Один FPV-дрон може знищити дорогий танк, - оператор БПЛА

Оператор БПЛА Олександр з позивним «Студент» пішов до військкомату у перші дні російського повномасштабного вторгнення наприкінці лютого 2022 року у рідній Полтаві. У нього, як і в багатьох добровольців, що стали на захист країни у перші місяці повномасштабки, не було військового досвіду. Тож довелося все проходити з нуля і за дуже швидкий термін.

Про це йдеться в інтерв'ю бійця для Аріни Крапки на шпальтах Цензор.Нет.

Студент розповів багато про шлях від піхотинця до оператора БПЛА, про важливість Fpv- дронів на фронті та нестачу професіоналів своєї справи, а в першу чергу людей, які готові вчитися.

24 лютого 2022-го року. Яким для вас був цей день?

Я пригадую, вийшов з ванної кімнати, моя дружина сиділа на дивані перед телевізором. І каже: “Почалося”. Я відвіз свою родину до батьків. Повернувся в Полтаву і одразу пішов у військкомат. Черга була велика. Довелося стояти в черзі чотири дні. Там я познайомився з хлопцями, які прийшли, як і я, щоб захищати свою країну. Тоді всі свідомі люди прийняли таке рішення. І ці хлопці стали моїми побратимами. Тепер ми уже майже як рідні.

До повномасштабної війни ви стежили за новинами? Розуміли, що щось може бути?

Коли Путін визнав Луганську і Донецьку області як “незалежні держави”, я ще в той день сказав хлопцям, що це підготовка до чогось серйозного. Я взагалі не військова людина, цивільний, строкову службу не проходив, але тоді зрозумів, що це не просто так. Це якийсь крок до того, що має передувати якійсь іншій події. Тому я підозрював, що буде якесь загострення.

Нарередодні служби в ЗСУ ви проходили навчання, а після цього куди потрапили?

Ми потрапили в 13-й Полтавський стрілецький батальйон. Це була піхота. Перші три місяці ми охороняли в'їзди в місто, частково тренувалися, проходили підготовку як піхотинці. Восени 2022-го року нас перекинули в Богодухівський район на Харківщину. Там ми частково із власної ініціативи почали займатися аеророзвідкою. Після того, як залишили Богодухів, ми поїхали в Бахмут.

Отримали бойове хрещення, понесли певні втрати. І вже після цього нас перевели в Авдіївку, прикомандували до 110-ї бригади. Тут я безпосередньо займався аеророзвідкою зі своїм побратимом, допоки наш батальйон став не боєздатним і його не розформували. Потім уже мене перевели в новостворений “РУБпак” у 110-тій бригаді. Тут я почав навчання з FPV-дронами. Це трохи інша тема, ніж те, що ми робили до того, тобто займалися розвідкою. Інша специфіка. На Mavic-ку може і бабуся полетіти, а FPV - дрони - це набагато цікавіше.

То ви з піхотинця стали оператором БПЛА?

По штаті я взагалі був стрілець-санітар. Коли потрапив в Авдіївку, на позиціях я не стояв. Ми лише аеророзвідкою займалися з листопада 2022 року до весни 2023 року.

Ви там отримали позивний “Студент?”І чому такий позивний?

Я просто доволі молодо виглядаю, коли без бороди. Тому, коли ми з хлопцями знайомилися, мені дали там 20-22 роки, можливо, десь так. І сказали, мабуть, ти студент. І так і закріпилося.

Щоб бути оператором БПЛА, потрібно мати певні навички. Ви проходили навчання?

До того, як ти йдеш в школу операторів БПЛА, тобі потрібно мати певні початкові навички. Є комп'ютерні симулятори, на яких ти можеш почати навчання. І коли маєш певну кількість годин нальотів, то потім йдеш навчатися вже в справжню школу, туди, де ти можеш отримати практичні навички, можеш вживу спробувати підняти цей дрон, зрозуміти, як він себе насправді поводить, тому що в комп'ютері це досить схоже, але насправді не те.

З того, що я читала і дізнавалась, то взагалі один FPV-дрон може знищити реально багато техніки, при тому що сам по собі він не є дорогим, і це та річ, якої потрібно дуже-дуже багато, особливо тут. Яка зараз ситуація?

Вартість самого FPV-дрона дешевша, порівняно з тими засобами, які він може знищити. Навіть важко уявити, що 400 доларів може знищити двохмільйонний танк, наприклад. А якщо це якась унікальна техніка в росіян як “Солнцепёк” то взагалі вона, мабуть, може коштувати десяток мільйонів. Тому це більш точний засіб порівняно з тим, що можна використати артилерійські снаряди. Артилерія - теж дуже дієвий засіб, але для самої пристрілки по одній цілі потрібно витратити вже певну кількість снарядів, які немало коштують. А FPV- дрон може працювати як хірургічний ланцет.

