«Гумові чоботи та надія»: чому підтоплює Волинь та як живуть мешканці північних районів

У північних районах Волині, зокрема у Камінь-Каширському та Ковельському, досі затопленими залишається понад 4 тисячі гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі трохи більше 290 гектарів присадибних ділянок.

Через потепління після рясних снігопадів та сильних морозів із заплави вийшла річка Стохід. Проте клопотів мешканцям північних районів завдають і річки Прип’ять та Вижівка.

На минулому тижні Стохід за добу піднявся на рекордні 11 сантиметрів, через що вода дісталася людських помешкань: у селі Заріка та Зарудчі талі води затопили городи та господарські споруди. У селі Річиця водами Прип’яті нині підтоплює господарські будівлі, а у селах Щедрогір та Підгір’я працюють рятувальні підрозділи, оскільки рівень води настільки високий, що перетікає через дамбу.

У регіональному офісі водних ресурсів Волинської області кажуть, що це вже другий рік поспіль паводок фіксується на півночі області взимку, тоді як раніше повені спостерігалися лише навесні.

«Наразі паводок у замороженому стані. Та вода, яка вийшла, замерзла. Зараз піде плюсова температура і знову буде підтоплювати, ситуація погіршиться. Підтоплення у минулому році і цьогоріч починаються вже не навесні, а у грудні-січні. Така ситуація спостерігається два роки поспіль. Пояснення просте: зміна клімату та потепління. Лишень за минулий рік волинські синоптики зафіксували температурних рекордів більше, аніж будь-коли», – розповів заступник керівника регіонального офісу водних ресурсів Ростислав Кравчук.

До слова, за інформацією Волинського обласного гідрометеоцентру, минулий рік виявився найтеплішим за всю історію спостережень. Річна середня температура склала +10,4°С, що на 1,9°С вище норми. А загалом протягом року було зафіксовано 13 температурних рекордів, коли були перевищені показники середньодобової, максимальної та мінімальної температури повітря.

Чому підтоплює територію Волині?

«Волинь мала і має багато заболочених земель. Третина усієї території Волині – це Полісся і це заболочена місцевість. До меліорації, десь 120-130 років тому, на Волині було 845 тисяч гектарів заболочених та перезволожених земель. Згодом на Волині почали проводити меліорацію, у тому числі гідротехнічну, тобто осушення», - пояснює Ростислав Кравчук.

З його слів, осушення болотистої місцевості було необхідне для зайнятості місцевого населення: через те, що на Поліссі не було земельних ділянок, люди займалися переважно полюванням та збором ягід і грибів, але можливості садити та вирощувати городину не було.

«Від цього і назва мешканців Полісся – «полішуки», від слів «поле» і «шукати». Ще однією причиною осушення було те, що в болотистій місцевості поширювалися різні хвороби – лептоспіроз, «волинська гарячка». Наші предки мучилися, хворіли, землі не мали. На Волині навіть відбували заслання в’язні з півдня, які не витримували тих погодніх умов – через високу вологість хворіли та помирали», – каже експерт.

За часів радянського союзу в 60-80 роках минулого століття взялися активно за меліорацію північних районів Волині в першу чергу для того, щоб вирішити ряд соціальних питань: дати людям землю для роботи та реалізувати продовольчу програму. Бо без землі на тих територіях не було можливості створити колгосп.

В результаті на Волині збудовано 191 меліоративну систему. Площа меліорованих сільськогосподарських угідь складає 347 тисяч гектарів, тобто це ті території, які колись були болотом.

«18,5 тисяч кілометрів відкритих каналів на Волині, з них 4,6 тисяч кілометрів перебуває на балансі держави, тобто регіонального офісу водних ресурсів, а решта – на балансі сільських рад.
Раніше ними займалися колгоспи, але коли їх розпаювали, то меліоративні канали перейшли у власність сільських рад. Але з 90-х років уже почалися проблеми у колгоспах із фінансуванням та догляду за каналами», - розповідає заступник начальника регіонального офісу водних ресурсів Ростислав Кравчук.

