Сотня найвпливовіших волинян. Місця 26-50

Центр політичного аналізу і виборчого консалтингу, інтернет-видання ВолиньPost та газета «Хроніки Любарта» вдруге презентували рейтинг «ТОП-100 найвпливовіших волинян».

Експерти оцінювали кожну особу, яка ввійшла до анкети, за 5-ти бальною шкалою за чотирма критеріями – особистими статками чи наявністю прибуткового бізнесу, посадою, рівнем публічної довіри та діловими, родинними бізнесовими чи іншими зв’язками.

У результаті перші сто прізвищ, які набрали найбільшу кількість балів, і склали рейтинг.

26. Іван Сидор, головний лікар Волинської обласної клінічної лікарні, 69 років

Вже близько 25 років обласну лікарню очолює Іван Сидор, і крісло під ним, схоже, не хитається. Він, звісно ж, має гарні стосунки з усіма потрібними людьми.

Сидор народився на Львівщині, але з Волинню вже зріднився, бо живе тут із 73-го року. За цей час збудував хорошу лікарську кар’єру. Має звання Заслуженого лікаря України. Свого часу був депутатом Верховної Ради СРСР.

Завдяки своєму вмінню правильно працювати з владою та завдяки хорошим стосункам із тими ж головними людьми в області Іван Сидор впевнено освоює величезні бюджетні кошти. Дійсно, в останні роки обласна лікарня зовсім не обділена фінансовою увагою влади. Від цього пацієнти лікарні мусять бути втішені.

Раніше Івану Сидору належала мережа аптек «Сальве», хоча згодом він продав її. Та від аптечного бізнесу очільник головного медичного закладу області не відмовився. Подейкують: Сидору належить низка аптек, розміщених зокрема і в обласній лікарні.

Кажуть, що у 2004-му Іван Сидор проти власної волі став довіреною особою Віктора Януковича як кандидата у Президенти України, хоча сам нібито підтримував Віктора Ющенка. І все ж нині йому, очевидно, вдається зберігати політичну рівновагу в спілкуванні з владцями. Та й мати гарні стосунки із головним лікарем вигідно навіть «мажорам», бо хворіють зрештою усі. А мати Сидора за друга, у разі проблем зі здоров’ям, зайвим не буде.

№27 Микола та Олена Голєви, подружжя

Під час складання рейтингу ми довго сперечалися: кого ж залишити – Олену Василівну чи Миколу Кузьмовича? Що важливіше: публічний образ чи закулісні зв’язки? Зрештою, ми вирішили їх не розділяти і дати подружжю Голєвих 27 місце.

Адже ставши депутатом Луцької міськради, Олену Голєву не сприймали всерйоз, а розглядали лише як тінь її впливового чоловіка. Проте згодом думка багатьох щодо неї змінилася, й стало зрозуміло, що вона – теж гравець, який має свою позицію.

Варто згадати невдале балотування Олени Голєвої на минулих парламентських виборах по мажоритарному округу у Луцьку (4 місце з результатом 5,6% голосів виборців). Потрібно віддати їй належне, але вона були чи не єдиним кандидатом, який не боявся відкрито виступати проти Ігоря Палиці, який переміг в окрузі.

Якщо Олена Голєва – обличчя подружжя, то Микола Голєв забезпечує тили. Свій бізнес він починав ще у 90-х, і з того часу нажив собі чимало ворогів. Микола Голєв свого часу працював директором департаменту в ДПА України та заступником міністра фінансів.

Також варто згадати про тісні стосунки Голєвих із лідером Європейської партії України Миколою Катеринчуком.

Подружжя володіє різноплановим бізнесом, серед якого важливе місце займають пасажирські перевезення у Луцьку (фірма «Санрайз»).

28. Ігор Коцан, ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 53 роки

Коцан прожив насичений і неспокійний рік. По-перше, його університет перейменували. По-друге, його переобрали ректором. По-третє, як ніколи активним був впливовий покровитель вишу – Ігор Палиця, у якого Коцан був довіреною особою.