Якщо вміло користуватися такою технікою, можна витратити відносно невеликі ресурси для того, щоб знищити засідку ворога і особовий склад. Це потужний засіб для пригнічення ворожих піхотинців. Ніхто не любить, коли над ним з'являється шум FPV- дрона.

Розкажіть про вашу найбільш успішну операцію. Скільки ви знищили техніки росіян?

Немає успішних чи неуспішних операцій. Це більше монотонна робота, коли ти виконуєш її з дня в день. Постійно з'являються якісь нові одиниці техніки, міномети, броньовані автомобілі, нові танки. Я не можу виділити чогось такого особливого. Я не знищував “Солнцепёкк”, наприклад. Робота як робота позмінно, в основному у світлу пору доби. Намагаєшся зробити її добре, як тільки можливо за даних умов.

Ви казали, що “Солнцепёк” теж знищують. Можливо знаєте цифру, скільки було їх знищено?

Уже біля Авдіївки не один “Солнцепёк” знищений FPV-дронами. Недавно зовсім, здається, біля Красногорівки спалили. Це дуже грізна зброя. Тому коли вдається таке знищувати, то це свято. Солнцепёк може багато горя завдати нашій армії і принести велику шкоду.

А от по ситуації з FPV-дронами в Авдіївці зараз, то ворог теж має ці дрони, вони теж їх запускають?

Вони дуже активно їх використовують. Можливо, не всі цей вплив помічають. Ми, наприклад, на собі особливо його не відчуваємо. Але піхотинці, які знаходяться на позиціях, то відчувають. Для них вплив ворожих FPV-дронів не менше відчувається, ніж наша робота, наприклад, по ворогу. Тому потрібно використовувати засоби РЕБ (ред, - радіоелектронна боротьба), індивідуального захисту, щоб забезпечити виживання наших військових. Ворог постійно навчається, і в нього, в принципі, це добре вдається. Він робить якісь висновки, аналізує нашу роботу, робить певні корективи в своїй роботі, використовує нові засоби, переймає наші, можливо, стратегічні напрацювання. Тому казати, що ворог нікчемний, буде неправильно.

Зазвичай скільки FPV- дронів на ви використовуєте за день? І скільки дронів знищується росіянами? Важливо знати, щоб розуміти, як можна успішно знищувати цілі ворога.

Залежить від того, що відбувається на полі бою. Якщо йде штурм, то в принципі, в середньому одна група (2 осіб і більше) може використати в районі 25-30 дронів за день. На всю Авдіївку, щоб вести успішні операції, потрібно десь 100 дронів. На місяць, грубо кажучи, потрібно десь від тисячі дронів, щоб ефективно виконувати завдання.

І це за умови, якщо ворог не знищує наші дрони?

Ні, ворог знищує безумовно. На підльоті вже, коли ти шукаєш ціль, коли заходиш на ціль, все реально збивається стрілецькою зброєю. Великий відсоток дронів може не долетіти або не може вразити ціль. 30-40% дронів вражають цілі. Це стандартний показник. Решта може бути заглушена, збита, може зникнути керування чи картинка. Ворожий РЕБ постійно дуже активно працює.

А зараз ви відчуваєте нестачу дронів? Чи насправді все добре?

Не скажу, що все прямо добре, тому що сам факт, що постачання дронами покладено на плечі волонтерів і небайдужих людей, це вже неправильно. Але завдяки цим людям, можна сказати, що більш-менш стабільно відбуваються поставки.

А що особисто для вас найважливіше в цій роботі?

Я відчуваю, що ми можемо зберігати життя наших військових. Це дуже важливий внесок. Не просто знищувати ворога, його засоби, а забезпечити неможливість його роботи в напрямку наших військових, піхотинців в першу чергу. Тому що піхота — це рід військ, який найбільше страждає на полі бою. І ми, насправді, можемо їм допомагати, давати підтримку з нашого боку. Так як я сам був в піхоті - то я знаю. Коли ти не розумієш, чи буде якась підтримка з нашої сторони, з артилерії, це важко. А от коли ти помічаєш, що якісь маленькі речі літають і знищують потихеньку спереду позиції ворога,то вже легше стає.

Розкажіть про ваш перший запуск FPV- дрона?

