півтора мільйона гривень, у 2022 – більш ніж та мільйон.

«Саме туристична галузь страждає особливо сильно, адже кожен думає, що для нього не час. А туризм – це робочі місця та сім’ї, яким потрібні гроші на життя. Розвиток туризму може створювати нові можливості для місцевих жителів, підвищуючи зайнятість та підтримуючи розвиток місцевих підприємств і ремесел», – говорить очільниця управління туризму.

Вона додає: туризм – це також про єднання, подолання стереотипів, розширення знань громадян про свою історію, культуру, природні багатства. Адже сьогодні, спостерігаючи як ворог прицільно знищує нашу історичну спадщину, ми як ніколи почали розуміти важливість збереження історичних пам'яток і пам'ятників, збереження власної ідентичності.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.