Першокласні проблеми, або Що треба знати батькам

Чи знаєте ви, батьки цьогорічних першокласників, що Ваші діти вчаться з 1 вересня 2012 року за новими національними стандартами освіти? Минула перша половина першого навчального року з моменту введення в дію інноваційної реформи (за словами самих очільників Міністерства освіти та науки України), час підбивати перші проміжні підсумки.

Отже, 20 квітня 2011 року Кабінет Міністрів затвердив новий Державний стандарт початкової освіти (услід за стандартом освіти загальної), за яким, згідно амбітних планів міністерства, мають учитися усі майбутні покоління школярів аж до 2025 року, як мінімум.

Як уже сказано, програму запустили 1 вересня 2012 року. За найближчі 11 років вона має бути впроваджена у весь навчальний процес (діти, які цього року навчаються у другому класі, закінчуватимуть школу за попередніми стандартами).

ДОБРО НА ПАПЕРІ

Чого позитивного необхідно чекати від цієї «реформи», а, швидше, поки що цілком голослівної інновації? Згідно усіх програм, до закінчення школи випускники матимуть можливість вибирати 50% дисциплін старшої школи. Тобто, ненависні фізика, хімія, алгебра та геометрія разом з біологією, географією та деякими іншими предметами виносяться у предмети на вибір, які можуть бути необхідні учневі для обирання майбутньої професії.

Щодо самої початкової освіти, то позитивами введення нових стандартів має стати (хай читач вибачить за трохи специфічну лексику, але з пісні слів не викинеш):

- забезпечення наступності змісту початкової, середньої та вищої освіти (чого зараз бракує),
- особистісно-орієнтований підхід,
- формування вміння орієнтуватися у питаннях культури, отримання елементарної громадянської самосвідомості, уміння користуватися новітніми технологіями хоча б на базовому рівні, знання, що потрібно робити для збереження власного здоров’я,
- єдиний зміст для усіх мов навчання,
- використання здоров’язбережувальних технологій,
- екологічне спрямування освіти,
- впровадження інформаційно-комунікаційних технологій,
- соціалізація особистості майбутнього школяра.

Згідно з новими стандартами у початковій школі впроваджується вивчення англійської мови з першого класу, інформатики з другого та другої іноземної мови з п’ятого.

Також молодші школярі вивчатимуть російську. Це стосується україномовних дітей та учнів, які навчатимуться мовами нацменшин (польська, угорська тощо), учні російських шкіл вивчатимуть «третьою» українську.

До позитивних моментів можна ще віднести те, про що далі скажемо цитатою з нових Держстандартів: визначальним для системи вітчизняної середньої освіти є українознавча спрямованість всіх освітніх галузей.

На цьому про позитивне досить. Бо про те, чого насправді чекати українцям від нової реформи, воно мало говорить.

«ДУ Ю СПІК ІНГЛІШ?»

А українцям – податкоплатникам, батькам, «громадянськокомпетентним» особам – хотілося б, щоб нове покоління виросло розумним, активним, соціалізованим, культурним тощо.

Щодо суто популістського введення в програму першого класу загальноосвітньої школи англійської мови можна сказати лише одне. Якщо батьки хочуть, щоб дитина знала англійську, розраховувати на те, що шести-семи-річний малюк її вчитиме і знатиме після години (а точніше 45 хв) навчання на тиждень – то вони ідеалісти.

Як і раніше, вивчення іноземних мов влетить батькам в копієчку. Крім того, в наших школах немає достатньої кількості спеціалістів, які можуть викладати іноземну мову в початковій школі.

Середньостатистичний випускник «ін’язу» не може викладати в учнів 1-4 класів, як такий, що не вивчав психології дітей відповідного віку, теорії та методики викладання дисциплін свого профілю для малюків. Особливий сумнів викликає те, що такі спеціалісти можуть віднайтися у сільських школах. А значить – за викладання візьмуться непрофесіонали.

Якимось дивним чином державна школа має забезпечити себе потрібним працівником на тлі смішної зарплати початкуючому вчителю, відсутності необхідної кількості годин, а також повальній економії, в тому числі і на працівниках.

Порахуємо. Якщо у середній луцькій школі (де вивчення англійської до цього року не було обов’язковим) є по три перших класи дітей, в кожному з яких по годині англійської, і кожен клас потрібно поділити на дві (три) групи, то викладач англійської мови, найнятий цьогоріч для викладання, матиме усього тригодинне навантаження в тиждень.

І поки воно зросте до ставки, мине довгих три роки, протягом яких треба їсти, пити, щось вдягнути. Зрозуміло, що окремого спеціаліста не наймуть. І це ще врахуймо, що молодий спеціаліст, випускник ВНЗ, має мінімальну зарплатню, трохи більшу тисячі гривень.