Очолюючи найбільший університет регіону, Ігор Коцан вв’язався у виборчу кампанію Палиці. Й не оминув критики: його не раз звинувачували в тому, що державний виш перетворився на пункт агітації за кандидата. Не гребували навіть «наїздами» на кандидатів-опонентів.

Перейменування ж університету символізувало вихід його на «горизонти нових можливостей», ‒ кажуть у СНУ. До прикладу, можливість залучення додаткових інвестицій, швидше інтегрування у світову систему вищої освіти тощо. Проте, знову ж таки: активно про це говорили перед виборами і часто – устами кандидата Палиці.

А у жовтні Коцан отримав право бути ректором ще сім років. Таке рішення прийняли на звітно-виборній конференції колективу університету. Прийняли, до слова, на безальтернативній основі: охочих скласти конкуренцію Коцану просто не знайшлося.

29. Петро Філюк, голова Апеляційного суду Волинської області, 52 роки

Структура, яку очолює Петро Філюк може кардинально змінити рішення суду першої інстанції у цивільних та кримінальних справах.

Він дійшов до своєї посади, пройшовши шлях від слідчого та голови суду, а тому має численні знайомства чи не у всіх ешелонах правоохоронних органів. На його думку зважають, його раді бачити політики і бізнесмени. Пообідати з суддею мріє чи не кожен адвокат області, втім, Філюк має досить хорошу репутацію на тлі деяких інших служителів Феміди та цінує своє реноме.

Голова Апеляційного суду має власну позицію, досить сучасні західні погляди на формування громадської думки щодо судочинства та задає тон у цих процесах на всеукраїнському рівні. Наприклад, організовує екскурсії до суду чи заявляє про необхідність товаришування зі ЗМІ як фактору підтримки гласності й відкритості судового процесу.

30. Богдан Колісник, начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, депутат Волинської обласної ради (Народна партія), 61 рік

Головний лісівник Волині Богдан Колісник вже, схоже, й не уявляє себе поза сферою багаторічної відповідальності й впливу. Ліс – це не тільки його робота чи життєве покликання, ліс – це, по суті, його бізнес.

І хоча бізнесменом Колісник ніколи не був, бо все життя пропрацював у державних установах, утім, саме лісова галузь допомогла йому стати людиною заможною та досить впливовою на Волині.

Заслужений лісівник України Богдан Колісник – господар у волинських лісах, на які наш край, на щастя, не бідний, вже не перший рік. Подейкують, що він має пряму причетність до низки бізнес-структур, які надають послуги державним лісгоспам. Кажуть, що ці бізнеси належать його близьким родичам.

До слова, у Богдана Колісника – два сини: Зіновій та Роман. Зіновій Колісник вже понад рік очолює Ківерцівську райдержадміністрацію. Раніше, крім роботи у лісовій галузі, встиг попрацювати першим заступником голови Володимир-Волинської РДА. Роман Колісник – депутат Волинської облради. До прийняття нового антикорупційного законодавства керував держпідприємством «Камінь-Каширське лісове господарство».

Утім, нещодавно спокій головного лісівника сколихнули не вельми позитивні інформаційні приводи у ЗМІ. Очевидно, Колісник не знайшов спільної мови з деякими політиками та бізнесменами, відтак нажив собі кількох ворогів.

Але якщо забрати волинські ліси у Колісника не спромоглася навіть помаранчева влада, то зараз усунути його з посади недоброзичливцям, мабуть, не під силу. Надто глибоко пустив корені. Тим паче Богдан Колісник «на ти» із губернатором Борисом Клімчуком. Попри спротив, їм спільно вдалося ліквідувати комунальне підприємство «Волиньоблагроліс», вони ж домоглися передачі мисливських угідь регіону приватним фірмам.

31. Володимир Цибульський, генеральний директор ПАТ «СКФ-Україна», 60 років

ПАТ «СКФ-Україна», генеральним директором якого є Володимир Цибульський, одне з найбільших машинобудівних підприємств не лише України, а й країн СНД. У 1998 році на підприємство прийшов стратегічний інвестор – шведська компанія «SKF».

