«Волинь»: шоу одного актора

Після переїзду до Росії наставника «Закарпаття» Ігоря Гамули у Віталія Кварцяного не залишилося конкурентів в боротьбі за звання найбільш експресивного тренера України. Однак за епатажем, що так полюбляє Віталій Володимирович, дуже складно приховати проблеми його «Волині». Саме лучани і стали черговими героями низки матеріалів присвяченим першій половині сезону в УПЛ.

Вже який рік поспіль «Волинь» виступає за принципом зебри: смуга біла – смуга чорна. Зазвичай команда непогано проводить перше коло, а навесні роздає очки направо та наліво.
Одного разу такий принцип навіть призвів до того, що з третього місця команда перейшла аж до зони вильоту. Цього року «Волинь» ніби вирішила не чекати весни, а почала грати серіями з самого початку сезону.

Поразка від «Кривбаса» через безглузду помилку голкіпера Віталія Неділька забулася завдяки наступним зустрічам. З 7 наступних ігор, зіграних потому, «Волинь» не програвала у 6.
Особливий фурор викликала виїзна перемога над «Дніпром» Рамоса, котрого пан Кварцяний переграв і навесні. А єдина поразка від «Металіста» нібито була викликана непорозумінням з участю орендованого лучанами Шарпара. Виступ Кварцяного після гри та слова про пряму заборону хавбеку грати нагадував початок подій відомого твору Гоголя про сварку Івана Івановича та Івана Никифоровича.

Після білої серії настала черга чорної – лише одна перемога (хай і 7:1) у 6 матчах, та й та у Кубку над «Іллічівцем». Виграла «Волинь» і матч 1/8 фіналу в бідолашного «Дніпра», що вів у рахунку, мав чисельну більшість та все одно не зміг розвіяти чари магії Кварцяного. Цей результат прийшовся на серію з 4 матчів без поразок, що змінилася – вірно – серією з ігор, де західноукраїнська команда не змогла вибороти навіть очко.

При цьому Кварцяний від гри до гри виблискував у флеш-інтервю та на прес-конференціях, скаржився то на бездарних гравців, то на сліпих суддів.

Кульмінацією стала заява про сейфи з компроматом на суддівський корпус, що швидко увійшла до фольклору фанів всієї України. Сталося це після вже гостьової поразки від «Металіста» і змусило відреагувати навіть не надто балакучого власника «Дніпра» Ігоря Коломойського. Він висловив думку, що така гучна заява – лише спосіб відволікти увагу громадськості від здачі гри Кварцяним своєму старому другу Маркевичу.

Що ж, думка не нова, відверто кажучи, але треба мати такий тил, як пан Коломойський, аби наважитися висловити її без побоювань, що лучани затягають його по судах. Адже чутки про природу нестабільності «Волині» курсували українською футбольною громадськістю вже доволі давно, але відвертих заяв від людей такого масштабу ще не було.

Так, Кварцяний та «Волинь» – близнюки-брати, цитуючи Маяковського, але інколи дійсно замислюєшся: чи йде на користь луцькому клубу перебування Віталія Володимировича на посаді тренера? Кварцяний – чудовий скаут, котрий відкрив українському футболу чимало майстрів від Лужного до Гуйє, він, напевно, міг би бути непоганим президентом клубу, адже в певних ситуаціях «Волинь» залишалася на плаву лише завдяки здібностям Кварцяного видобувати гроші. Але як тренер, чи витискає Кварцяний максимум можливого?

Манера гри команди максимально проста, якщо не примітивна. Розрахунок на фізичні кондиції гравців команди, що є найвищою в Європі, і все. Складно згадати вишукану комбінацію у виконанні теперішньої «Волині».

Так, Майкон, котрий несподівано провів дві третини чемпіонату на найвищому рівні, може когось обіграти чи обігнати, але це плід зусиль одного гравця. Звичайно, Кварцяний може заявити, що Роналдіньо чи Мессі йому не по кишені, але колись він вмів помітити та відшліфувати алмаз, що має зріст менше 190 см, згадати хоча б Девіча. Зараз же повне враження, що позафутбольні справи вийшли у тренера на перший план, а команда пливе вперед сама собою – серйозних завдань їй не ставлять, так, втриматися ще сезон у вишці, а за ним ще один.
Все це не сприяє прогресу та самовіддачі футболістів. Той же Майкон на початку сезону завдяки свіжому враженню та контрасту зі «Стяуа», де він був на «банці», був фактично нестримний, а потім почав заробляти червоні картки на майже рівному місці. Може, не хотів грати у матчах, де все вирішено? Здала і пара центрбеків-гренадерів Шиков-Масло, котрі в окремих матчах на старті сезону видавалися чи не найкращою зв’язкою в Україні. Не додає настрою і постійний пресинг підопічних тренером, котрий завжди знаходить одного-двох винних. При цьому, демонізуючи агентів, тактовно «забуває», хто саме приймав рішення про трансфер «неякісного» гравця.

Коротше кажучи, перспективи у команди невтішні. Від 15-го місця відрив ніби й великий, цілих 7 очок, але хто дасть гарантію, що чергова чорна смуга не наблизить лучан до вильоту вже цього сезону? А якщо ще й Майкон піде, зовсім кепсько стане. Та й магія має властивість колись кінчатися – довгоочікувана перемога Рамоса над Кварцяним у другому колі тому свідченням…

Найкращий матч: «Дніпро» – «Волинь» – 1:2.

Найгірший матч: «Шахтар» – «Волинь» – 5:1.

Тріо найкращих гравців: Майкон, Масло, Шиков.

Гравець-розчарування: Герасим’юк.

Прогноз: падіння вниз на сходинку-другу.

Автор Дмитро Литвинов
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.