То ж, викладає англійську вчитель середньої та старшої школи (неспеціаліст). Це в міських школах. Чи слід говорити, про те, що забезпечення сільських шкіл молодими кадрами – це гостра і нагальна проблема? Це так, коротко, про іноземні мови.

МУЛЬТИМЕДІЙНІ ОПТИМІСТИ

Стосовно інформатизації, комп’ютеризації навчання у початковій школі. Незважаючи на те, що Міносвіти постійно звітує про практично 100-відсоткове забезпечення українських шкіл комп’ютерами, інтернетом, мультимедійними технологіями, на практиці все виглядає інакше.

І ця інакшість посилюється з віддаленням від центру. Так у Києві практично кожна школа може похвалитися навіть не одним комп’ютерним класом, кількома мультимедійними класами, наявністю мультимедійно оснащених актових залів, учительських тощо. Але вже в обласному центрі добре, якщо в школі буде один мультимедійний клас з однією мультимедійною установкою на тисячу-півтори учнів. Тут понад 40% комп’ютерної техніки морально застаріло, ще близько 10% - в неробочому стані. Про комп’ютеризацію периферійних шкіл потрібно, взагалі, заводити окрему тему.

Програмою з математики для шестирічки-першачка передбачено таке визначення нуля: «відсутність елементів у множині». Також вони мусять осягнути таке абстрактне поняття, як «множина» (це для прикладу), і деякі інші. Програма першого класу передбачає початок вивчення таблиці множення.

В принципі, уся програма розрахована на те, що діти, які приходять до школи, одразу вміють читати, рахувати і мають зачатки розуміння принципів письма.

Крім читання важливо, щоб діти вміли переказувати тексти, розуміти суть поставленого (написаного) завдання і виконувати дії за певним алгоритмом. А де ж особистісний підхід? На папері.

При підготовці дітей до школи батьки мають бути морально готовими побачити Буквар, в якому на першій сторінці – не автобус з буквою «А» на весь листок, а повноцінний, дорослий текст, який уже на першому уроці діти будуть читати.

ПРО БУКВАР

Взагалі, Букварі цього року (а значить і усі наступні роки) знатні: перекручені тексти відомих письменників, перефразовані і вивернуті так, що рідний автор їх не впізнає, спримітизовані рими, спрощений до пошлості текст, що ніяк не навертає на думку про формування загальнокультурної компетенції першокласників.

На підручники лише для учнів перших класів не нарікав у цьому році хіба лінивий. Гостро і дотепно це описала, до прикладу, Зоя Звияницька у своїй публікації на «Українській правді».

Ось що, наприклад, Звияницька пише про новий Буквар:

«…я стала читати підручника далі – ну, просто щоб знати, чого боятися. І, знаєте, знайшла таки ці кращі поетичні взірці - але що з ними зробили! Ось, прошу: такий собі імпровізований віршик "за Лесею Вознюк" – так його підписано.

Чванькувато тітка-чапля через річку чап-чалапа.
– Куди, чапле чепурненька, чимчикуєш так раненько?
– Йду на ярмарок хутенько, треба яблук чималенько.

Чому "за Лесею Вознюк"? О, це найцікавіше. В інтернеті вже давно існує один з варіантів української веселої абетки – дотепні віршики різних авторів, в яких переважно зустрічаються слова на певну літеру. Віршики, треба сказати, майже всі пречудові…

Так от, перші два рядки з цитованого вірша – справді текст прекрасної дитячої поетки Лесі Вознюк про букву Ч.
Але закінчується він в оригіналі геть по-іншому, а саме: "Кличе чайка гостювати, буде чаєм частувати". Ну ви, мабуть, помітили, тут багато слів на Ч... Але це впадає в око в інтернеті, а в підручнику – ні, бо там третій рядок про яблука, бачите?

Це його упорядники букваря присобачили замість оригінального. А щоб зрозуміти, нащо вони зробили таку капость, таку безсовісну дурню, треба відповісти на одне просте питання для першого класу: до якої літери підверстано цього віршика? Люди, ніколи не вгадаєте.
До літери Я. До літери Я, мамою присягаюся! Сторінка 144, прошу. Навіть слово ЯБЛУК в третьому, несправжньму рядку рясно виділено – ну які ще питання?!

Для особливо допитливих повідомляю, що до букви Ч на іншій сторінці йде невеличке оповіданнячко, в якому і справді є слово з цією літерою. Знаєте яке? "Печериця". І зрозуміло, чому так – адже віршика про Ч вони вже використали, а іншого, мабуть, немає...