Нині на «СКФ-Україна» – близько 1 150 працівників. Свою продукцію, головно роликові конічні та карданні підшипники, підприємство постачає в країни Європи, Азії, Америки, СНД. На сьогодні середня заробітна плата на підприємстві складає 4 837 гривень, а відтак воно є одним з найбільших платників податків на Волині.

Підприємство одним із перших внесли до переліку на автоматичне відшкодування ПДВ.

А ще генеральний директор ПАТ «СКФ-Україна» відомий своїми соціальними ініціативами, за що постійно отримує подяки від міської влади Луцька.

Також Володимир Цибульський очолює правління Волинського обласного об’єднання організацій роботодавців та є членом ради Федерації роботодавців України, яку очолює Дмитро Фірташ.

Минулий рік для Володимира Івановича знаковий ще й тим, що у вересні 2012 року Цибульський отримав від Президента орден «За заслуги» ІІІ ступеня.

32. Сергій Сафулько, адвокат, 66 років

Член Вищої ради юстиції, керівник приватної адвокатської компанії «Конфідент», Сафулько – без сумніву, один із найавторитетніших адвокатів. І на користь цьому грають не тільки і не стільки дещо поважний вік, а й його солідний і, якщо можна так сказати, зразковий досвід.

Сафулько, закінчивши юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка у 1973 року, став працювати адвокатом і жодного разу не працював (прихильники кажуть «не зганьбив себе роботою») у владному кріслі прокурора чи судді.

Сафулько – один із активістів і піонерів українського адвокатського самоврядного руху. У 1991 році був обраний першим головою обласної Колегії адвокатів, займав цю посаду до травня 1999 року. З березня 1994 до березня 2004 року був заступником голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, а в 2004 році очолив цю комісію (до 2007 року). Був віце-президентом Спілки адвокатів України (1997-2004 роки).

У 2004 році Сафулько відкрито засудив дії свого «колеги» Віктора Медведчука і підтримав помаранчеву революцію. У 2010-му він вщент розкритикував пропоновану тоді реформу судочинства.

А у 2012-му виникла нова нагода Сафульку продемонструвати принциповість і характер: той публічно виступив проти обрання керівником Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України Валентина Загарії. Багато хто вважає скандал, який стався восени під час установчого з’їзду адвокатів України, спробою влади поставити під контроль адвокатське об’єднання: Загарію обирала керівником комісії лише частина українських адвокатів. Тоді Сафулько не поскупився у висловах і публічно назвав Загарію «новим Сталіним в українській адвокатурі».

33. Валерій Черняков, народний депутат України (ВО «Свобода»), 46 років

Хоча «свободівець» займається з 2009 року розбудовою парторганізації у Полтавській області, втім ім’я нардепа Валерія Чернякова нерозривно пов’язують з Волинню. По-перше, саме на Волині мешкає сім’я народного депутата. А, по-друге, саме тут він довгий час працював на державницьких посадах та започаткував бізнес.

Зокрема, Черняков не один рік працював у структурі лісового господарств, а згодом став займатися підприємницькою діяльністю. До самого кандидата щодо його заробітків є чимало запитань, зокрема, й у руху «Чесно». Має вплив у партії, оскільки пов’язаний зі структурою «Свободи» ще з 90-тих років через «прадіда» правих націоналістів ‒ Соціал-національну партію України.

У Верховній раді працює у комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, а у внутріпартійній ієрархії є головою контрольно-ревізійної комісії партії, що надає йому додаткової ваги.

34. Олександр Свирида, депутат Волинської обласної ради, бізнесмен, 45 років

Досвідчений, заможний і харизматичний Олександр Свирида міг би з легкістю поборотися на парламентських виборах 2012 року. І, якби не виграв округ, то достойно представив би опозиційні сили.