Занедбаність меліоративних каналів та гідротехнічних споруд з часом призвела до того, що вони перестали виконувати свої функції, хоча із самого початку працювали злагоджено – як годинник.

«Із збільшенням осушених земель в північних районах області відповідно зросла забудова. Меліоративні канали справлялися зі своєї роботою і підтоплень ніяких не було.
Усе було налаштоване на те, що відвести воду. Із настанням літа стало зрозуміло, що води замало. Вся вода втікала каналами в річки. Десь у 80-х роках минулого століття почали робити реконструкцію, тобто будувати спеціальні споруди, які затримують воду для регулювання, будувати насосні станції, де треба – дамби. Воду закачували і у водосховища, яких на Волині є 11, а влітку воду із них запускали назад в канали. Тобто була збудована така двобічна система: коли багато води, її відводили, коли замало – випускали назад», - повідав пан Кравчук.

Меліоративні канали дуже швидко заросли. Крім того, спрацював «людський фактор»: місцеві почали красти метал на брухт із гідротехнічних споруд.

«Із півтори тисячі шлюзів-регуляторів аби 15 відсотків були зараз у нормальному стані. Замість тих металевих затворів, які покрали, ми змушені були встановити дерев’яні. Вони воду не пропускають, хіба бобри їм «допоможуть». Але дерев’яні засуви підняти важче, аніж металеві», – ділиться проблемою «водник».

«Взули гумові чоботи та чекаємо, коли зійде вода»

Мешканка села Заріка Камінь-Каширського району Валентина Оласюк каже: щороку їхня вулиця Зарічна підтоплюється річкою Стохід. До водойми від присадибної ділянки рукою подати – від подвір’я всього 5-6-метрів.

«Ми страждаємо від паводків майже кожного року. Минулоріч топило скрізь, особливо навесні, але таких повеней, щоб серед зими, не було вже давно – може у 2013 році. Цього року почало підтоплювати десь з 10 січня. Дуже стрімко, швидко почала прибувати вода. На численні дзвніки мешканців у відповідні служби була пригнана техніка і почали підсипати піском існуючу, але недобудовану дамбу, що навколо наших будинків. Вона частково затримує воду, але все одно вода її промиває», – розповідає пані Валентина.

Зі слів жінки, панікувати вони із сусідами починають кожного разу із початком паводку.

«Ніколи не знаєш, наскільки близько вода підійде до будинку. Коли вона поступово підходить, то якось спокійніше це сприймається, а коли стрімко – вранці встаєш ще все нормально, а до вечора вже всі городи залиті водою, то страшно», – ділиться переживаннями мешканка Заріки.

Тож гумові чоботи, а то й по кілька пар, є у кожному господарстві.

Окрім допомоги рятувальників, які приїжджають відкачувати воду із обійсть, місцеві жителі рятуються від великої води і власними силами.

«Подвір’я піднімаємо, засипаємо ґрунтом, щоб хоч трохи бути вище і щоб вода не стояла в дворі. Але все залежить від рівня води. От у сусідів навіть минулого тижня вода підступила до самої хати, попри те, що вони теж завозили ґрунт на подвір’я», – розповіла Валентина Оласюк.

Будинки підтоплює, бо вони занадто близько до водойм

Загалом у тому, що річки на півночі Волині виходять із заплави, нічого страшного немає. Заступник начальника регіонального офісу водних ресурсів Волині Ростислав Кравчук каже, що паводок – це нормальний природній процес.

«Водопілля навіть корисне у природі. Затоплюється земля, вона набирається вологи, стає родючою. Торфові родовища набирають воду. Одна тонна торфу акумулює в собі 20 тонн води, а влітку, коли річки міліють, торфовища віддають воду та підтримують нормальний водний режим у водоймах. Якби там не було людей, то не було б кого захищати від повені. Для чого від неї захищати? Це заплава річок, це природній процес. Затопить городи – не біда, прийде час, вода зійде і можна буде там садити городину», - переконаний Ростислав Кравчук.