Перші рази наші запуски ми почали робити із славнозвісного терикону на Донеччині. В нас було таке завдання — знищити техніку, яка вийшла з ладу. Вона там стояла недалеко в полі. Ми приїхали, розклали свою тоді ще таку початкову апаратуру, наскільки могли ми її називати апаратурою. Провели свої перші пробні запуски. Похвалитися результатом не можу, але було добре видно, наскільки потрібно відпрацювати ще багато всього і наскільки саме обладнання має бути іншим, підхід іншим, підготовка.

Ми запустили декілька дронів при зльоті і один такий непоганий танець нам показав. Зображення у нас було не дуже добре, і ми подумали, що ми таке щось вразили. Вже коли ми приїхали на радощах, ми думали, що ми вразили ту БМП, яка там стояла. Включили на записі повтор і урочисто зрозуміли, що ми знищили розрив, який вже був на землі. Ми просто чорну пляму побачили і її благополучно вразили.

А коли в першу ціль влучили, яке у вас було відчуття? І яка це була ціль?

Ейфорія, звісно, така. Це круто. Радісні відчуття, коли ти розумієш, що, здається, у мене щось виходить. У мене це був перший міномет, У хлопців по-різному. Хто починав з БМП “Бережок”, така рідкісна річ. Ця техніка в росіян вважається доволі крутою. В когось танк був першим.Поки ми бомбером працювали, то це була просто піхота в основному. Ми їм заважали виконувати будівельні роботи. Ми постійно в повітрі висіли. Це було доволі повчально. Ми жартуємо, що в нас мікроавіація.

А чому так називаєте?

Дуже маленька авіація (Сміється). Багато людей прикладають зусилля, що цей маленький дрон полетів, щоб він нормально працював. Просто їх не видно. Помітно тільки одне відео там, наприклад, в інтернет, яке викладуть, яке вдале. У нас була така ситуація, що сидиш собі в окопі, а там зверху летить ще на той час Mavic, коли я був. І він завис і висить. І ти думаєш, а що в нього там висить, щось є чи немає. І по рації питаєш, чий дрон, а тобі кажуть: “Ну, 50 на 50, зараз уточнимо”. Як нам казали, що “зараз уточнимо”, то ми вже стріляли по ньому, бо це може якийсь подарунок руснявий.

Перед вильотом всі дрони прошивають і облітують певний час. Нам, звісно, будь-яка кількість допомоги важлива. В принципі, гріх жалуватися на людей, які просто там зібралися і самі склали цей дрон. Але, звісно, нам би було легше, якби були однотипні якісь дрони, які вже перевірені. Бо тактика постійно змінюється. Ніхто не знає, можливо, через півроку взагалі дрони не будуть не потрібні. Технології швидко розвиваються.

Раніше багато писали про те, що мало дронів на фронті. Який тоді вихід шукали? Та наприклад, прилітали ворожі дрони на наші позиції. Бували такі випадки, що у нього просто відпав снаряд, і він цілий залишився, або не спрацював снаряд. Наші хлопці змогли його дістати і віддати нам. Ми його брали, ремонтували, якщо там треба було щось, чіпляли на нього скид, виготовляли саморобні вибухові засоби і відправляли його туди, до відправника.

Так ми починали з цього. Можна було використовувати бомбер не один раз, так як Камікадзе. Бувало таке, що в день 15-20 вильотів можна було виконати.

Але ворог може тебе відслідкувати, побачити. Коли ти злітаєш дроном, це те саме, що телевежа у повітрі висить. Кожен може налаштувати, як на старому телевізорі канал і побачити зображення, яке ти бачиш в окулярах. І коли ти повертаєшся додому, то можна побачити, звідки ти працюєш. Ну, а там вже можна артилерією попрацювати, якусь ракету запустити, можна так само FPV-дрон запустити туди.

Зараз зима, буває мінусова температура. Вона заважає вашій роботі?

Це впливає на те, як працює апаратура. Дуже погано, коли туман. Це заважає радіохвилям. Погано, коли мороз, бо обладнання починає незрозуміло працювати, щось відходить, щось замерзло і не хоче коректно працювати, то зображення зникає, то керування. Найкраще, коли суха і сонячна погода. В цю погоду ідеально працювати, і ти все добре бачиш, добре керується. Але FPV- дрон мені подобається тим, що він навіть у сніг і дощ може непогано долетіти і відпрацювати. Mavic, грубо кажучи, намокне, і його потрібно просушити, відігріти, щоб він знову запрацював так, як треба.