Втім, здається, колись різкого та категоричного у висловлюваннях депутата його нинішня комфортність стримує і влаштовує. Почуватися фінансово незалежним допомагає пасивний та активний заробіток від активної бізнес-діяльності у минулому. Втім, більше відчуття безпеки гарантують тихі і товариські стосунки з головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком.

І хоча це не подобається колегам-опозиціонерам, за такої ситуації та хиткості колег по фракції у «Батьківщині», бути польовим командиром і флагманом боротьби з режимом – позиція щонайменше нелогічна.

35. Андрій Парака, прокурор Волинської області, 39 років

Андрій Парака прийшов на Волинь з Івано-Франківщини, де займав посаду першого заступника обласного прокурора. На цій посаді він відповідав за дотримання законів правоохоронними та силовими структурами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Як правило, здійснювати цей контроль на керівному рівні довіряють лише висококласним фахівцям, які працювали на всіх напрямках роботи прокуратури.

Надану Андрію Параці довіру він виправдав, що й було, очевидно, вирішальним моментом для Генпрокурора – наприкінці 2011 року прокуратуру Волинської області очолив цей молодий, але досвідчений та перспективний працівник прокуратури.

Андрій Парака безкомпромісний, небагатослівний, жорсткий і водночас скромний і об'єктивний у своїх оцінках. Поєднуючи в собі професіоналізм, грамотність і дистанційність від будь-яких політичних сил чи фінансових кланів, Парака завжди незалежний у прийнятті рішення, здатний відстояти свою думку. Досить вимогливий до підлеглих.

Належить до людей Генерального прокурора Віктора Пшонки.

Подейкують, що Андрія Параку незабаром можуть забрати на роботу в Генпрокуратуру.

36. Олександр Терещук, начальник Управління МВС України у Волинській області, 49 років

Уродженець Вінницької області, Олександр Терещук був призначений керівником волинської міліції в результаті минулорічних листопадових кадрових рокіровок у МВС. Перед своїм приходом на Волинь Терещук обіймав посаду начальника Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків МВС України.

Зрештою, як показує досвід, практика частої зміни керівників обласного управління на Волині, – мало не традиція. Попередник Терещука Богдан Щур пробув на цій посаді неповних 11 місяців, В’ячеслав Ходирєв – рік і чотири місяці, Іван Прошковський – на місяць довше. У міністерстві це пояснюють просто: керівники мусять часто мінятися, аби не «засиджувалися» і не обростали зв’язками, що загрожує корупцією.

Є версія, що зміни керівництва обласної міліції були пов’язані з несприятливими для «партії влади» результатами парламентських виборів. Адже саме в областях західної України змінилися міліцейські начальники.

Хоча навіть якщо це так, Терещук може бути як «тимчасовим варягом», що пробуде на Волині до наступного «тасування карт» у міліцейських кадрах, так і «засланим козачком» ‒ з прицілом на 2015 рік, коли відбудуться наступні вибори, і владі, як ніколи, знадобиться адмінресурс.

Із приходом Терещука на Волинь реформ у міліції, звісно, не сталося. Свої завдання новий керівник задекларував звично і нудно: «Працювати над зменшенням рівня злочинності, підвищувати довіру населення до міліції». Разом із тим волинські медіа відзначили, що Терещук охочіше і відвертіше від попередника спілкується з пресою. Навіть проводить щонайменше раз у місяць прес-конференції. Та й на інтернет-чатах головного міліціонера області раніше бачити не доводилося. А ось тепер – будь ласка.

37. Василь Столяр, Президент ФК «Волинь», бізнесмен, депутат Волинської обласної ради, 51 рік

Для Василя Столяра настали дуже непрості часи. На фірми, що йому належать, або мають зв’язок з фірмами Столяра, і раніше навідувалися податківці. Втім, наполегливо навколо бізнесів Столяра правоохоронні та контролюючі органи працюють близько року.

Втрата частки в футбольному клубі, напади зі сторони його першого заступника в Федерації футболу Волині, зупинка основних активів у бізнесі, – ось лише поверхневий список невдач.