Взагалі про цю "щасливу" формулу – "за таким-то" хочеться сказати окремо. Більшість прозаїчних та половина поетичних цитат букваря підписано саме так. І це просто суцільний жах, свідоме і невиправдовне шкідництво.

При ретельному перегляді можна знайти в підручнику прізвища і Сергія Козлова, і того ж Івана Андрусяка, і Івана Малковича – але в такому спотвореному, примітивному, тупому переказі, що краще б їх там не було.

Шматки тексту, наживо вирвані з твору, без початку і кінця, позбавлені елементарного сюжетного сенсу, переказані людьми з квадратними, застиглими в найгірших радянських штампах мізками...».
(скорочення – ВолиньPost).

ПІДРУЧНИКИ І ГРОШІ

Культурна людина росте на якісній літературі, дітям-першокласникам же підсовують погані підручники, і це ще один клопіт для батьків. На тлі поганої підручникової літератури допомогти дітям сформувати, таки, ту культурну компетенцію.

Згідно нових програм, орієнтованих на «здров’язберігаючі технології», дітям початкової школи з цього року ввели додаткову годину фізкультури. Тільки, попри рекомендації міністерства ставити ці уроки останніми, стоять вони тоді, коли виходить. А це значить, що тричі в тиждень діти сидять на математиках-природах-українських мовах після стрибання і бігання, яке вже тут навчання.

До речі, лише на підручники першокласникам цього року було витрачено близько 60 мільйонів гривень. Стільки ж потратили батьки на закупівлю дидактичних матеріалів – зошитів, посібників, експрес-контролів.

Запущені в дію розробки програм та підручників (знову поганих, не апробованих) на наступні класи. Говорити про суми, у які виливаються кожного разу простим платникам податків все нові і нові реформи, не доводиться. Але дітей, хочеш не хочеш, а вчити мусиш.

Автор як практикуючий педагог зі стажем, бере на себе сміливість дати деякі рекомендації того, що потрібно врахувати на початку навчання дитини в школі:

1. Не чекайте, що її чомусь навчать. Від вас уже чекають дитину з готовими початковими знаннями. Тому не зволікайте з початком підготовки до школи.

2. Знайте, що хоч, згідно санітарно-гігієнічних норм, дітям у першому класі не повинні задавати домашнє завдання, задавати його все-одно будуть, а, значить, виконувати його бажано. Хоча, попри все, ви можете привести дитину в школу з незробленим домашнім завданням і учитель не має права робити їй зауваження (!).


3. Не доводьте учителю свою правоту, принаймні у непринципових поняттях (на кшталт, як йому давати визначення трикутника і коли вчитися писати букву «Ф»). Хоч нові стандарти запущені, більшість вчителів про них мають таке ж приблизне уявлення, як і самі працівники міністерства. Ні від тих, ні від інших не доб’єшся пояснень і роз’яснень щодо термінології.

4. Якщо ви хочете повноцінного навчання вашої дитини, не чекайте цього від школи. Загальноосвітній навчальний заклад – це лише середовище, в якому ваша дитина перебуватиме половину свого часу, вона може сформувати основні інтереси, але практично не впливає на формування знань. Тому гуртки, курси, школи мистецтв, репетитори, репетиторства і приватні уроки з першого класу підвищать шанси вашої дитини на досконале вивчення мови, уміння малювати чи писати музику.

5. У школі ви зіткнетеся з грошовими питаннями. Гроші проситимуть (вимагатимуть?) на все – від ремонту дверцят в шафі класу до заміни рукомийників у туалеті потрібні гроші.

Більшість шкіл уже сьогодні переведені в статус комунальних підприємств, яким держава забезпечує покриття лише основних статей – харчування дітей, зарплати і основні витрати на заміну і ремонт обладнання (суми там смішні). Тому грошей на повноцінне функціонування старого шкільного обладнання, комунікацій, техніки катастрофічно бракує. Їх просять здавати батьків. При чому, гроші ці збираються «благочинно», тобто, по суті, неофіційно, спираючись на закон України «Про благочинність».

Звісно, ви маєте права цих грошей не здавати, оскільки Конституцією в нас прописане право на обов’язкову безкоштовну середню освіту… Але якщо ви нормальні й не катастрофічно бідні батьки, ви, швидше усього, погодитеся платити. Аби, як мінімум не дивилися скоса, і як максимум не зробили навчання дитини у школі некомфортним. Тому при цьому лише пам’ятайте, що ви маєте право вимагати звіту за кожну потрачену на вашу дитину гривню.

Юля СМАЛЬ, вчитель І категорії, аспірант кафедри теорії і методики природничих дисциплін НПУ ім. М.П.Драгоманова (для ВолиньPost).
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.