А FPV-дрони все одно в одну сторону запускаєш. Туди може за три хвилини долетіти, а там уже, в принципі, нецікаво, що з ним буде, якщо він намокне. Головне, щоб зірвався, і все. Взагалі це обладнання раніше було як хобі. Невеликий круг людей займався таким. Там є різні перегони в них, є різні ліги, і онлайн, і офлайн події.

Ми ось недавно тільки згадували, що мій побратим ще минулої осені запитав про FPV-дрони, чи вони нам підійдуть. Ми ж тоді з Mavic-ами працювали. То він каже: “А що це за FPV?”. А я відповідаю: “Це якась така тема безполєзна, навряд чи щось в ньому цікаве і щось буде з нього”. Але потім через півроку, FPV-дрон став дуже крутим засобом. На той момент, коли мене про це питали, я не міг навіть уявити, що буду керувати таким дроном і щось там вражати і знищувати. Тому, може от в будь-який момент з'явитися якась ще ідея така, унікальна, яка виконає революцію в повітрі.

До вас звертається багато виробників FPV-дронів?

Є виробники, які мені недавно розповідали, як користуватися їхніми дронами, як розкладати їхні наземні станції. А я розумію, що ми це робили ще влітку, грубо кажучи, з цього ми навіть починали. І вони намагаються навчити чогось, але краще було б, якби вони сюди приїхали і тут навчалися. Бо нам потрібна ця взаємодія тут. І часто все дуже змінюється.

Люди почали розуміти, що FPV-дрон робить вагомий внесок в цій війні, і до дронів можна ставитися, в принципі, як до снаряда чи кулі до автомата Калашникова. Найдорожче на війні - це тільки люди. Те, що ти запустиш дрон або запустиш людину на позицію ворога - це дві різні зовсім речі. Цими дронами можна закошмарити кацапів так, що вони просто не зможуть рухатися. Зараз, насправді, це багато вирішує. Якби не було FPV, я думаю, у нас була б інша обстановка.

Зараз ми в основному прикриваємо піхоту. Раніше ціль була - полетіти подалі, знайти щось, що сховано і його вразити. А зараз немає сенсу у цьому. У нас тут під носом на відстані 1,5 кілометра вже стільки цілей, тому ми зараз далеко не літаємо.

Зараз говорять про те, і така заява була Федорова, щоб виробляти FPV-дрони вдома. Що ви взагалі про це думаєте?

Взагалі це така річ, яку фізично можливо виготовити. Просто там є різні тонкощі, налаштування, сама якість пайки. Все може виглядати надійно, але насправді під час першого підйому дрон може впасти і вибухнути прямо на точці зльоту. Зараз, наскільки я знаю, навіть діти в школах виготовляють дрони. Але коли йдеться про виробництво великої кількість дронів, то я думаю, що самі мікровиробництва не впораються. Це повинно бути якось більш масштабовано.

А що би ви порадили, наприклад, тим, хто зараз ще не в війську, але думає про те, щоб йти і про те, щоб бути оператором дронів?

Я думаю, що варто думати не про те, чи йти, чи не йти, а про те, що коли ти підеш, то потрібно заздалегідь готуватися. Бо я особисто вважаю, що підуть всі. Рано чи пізно настане той момент, коли все одно доведеться йти воювати, захищати свою країну.

Потрібно уже підготуватися до цього, отримати якісь навички, вміння, які потім можна буде застосувати тут, прямо на війні. Тому що, коли ти прийдеш до військкомату і не знатимеш нічого, то найпростіше, куди тебе зможуть відправити – це в піхоту. Тому я би просто порадив сходити на якісь підготовчі курси, чомусь навчитись. Не обов'язково на дронах літати, багато інших речей можна навчитися.

Також варто проявляти ініціативу і не думати, що тобі не дадуть щось розвивати. Якщо ти дійсно хочеш чогось, зусилля варті того, щоб щось досягти.

Дуже важливо чути і знати думку військових, про те, як військові приїжджають у відпустку, і як важко бачити цивільне життя, де ніби війни немає. На вашу думку, як цивільним потрібно змінювати свою поведінку, щоб військові відчували більше підтримку, в тилу?

У відпустці я був давно. Хотілося б з'їздити додому, нормально відпочити. Але в мене, наприклад, немає такого прямо розчарування в цивільних людях. Лише хотілося б донести усвідомлення, що в нас ще відбувається війна, і велика вірогідність, що ми її можемо програти. Зокрема, якщо всі будуть ставати байдужими до цього.