Проте Столяр і нині залишається колоритною фігурою у Волинській облраді. Його погрози блокувати трибуну, що, здається, звучать на межі здорового глузду, не видаються казковими.

Не в останню чергу вагомість Столяра диктується його приязними стосунками з Борисом Клімчуком, впливом у деяких медіа, та, як кажуть, доброзичливе ставлення міської прокуратури.

38. Олег Величко, президент ВАТ «Корпорація «Аверс», 61 рік

Мати хороші стосунки із Олегом Величком вигідно усім, хто хоче, аби про нього говорили тільки добре. Він – власник телекомпанії «Аверс», одного з двох телеканалів, які є на Волині. По суті, монополіст на ринку, адже серед приватних телеканалів у нього просто нема конкурентів.

І хоча «Аверс» користується авторитетом не дуже принципового ЗМІ, більшість людей все ж охоче вірять інформації, яку він дає в ефір. Козир «Аверсу» в тому, що він може критикувати кого завгодно і як завгодно, зокрема і владу. Натомість єдиний конкурент «Аверсу» – державне телебачення «Нова Волинь» – навіть за потреби, бажання й за великі гроші ганьбити владу не може.

Кажуть, що саме від рішення Олега Величка залежить, «під яким соусом» журналісти телеканалу подадуть інформацію в ефір, саме його особисте ставлення до тих чи інших подій та людей суттєво впливає на редакційну політику.

І хоча «Нова Волинь» має більше покриття й значно більші ресурси, та «Аверсу» достатньо й того, що його основним плацдармом є обласний центр, де вирує політичне й бізнесове життя краю.

Важливо, що минулий рік був для Олега Величка вкрай урожайним. Кажуть, на парламентських виборах телекомпанія (точніше її власник) заробила не один мільйон. І хоча восени 2012-го, у розпал виборчих перегонів, містом активно ширилися чутки про те, що «Аверс» нібито купив мільйонер й тодішній кандидат у нардепи Ігор Палиця, втім власник у телеканалу так і не змінився. Подейкують, усі ці чутки та засилля реклами Палиці на «Аверсі» насправді були, так би мовити, співпрацею за дуже великі гроші.

39. Віктор Божидарнік, ректор Луцького національного технічого університету, 67 років

Віктор Божидарнік – «старожил» серед ректорів України. Він навіть очолив рейтинг Центру дослідження суспільства, згідно з яким ректор Луцького національного технічого університету керує вишом майже 40 років. Довше за нього ніхто в Україні не перебуває на посаді ректора.

Варто зауважити, що в ЛНТУ працює ціла династія Божидарніків. Зокрема його донька Зоряна Герасимчук тривалий час була проректором вишу, а зараз очолює кафедру прикладної статистики та економіки праці. Його син – Тарас Божидарнік – очолює факультет бізнесу цього навчального закладу.

Не оминули Божидарніка й політичні перепитії. Адже напередодні проміжних виборів до Волинської облради, що відбувалися у лютому 2013 року, він ввів до складу наглядової ради ЛНТУ Олександра Лазорка, який балотувався в одному з мажоритарних округів Луцька.

40. Володимир Войтович, голова Волинської обласної ради, 59 років

Як веде себе начальник у присутності свого керівника? Виглядає строгим. Говорить рішуче. Прикрикує на підлеглих. Хоча і керівник, і підлеглі розуміють – тут зараз головний не він.

Так і з Войтовичем. Ніби й посада впливова, і чоловік поважний, і речі розумні говорять, а сприймають його все більше всього лиш як особу, де-факто підлеглу губернатору Борису Клімчуку. Той його «проштовхував», його ж Войтович і слухається. Хоча каже: це ми так просто конструктивно і плідно співпрацюємо.

Одним із «трендів» роботи головного представницького орану влади краю останнім часом було сумнозвісне «кнопкодавство». Володимир Войтович обіцяв «боротися із цим ганебним явищем», але… Як пише видання Zik, спочатку викручувався, що «не має фактів», а потім заявив, що не має повноважень.