Тож на його думку, причинами підтоплень є:
- забудова у заплавах річок;
- занедбаність меліоративних каналів та гідротехнічних споруд, через що підтоплює угіддя та будинки, які збудовані на меліорованих землях;
- рясні опади.

«Розумію – хочеться мати гарний краєвид з вікна, щоб неподалік водойма була… Але це порушення будівельного законодавства. Якщо вже будуються в зонах підтоплень, то треба продумати поверхневий стік води», - наголошує експерт.

Щодо сіл Заріка та Зарудчі, то, за словами Ростислава Кравчука, звести дамбу у Заріці заважає те, що це територія національного парку «Прип’ять-Стохід», а мешканці села Зарудчі самі ж протестували проти цього.

Крім того, причиною підтоплень є і рясні опади.

Як розповів голова Любешівської територіальної громади, до складу якої входять села Заріка та Зарудчі, Олег Кух, з початку січня уже випала місячна норма опадів: 114% за десять днів.

Як волинські рятувальники ліквідовують підтоплення

За багато років волинські рятувальники вже мають напрацьовані механізми боротьби із підтопленнями. Щороку навесні, а другий рік поспіль і взимку, працівники обласного ДСНС спільно з гідрометеоцентром ведуть щоденний моніторинг рівнів води у річках.

«Визначені порогові значення виходу річок на заплаву, підтоплення населених пунтків. Ми спостерігаємо і у випадку виявлення загрозливої ситуації, як от у Любешівській громаді, на заплаві річки Стохід, оперативно реагуємо. Якщо у самому Любешові пройшли протипаводкові заходи – там створили дамбу, яка захищає Любешів від підтоплень, то проблемним залишається село Заріка – тут наразі найскладніша ситуація на Волині. Бо ніхто не очікував, що взимку за добу рівень води підніметься на 11 сантиметрів по усій заплаві річки Стохід», – зауважив заступник начальника головного управління з реагування на надзвичайні ситуації ГУ ДСНС України у Волинській області Віктор Милостивий.

Тож берег річки Стохід укріпили мішками з піском, але у занижених місцях вода все одно перейшла і дісталася господарських дворів.

«Наразі вода продовжує там залишатися, її скував лід, присипало снігом. Як тільки розтане, ми допоможемо людям викачати воду звідти. Для цього треба провести ряд інженерних заходів, щоб вода не поступала на ту ділянку, звідки ми її відкачуємо. Всі рятувальні підрозділи забезпечені насосним обладнання та технікою, потужними мотопомпами… Відкачують воду в нижчу точку, звідки вона не підніметься, – незабудоване місце, дренажну систему, меліоративний канал…», – розповів рятувальник.

Який вихід?

У регіональному офісі водних ресурсів наголошують, що ситуацію врятує будівництво дамб, очистка річок та належне утримання меліоративних каналів та гідротехнічних споруд.

Волинські ДСНСники кажуть, що місцевим мешканцям треба продумати та провести інженерні заходи, щоб будинки не підтоплювали, приміром, вирити рівчаки, куди б стікала вода.

«Бувають моменти, коли талі води просто йдуть дорогою, затікаючи у господарства, що на нижчому рівні розташовані. Тут людям треба самим дивитися, кілька мішків з піском вирішать цю проблему. Якщо це незначні підтоплення, то люди ще можуть самі впоратися, але якщо вони живуть близько заплав річок і йде «велика вода», то ситуація є складною», – сказав заступник начальника головного управління з реагування на надзвичайні ситуації ГУ ДСНС України у Волинській області Віктор Милостивий.

Та все ж єдиний вихід, як вберегтися від паводків, – ретельно обирати земельну ділянку перед будівництвом.

«Ясно що у нас в області не такі повені, як на Закарпатті, наприклад. На щастя, вода не зносить на своєму шляху будівлі, тобто руйнувань нема, але якщо є можливість будуватися подалі від заплав та водойм, то краще так і робити», - наголосив пан Милостивий.

Волинські синоптики попередили про черговий підйом рівня води у басейнах річок 23-26 сiчня у зв'язку з вiдлигою та снiготаненням.

Автор Ірина КОСТЮК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.