Хотілося б, щоб люди більше усвідомлювали все, що відбувається. І допомагали активніше, так як було це було із самого початку, коли ми всі йшли і готові були з вилами воювати прямо під воротами власного міста. Зараз, на жаль, люди звикли, що війна, розслабились, можливо. Не знаю. Хотілося б знати якийсь рецепт, щоб всі активніше себе проявляли, але, на жаль, його немає.

Насправді, я готовий воювати до самої перемоги. В мене немає такого бажання, щоб хтось прийшов, мене замінив, і я поїхав додому займатися своїми звичними справами. Просто хотілося б, щоб людей не доводилось заставляти розуміти потребу йти воювати чи не йти. Це має бути ініціатива самої людини. А здається, що всі люди, які це усвідомлюють, вже тут. Ті, хто це не усвідомив із самого початку, ще до сих пір цього не усвідомлюють.

Якщо говорити про цивільне життя і вже про те, що ви зараз у війську, за чим ви найбільше сумуєте?

Сумую за сім’єю, за донькою. Я спілкуюся щодня з сім'єю. Є інтернет, відеозв'язок, і можна спілкуватися. З дитиною я обов'язково перед сном спілкуюсь. Вона дуже сумує за татом. Видно вже, що ображається на мене, тому що коли всі батьки приходять на батьківські збори, і є тато, і мама, то моя дружина сама приходить. В дитини з'являється логічне запитання, чому наш папа не тут зараз.
Дружина займає доньку всім, чим тільки можливо. І на музику ходить, і на англійську, і на малювання, і на хор, щоб вона не скучала.

Часто питає донька: “Коли приїдеш?”. Я їй постійно одне і те саме відповідаю: “Не знаю, приїду, коли відпустять. Якщо буде все добре, то по черзі, коли відпустка підійде, то тоді відпустять”. Але я стараюсь ніколи даремно не давати надію. Навіть, коли я приїжджаю, то я ніколи не попереджаю про це. Це такий сюрприз.

Зараз ЗМІ час від часу повідомлють про новий наступ Росії? Що про це думаєте?

А що зі старим? (Сміється). Та Росія постійно готує, постійно наступає. Я маю на увазі, що цивільним нагадують про війну так, що Росія готує новий наступ. Я насправді без жартів розумію, що на Харків, можливо, справді готується масштабний наступ. Дуже не хотілося, щоб в них там щось вийшло.

А на Авдіївському напрямку?

Та тут в нас прикол такий є: “Завтра наступ”. У нас кожного дня наступ. І кожного дня групи наші заряджають повністю. Все, що можна, набирають із собою. Якщо не відбувся наступ, то добре. Добре, що зарядження було. А якщо відбувся наступ, то ми ж готові були. Нам кожного дня кажуть: “Беріть все і побільше”. Машина не буває порожня. Хлопці багажник відкривають, а вже там насипом багато засобів лежить.

Як ви взагалі вважаєте, як можуть розвиватися події далі і від чого вони залежать?

Ну, від чого? Від того, наскільки ми будемо забезпечені засобами введення вогню. Ось і все. Якщо у нас буде чим воювати, то це буде один розвиток подій, якщо не буде необхідного оснащення – це зовсім інший сценарій.

Військовий сьогодні має бути не лише військовим, але й менеджером. Багатозадачність. Це зараз така біда, що потрібно бути на виду. Для того, щоб могли вам допомогти і знали про вас взагалі, треба, щоб ти показався. Є такі хлопці, які взагалі себе не показують. Ніхто з цивільних не здогадується, що вони є. І в них там засобів зовсім мало.

Виникла ситуація, що, може, трохи знизився наш запал з цим контрнаступом хваленим, про який там кожна собака верещала, що “буде контрнаступ, ми москалів поженемо аж до самого Таганрога”. На мою думку, було не зовсім, мабуть, правильно так думати. Ворог теж постійно будував укріплення, готував якісь скупчення засобів.

Ясно, що так просто не вийде махнути мітлою і що вони втечуть. Це процес, як мінімум, не швидкий. Зараз в наших партнерів якісь політичні моменти вирішаться. Можливо, приймуть зараз доленосне рішення про виділення 300 млрд заморожених активів Росії Україні, або надати якусь важливу допомогу. І ми знову будемо говорити, що ми зараз контрнаступ почнемо.

Тому не треба засмучуватись, що ми вже не відіб’ємо наші землі. Все можна зробити, просто треба для всього мати засоби, плани і підготовку, співпрацю між собою. Щоб воно було спрямоване на перемогу, а не просто на якесь затягування. Найбільше я б не хотів, щоб це все так просто заморозилось. Тобто щоб було перемир'я якесь, і незрозуміло, що там завтра буде.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.