З іншого боку, саме через впливового «патрона» очільник Волиньради заставляє зважати на свою думку. І навіть якщо опозиція заявляє, що чи то порядок денний складений не так, чи у проектах рішень є порушення – Войтович цим часто не переймається.

41. Володимир Никитюк, депутат Луцької міської ради, бізнесмен, 55 років

Не публічного Володимира Никитюка, який рідко виступає в сесійній залі і практично ніколи не бере слово з політичних питань, називали диригентом однієї з груп фракції «Батьківщина» у Луцькій міській раді.

17 січня 2013 року він написав заяву про вихід із членів Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». Можна припустити, що таке рішення було продиктоване співпрацею з конкурентом кандидата від біло-сердечних у Луцькому мажоритарному окрузі – Ігорем Палицею.

Можна майже з впевненістю сказати, що такий розвиток сценарію Никитюк передбачав, та не сприйняв зміну політичних орієнтирів трагічно. Бізнесмен очолює земельну комісію, має будівельний та паливний бізнес. Завдяки його зв’язкам та вмінню знаходити точки дотику, домовляється з будь-яких питань.

42. Іван Корсак, шеф-редактор газети «Сім'я і Дім», співвласник групи компаній «VolWest Group», 66 років

Івана Корсака на Волині найперше знають як людину від культури. Письменник, незмінний редактор і засновник популярної газети «Сім’я і дім», депутат Волинської обласної ради кількох скликань.

У 90-му році він очолив редакцію однієї з перших демократичних газет на Волині «Народна трибуна». Тут, до слова, вперше були надруковані матеріали про УПА. Вже у 96-му вийшла правонаступниця «Народної трибуни» газета «Сім’я і дім», яка донині лишається одним із найуспішніших тижневиків у області. А у 2003 році запрацювала перша комерційна радіостанція Волині «СіД FM».

Інтелігенту Івану Корсаку вдалося досягти значних успіхів і у великому торговому бізнесі. Він є одним із засновників, а нині членом Ради директорів «VolWest Group», яку очолює його син Віктор. Саме Віктор Корсак керує всім родинним бізнесом.

Компанія ‒ власниця мережі супермаркетів «Наш край», випускає власні продуктові товари, займається торгівельним обладнанням та дистрибуцією. «VolWest Group» належить розважальний комплекс «Adrenalin City», мережа піцерій «Тарантелла» тощо.

43. Лариса Івшина, головний редактор газети «День», 52 роки

Лариса Олексіївна Івшина є корінною волинянкою (народилась у Локачах), яка міцно закріпилась у столиці. Її авторитет і впливовість не обмежується Волинською областю, оскільки газета «День», головним редактором якої є пані Лариса уже понад 15 років, є визнаним лідером проукраїнської публіцистики.

Пані Івшина не втрачає зв’язку з Волиню. Вона є частим гостем різноманітних культурних заходів у Луцьку, добре знайома з місцевим політичним та владним бомондом. Впродовж декількох років Івшина є членом Наглядової ради найбільшого волинського вузу – Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Також впливовості Івшиній додає те, що вона є дружиною відомого українського політика – екс-голови СБУ та екс-прем’єр-міністра України Євгена Марчука.

44. Володимир Лис, письменник, журналіст, 62 роки

В останні роки в поважного волинського журналіста Володимира Лиса зійшла зірка його кар’єри літератора. Писав прозу він і раніше – ще з 1985 року. Але слава знайшла його тоді, коли твори взяли участь у національному конкурсі «Коронація слова». У 2000 році диплом цього конкурсу отримав його роман «Романа», а у 2001-му – роман «Маска».

Справжнім успіхом письменника визнають книгу «Століття Якова». Його назвали «найкращим романом десятиліття» (за версією тієї ж «Коронації…»), й, окрім того, він отримав масу схвальних відгуків від критиків.

На хвилі успіху «Століття Якова» Лис у 2012 році презентував публіці нову книгу «Іван і Чорна Парнтера» ‒- «магічну історію про чорношкіру супермодель і сільського дурника». Письменник навіть презентаційний тур Україною влаштував.

Проте ажіотажу не вийшло – не всі прихильники творчості сприйняли своєрідний експеримент автора, не всі за чудернацьким сюжетом й еротичними перченостями побачили спробу описати наївного, доброго щирого і особливого поліського хлопця.

Проте Лис уже став явищем сучасної української літератури. За «Століття Якова» його висували на Шевченківську премію – найпрестижнішу нагороду українських літераторів.

А що наша, волинська літературна знаменитість, є журналістом впливового видання «Волинь-нова», завідуючи там відділом політики, то це лише додає ваги всьому, що скаже Лис. І тим більше – що напише.

45. Віктор Шумський, депутат Волинської обласної ради, директор сільськогосподарського приватного підприємства «Рать» Луцького району, 50 років

Аграрій Віктор Шумський користується повагою як зі сторони своїх земляків, так і зі сторони влади. Краяни знають Шумського як доброго господаря, який дає роботу, займається благодійністю, преміює працівників, розбудовує у районі інфраструктуру.

Не секрет, що за успішну роботу аграрій може подякувати працівникам побутовою технікою і навіть автомобілями. А робота підприємства дійсно успішна, адже показники врожайності на деякі культури є чи не найвищими в Україні. Окрім цього, підприємство посідає лідируючі позиції у галузі тваринництва, зокрема, виробництва яловичини і свинини.

Відповідно, від того, наскільки ефективно буде працювати підприємство і рости його продуктивність, залежатиме і ціна на продукти харчування.

Влада шанує Шумського за те, що аграрій працює легально. Не дарма на обжинках в Шумського завжди присутнє керівництво райдержадміністрації.

46. Сашко Положинський, фронтмен гурту «Тартак», 40 років

Лідер гурту «Тартак», шоумен Сашко Положинський вже давно мешкає у Києві, але всюди наголошує, що він – лучанин. Та й у рідному Луцьку співак буває дуже часто. Цікавиться тим, чим живе місто, як розвиваються місцеві музичні гурти.

Колись він був одним із найактивніших організаторів молодіжних тусовок у Луцьку – влаштовував концерти, був ведучим, грав у КВН та, звісно, займався своїм гуртом.

Сашка Положинського добре знає не тільки молодь, а й старше покоління. І, скоріш за все, не через музику, а через послідовну громадянську позицію. Хоча й у своїх піснях Положинський співає про небайдужість, патріотизм, УПА тощо. Він, мабуть, єдиний, хто представляє Луцьк у вітчизняному шоу-бізнесі й всіляко пропагує патріотичні цінності.

Нині «Тартак» – один із найпопулярніших непопсових музичних гуртів України. Колектив вже має сім альбомів. Минулоріч вийшов останній альбом гурту «Сімка». Саме з «Тартака» вийшли ще одні відомі волинські музиканти – Валентин Матіюк та Андрій Самойло із гурту «Бумбокс».

47. Олег Чернецький, підприємець, 45 років

Олег Чернецький – людина, яка постійно намагається випромінювати позитив. Складається враження, що це «везунчик долі», який успішний в усіх справах, за які береться. В його особі поєднується декілька якостей. Він і відомий бізнесмен, і меценат, і спортсмен, і нарешті політик.

На сьогодні Олег Чернецький є депутатом Луцької міської ради та обіймає посаду голови однієї з «найпрестижніших» постійних комісій – бюджетної, що дозволяє йому чітко орієнтуватись та впливати на формування та розподіл бюджету міста. Окрім того, декілька років тому Чернецький, після декількох невдач у політиці, обрав ту політичну силу (ВО «Свобода»), яка може в майбутньому задовольнити його політичні амбіції.

Завдяки особистому зв’язку з народними депутатами-свободівцями, зростанню впливу цієї політичної сили в регіоні вплив Чернецького в Луцьку та на Волині лише збільшуватиметься. Останнім прикладом цього є призначення директора його іменного благодійного фонду Михайла Щура членом виконкому Луцької міської ради.

48. Сергій Данілін, прокурор м. Луцька, 44 роки

Чим важлива посада прокурора м. Луцька? Тим, що більшість справ розглядається за територіальною ознакою. Тобто якщо будь-яке підприємство, установа чи організація географічно знаходяться, у Луцьку, то порушення в них – це компетенція реагування прокуратури міста.

До бізнесу родини Даніліних відносять ПП «Даніела-Тур», яке зареєстроване на дружину. За інформацією видання «Під прицілом», на сьогодні «Даніела-Тур» займається туризмом, оптовою торгівлею посудом, виробами зі скла, фарфору кераміки, шпалерами та засобами чищення а також орендою автомобілів. До бізнес-інтересів родини Даніліних відносять також і ресторан «Мелодія» та комплекс «Паганіні».

Час від часу Сергія Даніліна називають можливим претендентом на посаду наступного прокурора Волинської області.

Має дещо напружені стосунки з прокурорм області Андрієм Паракою.

49. Олег Борбелюк, генеральний директор ТзОВ «Гербор-холдінг», 47 років

Борбелюк створив і очолює одне з тих підприємств, яке вже з десяток років звуть «одним із перших» у своїх галузі. Меблева компанія «Гербор-холдінг» ‒ найпотужніше підприємство Володимира-Волинського і одне з найбільших на Волині. Тут ‒ близько тисячі працівників і гектари виробничих площ. Корпусні меблі, які виробляє «Гербор» ‒ у ціновій категорії вище середньої і реалізовуються не лише в Україні, а й у 20 інших країнах.

У квітні 2013-го обраний від «Сильної України» депутат Волинської обласної ради Олег Борбелюк увійшов до фракції Партії регіонів. Зрозуміло, що політична сина на Волині не найпопулярніша, але для крупного бізнесмена – цілком логічна.

І, схоже, у Борбелюка не найгірші перспективи на політичному фронті. На руку і покровительство з боку володимир-волинського голови Петра Саганюка (той каже, що у них з Борбелюком – «братські стосунки»), і успішний бізнес, і авторитет толкового керівника. Все це, крім усього іншого, – підстави для розмов про те, що Олег Борбелюк є реальним претендентом на посаду володимир-волинського міського голови.

50. Василь Токарський, власник ПФ «Скорпіон-сервіс», 45 років

Один із небагатьох, хто вийшов із буремних 90-х й не боїться будувати імідж публічного бізнесмена та благодійника. Він має хороші стосунки з потрібними людьми, знає, коли і в які двері стукати, коли потрібно.

Василь Токарський починав із роботи продавця, таксиста і навіть вантажника. Але на початку 90-х зумів «розкрутитися» й нині вважається одним із найбагатших людей у Луцьку. До прикладу, Токарський контролює діяльність двох торгових центрів «Ювант» у Луцьку й Ковелі. Загалом його бізнес дотичний до розвитку інфраструктури ринків.

Прізвище цього бізнесмена відоме багатьом лучанам і через конфлікт за територію з групою підприємців із ринкового ряду, що біля торгового центру «Ювант» між вулицями Кравчука і Карпенка-Карого в Луцьку.

Публічності його імені додала участь у виборах на посаду міського голови Луцька у 2010 році, за підсумками яких він набрав 5,4% і зайняв шосте місце.

Василь Токарський – член Наглядової ради Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Торік він здобув науковий ступінь кандидата історичних наук

Серед благодійних вчинків Токарського – встановлення півсотні нових світильників на одній із вулиць Луцька, іменні стипендії для десятьох студентів СНУ імені Лесі Українки, фінансова підтримка освітньої програми для молоді «Profi-Start» через участь у Волинському інвестиційному фонді, сприяння у встановленні пам’ятника Олені Пчілці, підтримка у проведенні фестивалю "Музичні діалоги 2012" та багато іншого, що здійснюється в тому числі і через іменний фонд.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.